Постать Івана Франка в літературному контексті доби

ЗМІСТ

ВСТУП ………………………………………………………………………..…..3

РОЗДІЛ 1 ПОСТАТЬ ІВАНА ФРАНКА В ЛІТЕРАТУРНОМУ

КОНТЕКСТІ ДОБИ …………………………………………………………….5

РОЗДІЛ 2 "ЗІВ’ЯЛЕ ЛИСТЯ»– ХУДОЖНЯ ВИГАДКА ЧИ МОНОЛОГ ДУШІ

2.1.Історія написання. ЩоденникСупруна……………………………………...9

2.2. "Зів'яле листя" - фальсифікація чи сповідь душі Івана Франка…………15

РОЗДІЛ 3 ЖАНРОВА СИСТЕМА ЗБІРКИ ФРАНКА «ЗІВ’ЯЛЕ ЛИСТЯ»

3. 1. Особливості жанрової системи збірки Івана Франка "Зів'яле листя"…...20

3.2. Жанроподіл закоханого самогубця в світлі літературної доби…………..24

ВИСНОВОК ……………………………………………………………………..35

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

ВСТУП

Поетична творчість Івана Франка - епохальне явище в історії української літератури. Багатство версифікації, поетична майстерність, художня цілісність, емоційна виразність - головна "зброя" Франка. Пройшовши нелегкий шлях від "модерніста" до "каменяра", поет пізнав реалії життя і "зібрав" свої почуття у "Зів'яле листя".

Іван Франко був не тільки поетом, а й письменником,драматургом, перекдадачем,публіцистом. Його "працьовита душа" осягнула всі сфери літературної творчості. Через високу працелюбність постать Франка критикували з різних боків. В. Щурат звинуватив поета в "декадентизмі",а О.Сербська навпаки називає Івана Франка "геніальним".

Збірка Франка "Зів'яле листя" - своєрідний монолог душі. У ній змальовано нерозділене кохання поета і його друга Супруна. Поет палко описав переживання і почуття ліричного героя "від стадії закоханого" до трагічного завершення любовної драми.

Будучи великим майстром версифікації, Франко використав багато різновидів поезії, щоб створити цілісний "образ" нерозділеного кохання і втілити його в збірці.

Актуальність роботи полягає в змалюванні літературних жанрів Івана Франка в збірці "Зів'яле листя", їх новаторство та художня своєрідність.

Мета роботи – дослідити жанрову специфіку збірки «Зів’яле листя» І.Франка.

Задля досягнення окресленої мети передбачено вирішення таких завдань:

- ознайомитись із науковою літературою, яка присвячена проблемі вивчення жанрів поезії;

- провести обстеження віршів збірки із метою виявлення основних жанрів літератури;

- виділити жанрову специфіку поезії Франка;

- оформити дослідження як курсову роботу.

Об’єктом дослідження виступає поезія Івана Франка.

Предметом курсової роботи є жанрова специфіка збірки «Зів’яле листя».

Практичне значення дослідження в тому, що його дані сприятимуть поглибленому прочитанню як окремих віршів І.Франка, так і всієї поетичної спадщини митця.

Робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків та списку використаних джерел (27 найменувань).

Постать Івана Франка в літературному контексті доби

Іван Якович Франко увійшов в історію української і світової літератури як геніальний письменник і визначний діяч визвольного руху. Своєю творчістю та багатогранною літературною і громадською діяльністю він створив цілу епоху в історії української культури і літератури. Франко був не тільки поетом, пимьменником і драматургом, а й критиком, літературознавцем, фольклористом, істориком, економістом, публіцистом і громадським діячем.

Іван Франко – великий майстер художнього слова. Його творчість відзначається винятковою різноманітності художньої форми (новели, оповідання, повісті, поезії, поеми, драми). Скрізь і завжди, говорив Франко, письменник повинен бути оригінальним. Він нетерпимо ставився до літературних шаблонів, закликав кожного письменника іти своїм шляхом у виборі теми, трактуванні образу та розробці сюжету. Він настійно радив літературній молоді «…не повторяти того, що вже другі забули, а не вносити у всесвітню скарбницю літератури хоч малу крапельку, а нового, свого власного, зачерпнутого з криниці того життя народного і індивідуального» [3, с 27 ].

"Франко був тим, хто серед найдикіших хащів пробивав шляхи для інших, був тим каменярем, який довгі літа лупав скалу безідейності, байдужості, тим ковалем, що клепав серця й сумління свого громадянства, був тим ідейним провідником, котрий вів народ в обітовану країну народного щастя і впав на тім шляху. Був у першу чергу громадянином. Розбуджував серед суспільності думки, кидав між неї нові кличі, вказував нові шляхи в політичнім та суспільнім житті" [25 ]

Вже на початку 80-х років ХІХ ст. Франко, завдяки своїй творчості і літературно-громадській діяльності, став найбільш популярним українським письменником, очолив революційно-демократичну течію в українській літературі. Немало праць він написав також і з теорії літератури. Франко виступав проти реакційної схоластичної критики, вів рішучу боротьбу проти ідеалістичного суб`єктивістського критерію в оцінці літературних творів, що панував у 60–70 роках ХІХ ст. в Галичині. Франко розвивав революційно-демократично наукову критику. Він писав, що літературна критика «повинна бути якомога науковою, тобто основаною на перших тривких законах – не догмах, а узагальненнях, здобутих науковою індукцією, досвідом і аналізом фактів» [ 7, с 109].

