Електронний затвор

Електронні затвори застосовуються в сучасній цифровій фототехніці, і являють собою не окремий пристрій, а принцип дозування експозиції цифровою матрицею. Витримка визначається часом між обнуленням матриці і моментом зчитування інформації з неї.

Застосування електронного затвора дозволяє досягти більш коротких витримок (у тому числі і витримки синхронізації зі спалахом) без використання більш дорогих високошвидкісних механічних затворів.

З недоліків електронного затвора можна виділити спотворення зображення, викликане послідовним читанням з кожної комірки матриці, а також підвищеною ймовірністю виникнення блюмінга (наприклад, при попаданні в кадр сонця).

Крім того, випускаються матриці, що мають індивідуальний електронний затвор в кожному пікселі. У цьому варіанті здійснюється налагодження оптимального часу експозиції для кожного пікселя в залежності від рівня освітленості в даній ділянці кадру. ^[3].

Примітка: термін Електронний затвор часто використовується замість терміна Електронно керований механічний затвор.

Застосування затворів у сучасних фотоапаратах

У більшості сучасних фотоапаратів використовується електронне управління затвором і високошвидкісні електроприводи, тобто фотографові не потрібно виконувати будь-яких операцій із взведенням затвора. У механічних плівкових камерах зведення затвора зазвичай об'єднано з перемоткою плівки на наступний кадр, проте в деяких старих і дешевих моделях (наприклад, у фотоапаратах «Смена») для цього використовувався окремий важіль. У зовсім простих камерах застосовувалися затвори, які не потребували попереднього взводу: стиснення приводний пружини відбувалося при натисканні на спускову кнопку («Юнкор»). Спуск (відкриття) затвора відбувається по команді фотографа при натисканні на «головну» (а в багатьох аматорських камерах і єдину) кнопку або за допомогою автоспуску або програмного механізму. У сучасних автоматичних камерах кнопка спуску не має механічного зв'язку з затвором і ініціює низку різних автоматичних процесів, включаючи вимірювання освітленості, наведення на різкість і т.п. У дешевих камерах виконання всіх цих дій може зайняти помітний час, у зв'язку з чим виникає т.н. «Затворний лаг» — реальне відкриття затвора відбувається із затримкою, що не дозволяє успішно знімати динамічні сцени. Затворний лаг особливо характерний для споживчих цифрових камер.

У компактних цифрових камерах затвор відсутній, зображення проектується на матрицю безперервно, а статичне зображення необхідної яскравості виходить в результаті мікропроцесорної обробки. У спеціальних фотоапаратах використовуються особливі конструкції затворів, у тому числі для високошвидкісної зйомки. У кінокамерах затвор є частиною обтюраторного механізму.

У багатьох камерах передбачається режим повністю ручного керування часом відкриття затвора — так звана витримка «від руки» чи bulb. У цьому режимі затвор не тільки відкривається, але і закривається по команді фотографа (після відпускання кнопки спуску або з повторного натискання на неї). Як правило, це необхідно для забезпечення тривалих витримок (порядку секунд, хвилин, годин), камера при цьому встановлюється на штативі, щоб уникнути «розмитості»

11.Яка різниця між шторним і центральним затворами?

12.В чому шторний затвор програє центральному при зйомці зі спалахом?

13.Чому фотографи-професіонали надають перевагу одно об’єктивні дзеркальні камери всім іншим типам камер?

14.Порівняйте переваги малоформатних камер-дзеркальної із дальномірною.

Малоформатні – ширина плівки 35 мм, розмір кадру 24х36 мм. Це найбільш поширені фотоапарати, які використовують як любителі так і професіонали (“Зенит”, ФЕД, “Киев” і т.п.).

