Види скарг

За формою надходження:

поштою;

на особистому прийомі;

через уповноважену особу;

через органи влади;

через засоби масової інформації;

від інших органів, установ, організацій.

За ознакою надходження:

первинна;

повторна;

дублетна;

неодноразова;

масова.

За статтю авторів скарг (звернень):

чоловіча;

жіноча.

За суб’єктом:

індивідуальна;

колективна;

анонімна.

За типом:

телеграма;

лист;

усна.

За категоріями авторів скарг (звернень):

учасник війни;

дитина війни;

інвалід Великої Вітчизняної війни;

інвалід війни;

учасник бойових дій;

ветеран праці;

інвалід I групи;

інвалід II групи;

інвалід III групи;

дитина-інвалід;

одинока мати;

мати-героїня;

багатодітна сім’я;

особа, яка постраждала від Чорнобильської катастрофи;

учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС;

Герой України;

Герой Радянського Союзу;

Герой Соціалістичної Праці;

дитина;

інші категорії.

За соціальним станом авторів скарг (звернень):

пенсіонер;

робітник;

селянин;

працівник бюджетної сфери;

державний службовець;

військовослужбовець;

підприємець;

безробітний;

учень, студент;

служитель релігійної організації;

особа, позбавлена волі;

особа, воля якої обмежена; інші.

За результатами розгляду:

вирішено позитивно;

відмовлено у задоволенні;

дано роз’яснення.

За формою скарги можна класифікувати на:

адміністративну скаргу;

позовну заяву.

Скарга та адміністративний позов — це специфічні форми звернення фізичних та юридичних осіб, через які вони висловлюють власне незадоволення діями або бездіяльністю, рішеннями публічних органів управління та їх посадових осіб. Адміністративний позов (позовна заява) багато в чому схожий з адміністративної скаргою, але схожість ця зовнішня. В адміністративній скарзі позовний елемент перебуває у латентній формі.

Подача адміністративної скарги не робить громадянина стороною, не обумовлює його особистої участі в адміністративному процесі. «Скаржник, — як справедливо зазначав М. Д. Загряцков, — не має ознаки сторони у спорі про право, він залишається особою, яка просить»^[10]. Таке становище у правових відносинах має характер вертикалі. Громадянин чекає рішення за своєю скаргою «зверху». Подання позову до адміністративного суду тягне виникнення оригінальних управлінських відносин: вони є правоохоронними і водночас — горизонтальними, у них суб’єкти (громадянин-позивач і посадова особа — відповідач) протистоять один одному як рівні сторони. Позивач не очікує «милості» згори, а отримує рішення незалежного та об’єктивного органу. Фізична чи юридична особа, невдоволена діями (бездіяльністю) або рішеннями публічної адміністрації, бере особисту участь у процесі як сторона. Право адміністративного позову є правом громадянина на судовий захист у випадках порушення його суб’єктивного права в галузі публічного управління.

Треба зупинитися на термінах «скарга» та «оскарження», оскільки в теоретичній літературі та на практиці ці терміни часто вживають як синонімічні.

Вперше непорозуміння щодо цих термінів спричинив законодавець, який у Конституції СРСР 1977 року використав вираз не «право на скаргу», а «право на оскарження».

Поняття скарги було визначено вище, а оскарження — це встановлений нормами права послідовний порядок дій щодо подання скарги до публічної адміністрації (суду) та її посадових осіб (суддів), які уповноважені вирішувати адміністративно-правовий спір (у межах встановленої компетенції) з метою охорони суб’єктивних прав та інтересів, які порушені або можуть бути порушенні рішеннями, діями чи бездіяльністю владного суб’єкта адміністративно-правових відносин.

Тобто оскарження — це діяльність щодо реалізації публічної скарги. Порядок реалізації скарги залежить від того, до якого органу (посадової особи) звертається особа. Відповідно, звернення особи до публічного органу управління регламентується законодавством про звернення громадян, іншими нормативно-правовими актами галузевого напрямку, які визначають процедури розгляду позитивних справ управлінського та сервісного характеру.

