Слідчий огляд

Поняття, види та загальні положення провадження огляду. Ог­ляд — це самостійна слідча дія, яка виконується з метою виявлення слідів злочину та інших речових доказів, з'ясування обстановки, а також інших обставин, які мають значення для справи. В ст. 190 КПК зазначається, що провадження огляду здійснюється слідчим, і це дало підставу іменувати дану дію як «слідчий огляд», хоча всі види огляду мають право проводити також орган дізнання, проку­рор. Огляд місцевості, місця події, речових доказів, документів у деяких випадках проводить і суд (ст.ст. 313-315 КПК).

Огляд є не тільки однією з найбільш поширеніших слідчих дій, але й одним із надійніших способів отримання доказової інформації, оскільки ця інформація надходить до слідчого і сприймається ним безпосередньо, без проміжних ланок, що зводить до мінімуму вірогід­ність її перекручення.

На підставі даних, що отримані в ході огляду якого-небудь об'єкта, слідчий може одержати й відомості, що будуть базою для висунення та перевірки як загальних, так і окремих слідчих версій, використати отримані дані для планування розслідування. З іншого боку, в ході слідчого огляду може бути перевірена достовірність інших доказів, які вже зібрані в кримінальній справі.

У відповідності до ст. 190 КПК в процесі досудового слідства можуть проводитися наступні види огляду: а) огляд місця події; б) зовнішній огляд трупа; в) місцевості і приміщення поза місцем події; г) предметів; д) документів; е) огляд тварин.

Кожний з видів слідчого огляду має свої специфічні особливості, що визначають порядок його проведення, однак існує і низка поло­жень процесуального й тактичного характеру, які є спільними для всіх видів огляду.

Підстави і процесуальний порядок слідчого огляду встановлений ст.ст. 190-192 КПК.

Підставою для проведення огляду є обґрунтоване припущення про те, що при огляді місця події, місцевості, приміщення, предметів, до­кументів чи трупа можуть бути виявлені сліди злочину або встанов­лені обставини, які мають значення для з'ясування обстановки події і правильного вирішення справи.

КПК не вимагає від слідчого винесення постанови щодо проведення огляду, однак в ст. 30 Конституції України зазначається, що кожному громадянину гарантується недоторканність житла. Не допускається проникнення в житло чи інше володіння особи, здійснення в них огля­ду чи обшуку інакше як за мотивованим рішенням суду. Ст. 190 КПК повторює вищенаведене положення Конституції України, де ствер­джується, що огляд житла чи іншого володіння особи проводиться лише за мотивованою постановою судді, яке виноситься з дотриман­ням порядку, встановленого ч. 5 ст. 177 КПК (підстави для проведен­ня обшуку та порядок надання згоди на його проведення). Постанова судді оскарженню не підлягає. В цій же статті (ч. 5 ст. 190 КПК) пе­редбачається, що у невідкладних випадках, пов'язаних із врятуван­ням життя людей та майна чи з безпосереднім переслідуванням осіб, які підозрюються у вчиненні злочину, а також за письмовою згодою володільця огляд житла чи іншого володіння особи може бути прове­дено без постанови судді.

В наступній частині цієї ж статті вказується, що для проведення у невідкладних випадках огляду місця події в житлі чи іншому воло­дінні особи, який здійснюється за її заявою або повідомленням про вчинений щодо неї злочин, а так само у разі відсутності цієї особи або неможливості отримати від неї згоду на проведення невідкладного огляду місця події, рішення суду не потребується.

У випадках, передбачених частинами 5 і 6 цієї ж статті, слідчий в протоколі огляду обов'язково зазначає причини, що обумовили про­ведення огляду без постанови судді, та протягом доби з моменту про­ведення цієї дії повідомляє про здійснений огляд житла чи іншого во­лодіння особи та його наслідки прокурора, який здійснює нагляд за досудовим слідством.

