В системі соціального захисту України

Соціальний захист - сукупність законодавчо встановлених економічних, соціальних, юридичних гарантій та прав, соціальних інститутів та закладів, що забезпечують їх реалізацію та створюють умови для підтримки життєзабезпечення та діяльного існування різних соціальних прошарків та груп населення, перш за всі соціально вразливих.

Соціальне страхування – система правових, економічних та організаційних заходів, покликаних компенсувати окремі види соціальних ризиків. Соціальні ризики: стан безробіття; непрацездатність внаслідок хвороби, каліцтва, професійного захворювання, нещасного випадку на виробництві, внаслідок вагітності, пологів, материнства, старості; смерть годувальника

Соціальне забезпечення – державна система допомоги громадянам, які через соціально значимі причини не мають самостійних засобів існування у вигляді винагороди за працю або отримують їх в обсязі, недостатньому для задоволення життєвих потреб (за рахунок держбюджету і страхових внесків; охоплює пенсії і допомоги) – 1. СЗ – соціальна допомога, що передбачає безпосередню передачу клієнтам соціальних служб матеріального суспільного ресурсу у вигляді різного роду відкритих та прихованих виплат (пенсії, пільги) – 3. СЗ – система матеріального забезпечення та соціального обслуговування людей похилого віку та непрацездатних осіб, а також сімей з дітьми. Види: пенсії, допомоги, соціальне обслуговування. Джерела фінансування: фонди страхових компаній, асигнування з бюджету, засоби муніципалітетів. Організаційно-правові форми: державне соціальне страхування, соціальне забезпечення за рахунок асигнуваль з бюджету, державна соціальна допомога

Соціальна підтримка - система заходів, спрямованих на надання д опомоги окремим категоріям громадян, які тимчасово опинились у важкому економічному становищі через забезпечення їх необхідною інформацією, фінансовими засобами, кредитами, навчання, право захист і певні пільги. Соціальна підтримка – це сприяння працездатним активним групам населення, що тимчасово опинилися у важкій життєвій ситуації

Напрями діяльності соціальних служб:

1) Соціальне обслуговування – діяльність соціальних служб з соціальної підтримки, надання соціально-побутових, соціально-медичних, психолого-педагогічних, соціально-правових послуг та матеріальної допомоги, проведення адаптації та реабілітації громадян, що знаходяться у складній життєвій ситуації. СО - система соціальних заходів, яка передбачає сприяння, підтримку і послуги, що надають соціальні служби окремим особам чи групам населення для подолання або пом'якшення життєвих труднощів, підтримки їх соціального статусу та повноцінної життєдіяльності;

2) Соціальна допомога – сприяння індивідам з боку інших осіб у подоланні обмежень їх життєдіяльності та зумовленої такими обмеженнями соціальної недостатності. Соціальна недостатність виражається у дисгармонії відношень людини з оточуючим середовищем (природним та соціальним) та в силу цього невиконанням (повним або частковим) соціальних функцій та соціальних ролей. Задачі соціальної допомоги:

- Надання допомоги для усвідомлення та усунення утруднень особистісного, соц.., екологічного та духовного характеру;

- Сприяння усуненню або пом’якшенню утруднень шляхом підтримуючих, реабілітаційних, захисних технологій

- Захищати у відповідності з законом

- Сприяти використанню власних можливостей для самозахисту

- Здійснювати соціальну підтримку та захист окремих груп населення (інвалідів, бездомних, дітей, багатодітних, похилих)

- Планувати організацію надання послуг, що попереджують виникнення та сприяння вирішенню соціальних проблем

Соціальне обслуговування – діяльність по задоволенню потреб різних категорій в соціальних послугах – корисних діях. Використовуються кадрові та організацій (суспільні) ресурси. Форми соціального обслуговування: соціальні послуги; матеріальна підтримка.

