Була здійснена оцінка податкового потенціалу країни, відмінено практику відкупництва, складено кадастри земель з оцінкою їх родючості, перепис майна громадян

Провінційний ценз в Римській Імперії містив в собі відомості про:

- найменування двору, приналежності його до певної общини;

- дані про сусідів з якими межують землі;

- площа землі для ріллі, яка може бути засіяна впродовж наступних 10 років;

- кількість виноградних лоз на ділянці;

- площа землі під пасовища;

- площа землі, що відводиться під лісові угіддя, що здатні давати деревину для вжитку;

- вік та склад всіх членів сімї.

Глава сім’ї зобов’язаний був оцінювати свої доходи самостійно. Цензору надавалося право зменшити суму податкового зобов’язання у випадку зниження продуктивності господарства. Таким чином, у засушливі чи неврожайні роки сума податку була меншою.

Основним джерелом формування казни був поземельний податок, ставка якого складала 1/10 доходів з земельної ділянки. Сплачувались також податки на: кількість фруктових дерев, подушний податок, непрямі податки, податок з обороту від продажу рабів.

Як стверджує російський теоретик Ранович А.Б.[3], перелік податків і зборів, що сплачувалисьв Римській імперії за даними зібраними на основі папірусів і залишків писемних згадок про них включав в себе:

1) збір за утримання нагляду за ринком (telos agoranomias).

2) портові збори при загрузці і вигрузці.

3) дорожнє мито (apostolion).

4)за закріплення оборудки (?) 4%.

5) за ярлик на ослів (diploma onon) - по 8 драхм за кожного осла (в рік).

6) податок на спадок.

7) 1/100, 1/60 (hektatoste, hexakoste) – додаткові надбавки при деяких сумах з фіском.

8) за обмін або розміну грошей (kollybos) – як додаткова сума до належної.

9) тавро на верблюдів.

10)збір за сплату податку при виписці квитанції, за прикладання печаті та ін. (prosdiagraphomenon), надбавки "похід" при сдачі податку натурою (prosmetroumenon).

11) податок на дрібну худобу.

12) податок за володіння рабами (з голови).

13) збір з свиней.

14) збір з биків.

15) збір з верблюдів.

16) податок на виноградники.

17) аннона-податок, надміру податку земельного на врожай і на врожай, в продовольчий фонд столиці.

18) земельний податок.

19) спеціальний податок на масляничні плантації.
20) спеціальний податок на городи.

21) податок на вино, стягувався з виробників в обмін здачі натурою.

22) податок на пшеницю, також в обмін здачі натурою.

23) податок на огірки.

24) збір з фінікових плантацій.

25) збір з квартирної плати, що стягувалась домовласником.

26) збір з риботорговців.

27) збір з ломовиків.

28) збір з банщиків.

29) збір з фарбувальників.

30) збір з ткачів.

31) збір з коврових майстрів.

32) збір з проституток.

33) збір з швеців.

34) збір з валяльників сукна.

35) збір з перукарів.

36) збір з лодочників.

37) збір з корабельних тесль.

38) збір з будівельників.

39) збір з погонциків віслюків.

40) збір з носильщиків.

41) збір з ремесників.
42) збір з торгівців одягом.

43) збір з стар’євщиків.

44) збір з продавців зеленини.

45) збір з торгівців маслом.

46) збір з ковбасників.

47) збір з мінял.

48) подушний податок. Його розмір в різних районах і в різний час становив в Сиєні і Елефантині 16 драхм з особи в рік, між 96 і 112 рр.- 17 драхм, після 113 р.- 17 драхм. В Харакі податок стягувався в розмірі 10 драхм; в Офі - від 10 драхм до 10 драхм 4 оболів,
в Мемнонії 16 драхм, в Нот і Липсі - 24 драхми.

49) податок на дохід від фініків.

50) податок на дохід з землі під будовою (податок на ренту).

51) збір за встановлення статуй.

52) збір за утримання бідняків.