Процесуальний порядок огляду полягає у виконанні вимог закону (ст. 191 КПК) щодо проведення цієї слідчої дії особисто слідчим у при­сутності не менше двох понятих і, як правило, вдень; слідчий має пра­во запросити для участі в огляді спеціалістів, не заінтересованих в ре­зультаті справи (судового медика, лікаря, спеціаліста-криміналіста, автотехніка тощо); в необхідних випадках слідчий проводить вимірю­вання, складає план і креслення оглянутого місця та окремих пред­метів, а також по можливості фотографує їх.

У цій же статті визначений обов'язок органів внутрішніх справ на­давати допомогу слідчому в проведенні огляду, а також допускається можливість огляду предметів і документів, вилучених під час огляду місця події, обшуку або виїмці, а також пред'являти їх підозрювано­му, обвинуваченому, потерпілому та іншим особам не на місці прове­дення вказаних слідчих дій, а за місцем провадження в справі.

Підкреслювалося, що незалежно від наявності певних особли­востей у кожного виду огляду, всі вони базуються на загальних для всіх випадків процесуальних і тактичних положеннях (принципах), якими слід керуватися під час проведення будь-якого виду огляду. До таких положень сучасна наука відносить: своєчасність огляду; об'єктивність; повноту; активність; методичність та послідовність; безпечність; єдине керівництво оглядом.

Огляд місця події. Під оглядом місця події треба розуміти невід­кладну слідчу дію, в ході якої слідчий, разом із вказаними в законі особами, безпосередньо сприймає, досліджує, фіксує та оцінює стан, властивості й ознаки матеріальних об'єктів, що маються на ділянках місцевості або в приміщенні, з метою виявлення там слідів чи інших речових доказів, з'ясування обстановки і всіх обставин, які мають значення для встановлення істини в справі.

Згідно з ч. 2 ст. 190 КПК огляд місця події у невідкладних випад­ках може бути проведений до порушення кримінальної справи. В цих випадках, при наявності для того підстав, кримінальна справа пору­шується негайно після огляду місця події.

Місцем події в кримінально-процесуальному розумінні може бути певна ділянка території, суші, водної поверхні та дна водоймища (ак-

ваторії), приміщень, де скоєний злочин або знайдені матеріальні на­слідки його, наприклад, місце заховання трупа потерпілого. Зустріча­ються «пересувні» місця події — це залізничні й трамвайні вагони, ав­тобуси, морські та річкові судна. По одному злочину може виявитися декілька місць події, оскільки злочин може бути вчинено, як в місці знайдення речових доказів, так і в інших місцях.

Приступаючи до огляду, слідчий, як правило, ще не знає, чи є по­дія, яка підлягає розслідуванню і сліди якої знайдені в даному місці, злочином чи не є (нещасний випадок, стихійне лихо), а якщо це зло­чин, то чи саме тут він вчинений або в іншому місці. Але оскільки ви­явлені сліди події, яка потребує розслідування, завжди є подією, то й місце знайдення цих слідів є місцем події, а її огляд — оглядом місця події.

Місце події в ході її огляду досліджується з метою визначення тери­торіальних та географічних, топографічних координат місця події (її прив'язка), а також характеристики цієї місцевості, вивчення загаль­ної обстановки в межах місця події, виявлення, фіксації, попереднього дослідження об'єктів, які можливо є носіями інформації про злочин або злочинця; збирання, аналіз, використання даних для висування й перевірки слідчих версій, що вже маються, або побудова нових.

Як пише В.П. Колмаков, слідчому, намагаючись досягнути цілей, які стоять перед оглядом місця події, необхідно вивчати там обстанов­ку та сліди питливо, вдумливо, намагаючись вирішити задачі огля­ду, використовуючи отримані фактичні дані, будуючи та перевіряю­чи версії за окремими обставинами. Стверджувальне або негативне вирішення цих задач на місці події, як правило, не можна вважати остаточним. Особливо це важливо в так званих «очевидних» випад­ках, коли, наприклад, слідчому зразу ж після прибуття на місце події «ясна» наявність самовбивства, а в дійсності ж має місце тонко замас­коване вбивство.

