Підстави та процесуальний порядок зупинення досудового слідства

Зупинення досудового слідства — це вимушене тимчасове зупинен­ня слідчим процесуальної діяльності в кримінальній справі, яке ви­кликане наявністю в справі обставин, які не перешкоджають подаль­шому провадженню і закінченню досудового розслідування. Ці обста­вини визначені законом (ч. 1 ст. 206 КПК). Перерва триває до тих пір, поки ці обставини не будуть усунені або не щезнуть за об'єктивними причинами.

Досудове слідство у кримінальній справі зупиняється у разі:

3) коли місцезнаходження обвинуваченого невідоме;

4) коли психічне або інше тяжке захворювання обвинуваченого пе­решкоджає закінченню провадження у справі;

5) коли не встановлено особу, яка вчинила злочин;

4) зупинення судом слідчих дій на час розгляду скарги на постано­ву про порушення кримінальної справи.

Перелік підстав для зупинення слідства є вичерпним. Ніякі інші обставини, що перешкоджають закінченню слідства (наприклад, від­сутність або хвороба потерпілого чи свідка, неможливість їх явки до місця провадження слідства та інші), не можуть слугувати підставою для зупинення провадження в справі. В такому випадку досудове слід­ство повинно тривати, а якщо при цьому закінчується строк досудо- вого слідства, то необхідно порушити клопотання про продовження досудового слідства (ст. 120 КПК).

Суть першої підстави полягає в тому, що слідчий або особа, яка провадить дізнання, знає, хто вчинив злочин, але не знає, де ця особа знаходиться. Причому, місцеперебування обвинуваченого може бути невідоме в силу різних причин. Зупинення слідства, якщо місцезна­ходження обвинуваченого невідоме, ще не означає повного припинен­ня роботи в кримінальній справі. При невідомості місця знаходження обвинуваченого слідчий зобов'язаний винести постанову про притяг­нення певної особи як обвинуваченого, якщо вона не була винесена раніше; виконати всі необхідні слідчі дії, які можливо здійснити у відсутності обвинуваченого; здійснити заходи щодо збереження доку­ментів і речових доказів, а також для забезпечення цивільного позо­ву й можливої конфіскації майна; оголосити розшук обвинуваченого, керуючись правилами статей 138, 207 КПК.

Розшук — це діяльність, яка спрямована на встановлення місця знаходження обвинуваченого. Слідчий, як правило, доручає здій­снення розшуку органам дізнання. Про це доручення вказується в постанові про припинення досудового слідства або виноситься окрема постанова. Розшук може бути оголошеним як під час досудового слід­ства, так і одночасно з його зупиненням.

Друга підстава зупинення досудового слідства пов'язана з психіч­ним або іншим тяжким захворюванням обвинуваченого. В законі не наводяться ні ознаки тяжкого захворювання, ні перелік таких захво­рювань. Загальною умовою є неможливість участі обвинуваченого в справі, яка перешкоджає слідству. Вважаємо, що захворювання обви­нуваченого може бути підставою для зупинення досудового слідства тільки в разі наявності довідки лікаря, висновку судово-медичної або судово-психіатричної експертизи, де видно, що воно: а) тяжке, тобто таке, при якому стан здоров'я обвинуваченого тривалий час не дозво­ляє пред'явити йому обвинувачення, допитати його, залучити до учас­ті в інших слідчих діях; б) не хронічне, а тимчасове, яке піддається лікуванню і можна чекати видужання обвинуваченого. Інакше необ­хідно буде вирішувати питання про закриття кримінальної справи, згідно з ч. 1 ст. 7 КПК у зв'язку з тим, що внаслідок зміни обставин особа перестала бути суспільно небезпечною, а при хронічному душев­ному захворюванні — складати постанову про направлення справи до суду для вирішення питання про застосування примусових заходів медичного характеру (ст.ст. 226, 417 КПК).

У тих випадках, поки у зв'язку з психічним захворюванням обви­нуваченого і сумнівами відносно його осудності призначається стаці­онарна судово-психіатрична експертиза (ст. 205 КПК), кримінальна справа зупинятися не повинна. Призначення та провадження екс­пертизи є слідчою дією, а тому під час її провадження слідство три­ває. В разі, коли слідством буде встановлено, що обвинувачений піс­ля вчинення злочину тимчасово тяжко захворів, слідчий припиняє провадження в справі з дотриманням вимог частини 2 ст. 206 КПК до видужання обвинуваченого. При цьому обраний стосовно обвину­ваченого запобіжний захід може бути залишений без зміни, або ска­сований, а після видужання обвинуваченого слідство відновлюється і закінчується провадженням на загальних підставах(ст. 208 КПК).

Якщо ж особа скоїла діяння в стані неосудності, або захворіла піс­ля вчинення злочину невиліковною душевною хворобою, що підтвер­джено висновком експертизи, то в такому разі мова про зупинення слідства йти не може. Розслідування продовжується, але вже за пра­вилами, передбаченими ст.ст. 416, 417 КПК щодо провадження про застосування примусових заходів медичного характеру.

