Стратегічне управління підприємством

1. Стратегія організації - це:

1 основне призначення організації, чітко визначена мета її існування;

2 генеральна довгострокова програма дій та порядок розподілу ресурсів організації для досягнення її цілей;

3 процес визначення цілей діяльності організації;

4 основна мета у сфері виробництва.

2. До стратегічних переваг підприємства з дивізіональною структурою управління належать:

1 висока компетентність спеціалістів, які відповідають за виконання функціональних стратегій;

2 єдність і чіткість керівництва, узгодженість дій виконавців;

3 спрямованість на кінцевий результат у діяльності персоналу відділення, стратегія враховує специфіку продукту;

4 можливість маневрувати ресурсами при виконанні кількох програм; у персоналу на першому місці інтереси фірми, а невласного підрозділу.

3. У межах стратегії конгломератної диверсифікації здійснюються такі дії:

1 придбання фірм в нових галузях для підтримки основного виду діяльності;

2 охоплення таких напрямків діяльності, які не мають прямого безпосереднього зв'язку з основним бізнесом підприємства;

3 виробництво і збут стандартизованої продукції для багатьох іноземних ринків;

4 початок роботи з кількома зовнішніми незалежними поста чальниками.

4. Господарський портфель - це:

1 перелік структурних підрозділів підприємства;

2 система документації підприємства;

3 перелік конкурентних переваг підприємства;

4 сукупність окремих напрямків діяльності фірми.

5. До типових стратегій невеликих фірм належать такі:

1 диференціація товару, персоналу, послуг;

2 ліквідації, скорочення, «збирання врожаю»;

3 копіювання, оптимального розміру, використання переваг великого підприємства;

4 операційні, функціональні, інноваційні.

6. Основними ризиками для підприємства, що реалізує стратегію концентрації (вузької спеціалізації), є:

1 неспроможність підприємства визначити, що в продукції, послугах є цінним для покупців;

2 переповненість ринкової ніші конкурентами, зміни в попиті цільових покупців;

3 незадоволення покупців переходом до випуску стандартизованих дешевих товарів;

4 значне підвищення витрат на управління стратегією.

7. При застосуванні стратегії прогресивної інтеграції для організації вирішуються такі проблеми:

1 скорочення неперспективних напрямків діяльності;

2 посилення контролю за системою розповсюдження продукції підприємства;

3 зменшення залежності від постачальників;

4 об'єднання з перспективними діловими партнерами в іншій галузі.

8. Відповідно до моделі п'яти сил конкуренції М. Портера на ситуацію в галузі значно впливають:

1 рівень конкуренції, місцева влада, постачальники, рівень доходів, рівень безробіття;

2 продавці всередині галузі, виробники товарів-замінників, нові конкуренти, постачальники, споживачі;

3 політичні, економічні, демографічні, технологічні, соціальні фактори;

4 постачальники, посередники, конкуренти, трудові ресурси, влада.

9. Місія організації - це:

1 основна мета у сфері виробництва;

2 основне завдання організації, що пояснює сенс її діяльності;

3 завдання, яке потрібно виконати визначеним способом у певний термін;

4 спосіб досягнення стратегічних цілей.

10. Якщо відома фірма розробляє велику кількість модифікацій популярного марочного товару з різним дизайном, упаковкою, споживчими якостями, то вона застосовує стратегію:

1 низьких витрат;

2 диференціації;

3 диверсифікації;

4 концентрації.

11. Конкурентні переваги підприємства є внутрішніми, якщо вони базуються:

1 на особливих якостях товару, що мають цінність для покупців;

2 на професійно проведеному SWOT-аналізі підприємства без залучення зовнішніх експертів;

3 на можливості підприємства забезпечити нижчі витрати виробництва товарів, ніж у конкурентів;

4 на розробці двовимірних матриць із залученням зовнішніх незалежних експертів.

12. У рамках стратегічного управління розроблюються:

1 довгострокові плани на основі можливостей і резервів підприємства;

2 щорічні бюджети реалізації програм підприємства;

3 довгострокові плани організації на основі аналізу галузі та потреб ринку;

4 прогнози одержання прибутку підприємством.

13. Ознаками положення на галузевому ринку стратегічного господарського підрозділу «дійна корова» відповідно до матриці Бостонської консультативної групи є:

1 значна частка ринку, що збільшується швидкими темпами;

2 значна частка ринку, що стабільний або скорочується;

3 незначна частка неперспективного ринку;

4 незначна частка перспективного ринку.

14. До основних етапів життєвого циклу товару належать:

1 конструювання, виробництво, оптова торгівля, роздрібна торгівля;

2 розробка, фінансування, виробництво, збут;

3 виведення на ринок, зростання, зрілість, занепад;

4 виробничий, ціновий, збутовий, комунікативний.

15. Завданням стратегічного контролю є:

1 аналіз раціонального використання стратегічних ресурсів;

2 виявлення того, якою мірою реалізація стратегії забезпечить досягнення довгострокових цілей;

3 визначення масштабу допустимих відхилень;

4 перевірка правильності виконання робіт, функцій і операцій при реалізації стратегії конкретного підприємства.

16. Розробка прогнозів збуту продукції підприємства на кілька років вперед на основі екстраполяції тенденцій розвитку застосовується:

1 на етапі стратегічного планування;

2 при довгостроковому плануванні;

3 у рамках стратегічного менеджменту;

4 при формуванні бюджету організації.

17. До ризиків використання стратегії диверсифікації належать:

1 підвищені вимоги до керівництва компанії;

2 зростання залежності підприємства від проблем в одній сфері бізнесу;

3 тенденція до збереження застарілих технологій і виробничих потужностей;

4 зміни в попиті споживачів продукції на конкретному ринку в регіональному або в національному масштабі.

