Особи, які сприяють адміністративним провадженням

свідок; експерт, спеціаліст, перекладач

Свідок як учасник адміністративного процесу відіграє важливу роль у з’ясуванні обставин, що мають значення для правильного вирішення справи. Як свідок у адміністративній справі може бути викликана кожна особа, якійможуть бути відомі обставини, що підлягають установленню у даній справі.

Як свідки можуть бути опитані: а) особи, що знаходяться в родинних стосунках з особами, які беруть участь у справі; б) особи, які пов’язані стосунками підлеглості по службі; в) потерпілий; г) поняті, які були присутні при особистому огляді і огляді речей; ґ) неповнолітні

і навіть малолітні особи, оскільки законом не передбачено для свідків обмежень за віком. Зазвичай опитування таких осіб і оцінка свідчень здійснюються з урахуванням віку, рівня інтелектуального розвитку, здатності сприймати обставини, що мають значення для справи, стану здоров’я. Отже, законодавець закріплює досить широке коло осіб, які можуть бути опитані як свідки.

Проте не можуть бути допитані як свідки:

1) недієздатні фізичні особи, а також особи, які перебувають на обліку чи на лікуванні у психіатричному лікувальному закладі та не здатні через свої фізичні або психічні вади давати з цього приводу показання;

2) представники в судовому процесі, захисники у кримінальних справах — про обставини, які стали їм відомі у зв’язку з виконанням функцій представника чи захисника;

3) священнослужителі — про відомості, одержані ними на сповіді віруючих;

4) професійні судді, народні засідателі та присяжні — про обставини обговорення в нарадчій кімнаті питань, що виникли під час ухвалення судового рішення;

5) інші особи, які не можуть бути допитані як свідки згідно із законом чи міжнародним договором, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, без їхньої згоди.

Основним обов’язком свідка є те, що він повинен з’явитися до суду, органу (посадової особи), у провадженні яких перебуває адміністративна справа, в зазначений час і дати правдиві показання, пояснення, повідомити все відоме йому у справі та відповісти на поставлені запитання. У разі неможливості прибуття за викликом суду свідок зобов’язаний завчасно повідомити про це суд. У разі нез’явлення свідка до судового засідання суд може вирішити питання про привід свідка (ст. 272 КАС України) та у порядку злісного ухилення від явки в суд свідка, потерпілого, позивача, відповідача, особа може бути притягнута до адміністративної відповідальності (ч. 1 ст. 185 КУпАП) у вигляді накладення штрафу від шести до дванадцяти неоподат-ковуваних мінімумів доходів громадян або застосування адміністративного арешту на строк до 15 діб. Отже, досить суттєві заходи примусу існують щодо з’явлення до суду свідка в адміністративно-судочинних провадженнях.

Водночас обов’язковість з’явлення свідка до органу (посадової особи), у провадженні яких знаходиться адміністративна справа, у провадженнях у сфері управління та адміністративно-деліктних провадженнях ніяким примусом не забезпечена, законодавець розраховує на високу правосвідомість свідка. Вважаємо, якщо не застосовувати заходи стягнення (покарання) (та і не потрібне це), то хоча б примусовий привід свідка до органів (посадових осіб), що розглядають і вирішують міністративні справи у провадженнях у сфері управління та адміністративно-деліктних провадженнях, не завадив би. Це певною мірою сприятиме всебічному, повному, об’єктивному та

законному розгляду справи.

Експер т— це особа, яка сприяє розгляду справи. Експертом може бути призначена особа, яка має необхідні знання, здатна шляхом дослідження матеріальних об’єктів, явищ і процесів дати висновок із питань, що виникають під час розгляду справи. Як експерт може залучатися особа, яка відповідає вимогам, встановленим Законом України «Про судову експертизу» та підзаконними актами щодо кваліфікаційних класів судових експертів, державних реєстрів судових експертів, положень про експертно-кваліфікаційні комісії та ін.

Експерту заборонено: а) збирати за власною ініціативою матеріали для проведення експертизи; б) спілкуватися з особами, які беруть участь у справі; в) розголошувати відомості, що стали йому відомі у зв’язку з проведенням експертизи; г) повідомляти будь-кому, крім суду, про результати експертизи; ґ) передоручати проведення експертизи іншій особі.

Експерт має право на: а) відмову від даного висновку, якщо подані йому матеріали недостатні для виконання покладених на нього обов’язків; б) оплату виконаної роботи та компенсацію витрат, пов’язаних із проведенням експертизи. Завідомо неправдивий висновок, відмова без поважних причин від виконання покладених на нього обов’язків тягне за собою кримінальне покарання, передбачене статтями 384, 385 Кримінального кодексу України.

Спеціаліст — це фахівець у якійсь певній галузі, яка володіє спеціальними знаннями та навичками застосування технічних

засобів і може надавати консультації під час вчинення процесуальних дій з питань, що потребують відповідних спеціальних

знань і навичок.

Поняття «спеціаліст» в адміністративно-деліктних провадженнях не визначене, а отже, його послугами органи (посадові особи) під час розгляду адміністративної справи користуватися не можуть, оскільки ними розглядаються справи, в яких вони є фахівцями відповідного рівня.

Спеціаліст залучається до участі в адміністративному процесі за ухвалою суду для надання безпосередньої допомоги (фотографування, складання схем, планів, креслень, вибір зразків для експертизи та ін.). Він зобов’язаний прибути за викликом суду чи уповноваженого суб’єкта відповідати на задані запитання, давати усі консультації та письмові роз’яснення, звертаючи увагу на характерні обставини чи особливості доказів.Допомога спеціаліста стосується не правових питань, а лише надання суду (уповноваженому суб’єкту) технічної допомоги.

Переклада ч— це особа, яка вільно володіє мовою, якою здійснюється адміністративне судочинство, адміністративне провадження, та іншою мовою, знання якої обхідне для усного або письмового перекладу з однієї мови на іншу. Перекладачами є також особи, які володіють технікою спілкування з глухими, німими чи глухонімими (сурдоперекладачі).

Перекладач призначається ухвалою суду в адміністративносудочинних провадженнях або рішенням уповноваженого

суб’єкта, органу, посадової особи — в адміністративно-процесуальних та адміністративно-деліктних провадженнях, у провадженні яких перебуває адміністративна справа за клопотанням особи, яка бере участь у справі.

Перекладач має право відмовитися від участі в адміністративному процесі, якщо він не володіє мовою в обсязі, необхідному для перекладача. Однак, якщо він дав згоду на перекла-дання, то зобов’язаний з’явитися за викликом суду (уповноваженого органу) і здійснювати повний і правильний переклад і своїм підписом посвідчувати правильність перекладу в процесуальних документах, що вручаються особам, які беруть участь у справі, в перекладі мовою, якою вони володіють.