Матеріальна допомога надається особам, що знаходяться у складній життєвій ситуації, у вигляді грошової або натуральної допомоги: продуктів харчування, засобів санітарії і особистої гігієни, засобів догляду за дітьми, одягу, взуття та інших предметів першої необхідності, палива, а також технічних і допоміжних засобів реабілітації.

Соціальні послуги - комплекс правових, економічних, психологічних, освітніх, медичних, реабілітаційних та інших заходів, спрямованих на окремі соціальні групи чи індивідів, які перебувають у складних життєвих обставинах та потребують сторонньої допомоги, з метою поліпшення або відтворення їх життєдіяльності, соціальної адаптації та повернення до повноцінного життя – закон. (поняття соціальні послуги вужче ніж сама соціальна робота). Як ви оцінюєте визначення соціальних послуг, подане у законодавстві? Як воно узгоджується з сучасним розумінням соціальної роботи? Деякі фахівці (Б.Сташків, представники Українського фонду соціальних інвестицій) вважають невдалим визначення соціальних послуг у Законі. На їхню думку, послугою є не певні заходи, а доцільна діяльність у формі корисного ефекту праці. Відтак вони розуміють соціальні послуги або як: 1) результат діяльності соціальних служб, спрямований на задоволення потреб особи щодо пристосування до навколишнього середовища, її реабілітації та можливості жити повноцінним життям; або ж як 2) діяльність із задоволення базових потреб людини, що сприяє її інтеграції у суспільство. Хоча це розуміння соціальних послуг і не дістало відображення в законодавстві України, але рація в тому, що акцент зроблено не лише на комплексі заходів, а саме на результаті, який найважливіший для конкретної особи, а не окремих соціальних груп.

Види соціальних послуг (в системі соціального обслуговування):

1) соціальні послуги, що надаються за рахунок коштів страхових фондів;

2) соціальне обслуговування громадян похилого віку та одиноких непрацездатних громадян на дому;

3) стаціонарне соціальне обслуговування громадян похилого віку

4) стаціонарне соціальне обслуговування інвалідів з числа звільнюваних з місць позбавлення волі

5) соціальне обслуговування дітей;

6) соціальна реабілітація та адаптація інвалідів;

7) санаторно-курортне лікування;

8) забезпечення протезно-ортопедичними виробами;

9) забезпечення засобами пересування

Згідно Федеральному переліку гарантованих державою соціальних послуг, що надаються громадянам похилого віку та інвалідам державними та муніципальними закладами соціального обслуговування (від 25 листопада 1995) існують слідуючі види соціальних послуг: матеріально-побутові послуги (у тому числі сприяння у наданні тимчасового жилого приміщення); послуги з організації харчування, побуту, дозвілля; соціально-медичні та санітарно-гігієнічні послуги; сприяння (організація) в отриманні освіти інвалідами з урахуванням їх фізичних можливостей та розумових здібностей; послуги, пов’язані з соціально-трудовою реабілітацією, сприяння у працевлаштуванні; правові послуги; сприяння у організації ритуальних послуг.–Р

Основні засади надання соціальних послуг: сприяння особам, що перебувають у складних життєвих обставинах, які вони не в змозі подолати за допомогою наявних засобів і можливостей; попередження виникнення складних життєвих обставин; створення умов для самостійного розв’язання життєвих проблем,що вникають.

Послуги можуть надаватися на платній або безплатній основі. Безоплатні соціальні послуги державними та комунальними суб'єктами в обсягах, визначених державними стандартами соціального обслуговування, надаються: громадянам, які не здатні до самообслуговування у зв'язку з похилим віком, хворобою, інвалідністю і не мають рідних, які повинні забезпечити їм догляд і допомогу; громадянам, які знаходяться у складній життєвій ситуації у зв'язку з безробіттям і зареєстровані в державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, стихійними лихами, катастрофами, які є біженцями внаслідок збройних та міжетнічних конфліктів, якщо середньомісячний сукупний дохід цих осіб нижче встановленого прожиткового мінімуму; дітям та молоді, які знаходяться у складній життєвій ситуації у зв'язку з інвалідністю, хворобою, сирітством, безпритульністю, малозабезпеченістю, конфліктами і жорстоким ставленням у сім'ї.

