Загальні висновки

Уява виводить людину за межі її миттєвого існування, нагадує для неї про минуле, відкриває майбутнє. Разом зі зменшенням здатності фантазувати у людини збіднюється особистість, знижуються можливості творчого мислення, гасне інтерес до мистецтва і науки.

Уява є вищою психічною функцією і відображає дійсність. Однак за допомогою уяви здійснюється уявний відхід за межі безпосередньо сприйманого. Основне її завдання - подання очікуваного результату до його здійснення. За допомогою уяви у нас формується образ неіснуючого в даний момент об'єкта, ситуації, умов.

Уява - особлива форма психіки, яка може бути тільки у людини. Вона безперервно пов'язана з людською здатністю, змінювати світ, перетворювати дійсність і творити нове. Будь-яке уяву породжує щось нове, змінює, перетворює те, що дано сприйняттям. Ці зміни і перетворення можуть виразитися в тому, що людина, виходячи зі знань і спираючись на досвід, уявляє, тобто творить, собі картину того, чого в дійсності ніколи сама не бачила. Наприклад, повідомлення про політ у космос спонукає нашу уяву малювати картини фантастичної по своїй незвичності життя в невагомості, в оточенні зірок і планет.

Уява може, передбачаючи майбутнє, створити образ, картину того, чого взагалі не було. Так космонавти могли в своїй уяві представити політ у космос і висадку на Місяць тоді, коли це було лише мрією, ще не здійсненої і невідомо, здійсненною чи.

Уява може, нарешті, зробити і такий відхід від дійсності, який створює фантастичну картину, яскраво отклоняющуюся від дійсності. Але і в цьому випадку воно в якійсь мірі відображає цю дійсність. І уява тим плідніше і цінніший, ніж в більшій мірі воно, перетворюючи дійсність і відхиляючись від неї, все ж таки враховує її суттєві сторони і найбільш значущі риси.