Види освіти, їх взаємозв’язок

Поняття про зміст освіти.

Базовий навчальний план загальноосвітніх навчальних закладів – це основоположний документ державного стандарту загальної середньої освіти, який визначає вимоги держави і супільства до змісту, обсягу та рівня загальноосвітньої підготовки громадян України.

Він дає: - цілісне уявлення про структуру загальної середньої освіти через інваріативну і варіативну складові; - окреслює освітні галузі та розподіл годин між ними за роками навчання; - визначає гранично допустиме тижневе навантаження учнів для кожного класу; - встановлює кількість навчальних годин, одінанюваних з бюджету. Інваріативна складова змісту є спільною для всіх загальноосвітніх закладів України і визначає її загальнодержавний компонент. Варіативну складову формує навчальний заклад з урахуванням інтересів, здібностей, життєвих планів учнів, вона є суттєвим засобом забезпечення повноцінного розвитку особистості кожного школяра.

На основі Базового навчального плану Міністерство освіти і науки України розробляє та затверджує типові навчальні плани для різних типів загальноосвітніх навчальних закладів, які трансформують зміст шкільної освіти у площину навчальних предметів і курсів. Місцеві органи управління освіти можуть доповнювати їх за рахунок годин варіативної частини

навчальних предметів і курсами, специфічними для даного регіону.

Види освіти, їх взаємозв’язок.

Загальна освіта – сукупність знань основ наук про природу, суспільство, людину, її мислення, мистецтво, а також відповідних умінь і навичок, необхідних кожній людині.

Загальна середня освіта має три рівні:

І. Початкова освіта.

Забезпечує загальний розвиток дитини, вміння добре читати, писати, знання основ арифметики, первинні навички користування книжкою та іншими джерелами інформації, формування загальних уявлень про навколишній світ, засвоєння норм загальнолюдської моралі та спілкування, основ гігієни, вироблення перших трудових навичок.

ІІ. Основна середня освіта.

Передбачає досконале оволодіння українською та різною мовами, засвоєння знань з базових дисциплін, можливість здобутися наступних рівнів освіти, мотиваційну готовність переходу до трудової діяльності або набуття кваліфікації через різні форми професійної підготовки, формування високих громадянських якостей і світоглядних позицій.

ІІІ. Повна середня освіта.

Забезпечує поглиблене оволодіння знаннями з базових дисциплін та за вибором, орієнтацію на професійну спеціалізацію, формування цілісних уявлень про природу, людину, суспільство, громадянської позиції особистості, можливість здобуття освіти вищого рівня.

Загальну освіту здобувають у таких загальноосвітніх навчальних закладах:

- середня загальноосвітня школа – загальноосвітній навчальний заклад І-ІІІ ступенів;

- спеціалізована школа (школа інтернат) – загальноосвітній навчальний заклад І-ІІІ ступенів з поглибленим вивченням окремих предметів та курсів;

- гімназія – загальноосвітній навчальний заклад ІІ-ІІІ ступенів з поглибленим вивченням окремих предметів відповідно до профілю;

- ліцей – загальноосвітній навчальний заклад ІІІ ступеня з профільним навчанням і допрофесійною підготовкою;

- колегіум – загальноосвітній навчальний заклад ІІІ ступеня філологічно-філософського та (або) культура естетичного профілю;

- загальноосвітня школа-інтернат – загальноосвітній навчальний заклад з частковим або повним утриманням за рахунок держави дітей, які потребують соціальної допомоги;

- спеціальна загальноосвітня школа (школа-інтернат) – загальноосвітній навчальний заклад для дітей, які потребують корекції фізичного та розумового розвитку;

- загальноосвітня-санаторна школа (школа-інтернат) – загальноосвітній навчальний заклад І-ІІІ ступенів з відповідним профілем для дітей, які потребують тривалого лікування;

- школа соціальної реабілітації – загальноосвітній навчальний заклад для дітей, які потребують особливих умов виховання (створена окремо для хлопців і дівчат);

- вечірня (змінна) школа – загальноосвітній навчальний заклад ІІ-ІІІ ступенів для громадян, які не мають можливості навчатися в школах з денною формою навчання;

До інших навчальних закладів системи загальної середньої освіти належать:

- позашкільний навчально-виховний заклад;

- міжшкільний навчально-виробничий комбінат;

- професійно-технічний навчальний заклад;

- вищий навчальний заклад І-ІІІ рівнів акредитації (молодший спеціаліст і бакалавр одночасно із здобуттям повної загальної середньої освіти).