Звернення суб’єкта до адміністративного суду з позовною заявою тягне адміністративно-процесуальний розгляд першого до вимог судового процесу.

Таким чином, розгляд і вирішення скарг фізичних та юридичних осіб здійснюється публічною адміністрацією у певному, регламентованому правовими нормами, порядку — в окремому адміністративно-процедурному провадженні.

3. Структура адміністративного провадження за скаргами фізичних та юридичних осіб

Адміністративно-процедурні провадження за скаргами громадян відносяться до групи процедурних проваджень, яка має умовну назву «за зверненнями громадян».

В адміністративно-процедурному провадженні за скаргою особи можна виокремити такі стадії:

1) порушення справи за скаргою;

2) перевірка змісту скарги;

3) розгляд та прийняття рішення за скаргою;

4) оскарження рішення, прийнятого за скаргою до вищого органу (суду) (факультативна стадія);

5) виконання рішення за скаргою.

Розглянемо детально зміст зазначених стадій.

Законом України «Про звернення громадян» (ст. 16) встановлено загальне правило, згідно з яким скарга на рішення чи дії публічної адміністрації, підприємства, установи, організації, об’єднання громадян, засобів масової інформації, посадової особи подається у порядку підлеглості вищому органу або посадовій особі, що не позбавляє громадянина права звернутися до суду відповідно до чинного законодавства, а в разі відсутності такого органу або незгоди громадянина з прийнятим за скаргою рішенням — безпосередньо до суду.

Порядок адміністративного оскарження, за якого адресатом розгляду скарг виступає орган виконавчої влади вищого рівня (посадова особа) випливає із засад функціонування системи органів виконавчої влади, а саме — субординації, що передбачає підпорядкованість органів нижчого рівня ієрархічно вищим органам. Підпорядкованість і підконтрольність органу виконавчої влади нижчого рівня вищестоящому органу як елементи субординації створюють для останнього можливість впливати на функціонування підпорядкованого органу, зокрема змінювати чи скасовувати його рішення або зобов’язувати до вчинення чи припинення певних дій.

Разом із тим, аналізуючи зміст норми, яка встановлює правило, що суб’єктом розгляду скарги виступає вищий у порядку підлеглості публічний орган (посадова особа) стосовно органу (посадової особи), який прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, слід вказати, що вона має характер скоріше норми-принципу ніж норми-імперативу, яка встановлює єдиний можливий варіант поведінки. Подібна за принципом дії норма передбачена у ст. 55 Конституції України — «права і свободи людини і громадянина захищаються судом», що зовсім не виключає можливість захисту прав людини і громадянина й іншими, уповноваженими на це, органами.

Саме тому суб’єктом розгляду скарги може виступати не тільки вищий у порядку підлеглості орган (посадова особа), а й орган (посадова особа), рішення, дії чи бездіяльність якого оскаржуються, за умови, що суб’єкт звернення адресує йому свої вимоги.

Нерідко, звернення саме до органу (посадової особи), рішення, дії чи бездіяльність якого оскаржуються, дозволяє забезпечити, по-перше, кваліфікований розгляд скарги, оскільки орган виконавчої влади вже обізнаний з даною справою, і, по-друге, допомагає зняти конфлікт між органом влади і особою, що є важливим для формування відносин позитивного характеру між вказаними суб’єктами.

Скарга може бути подана в усній чи письмовій формі.

Усні скарги викладаються громадянином і фіксуються посадовою особою на особистому прийомі громадян. Обов’язок керівників та інших посадових осіб органів виконавчої влади здійснювати особистий прийом громадян закріплений у ст. 22 Закону України «Про звернення громадян».

До письмового звернення скаржником можуть додаватися будь-які документи та інші матеріали, що стосуються порушених у зверненні питань.

