Функції менеджменту

За допомогою процесу менеджменту професійно підготовлені фахівці формують організації та управляють ними путѐм постановки цілей і розробки способів їх досягнення. Процес менеджменту передбачає виконання функцій планування, організації, координації, мотивації і контролю. Здійснюючи ці функції, менеджери створюють умови для продуктивної праці працівників і домагаються результатів, відповідних поставленим цілям

Функцією управління називається форма, в якій проявляється вплив процесу управління на процес виробництва через організаційні структури управління.

4.1 Планування.

Планування являє собою такий вид діяльності, який характерний для всіх організацій. Планування - це передбачення майбутнього стану організації. При плануванні співробітники підприємства визначають цілі та орієнтири, які необхідно досягти підприємству. Визначення таких цілей та орієнтирів називається стратегічним плануванням. На основі стратегічних планів складаються поточні плани (до 1 року).

На основі планів визначаються джерела фінансування, необхідні обсяги фінансування робіт. Всі фінансові розрахунки зводяться в єдиний фінансовий план

4.2 Стратегічний план

Залежно від галузі промисловості, від форми власності та масштабу підприємства кількість планів може бути різним. На діючому підприємстві складається бізнес-план, коли необхідно реалізовувати новий проект (наприклад, будівництво цеху з виробництва нової продукції).

Бізнес - план складається також у тому випадку, коли створюється нова фірма і у нового підприємства недостатньо коштів, які необхідні для розвитку. Тому кінцевою метою складання бізнес-плану є визначення обсягів фінансування нового проекту. На підставі бізнес-планів банк вирішує питання про надання кредиту підприємству.

Також можуть складатися оперативні плани на строк до 1 місяця.

Стратегічний, поточний і фінансовий плани складаються послідовно в часі, а бізнес-плани складаються періодично, в міру необхідності.

4.3 Стратегічне планування

Стратегічне управління та стратегічне планування стали зароджуватися в США в 50-х роках ХХ століття. На початку ці два поняття були багато в чому не ясні для вчених і бізнесменів. Термін «стратегія» має військове походження і означає «науку і мистецтво ведення бою для перемоги над супротивником». У громадянській термінології під стратегією стали розуміти підготовку планів на кілька років вперед, в яких розробляються заходи щодо запобігання банкрутству в умовах жорсткої конкуренції. У працях учених поняття «стратегічне планування» асоціюється з поняттям «стратегія», також і стратегічний менеджмент часто розуміється як «стратегія» і «розробка стратегій».

Після перших публікацій зі стратегічного менеджменту багато бізнесменів не сприймали це новий напрямок в науці і практиці. Основним їхнім аргументом був наступний: «Навіщо нам розробляти стратегію і думати на кілька років вперед, коли ми зараз отримуємо гарний прибуток?» Однак дійсність виявилася іншою: багато фірм стали розорятися, крім того, багато компаній приходили до висновку про необхідність злиття.

Одним з основоположників стратегічного менеджменту є американський економіст І. Ансофф. Його книга «Стратегічне управління» вийшла в СРСР у 1989 р Пізніше інша книга «Нова корпоративна стратегія» вийшла в Росії в 2000 р Цей факт говорить про те,

що питань стратегічного менеджменту приділяється увага в будь-якій економічній системі.

У стратегічному управлінні при розробці стратегії, приймаються стратегічні рішення.

Стратегічні рішення - це такі рішення, при реалізації яких підприємство досягає нового стану, а повернення до колишнього стану вже неможливий.

При розробці стратегії підлягає оцінці потенціал підприємства.

У першому наближенні потенціал підприємства можна визначити як його можливість щодо подальшого розвитку. Це означає, що при розробці стратегії розвитку необхідно враховувати всі ресурси підприємства, в тому числі фінансові, матеріальні та людські.

Процес розробки стратегії складається з декількох етапів.

1. Аналіз сучасного стану підприємства, при аналізі застосовуються різні методи.

2. Розробка економічної стратегії підприємства. У цю стратегію в якості її окремих елементів можуть входити різні види стратегій: продуктово-ринкова, ресурсно-ринкова, технологічна, фінансова, інтеграційна, соціальна та інші. На цьому ж етапі проводиться аналіз конкурентів і розробляється конкурентна стратегія.

3. Після того, як розроблена стратегія, підлягає зміні організаційна структура підприємства. Це викликано тим, що при створенні нових функціональних підрозділів вони повинні бути обов'язково включені в організаційну структуру.

4. Постановка стратегічних і поточних завдань підрозділам. Це означає, що стратегічний план повинен бути розроблений в зрозумілих для співробітників термінах і прийнятних до виконання показниках. На основі стратегічних планів розробляють поточні плани, тобто на один рік.

Американський вчений І. Ансофф визначив характеристику стратегії.

1) Розробка стратегії відбувається на основі методу пошуку, тобто вона формується за наявною інформацією.

2) У зв'язку появою нової інформації стратегія може уточнюватися або навіть розроблятися нова стратегія.

3) Стратегія складається на 3, 5. 10 і навіть більше років вперед, тому необхідність у стратегії відпадає, як тільки вона буде реалізована відповідно до наміченого тимчасовим горизонтом.

4) При розробці стратегії досить складно визначити конкретні цифри, до виконання яких слід прагнути підприємство при реалізації планів, тому найчастіше приймаються орієнтири, тобто наближені показники.

5) Показники можуть бути виражені як кількісно, ​​так і якісно, ​​тобто при можливості і великому об'ѐме інформації можуть бути визначені конкретні цифри, проте на практиці найчастіше приймаються загальні напрямки діяльності.

Аналіз стану підприємства може показати, що в перспективі обсяги виробництва і реалізації продукції будуть зменшуватися. Це пов'язано з тим, що на підприємстві використовується застаріле обладнання, старі технології, випускається продукція більш низької якості, ніж продукція конкурентів. Внаслідок зазначених причин продукція перестає користуватися попитом споживачів. При збереженні такого становища підприємство через кілька років може прийти до банкрутства.

І. Ансофф для виправлення становища рекомендує зробити кілька «кроків».

1) Необхідно провести ретельний аналіз сучасного стану підприємства.

2) З метою виправлення становища необхідно розробити стратегію, спрямовану на випуск модернізованої і нової продукції.

3) Необхідно провести детальний аналіз продукції конкурентів, провести аналіз цін на товари конкурентів, аналіз рекламної кампанії і форми реалізації продукції з аналізом методів щодо стимулювання збуту.

4) Розробити перелік по номенклатурі і асортименту продукції, які в перспективі можуть бути вироблені на підприємстві.

5) Розробити всі супутні елементи стратегії і визначити завдання для всіх функціональних підрозділів підприємства.

Таким чином, після виконання всіх перерахованих кроків положення може бути виправлено.