І тут треба завжди враховувати ще одну особливість, яка має відно­шення до визначення і дослідження об'єктів на місці події. Мова йде про те, що в ході проведення огляду важливо знаходити й вивчати не тільки сліди, речові докази, але ц фіксувати відсутність необхідних у даній обстановці предметів та слідів або наявність предметів, які є в даній обстановці чужорідними, тобто сам факт їх знаходження на місці не може бути виправданий, роз'ясненим або вони суперечать уявленню щодо звичайного для подібної ситуації «ходу речей». Подіб­ні фактичні дані в теорії і практиці отримали назву негативних обста­вин.

Вони набувають особливу цінність при викритті інсценувань зло­чинів, тобто штучного створення особою, яка заінтересована в певних наслідках слідства, обстановки, що фактично не відповідає характеру тієї події, що в дійсності мала місце.

Власне огляд місця події складається з двох частин — загальної й детальної. В ході загального огляду застосовується статичний метод, який полягає в тому, що він проводиться без порушення первісної об­становки. В ході детального огляду слідчий ретельно досліджує всі об'єкти, що знаходяться на місці події, застосовуючи при цьому різ­номанітні способи та засоби, які розроблені в криміналістиці.

Суб'єкти, які носять на собі сліди злочину, фотографуються, а по­тім підлягають вилученню. При неможливості їх вилучення з них го­тується зліпок, відбиток. Вилучені з місця події об'єкти запаковують­ся та опечатуються печаткою слідчого. Для попередження можливих обвинувачень в підміні об'єктів, вилучених з місця події, доцільно упаковку вилучаємих предметів здійснювати в присутності понятих.

Процес і результати огляду місця події фіксуються в протоколі який повинен відповідати вимогам ст.ст. 85,195 КПК. Протокол огля­ду місця події складається із ввідної, описової й загальної частини.

Описова частина протоколу починається, як правило, з прив'язки місця події і загальної характеристики цього місця. Головним же змістом цієї частини протоколу є детальний опис обстановки місця події та окремих його елементів. У цій частині відображується також застосування науково-технічних засобів виявлення, попереднього до­слідження та фіксації слідів злочину й інших об'єктів. Тут фіксують­ся і виявлені негативні обставини.

У випадку застосування службово-розшукової собаки в протоколі за­значається про це, а акт застосування собаки додається до протоколу.

Якщо в ході огляду робилися перерви, то і це відображається в про­токолі з зазначенням причин і часу, коли був перерваний та поновле­ний огляд. В цій же частині протоколу можуть бути зафіксовані заяви осіб, які знаходилися на місці події, якщо вони служать забезпечен­ням подальших дій слідчого.

В заключній частині протоколу містяться повідомлення спеціаліс­тів щодо виявлення, закріплення та вилучення доказів; зауваження понятих та інших учасників огляду; перераховуються об'єкти; що вилучені в ході огляду місця події, з зазначенням номерів пакетів, в яких вони запаковані, характер упаковки, вид печатки і повний текст відбитку печатки; вказується на додатки до протоколу (плани, схеми, зліпки, відбитки слідів і т.п.), якщо який-небудь з додатків не був відо­бражений у протоколі, то він втрачає доказове значення; зазначається факт фото- чи відеозйомки.

Протокол підписується всіма учасниками огляду і засвідчується підписом слідчого. Оскільки такий протокол часто складається з де­кількох сторінок, то в такому випадку учасники огляду повинні під­писати кожну сторінку.

Огляд трупа. Зовнішній огляд трупа частіше всього здійснюється на місці його виявлення і є складовою частиною огляду місця події. Однак труп може бути і самостійним об'єктом огляду в морзі, при екс­гумації або коли потерпілий з ознаками життя з місця події направ­ляється в лікувальний заклад, але на шляху до нього чи з прибуттям туди помирає.