Анонімне звернення реєструється, але розгляду не підлягає та підшивається до справи за номенклатурою справ. Рішення про визнання звернення анонімним та залишення його без розгляду приймає голова публічного органу за поданням керівника відділу організаційного та документального забезпечення або іншої посадової особи публічного органу, уповноваженої на ведення діловодства за зверненнями громадян.

Усі скарги громадян, що надходять до публічних органів, мають прийматися, попередньо розглядатися й централізовано реєструватися в день їх надходження в порядку, визначеному Iнструкцією з діловодства за зверненнями громадян в органах державної влади і місцевого самоврядування, об’єднаннях громадян, на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форм власності, в засобах масової інформації, затвердженою постановою КМУ від 14.04.1997 р. № 348.

Усі скарги, що надійшли, мають прийматися та централізовано реєструватися у день їх надходження на реєстраційно-контрольних картках, придатних для оброблення персональними комп’ютерами, або в журналах. Конверти (вирізки з них) зберігаються разом із скаргою. Облік особистого прийому громадян ведеться на картках, у журналах або за допомогою електронно-обчислювальної техніки.

Журнальна форма реєстрації пропозицій, заяв і скарг та обліку особистого прийому громадян допускається в організаціях з річним обсягом надходження до 600 пропозицій, заяв і скарг і такою самою кількістю звернень громадян на особистому прийомі.

Письмові скарги, подані на особистому прийомі, також підлягають централізованій реєстрації на реєстраційно-контрольних картках, придатних для оброблення персональними комп’ютерами, або в журналах.

Автоматизовані реєстрація скарг та облік особистого прийому громадян здійснюються з реєстраційно-контрольних форм шляхом введення до персонального комп’ютера таких реквізитів: дата надходження звернення; прізвище, ім’я, по батькові, категорія (соціальний стан) заявника; звідки одержано звернення, дата, індекс, контроль; порушені питання — короткий зміст, індекси; зміст і дата резолюції, прізвище автора, виконавець, термін виконання; дата надіслання, індекс і зміст документа, прийняті рішення, дата зняття з контролю; номер справи за номенклатурою.

Попередній розгляд скарг громадян у публічних органах управління здійснюється посадовою особою, уповноваженою на ведення діловодства за зверненнями громадян.

Попередній розгляд включає перевірку правильності оформлення, ознайомлення із змістом, визначення порядку подальшої роботи за скаргою громадянина (громадян).

Письмова скарга має бути підписана заявником (заявниками) із зазначенням дати.

Скарга, оформлена без дотримання перелічених вище вимог, реєструється та повертається скаржникові з відповідними роз’ясненнями у строк не пізніш як п’ять днів від дня її надходження. Копія такої скарги та копія листа з роз’ясненням, яким повернуто скаргу заявнику, залишається у тому органі, до якого звернувся заявник. Рішення про повернення звернення скаржнику приймається керівником органу.

Не розглядаються повторні скарги одним і тим же органом від одного й того ж громадянина з одного й того ж питання, якщо перше вирішено по суті, а також скарги, які подано з порушенням термінів, передбачених ст. 17 Закону України «Про звернення громадян», і скарги осіб, визнаних судом недієздатними.

На вимогу громадянина, який подав скаргу до організації, на першому аркуші копії звернення проставляється штамп із зазначенням найменування організації, дати надходження та вхідного номера звернення. Така копія повертається громадянинові.

Скарга, що містить питання, вирішення яких не належить до компетенції публічного органу, у п’ятиденний строк після її реєстрації пересилається на розгляд до органу з відповідною компетенцією, про що одночасно інформується скаржник з роз’ясненням підстав передачі скарги. Рішення про пересилання скарги за належністю приймається керівником публічного органу або його заступником згідно з розподілом функціональних обов’язків. Копія скарги громадянина залишається у справі публічного органу, який переслав оригінал звернення за належністю до відповідного органу.