Соціальні послуги надаються: за місцем проживання особи (вдома); у стаціонарних інтернатних установах та закладах; у реабілітаційних установах та закладах; в установах та закладах денного перебування; в установах та закладах тимчасового або постійного перебування; у територіальних центрах соціального обслуговування; в інших закладах соціальної підтримки (догляду). А також надання консультацій з різних питань (медичні, правові, психолого-педагогічні), проведення реабілітації (у відношенні інвалідів, неповнолітніх порушників) - Р

Реабілітація - система медичних, професійних, соціальних заходів, спрямованих на надання особам, які перебувають у складних життєвих обставинах, допомоги у відновленні ними порушених функцій організму, компенсації обмежень життєдіяльності та підтриманні оптимального фізичного, інтелектуального, психічного, соціального рівнів та якості для досягнення соціальної і матеріальної незалежності, соціально-професійної адаптації та інтеграції в суспільство;

Класифікація системи соціальної підтримки (1,2)

Мережа організацій, причетних до розв’язання соціальних проблем в Україні. Різноманітні організації, що переймаються соціальними проблемами, класифікують за різними критеріями. За масштабом діяльності:

- міжнародні організації (Дитячий фонд ООН, Міжнародна організація праці, Всесвітня організація охорони здоров'я, Міжнародний альянс з ВІЛ/СНІД), діяльність яких поширюється на міжнародний простір;

- загальнодержавні організації (Міністерство праці та соціальної політики України, Державний центр соціальних служб для молоді, Всеукраїнська Мережа людей, які живуть з ВІЛ, союз інвалідів України того);

- регіональні організації (районний центр зайнятості населення, міське управління праці та соціального захисту, громадські та благодійні організації, які надають соціальні послуги та зареєстровані на обласному, міському, районному рівнях).

З огляду на організаційний рівень діяльності організації, органи, інституції, які формують соціальну політику держави, здійснюють соціальну роботу, відповідно до їх повноважень і функціональних обов’язків можуть належати до одного з таких п’яти рівнів:

1. Формування соціальної політики держави, планування соціальних програм. Своїми рішеннями, нормативними актами вони окреслюють межі, в яких функціонують соціальні служби. До них належать:

- Верховна Рада України (виконує законодавчу функцію, визначає засади політики, затверджує загальнонаціональні програми, у тому числі соціального, економічного, культурного розвитку, затверджує державний бюджет, виконує функцію контролю за дотриманням Конституції та законів України, прав і свобод людини та громадянина);

- Місцеві ради (визначають економічний, соціальний, культурний розвиток відповідної адміністративно-територіальної одиниці, встановлюють місцеві податки і збори, затверджують місцеві бюджети);

- Кабінет Міністрів України (організовує реалізацію державної політики, виконання Конституції і законів України, розробляє і забезпечує здійснення загальнодержавний програм, у т.ч. соціального, економічного розвитку, спрямовує і координує роботу міністерств та інших органів виконавчої влади).

2. Забезпечення реалізації політики у певній галузі, сфери або при виконанні особливих повноважень - створення організаційних механізмів реалізації соціальної політики, здійснення відповідних виконавчо-розпорядчих функцій. Суб’єкти:

- міністерства (центральні органи виконавчої влади, які реалізують політику у відповідній галузі, беруть участь у підготовці проектів державних програм економічного і соціального розвитку України, Державного бюджету України, затверджують галузеві стандарти, норми та нормативи, виконують у межах визначених законодавством повноважень функції управління майном підприємств, які належать до сфери їх управління)