Учні здобувають загальну освіту в процесі вивчення навчальних предметів.

Навчальний предмет – педагогічно обґрунтована система наукових знань і практичних навичок та вмінь, що втілюють основний зміст і методи певної науки.

Зміст навчального предмета охоплює:

1) фактичний матеріал, що відображає ознаки і властивості предметів, явищ;

2) узагальнені результати суспільно-історичного пізнання світу – пояснення, закони, принципи, основні світоглядні поняття, ідеї, провідні наукові теорії, етичні і естетичні ідеали, правові норми;

3) методи дослідження і наукового мислення, з якими людина вступає у взаємодію.

Характеристика навчальних планів, програм, підручників.

Навчальний план – документ, що визначає структуру навчального року, перелік та розподіл предметів для вивчення в конкретному навчальному закладі, тижневу і річну кількість годин, відведених на кожний навчальний предмет.

У навчальних планах шкіл усіх типів, в яких враховано вітчизняний, зарубіжний досвід і результати наукових експериментів в Україні виокремлено два компоненти: державний і шкільний.

Державний компонент (розробляє Міністерство освіти і науки України). Має забезпечити соціально необхідний для кожної людини обсяг, рівень знань, умінь і навичок. Він складається з таких предметів і курсів (освітні галузі):

«Суспільствознавство» - історія України, всесвітня історія, українознавство, основи суспільствознавства, права, економіки, людина і світ.

«Мова і література» - українська мова, українська література, іноземна мова, зарубіжна література, література і мова національних меншин.

«Культурознавство» - мистецтво, художня культура, основи етики і естетики.

«Природознавство» - природознавство, фізика і астрономія, хімія, біологія і екологія, географія.

«Математика» - математика, алгебра, геометрія.

«Фізична культура і здоров’я» - фізична підготовка, допризивна підготовка юнаків, безпека життя і діяльності людини, валеологія.

«Технології» - трудове навчання, виробничі технології, основи виробництва, інформатика.

На державний компонент припадає 80 % навчального часу, з яких 35 % відведено на вивчення суспільно-гуманітарних навчальних дисциплін, 25 % - природничо математичних, 16 % - оздоровчо-трудових, 5 % - естетичних наук.

Шкільний компонент

Охоплює вибірково-обов’язкові предмети, індивідуальні та групові заняття, курси за вибором і профільне навчання, факультативи.

Цей резерв часу в середній загальноосвітній школі – 71 год на тиждень (20,1%) від усього навчального часу. Резервом часу відає шкільна рада, яка використовує його для задоволення потреб дітей в організації компенсуючих і розвиваючих знань з окремих предметів, введення нових курсів, поглибленого і профільного їх вивчення, занять учнів за індивідуальними програмами.

Шкільний компонент повинен враховувати регіональні особливості й умови, в яких працює школа.

Типові навчальні плани встановлюють сумарне гранично допустиме навчальне навантаження учнів, тобто кількість навчальних годин на рік:

1-2 класи – 700;

3-4 кл. – 790;

5 кл. – 860;

6-7 кл. – 890;

8-9 кл. – 950;

10-12 кл. – 1030 годин.

На основі типових навчальних планів загальноосвітні навчальні заклади складають робочі плани на поточний навчальний рік, в яких відображено особливості організації навчально-виховного процесу в них.

Зміст навчального предмета, передбаченого навчальним планом, визначається його навчальною програмою.

Навчальна програма – документ, що визначає зміст і обсяг знань з кожного навчального предмета, умінь і навичок, які необхідно засвоїти, зміст розділів і тем з розподілом їх за роками навчання.

Навчальні програми повинні мати високий науковий рівень з врахуванням досягнень науково-технічного прогресу, втілювати виховний потенціал, генералізувати навчальний матеріал на основі фундаментальних положень сучасної науки, грунтувати його навколо провідних ідей і наукових теорій, не містити надто ускладненого і другорядного матеріалу, реалізувати між предметні зв’язки та ідею взаємозв’язку науки, практичні виробництва, формувати вміння і навички учнів з кожного предмета.