Скарга надсилається поштою або передається до відповідного органу громадянином особисто або через уповноваженого представника, якщо його повноваження оформлені згідно з чинним законодавством.

Крім того відповідно до Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» від 22.05.2003 р. скарга може бути надіслана (подана) в електронному вигляді з обов’язковим додержанням вимог стосовно її реквізитів і вимог щодо подання електронних документів^[11].

Згідно зі ст. 5 зазначеного Закону електронний документ — це документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов’язкові реквізити документа. Його ст. 8 встановлює, що юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму. Відправлення та передавання електронних документів здійснюються автором або посередником в електронній формі за допомогою засобів інформаційних, телекомунікаційних, інформаційно-телекомунікаційних систем або шляхом відправлення електронних носіїв, на яких записано цей документ.

Громадяни мають право подавати скарги до публічної адміністрації чи її посадових осіб українською чи іншою мовою, прийнятною для сторін. Громадянин може подати скаргу особисто або через уповноважену на це іншу особу. Допускається подання скарг в інтересах громадян трудовим колективом, організацією, що здійснює правозахисну діяльність, якщо їх повноваження оформлені в установленому законом порядку.

До скарги додаються наявні у громадянина рішення або копії рішень, які приймалися за його зверненням раніше, а також інші документи, необхідні для розгляду скарги, які після її розгляду повертаються громадянину.

Позитивним моментом, що гарантує рівне право на оскарження та захищає особу від будь-яких проявів дискримінації, є заборона відмови у прийнятті та розгляді скарг з посиланням на політичні погляди, партійну належність, стать, вік, незнання мови звернення. Водночас, необхідно відмітити, що законодавство все ж встановлює деякі обмеження стосовно віку осіб, які мають право самостійно подавати скарги. Наприклад, в інтересах неповнолітніх осіб скарги подаються їх законними представниками. Такий самий порядок передбачено для подання скарг і в інтересах недієздатних осіб.

Скарги, оформлені належним чином та подані в установленому порядку, підлягають обов’язковому прийняттю та розгляду. Щодо кожної скарги має бути прийнято одне з таких рішень:

• прийняти до провадження;

• передати на вирішення до підвідомчого органу чи установи. При цьому забороняється направляти скарги громадян для розгляду тим органам або посадовим особам, рішення, дії чи бездіяльність яких оскаржується;

• надіслати за належністю до іншого відомства, якщо вирішення питань, порушених у скарзі, не входить до компетенції органу, який отримав скаргу, про що одночасно повідомляється суб’єкт звернення;

• залишити без розгляду за наявності підстав, визначених законом.

Письмова скарга реєструється, на неї відкривається реєстраційно-контрольна картка, що є основним обліковим документом письмового звернення громадянина, до якої поетапно, у міру розгляду звернення, заноситься необхідна інформація, зокрема:

а) реєстраційний індекс і дата надходження скарги;

б) прізвище, ім’я та по батькові громадянина;

в) адреса громадянина;

г) найменування органу державної влади, інших органів, установ, організацій, засобу масової інформації, прізвище та ініціали уповноваженої особи, яка скаржиться в інтересах заявника, вихідний номер і дата листа, яким надіслано скаргу;

ґ) короткий зміст скарги;

д) резолюція керівника публічного органу;

є) дата і підстави для відмови в розгляді скарги або припинення розгляду, посада, прізвище та ініціали посадової особи, яка прийняла це рішення;

ж) дані про доведення скарги до виконавців та переміщення скарги відповідно до підлеглості;

з) вихідний номер і дата листа, яким скарга, вирішення котрої не належить до компетенції публічного органу, була надіслана для розгляду в інший орган;

и) інформація про запити, що надсилались під час розгляду скарги (куди або кому надсилались, дати та вихідні номери запитів, реєстраційні номери та дати отриманих відповідей);

і) результати розгляду скарги, дата і вихідний номер відповіді громадянину;

ї) номер справи, в якій зберігається скарга;

й) дані про надходження повторних і дублетних скарг.