18. Основними типами інноваційної стратегії підприємства є:

1 прогресивна, регресивна, горизонтальна;

2 вертикальна, горизонтальна (диверсифікація);

3 традиційна, опортуністична, імітаційна, оборонна, наступальна, довгострокова;

4 стратегія низьких витрат, інтеграції, розширення ринку, концентрації.

19. При використанні глобальної стратегії керівництво корпорації:

1 розроблює особливі варіанти продукції, маркетингових дій для кожної країни;

2 застосовує непрофільну диверсифікацію;

3 не координує ділові стратегії в різних країнах;

4 застосовує єдиний підхід при збуті продукції в усіх країнах.

20. Генеральна довгострокова програма дій та порядок розподілу ресурсів організації для досягнення її цілей – це:

1 місія;

2 стратегія;

3 планування;

4 політика.

21. Ділова стратегія, що розроблюється в диверсифікованій організації, належить до управління:

1 окремою сферою діяльності підприємства;

2 діяльністю виробничих підрозділів;

3 всіма напрямками діяльності підприємства;

4 діяльністю функціональних підрозділів.

22. Основними характеристиками багатонаціональної стратегії корпорації є:

1 скоординованість маркетингових і збутових дій у світовому масштабі з недифіринційованим продуктом;

2 розробка особливих варіантів товару, маркетингових дій для кожної країни;

3 використання вигідних постачальників з будь-якого ринку світу;

4 розміщення заводів тільки в країнах з низькими витратами.

23. Стратегічний господарський підрозділ «собака» перебуває на такому етапі життєвого циклу товару:

1 зростання;

2 зрілість;

3 спад;

4 виведення на ринок.

24. Стратегічні альянси (об'єднання) - це:

1 тимчасово створені групи незалежних підприємств з метою ефективного використання вигідної ринкової ситуації;

2 групи структурних підрозділів підприємства, що об'єднали свої зусилля для досягнення поставленої мети, виходячи з місії організації;

3 групи стратегічних бізнес-одиниць компанії;

4 фірми певної галузі, які мають схожі стратегії конкуренції.

25. Стратегія регресивної інтеграції забезпечує вирішення для організації таких проблем:

1 проникнення у споріднену галузь;

2 посилення контролю за системою розподілу товарів підприємства;

3 зменшення залежності підприємства від постачальників;

4 розширення частки ринку підприємства на конкретному регіональному ринку.

26. При проведенні SWOT-аналізу визначаються:

1 основні стратегічні групи конкурентів фірми;

2 частка ринку підприємства та темпи її зростання як тепер, так і в найближчій перспективі;

3 сильні та слабкі сторони фірм, загрози і можливості із зовнішнього середовища;

4 п'ять основних сил конкуренції.

27. До переваг багатонаціональної стратегії належать:

1 зниження витрат за рахунок виробництва великої кількості стандартизованої продукції;

2 відповідність стратегії місцевим умовам країни;

3 наявність попиту на продукцію, що характеризується високою якістю на багатьох національних ринках;

4 можливість скоординованих стратегічних дій у різних країнах.

28. Матриця Бостонської консультативної групи класифікує бізнес-одиниці підприємства за такими показниками:

1 конкурентні переваги, галузеве оточення;

2 відносна частка ринку, темпи зростання галузевого ринку;

3 привабливість галузі, «сила» бізнесу;

4 новизна товару, новизна ринку, привабливого до конкретної фірми.

29. Основними завданнями керівництва підприємства при реалізації стратегії є:

1 розробка нової місії організації;

2 приведення структури управління у відповідність до нової стратегії;

3 забезпечення зниження витрат на маркетинг, рекламу та інші види діяльності;

4 проведення SWOT -аналізу.

30. До основних чинників макрооточення фірми належать:

1 економічні показники галузі, ключові чинники успіху, стратегії конкурентів;

2 постачальники, конкуренти, споживачі, місцева влада, трудові ресурси;

3 економічні, соціальні, політичні, правові, технологічні, міжнародні;

4 організація маркетингу, культура і образ організації, перспективність галузі.

31. Елементами комунікативної стратегії фірми є:

1 товарна, цінова, збутова політика, стимулювання збуту;

2 розробка та оголошення місії; доведення цілей до персоналу; подолання опору змінам;

3 реклама, комерційна пропаганда, виставки, стимулювання збуту;

4 вивчення сильних і слабких сторін фірми; аналіз можливостей та загроз із зовнішнього середовища.

32. Типовими стратегіями підприємств, що діють в неперспективних галузях, є:

1 розширення частки ринку; активізація маркетингової діяльності підприємства незалежно від форми власності;

2 стратегія фокусування, створення і розробки зростаючих ринкових сегментів;

3 стратегія вертикальної інтеграції;

4 розширення товарного асортименту.

33. Стратегічне планування починається:

1 з аналізу внутрішніх можливостей і ресурсів організації;

2 оцінювання потреб ринку, вивчення тенденцій розвитку галузі;

3 вивчення витрат виробництва;

4 визначення конкурентних переваг підприємства.

34. До стратегічних переваг підприємства з лінійною структурою управління належать:

1 зв'язок структури і стратегії через визначення ключових видів діяльності у функціональних службах;

2 можливості для розвитку стратегії диверсифікації;

3 особиста відповідальність кожного керівника за результати роботи, незалежно від посади в конкретній організації;

4 ефективність управління не обмежується можливостями керівника.

35. Створена на тимчасовій основі група незалежних підприємств, які об'єднали свої зусилля і ресурси для ефективного використання вигідної ринкової ситуації, - це:

1 концерн;

2 стратегічна група галузі;

3 стратегічний альянс;

4 стратегічна бізнес-одиниця.