До навчальних програм додають пояснювальні записки, що розкривають основні завдання викладання предмета, особливості організації й методів навчальної діяльності, форми зв’язку класної та позакласної роботи, зміст практичних і лабораторних занять, систему вироблення вмінь і навичок як результат викладання предмета.

Відповідно до навчальних програм створюють підручники і навчальні посібники.

Підручник – книга, яка містить основи наукових знань з певної навчальної дисципліни, викладені згідно з цілями навчання, визначеними програмою і вимогами дидактики.

Головне призначення підручника – допомогти учням самостійно закріпити і поглибити знання, здобуті на уроці.

Навчальний посібник - книга, матеріал якої розширює межі підручника, містить додаткові, найновіші і довідкові відомості.

До навчальних посібників належать збірники задач і вправ, хрестоматії, словники, довідники, атласи. ін., які сприяють зміцненню пізнавальних і практичних умінь, прищеплюють навички самостійної роботи.

Підручник повинен забезпечити науковість змісту матеріалу, точність, простоту і доступність його викладу, чіткість формулювання визначеннь, правил, законів, ідей, точну і доступну мову тексту, правильний розподіл навчального матеріалу за розділами і параграфами.

Найважливіший матеріал має бути проілюстрований схемами, малюнками, відповідно структурований та оформлений шрифтами.

Складається підручник з текстового і поза текстового компонентів. Текстовий компонент містить основний, додатковий і пояснювальний тексти. До поза текстового належать: а) апарат організації засвоєння (запитання і завдання); інструктивні матеріали (пам'ятки, зразки розв'язання задач, прикладів); таблиці; підписи-пояснення до ілюстративного матеріалу; вправи; б) ілюстративний матеріал (фотографії, малюнки, плани, картки, креслення та ін.); в) апарат орієнтування (вступ, зміст, бібліографія).

Навчальний матеріал підручника структурно складається з емпіричного, теоретичного і практичного компонентів процесу засвоєння знань.

Емпіричні знання містять інформацію про чуттєвий досвід, відображають поверхові зв'язки і відношення. Цей компонент навчального матеріалу використовують для того, щоб учні навчилися упорядковувати спостережувані факти і явища, розуміти різноманітні класифікації, робити їх і користуватися ними. Утворені емпіричним шляхом абстракції (відображення окремих сторін предметів) є обов'язковим "матеріалом", на основі якого здійснюється перехід від чуттєво-конкретного до конкретного (до сутності).

Теоретичні знання відповідають змісту теоретичного компонента навчального матеріалу, який містить інформацію, що проникає в сутність відношення речей. Він оперує науковими поняттями, які відтворюють ідеалізований предмет і систему його зв'язків. Без теоретичного осмислення явища можуть бути предметами лише емпіричного компонента.

Практичний компонент навчального матеріалу є важливим засобом підготовки учнів до життя, розвитку їх творчих здібностей, формування рис характеру, поглядів і переконань, інтересу до знань тощо. Він охоплює інформацію щодо організації засвоєння навчального матеріалу (запитання, пізнавальні завдання, проблемні ситуації, зразки розв'язання завдань, таблиці, пояснення до тексту та ілюстративного матеріалу), а також інформацію про способи діяльності або творчості (опис творчої діяльності, проблемно-пошукові, теоретичні і прикладні завдання, правила, рекомендації, послідовність малюнків, які ілюструють окремі прийоми трудової діяльності та ін.), тобто інформаційний навчальний текст.

Навчальний матеріал важливо розглядати у єдності всіх його сторін - чуттєвого досвіду (емпіричний компонент), розкриття сутності явищ (теоретичний компонент), розв'язання практичних завдань (практичний компонент).

Зміст підручника складається з таких компонентів: а) основні факти, принципи, засоби й нові відкриття в науці, доступні учням відповідного типу закладу; б) світоглядно-методологічні та виховні ідеї, зокрема моральні й естетичні ідеали, які можна сформувати конкретним навчальним матеріалом; в) методи наукового мислення і дослідження, що сприяють засвоєнню навчального матеріалу; г) знання з історії науки і творчої діяльності її видатних представників, які стимулюють інтерес учнів; ґ) уміння і навички, що випливають з конкретного навчального змісту або необхідні для його засвоєння; д) розкриття прийомів мислення, логічних операцій, які учень має засвоїти у процесі вивчення змісту підручника.