Огляд трупа проводить слідчий у присутності понятих та з участю лікаря-спеціаліста в галузі судової медицини, а при неможливості ви- кликати судово-медичного експерта запрошується найближчий лікар (ч. 1 ст. 192 КПК). В разі необхідності для огляду трупа запрошуються також й інші спеціалісти. Участь судового медика не звільняє слідчо­го особисто провести огляд трупа, оскільки вся відповідальність за пе­ребіг і результати цього виду огляду лежить саме на слідчому. Прога­лини й недоліки в його роботі не завжди можуть бути заповнені в ході подальшого судово-медичного дослідження трупа в танатологічному відділенні облбюро СМЕ.

Метою огляду трупа є: встановлення особи потерпілого; виявлен­ня способу та часу спричинення смерті; отримання даних щодо осіб, причетних до факту, що розслідується, суб'єктивної сторони їх дій, а також визначення інших обставин, які мають значення для справи.

Прибувши на місце знаходження трупа, слідчий перед тим, як при­ступити до огляду, повинен впевнитися в тому, що має справу з тілом померлої людини. Цей факт встановлюється на підставі виявлення су­купності первісних ознак смерті. Отримавши висновок лікаря щодо настання смерті, слідчий приступає до огляду трупа.

Огляд здійснюється за наступними правилами і в певній послідов­ності.

Фіксується час початку огляду трупа, температура оточуючого се­редовища і тіла трупа з зазначенням тієї частини тіла, в якій робиться вимірювання. Труп оглядається в тому положенні, в якому його зна­йшли учасники огляду.

Визначається стать, приблизний вік, ріст, тілоскладення, вгодованність, колір волосся і шкіряного покриву. Подальший огляд здійсню­ється зверху-донизу за методом словесного портрета. Особливо деталь­но фіксуються дані зовнішності при огляді трупа невідомої особи.

Визначається та фіксується поза трупа на місці його знайдення та його частин відносно оточуючої обстановки і окремих предметів (орієнтирів), в т.ч. знарядь злочину, наявність різноманітних слідів, предметів, що знайденні на трупі або під ним, стан поверхні, на якій знаходився труп (ложе трупа).

Оглядається одежа, її стан на трупі, наявність пошкоджень, слі­дів, схожих на кров чи інших виділень людини. Відзначається відпо­відність одежі порі року та обстановці. При огляді одежа з трупа не знімається, а тільки розстібується, піднімається, про що в протоколі робиться відповідний запис. Перевіряється вміст кишень. При ви­явленні ушкоджень одежі або знайдення на ній слідів вказується їх локалізація, розміри, характер і відповідність цих ушкоджень на тілі трупа. Вилучати одежу на місці події не рекомендується, оскільки мо­жуть бути втрачені сліди, мікрочастки, що можуть набувати значення речових доказів.

Досліджуються трупні явища з метою встановлення давності на­стання смерті (ступінь охолодження, характер трупних плям і їх ло­калізація, ступінь м'язової заклякнутості, наявність ознак життя та інших), а також фіксується час їх дослідження.

Оглядаються ушкодження на тілі трупа з тією ж послідовністю — зверху-донизу. Якщо вони на трупі маються, то зазначається їх вид, локалізація, форма, розмір, характер країв й інші ознаки.

Здійснюється пошук слідів біологічного походження (кров, спер­ма, волосся, слина т. ін.) та їх фіксація з наступним вилученням і упа­ковкою.

Після закінчення огляду трупа на місці його знаходження або в ході його судовий медик може висловити слідчому свої судження щодо часу настання смерті, про характер і послідовність нанесення ушкоджень, знаряддя злочину, щодо можливого переміщення тру­па т.ін. Судовий медик допомагає слідчому: в оформленні протоколу огляду трупа; організувати доставку трупа до моргу для наступного судово-медичного дослідження; сформулювати питання при призна­ченні експертизи.

Труп потерпілого, особа якого не встановлена, після закінчення огляду підлягає обов'язковому дактилоскупуванню і після надання обличчю трупа прижиттєвого вигляду — «туалет» трупа) фотографу­ється за правилами сигналітичної зйомки.