Далекомірні фотоапарати

В цих типах фотокамер існує два оптичні тракти — один для створення зображення на світлочутливому елементі через вбудований або змінний об'єктив, а інший для передачі приблизно того ж зображення в око фотографа. Другий тракт не містить об'єктива, і може бути оптичним видошукачем, чи простою рамкою для визначення границь кадру. Часто далекомірні фотоапарати містять видошукач суміщений з далекомірм, проте далекомір може бути й окремим. Прикладами далекомірних фотоапаратів є фотоапарати Лейка серії М та ФЕД.Дзеркальні (однооб'єктивні) фотокамери

У дзеркальних камерах єдиний оптичний тракт створення зображення розділяється після об'єктиву за допомогою рухомого дзеркала. Коли дзеркало знаходиться у нижньому положенні, світловий потік проходить крізь об'єктив і пентапризму та створює зображення на матовому склі. Це зображення і бачить фотограф. В момент натискання на спуск дзеркало на короткий час підіймається у верхнє положення і зображення проектується на світлочутливий елемент. Важливо, що обидва зображення є майже ідентичними, що є найбільшою перевагою дзеркальної оптичної схеми. Фотограф має змогу отримувати на знімку саме той кадр, який він бачив у момент зйомки. На жаль, саме дзеркало і є найслабкішим елементом такої камери. По-перше, дзеркало має працювати швидко, тихо і передавати на корпус камери якнайменше вібрацій. По-друге, механізм підняття та опускання дзеркала має бути дуже надійним, а значить відносно важким. По-третє, наявність дзеркала не дозволяє суттєво зменшити розміри корпусу камери (хоча, для багатьох це не є недоліком, оскільки маленьку камеру нечітко фіксує долоня фотографа).

Схема праворуч: 1—об'єктив, 2—дзеркало, 3—затвор, 4—світлочутливий елемент, 5-матове скло, 6-лінза, 7-пентапризма, 8-окуляр

Далекомі́рний фотоапара́т — клас фотоапаратів, що використовують для наведення на різкість оптичний далекомір.

Наведення на різкість далекомірного фотоапарата виконується обертанням кільця відстаней об'єктива до суміщення роздвоєного зображення у вікні видошукача. Ранні моделі далекомірних фотоапаратів мали роздільні окуляри видошукача і далекоміра; в подальшому далекомір поєднали з видошукачем, так що наведення на різкість здійснювалося одночасно з суміщенням зображень в далекомірі. Переваги далекомірних камер перед дзеркальними

· Менше струс камери при зйомці завдяки відсутності механізму підйому дзеркала.

· Менше шуму при спрацьовуванні затвора.

· Коротше час від натиснення на спуск до відкриття затвора, оскільки не витрачається час на підйом дзеркала — більше можливості зйомки швидкоплинних подій.

· Видошукач залишається відкритим в момент знімка — є можливість виявити похибку і негайно перезняти, особливо при зйомці зі спалахом.

· Можна наводитися на об'єкт зйомки з об'єктивом, закритим кришкою і відкривати його тільки на момент спуску затвора, ще дозволяє захищати об'єктив від забруднень прикадруванні.

· У деяких далекомірних камерах (наприклад «Leica» серії «М») поле зору видошукача ширше ніж в об'єктива, що сприяє більш точному та зручному кадруванню.

· Об'єктив може займати весь простір камери до затвора, що надає додаткові можливості при конструюванні об'єктива для створення більш якісних і світосильних об'єктивів при однаковій ціні.

· Компактність камери, можливість застосування складаного об'єктива.

·

Недоліки далекомірних камер

· Утруднена робота з довгофокусними об'єктивами, так як не вистачає точності далекоміра.

· Утруднена макрозйомка у зв'язку з паралаксом і малій глибиною різкості.

· Через неспівпадіння візирного каналу і об'єктива (фотограф не бачить зображення крізь об'єктив).

· Можлива зйомка при закритій кришці об'єктива.

· Для змінних об'єктивів, фокусна відстань яких суттєво відрізняється від штатного (зазвичай: 50 мм), потрібні змінні видошукачі (при відсутності рамок для різних фокусних відстаней об'єктивів у видошукачі).

· З попереднім недоліком пов'язано і те, що з класичними механічними далекомірними фотоапаратами неможлива повноцінна робота з зум-об'єктивами.

· Утруднена робота зі світлофільтрами через те, що фотограф не бачить зображення крізь об'єктив.

· Відсутня можливість візуальної оцінки глибини різкості.

15.Порівняйте переваги мало - і середньоформатних одноо’бєктивних камер.