Поняття громадянського суспільства і співвідношення його з правовою державою

Поняття громадянського суспільства має історичний характер. Як і держава, громадянське суспільство починає зароджуватися на певному ступені суспільного розвитку. Іншими словами, громадянське суспільство є продуктом природно-історичного процесу, який обумовлює гармонійний розвиток таких елементів цивілізації, як природа — суспільство - людина. Людство не могло не прийти на певному етапі свого розвитку саме до громадянського суспільства, соціальна і політична організація якого найбільшою мірою служить інтересам і потребам конкретної людини.

Побудові громадянського суспільства, безперечно, має передувати розробка теоретичних основ цього суспільства. Хоча сказати, що у цьому плані нічого не зроблено, було б неправдою. Теорія і практика громадянського суспільства почали розвиватися ще із XVI століття і на сьогоднішній день, не дивлячись на розмаїття думок і підходів до самого поняття громадянського суспільства, його складових елементів, співвідношення з державою тощо, така світова теорія існує. Вона дає загальне уявлення про це суспільство, основні його ознаки й інститути, тобто дає змогу виявити те спільне, що робить поняття громадянського суспільства світовим, загальнолюдським надбанням.

Суспільство — це середовище життєдіяльності особи, яке формується із спільної діяльності людей, є сукупністю їх формалізованих і звичайних зв'язків та відповідних суспільних інститутів, а тому не може за своєю природою бути чужим людині. Іншими словами, в центрі суспільства знаходиться конкретна людина, її потребам та інтересам підпорядковується весь суспільний механізм. У суспільства не може бути іншого інтересу, як служити кожній окремій людині. Не може бути якогось загального, суспільного чи державного інтересу, який би не відбивав інтерес окремої людини. Інакше це інтерес корпоративний, ворожий людині. Через те сама постановка питання про пріоритет суспільних чи державних інтересів, і тим більше про забезпечення цього пріоритету, є небезпечною.

Якщо ми хочемо побудувати цивілізоване громадянське, тобто людське суспільство, то мусимо ні на крок ні за яких обставин не відступати від головного відправника - принципу пріоритету прав і свобод людини, її інтересів, причому пріоритету як перед суспільними, так і державними інтересами. Йдеться не про протиставлення цих інтересів, а про їх, так би мовити, субординацію і підпорядкованість, первинність і вторинність.

Гарантуватися законом і забезпечуватися реально має пріоритет інтересів саме кожної конкретної людини, в цьому суть і мета і суспільного, і державного інтересів. Саме це і має лежати в основі розуміння формування суспільного і державного інтересів. Беззастережне впровадження у життя головної засади суспільства — "людина понад усе" - завжди виведе в кінцевому рахунку на оптимальне поєднання інтересів людини, суспільства і держави.