Огляд предметів. Як самостійна слідча дія огляд предметів прово­диться у двох випадках: а) коли для огляду предметів, які виявлені при провадженні виїмки, обшуку, огляду місця події, місцевості та приміщень потрібен тривалий час та належні умови дослідження; б) коли предмети надані слідчому свідком або учасниками процесу.

Огляд предметів проводиться з метою виявлення на них слідів для встановлення загальних та окремих ознак, що дозволяють їх іденти­фікувати, встановити власника та джерело походження, вирішити інші задачі, які мають суттєве значення в справі. Він починається з вивчення їх загального вигляду, найменування, правил користуван­ня. Потім виявляються індивідуальні ознаки предмета, його дефекти й особливості, що свідчать про те, за яким призначенням і як інтен­сивно він застосовувався, ознаки, що вказують на зв'язок предмета з подією, які розглядаються і досліджуються.

Всі виявлені загальні та окремі ознаки, сліди докладно описуються в протоколі огляду, а при необхідності — вилучаються. Слідчий пови­нен суворо дотримуватися правил поводження з предметами, що огля­даються, гарантуючи їх збереження та доказову силу. Огляд предме­тів не замінює їх експертного дослідження.

У відповідності з ч. 1 ст. 79 КПК оглянуті предмети, що визнані речовими доказами, додаються до кримінальної справи постановою слідчого або особи, яка проводить дізнання.

Огляд місцевості та приміщень поза місцем події. Фактичні дані, які мають значення в справі можуть бути виявлені не тільки при огля­ді місця події, але й шляхом огляду приміщень та ділянок місцевості, що не є місцем події. Об'єктом цього виду огляду можуть бути, напри­клад, місце зустрічі співучасників т. ін., а також різноманітні примі­щення, склади, магазини, технологічні лінії та житлові приміщення. Огляд вказаних об'єктів проводиться за правилами огляду місця по­дії.

Огляд документів. Метою огляду документів є виявлення і фікса­ція таких їх ознак, які надають документам значення речових доказів (ст.ст. 78, 83 КПК), а також встановлення засвідчених документом або викладених в них обставин та фактів, що мають значення в справі.

Огляд документів проводиться за правилами огляду предмета і по­чинається з визначення найменування, виду, призначення документа і ознайомлення з його змістом. При цьому встановлюється відповід­ність змісту іншим реквізитам документа: штампу організації, підпи­сами, печатками, даті видачі. Невідповідність будь-яких даних може свідчити про наявність інтелектуальної підробки. Потім звертається увага на можливі ознаки матеріальної підробки (підчистка, виведення запису шляхом травлення, змивання, дописки, вклейки, переклейки фотознімків, заміна аркушів, підробка відбитків штампів та печаток, підробка підпису та інші).

При фіксації ходу та результатів огляду в протоколі вказується: місце, дата та час знайдення документа; адресат, від якого надійшов документ, його реєстраційний номер та інші реквізити, наявність ознак, що свідчать про існування матеріальної підробки.

Огляд тварин. У процесі розслідування деяких злочинів, частіше всього щодо викрадення тварини, може виникнути необхідність в огля­ді цих тварин. Метою такого огляду є виявлення ознак, які дозволяють встановити належність тварини певному господарству або конкретній особі, а також ознаки, за якими можна буде здійснити впізнання тва­рини. В ході огляду встановлюється: вид тварини, порода, масть, стать, вік тварини; ознаки належності певному господарству або власнику (клейма, спосіб ковки, мітки); наявність на тварині певних предметів (ошийник); індивідуальні ознаки тварини — сліди від травм, анатоміч­ні особливості, специфічні ознаки забарвлення й інші. Для виявлення більш повного переліку ознак фіксації їх у протоколі огляду рекомен­дується запрошувати ветеринара або зоотехніка, які спеціалізуються на роботі з певними видами домашніх чи диких тварин.