- державні комітети (центральні органи виконавчої влади, які вносять пропозиції щодо формування державної політики і забезпечують її реалізацію у відповідній сфері діяльності, сприяють іншим органам виконавчої влади у здійсненні їхніх повноважень);

- центральні органи виконавчої влади із спеціальним статусом (мають особливі завдання і повноваження, наприклад державний департамент України з питань виконання покарань)

3. Реалізація політики стосовно подолання певної проблеми або поліпшення соціального буття конкретної групи населення. Обов’язком суб’єктів цього рівня (державна служба зайнятості, державний центр соціальних служб для молоді) є створення системи соціальний служб, методичне забезпечення, управління діяльністю; вони працюють з масштабними проблемами, а не окремим випадком.

4. Служби, які працюють безпосередньо з клієнтами (центри соціальних служб для молоді, лікарні, територіальні центри обслуговування пенсіонерів, самостійних непрацездатних громадян)

5. Служби, які мають справу з проблемою як індивідуальною потребою. На цьому рівні працюють інформаційні, консультативні служби, відділи, які з’ясовують сутність проблеми, спрямовують клієнтів до відповідних служб або спеціалістів.

Оскільки за вирішення конкретних соціальних проблем відповідають урядові структури, схема соціальних служб може бути подана і як відомча структура.

Чимало місцевих організацій мають подвійне підпорядкування. Наприклад, районні відділи праці та соціального захисту населення або центри соціальних служб для молоді є частиною відповідної відомчої структури, послуговуються її нормативами, стандартами, відомчими інструкціями та іншим методичним забезпеченням. Водночас вони підпорядковані районній державній адміністрації. Фінансують їх переважно за рахунок місцевого бюджету, який ухвалюють відповідні місцеві ради. У підпорядкуванні місцевих держадміністрацій перебувають органи опіки і піклування, кімнати тимчасового перебування неповнолітніх, служба у справах неповнолітніх. У т.ч. соціальні притулки для них.

Мережа закладів соціального обслуговування населення (Р):

1. Центри соціального обслуговування – багатопрофільні заклади, здатні надавати сім¢ї, дітям, похилим та інвалідам різноманітні за видами та формами послуги: соціально-медичні, психолого-педагогічні, соціально-побутові та торгові. Більшість мають відділення денного перебування, третина – відділення соціальної допомоги сім¢ї та дітям.

2. Стаціонарні заклади соціального обслуговування: будинки-інтернати для ветеранів війни та праці, психоневрологічні інтернати, спеціальні будинки-інтернати та відділення для осіб з асоціальною поведінкою, що відбули покарання за здійснені злочини, реабілітаційні центри, дитячий будинок-інтернат для розумово відсталих дітей, дитячі будинки-інтернати для дітей з важкими фізичними недоліками. Мережа будинків малої місткості для ветеранів (на 8-15 чол)

3. Мережа закладів соціального обслуговування сім¢ї та дітей: територіальний центр допомоги сім¢ї та дітям, соціально-реабілітаційний центр для неповнолітніх, центр допомоги дітям, що залишилися без піклування батьків; реабілітаційний центр для дітей та підлітків з обмеженими можливостями; соціальний притулок для дітей та підлітків; центр психолого-педагогічної допомоги населенню; центр екстреної психологічної допомоги по телефону.

4. Заклади соціального обслуговування молоді

5. Мережа соціального обслуговування дітей в системі освіти, служби практичної психології в освітніх закладах, різні служби: психолого-педагогічної допомоги, соціально-психологічні, психолого-медико-соціальні, профорієнтаційні, соціально-дозвіллєві, реабілітаційні та інші

6. Служби термінової соціальної допомоги,

Діяльність кожної соціальної інституції спрямована на досягнення певних цілей, пов’язаних із задоволенням певних потреб і з соціальними проблемами, що існують у суспільстві. Оскільки за розв’язання конкретних соціальних проблем відповідають ті чи інші урядові структури, інколи інституційну схему соціальних служб представляють у вигляді відомчої мережі