Трудове виховання дітей молодшого шкільного в сім'ї

Трудове виховання передбачає використання в родині трудових традицій українського народу через залучення дітей до посильної праці, визначення обов'язків дитини в сім'ї: самообслуговування, догляд за молодшими дітьми, приготування простих страв, виховання уміння накрити на стіл, допомога батькам до свят, спільна праця дітей і батьків, робота в домі, на городі тощо. [23]

Зміст трудового виховання молодших школярів у сім'ї можна реалізовувати за допомогою форм зв’язку школи з сім'єю. З цього питання я вивчала досвід вчителя Чебан Л. Д., яка організовує зустрічі з батьками, проводить бесіди, групові заняття. В її планових матеріалах є запланована робота з батьками у різних формах, тематика зустрічей на період навчання дітей в початковій школі. І саме в таких формах вона організовує роботу з батьками: систематичні зустрічі з усіма батьками (колективна форма); групові заняття з окремими підгрупами батьків (групові форми); індивідуальне спілкування з батьками (індивідуальна форма); організація практичної діяльності сім'ї у вихованні дітей.

Такі заходи організовувалися чотири рази в місяць, тобто один раз на тиждень. Наприклад, на січень були заплановані бесіди з батьками на такі теми: «Роль праці, побутової культури та декоративно-ужиткового мистецтва у становленні особистості молодшого школяра», «Праця молодших школярів у сім'ї», «Недоліки і прорахунки батьків у привчанні дітей до праці та шляхи їх подолання», «Значення особистого прикладу батьків у трудовому вихованні молодших школярів». При перших зустрічах Чебан Людмила Дмитрівна зверталася до батьків з таким вступним словом: «Праця - великий творець людської особистості, справжнього духовного багатства, моральної чистоти. Ви, батьки, прагнете до того, щоб ваша дитина зростала працелюбною, доброю, отже, давайте цьому сприяти.» Велику зацікавленість викликають не тільки її бесіди та лекції, а й дискусії, семінари, виступи досвідчених батьків, оформлення класних кімнат, виставка дитячих та родинних робіт, що розкривали вподобання та інтереси сімей. Особливу увагу батьків класний керівник звертала на поступове формування в учнів відповідних знань, умінь і навичок, починаючи із праці з самообслуговування і закінчуючи господарсько-побутовою працею, підкреслювала й значення спільної праці батьків та дітей, наводила приклади методів та прийомів виховання, поради батькам щодо привчання школярів до праці в природі (догляд за рослинами, домашніми тваринами).

Враховуючи пропозиції батьків, вчителькою розроблений навчально - тематичний план роботи клубу «Батьківська світлиця». Діяльність клубу спрямована не тільки на надання батькам необхідної інформації щодо виховання особистості дитини загалом, а й на розгляд проблем, які стосуються трудового виховання дітей молодшого шкільного віку в сім'ї засобами етнопедагогіки, раннього залучення їх до трудового життя в сім'ї, на розширення практичних навичок батьків у вихованні самостійності та працьовитості. У січні перший захід відбувся на тему «Роль праці, побутової культури та декоративно - ужиткового мистецтва у становленні особистості молодшого школяра». Людмила Дмитрівна, організовуючи цю зустріч, поставила перед собою мету: розширити знання батьків про способи формування трудових умінь та навичок дітей молодшого шкільного віку, збагачення уявлень про види декоративно-ужиткового мистецтва, виховання у дітей дбайливого ставлення до виробів народних ремесел. На занятті розглядалися такі питання:

. Українська етнопедагогіка про виховання любові до праці у дітей молодшого шкільного віку;

. Вплив народних ремесел українського декоративно - ужиткового мистецтва на розвиток і виховання молодших школярів.

Вчитель наголошувала на те, що декоративно - ужиткове мистецтво підвищує ефективність процесу праці, вчить дбайливо ставитися до художніх цінностей усіх народів, спонукає до продовження кращих традицій народного мистецтва. Також у ході занять Людмила Дмитрівна знайомила батьків з народними ремеслами, поширеними у нашому регіоні, їх багатогранністю. Опанування народними ремеслами розвиває самостійність, увагу, уяву, пам'ять, творчі здібності, формує нові нахили й знання, здібності до емоційного сприймання творів чи виробів мистецтва, розвиває духовні почуття. Обов'язково поряд з бесідами стояли практичні заняття. На них батьки отримували інструкцію з окремих видів української вишивки та виготовлення іграшок, які вони могли зробити разом з дітьми вдома. Виконані роботи завжди представлялися на виставках, на яких можна було переглянути роботи, які зроблені спільними зусиллями дітей і батьків, також, відвідуючи виставку таких родинних робіт, діти мали можливість порівняти свої роботи з роботами своїх ровесників.

Вчитель зазначала, що метою української етнопедагогіки завжди було і є плекання здорової, доброї, розумної та працьовитої особистості, головним критерієм вихованості якої слугували повсякденні поведінка та діяльність.

Ще звертаю увагу на те, що кожний із батьків на першій зустрічі отримав пам'ятку, розроблену Чебан Л. Д. по трудовому вихованню дітей молодшого шкільного віку в сім'ї. Ці пам’ятки говорять про те, що: потрібно привчати дитину до праці кожного дня; радіти успіхам дитини, заохочувати її трудові починання; ніколи не карати дітей працею; виховувати працелюбність і повагу до інших особистим прикладом, намагатися робити так, щоб у вас слово не розходилося з ділом; обов’язково розповідати дітям про свою виробничу і громадську діяльність, про працю знайомих людей; не залишати поза увагою розповідь сина чи доньки про шкільні справи, які проводяться у класі, школі; сприяти участі дитини в трудових справах; намагатися надавати посильну допомогу класу й школі. Адже це позитивно впливає на дитину, особливо, у молодшому шкільному віці.