Після одужання особи, яка захворіла в період слідства тимчасовим психічним розладом, суд на підставі висновку лікувальної установи і у відповідності з положеннями ст. 423 КПК скасовує застосування примусових заходів медичного характеру і направляє справу для про­вадження досудового слідства.

До числа інших тяжких захворювань відносяться ті, при яких до хворого на тривалий час встановлюється постільний режим.

Під третьою підставою зупинення досудового слідства закон розу­міє обставини, коли не встановлено особу, яка вчинила злочин. Тут мова йде про випадки, коли слідчий має достатньо доказів, що злочин мав місце, але хто його вчинив, встановити не уявляється можливим, тобто злочин залишився нерозкритим і слідчий не виконав основного завдання стадії досудового розслідування. Зупинення слідства, коли не встановлена особа, яка вчинила злочин, не звільняє слідчого від по­дальших дій, спрямованих на розкриття злочину і встановлення осо­би, яка його скоїла. Заходи, що застосовуються для встановлення осо­би, яка вчинила злочин, можуть бути як оперативно-розшуковими, так і слідчими (ст. 209 КПК).

У пункті 4 ст. 206 КПК мова йде про те, що на постанову про по­рушення кримінальної справи надійшла скарга. На цій підставі суд може зупинити провадження до розгляду скарги по суті.

Крім підстав зупинення досудового слідства закон передбачає пев­ні умови, які необхідно враховувати при вирішенні цього питання.

Перша умова: до зупинення слідства слідчий зобов'язаний викона­ти всі слідчі дії, які можливо здійснити у відсутності обвинувачено­го. Ця умова стосується зупинення провадження в справі по кожній з трьох перших підстав.

Друга умова стосується лише зупинення слідства за двома перши­ми підставами — це винесення постанови про притягнення особи як обвинуваченого.

Досудове слідство зупиняється за мотивованою постановою слідчого, копія якої надсилається прокуророві. У справах про злочини, що не є тяжкими і в яких не вдалося встановити особу, котра їх вчинила, досудо­ве розслідування зупиняють уповноважені органи дізнання. У постанові викладаються обставини вчиненого злочину та наводяться підстави, за якими справа підлягає зупиненню. Санкції прокурора для зупинення справи закон не вимагає.

Якщо у справі притягнуто дві або більше особи як обвинуваче­них, а підстави для зупинення стосуються не всіх обвинувачених, то слідчий має право своєю постановою виділити й зупинити спра­ву щодо окремих обвинувачених або зупинити провадження у всій справі (ч. 4 ст. 206 КПК).

Після того, як відпадуть підстави для зупинення досудового слід­ства або виникне необхідність у проведенні додаткових слідчих дій, слідство відновлюється. Відпадіння підстав полягає в тому, що: 1) буде встановлено, де перебуває обвинувачений; 2) обвинувачений видужує; 3) буде встановлено особу, яка вчинила злочин.

Разом з тим закон надає право слідчому відновити розслідування, навіть якщо підстави для зупинення не відпали, але з'явилася необ­хідність виконати певні слідчі дії щодо збирання, перевірки та закріп­лення доказів, що мають значення в справі.

Про відновлення слідства слідчий складає мотивовану постанову, в якій зазначаються підстави, за якими слідство зупинено і у зв'язку з якими обставинами воно відновлюється. Копія постанови слідчого про відновлення слідства надсилається прокурору (ст. 210 КПК).

У період, коли провадження досудового слідства в справі зупинено, можуть настати обставини, що тягнуть за собою закриття криміналь­ної справи (ст. 211 КПК).

При наявності даних про те, що в результаті зміни обстановки зло­чин втратив характер суспільно-небезпечного діяння, або якщо особа, що його вчинила, перестала бути суспільно небезпечною, слідчий на підставі ч. 2 ст. 7 КПК за згодою прокурора складає мотивовану по­станову про направлення справи до суду для вирішення питання щодо звільнення особи від кримінальної відповідальності, а також у зв'язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відпо­відальності (ст.ст. 49,106 КК).

Зупинені слідством справи закриваються: а) внаслідок акту амніс­тії, якщо він усуває застосування покарання за вчинене діяння, а та­кож у зв'язку з помилуванням окремих осіб (п. 4 ст. 6 КПК); б) щодо померлого (п. 8 ст. 6 КПК), за винятком випадків, коли провадження в справі є необхідним для реабілітації померлого або відновлення спра­ви щодо інших осіб за нововиявленими обставинами; в) при наявності вироку по тому ж обвинуваченню, або ухвали чи постанови суду про закриття справи з тієї ж підстави (п. 9 ст. 6 КПК); при наявності не скасованої постанови органу дізнання, слідчого, прокуратури про за­криття справи потому ж обвинуваченню (п. 10 ст. 6 КПК); д) якщо про відмову в порушенні справи мається нескасована постанова органу ді­знання, слідчого, прокурора (п. 11 ст. 6 КПК).

Винесення окремої постанови про відновлення провадження до­судового слідства для вирішення питання про закриття кримінальної справи закон не передбачає.