Яскравою індивідуальністю, «цілим чоловіком» залишається Франко в своїй інтимній ліриці «Зів`яле листя». Пережита поетом особиста трагедія, а ще більші удари, що завдали йому як громадському діячеві, були йому близькими, знайшли своє поетичне втілення в цій збірці. «Зів`яле листя» – це хвилююча драма нерозділеної любові, що звучить гамою різноманітних душевних переживань та страждань і, доходячи до психічної депресії, песимізму та нігілізму, веде до катастрофи. Вся збірка становить одне тематичне і композиційне ціле. Суцільності їй надає драматична дія, перипетії якої психологічною послідовністю розвиваються у напрямі неминучої кінцевої загибелі" [11, с 52 ].

Загальновідомо те, що Франко не сприймав модернізму, але про те, що, будучи людиною високої європейської культури, він, закономірно, був чудовим письменником-модерністом, говорити у нас не прийнято. Та й сам Франко вперто боявся зізнатися у цьому «гріхові». На жаль... Адже це він разом Лесею Українкою першими новій українській літературі вжили верлібр, "в його оповіданнях, повістях, п'єсах знаходимо характерне для авангарду заглиблення в психологічне і парапсихологічне, це він описує божевілля та інші психопатології, досліджує проблему самогубства не тільки на соціальному, а насамперед на особистому грунті" [25]. До речі, причини і механізм самогубства на любовному грунті описаний Франком у «Зів'ялому листі» майже тая само, як великим австрійським психологом, батьком психоаналізу Зігмундом Фрейдом у праці «Печаль і меланхолія». Причому, про будь-які впливи Фрейда на Франка чи навпаки говорити не доводиться. І найважливіше, на чому необхідно спинитися, - стосунки Франка з Львівською групою модерних письменників «Молода муза». Вона засновани 1906 року з виходом першого номера двотижневого часопису «Світ», найближчими співробітниками якого були П. Карманський, М. Яцків, Б. Лепкий, В. Пачовський, С. Чернецький, О. Луцький, С. Твердохліб та інші молоді літератори.

Кожна група дослідників дивиться по-своєму на поетичну творчість Івана Франка, інакше трактує її сенс та значення. О.Сербенська називає письменника "геніальним" [19, с 191], а В.Щурат, навпаки, шукає в поезії І.Франка «погріхи» [21,с 49].

В.Щурат назвав один із циклів «Зів’ялого листя» «об’ явом декадентизму в українсько-руській літературі». Також він відшукав кілька «погріхів» у збірці Івана Франка, виділив кілька слів, яких «бажалось би не бачити» [21, с 63].

Вже в середині 80-х років І.Денисюк констатував, що «нам бракує праць синтетичного, узагальнюючого характеру про глобальні проблеми його поетичного стилю і поетики» [7,с 24]. І.Денисюк детально характеризує передмову Франка до «Зів’ялого листя». Він доводить, що «Щоденник самогубця» не є вигадкою поета, а справді існував. Дослідник навіть наводить оригінальний текст щоденника. Денисюк займається порівнянням «Щоденника Супруна» («Щоденник самогубця» - у передмові) і «Зів’ялого листя». Таким чином він доводить, що багато темних місць в поезії пояснюються саме щоденником.

В.Корнійчу зробив комплексний, системно-функціональний аналіз поетики лірики Івана Франка. Дослідник першим ґрунтовно аналізував образний світ поета, визначив ключові мотиви триактної «ліричної драми», узагальнив образ ліричного героя, що перебуває на перехресті двох світів – світу боротьби і світу любові. Багато уваги автор присвятив «жанровій мозаїці» «Зів’ялого листя». В.Корнійчук вказує на жінок, про яких пише Франко у збірці і яких, на думку дослідника, кохав. Це героїня «лолинської історії», «станіславська княгиня» [12, с 27 ]. Але в цьому аналізі не вистачає конкретики. В.Корнійчук вважає, що в «Зів’ялому листі» «пекельнії муки» терпить ліричний герой, а не сам автор. Він схильний до того, щоб не ототожнювати «ліричне я» з особистими переживаннями письменника.

Отже, Іван Якович Франко - один із найкращих літературних митців своєї доби. Він повністю віддавався своїй роботі, вважав її "своїм обов'язком". Будучи високомайстерним зачинателем нового літературного жанру, Іван Франко терпів нищівну критику з боку інших літературознавців, зокрема таких як В. Щурат.

Іван Франко був "затятим каменярем", пробуджував національну свідомість українців. Він навіки залишиться пророком для України. Не дивно, що така геніальна людина терпіла багато мук, пов'язаних із самотністю та літературним "нерозумінням". Франко - геній поезії і навіки залишиться таким як для сучасників, так і для наступних поколінь.