Поняття, склад і структура оборотних коштів

ПЛАН

1. Поняття, склад і структура оборотних коштів............................................

2. Державна політика оплати праці

3. Джерела і напрями використання прибутку

4. Бізнес-план підприємства

Список використаної літератури

Поняття, склад і структура оборотних коштів

Неодмінною умовою для здійснення підприємством господарської діяльності є наявність оборотних фондів. На відміну від основних фондів оборотні фонди функціонують в одному виробничому циклі і повністю переносять свою вартість на готовий продукт.

Оборотні фонди підприємства включають в себе виробничі запаси, незавершене виробництво та витрати майбутніх періодів.

Виробничі запаси - це предмети праці, підготовлені для запуску у виробничий процес. В їх складі можна виділити наступні елементи: сировина, основні і допоміжні матеріали, паливо, куповані напівфабрикати, тара, запасні частини, малоцінні і швидкозношувані предмети.

Незавершене виробництво і напівфабрикати власного виготовлення - це предмети праці, що вступили у виробничий процес: матеріали, деталі, вузли і вироби, що знаходяться в процесі обробки або збірки, а також напівфабрикати власного виготовлення, не закінчені повністю виробництвом в одних цехах і підлягаючі подальшій переробці в інших цехах того ж підприємства.

Витрати майбутніх періодів - це нематеріальні елементи оборотних фондів, включаючі витрати на підготовку і освоєння нової продукції, які проводяться в даному періоді, але відносяться на продукцію майбутнього періоду.

Співвідношення між окремими елементами оборотних коштів називається структурою оборотних коштів. Вона залежить від галузевої приналежності підприємства, характеру і особливостей організації виробничої діяльності, умов постачання і збуту, розрахунків із споживачами і постачальниками.

Найбільшу частину оборотних коштів промислових підприємств складають виробничі запаси, їх питома вага-70-75%. В структурі виробничих запасів основне місце (близько 1/4) займають сировина і матеріали.

За джерелами формування оборотні кошти діляться на власні і позикові. Власні оборотні кошти - це засоби, постійно що знаходяться у розпорядженні підприємства і що формуються за рахунок відрахувань від прибутку. Додаткова потреба в оборотних коштах покривається за рахунок залучених джерел, тобто банківського кредиту, кредиторської заборгованості і інших засобів. Економічно обґрунтоване співвідношення власних і залучених оборотних коштів зумовлює ефективність їх використовування.

Поруч з оборотними фондами існують фонди обігу, тобто ті, які функціонують у сфері обігу (реалізації продукції). Фонди обігу складаються з наступних елементів: готова продукція на складах; товари в дорозі (відвантажена продукція); грошові кошти в касі і на розрахунковому рахунку; дебіторська заборгованість.

Сукупність оборотних фондів та фондів обігу підприємства становлять його оборотні засоби (або оборотні кошти).

Оборотні кошти завжди знаходяться в русі і проходять три стадії кругообігу, змінюючи свою форму. На першій стадії кругообігу оборотні кошти з грошової форми переходять в товарну. На цій стадії отримуються предмети праці (виробничі запаси) і робоча сила. На другій стадії виробничі запаси перетворюються на незавершене виробництво і у міру завершення виробничого процесу - в готову продукцію.

На третій стадії підприємство реалізує готову продукцію, і засоби, вивільняючись з товарної форми, знов приймають грошову форму.

Перша і третя стадії кругообігу оборотних коштів відносяться до сфери обігу, друга - до сфери виробництва. Безперервність процесу виробництва передбачає наявність оборотних коштів в кожній з трьох стадій кругообігу.

Процес розробки економічно обґрунтованих величин оборотних коштів, необхідних для організації нормальної роботи підприємств, називається нормуванням оборотних коштів. Нормування оборотних коштів забезпечує безперервність процесу виробництва і сприяє ефективному використовуванню ресурсів підприємства.

За принципами організації оборотні кошти класифікуються як нормовані і ненормовані. До нормованих оборотних коштів відносяться: виробничі запаси, незавершене виробництво, витрати майбутніх періодів і готова продукція, до ненормованих - відвантажена продукція, грошові кошти, дебіторська заборгованість.

Величина нормованих оборотних коштів повинна завжди відповідати реальній потребі виробництва. При заниженні нормативу підприємство не зможе забезпечити виробництво необхідними запасами, своєчасно розплатитися з постачальниками, робочими, службовцями і т.д. При завищенні нормативу утворюються значні наднормативні запаси, відбувається заморожування засобів, що веде до втрат.

Процес нормування оборотних коштів складається з декількох послідовних етапів. Спочатку розробляються норми запасу по кожному елементу нормованих оборотних коштів. Як правило, норми встановлюються в днях запасу і означають тривалість періоду, забезпечуваного даним видом матеріальних цінностей. Наприклад, норма запасу 20 днів, тобто запасів повинне бути рівний стільки, щоб забезпечити виробництво протягом 20 днів.

Далі, виходячи з норм запасу і витрати даного виду товарно-матеріальних цінностей, визначається сума оборотних коштів, необхідних для створення нормованих запасів по кожному виду оборотних коштів. Так визначаються приватні нормативи.

До приватних відносяться нормативи оборотних коштів у виробничих запасах сировини, основних і допоміжних матеріалів, купованих напівфабрикатів, комплектуючих виробів, палива, тари, малоцінних предметів; в незавершеному виробництві у витратах майбутніх періодів, готових виробів.

Потім визначається сукупний норматив шляхом складання приватних нормативів. Таким чином, норматив оборотних коштів є грошовим виразом планованого запасу товарно-матеріальних цінностей, мінімально необхідних для нормальної діяльності підприємства.