53) збір на користь оберегермейстера, або придворного службовця, що відав питаннями царського і імператорського полювання (archekynegon).

54) збір за утримання бань.

55) збір за утримання і ремонт каналів.

56) збір за мисливську зброю.

57) збір hyper naubion – грошовий збір в обмін трудової повинності по очистці каналів.

58) збір на утримання іменитого гостя.

59) збір на утримання яхти претора.

60) збір на утримання річкової охорони.

61) збір на утримання домової тюрми при контрорі відкупника для неплатників.

62) збір за утримання гарнізону.

63) збір за утримання охоронних вишок.

64) збір за утримання сітолога - відкупника або державного службовця по збору хлібного (натурального) податку.

65) збір на утримання пристані охоронного судна.

66) збір на лотий вінок в якості виразу вірнопідданих почуттів представнику вищої влади (stephanion, aurum coronarium).

67) Сбор на жалование сторожам (полиции?).
68) Сбор на содержание и ремонт плотин.

69) Сбор на содержание статистиков и счетчиков по исчислению налогов.

70) Сбор на канцелярские принадлежности (?) для правительственных учреждений.

71) Сбор на содержание настоятеля (храма?) -epistatikon.

72) Сбор на устройство зрелищ или религиозных процессий.

73) Сбор на содержание начальника района (меридарха).

74) Сбор на содержание сборщика налогов (praktor исполнял свои обязанности в Египте на началах литургии, в принудительном порядке).

75) Сбор на благотворительность.

76) Сбор на папирус для канцелярий (?).

77) Сбор (нотариальный) за аренду.

78) Налог на торговый оборот.

79) Налог на поташ и мыло.

80) Налог на предметы роскоши.

81) Налог при отпуске на волю рабов.

82) Пошлины ввозные и вывозные.

83) Пошлины на пропуск в ворота.

84) Внутренние пошлины с вина, масла, тканей.

85) Сбор за выпас скота.

86) Квартирный налог.

Кроме того, упоминается множество налогов и сборов, значение которых осталось невыясненным. Ряд налогов, взимавшихся в Египте в эпоху Птоломеев, сохранился, надо полагать, и в римскую эпоху. Вилькен насчитал всего 213 разных статей налогов.

Введення в 6 ст. н. ери імператором Августом податку на спадок за ставкою 5 % носило цільовий характер, за рахунок нього фінансувалися пенсійні виплати солдатам –легіонерам. Запровадження норми сплати податків грошима сприяло розширенню товарно –грошових відносин та стимулювало розвиток господарства країни.

На відміну від Риму у Візантії існувало 23 види прямих податків, серед яких виділялись: поземельний податок, подушний, податок на фінансування військових потреб, податок на купівлю коней, податок на рекрутів, мита на продаж товарів та за здійснення державних актів.

Цікавим був той факт, що особи, що отримували підвищення посади платили особливі податки. Проте, велика кількість податків була однією з причин занепаду Візантійської імперії внаслідок скорочення податкової бази та цілої низки фінансових криз.

Окрім прямих податків в Римській імперії існували і непрямі. Найбільш істотні з них: податок з обороту або акциз на внутрішнє споживання. Були введені нові митні збори у всіх провінціях з товарів, що вивозилися або ввозилися на продаж.

При імператорові Діоклетіане (243 – 313 рр. н. э.) встановлюється промисловий податок.

Вже в Римській імперії податки не лише виконували фіскальну функцію, але і грали роль додаткового стимулятора розвитку господарства. Податки вносилися грошима. Отже, населення було вимушене проводити надлишки продукції для продажу. Це сприяло розширенню товарно-грошових стосунків, поглибленню процесу розподілу праці, урбанізації.

Щодо Київської русі, то об’єднання князівств почалося лише в кінці XV ст. Основним джерелом формування казни була данина, що першочергово носила перманентний характер, проте, поступово стала систематичним джерелом поповнення казни. Данина в Київській Русі сплачувалась у двох формах: повозом (привозилась до Києва) та полюддям (князі самостійно здійснювали збір податку, «ходили по людях»).