Керівник публічного органу зобов’язаний з’ясувати причини надходження повторної скарги громадянина. Якщо воно викликано порушенням установленого порядку розгляду, то посадові особи, які допустили порушення прав громадянина, несуть відповідальність відповідно до їх посадових інструкцій та законодавства України.

Письмові скарги громадян, адресовані керівнику публічного органу, підлягають обов’язковому розгляду керівником публічного органу (посадовою особою, яка виконує його обов’язки) або заступниками керівника публічного органу відповідно до їх повноважень з метою визначення належності питань, порушених у цих скаргах, до компетенції публічних органів; визначення виконавця, до компетенції якого належить вирішення порушеного у скарзі питання.

Звернення жінок, яким присвоєно почесне звання України «Мати-героїня», Героїв України, Героїв Радянського Союзу, Героїв Соціалістичної Праці, інвалідів Великої Вітчизняної війни беруться під особистий контроль і розглядаються керівниками публічних органів особисто.

На розгляд керівнику публічного органу або його заступникам скарги громадян подаються в день їх надходження.

Повторні та дублетні скарги, які надійшли після опрацювання первинної скарги, подаються на розгляд разом з матеріалами розгляду первинної скарги.

Доручати розгляд скарги громадянина посадовій особі, рішення, дія або бездіяльність якої оскаржується, забороняється.

Рішення, які приймаються за скаргами, мають бути мотивовані, ґрунтуватися на нормах законодавства та доведені до відома заявника. Посадова особа, визнавши скаргу такою, що підлягає задоволенню, зобов’язана забезпечити своєчасне й правильне виконання прийнятого рішення, а в разі визнання скарги обґрунтованою — вжити заходів до поновлення порушених прав громадян.

При розгляді скарг особлива увага приділяється вирішенню проблем, з якими звертаються ветерани війни та праці, інваліди, громадяни, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, багатодітні сім’ї, одинокі матері та інші громадяни, які потребують соціального захисту та підтримки.

Треба відзначити, що на будь-якому етапі розгляду скарги публічний орган (посадова особа) повинен забезпечити суб’єкту звернення та іншим учасникам адміністративного провадження реалізацію їхніх процесуальних прав. Згідно із Законом України «Про звернення громадян» суб’єкт звернення має такі права:

— особисто викласти аргументи особі, яка перевіряла скаргу, та брати участь у перевірці поданої скарги;

— знайомитися з матеріалами перевірки;

— подавати додаткові матеріали або наполягати на їх запиті органом, який розглядає скаргу;

— бути присутнім при розгляді скарги;

— користуватися послугами адвоката або представника трудового колективу, організації, яка здійснює правозахисну функцію, оформивши це уповноваження в установленому законом порядку;

— одержати письмову відповідь про результати розгляду скарги;

— висловлювати усно або письмово вимогу щодо дотримання таємниці розгляду скарги;

— вимагати відшкодування збитків, якщо вони стали результатом порушень встановленого порядку розгляду скарг.

Зазначений обсяг процесуальних прав суб’єкта звернення в цілому є достатнім для реалізації його законних інтересів у процесі розгляду скарг. Разом з тим, на нашу думку, суб’єкт звернення повинен мати право вимагати відшкодування не тільки тих збитків, що стали результатом порушень встановленого порядку розгляду скарг, а й тих, які були завдані через невиконання чи неналежне виконання рішень по скарзі.

У свою чергу, на суб’єкта вирішення справи покладаються такі обов’язки:

— об’єктивно, всебічно і вчасно перевіряти скарги;

— у разі прийняття рішення про обмеження доступу громадянина до відповідної інформації при розгляді скарги скласти про це мотивовану постанову;

— на прохання громадянина запрошувати його на засідання органу, що розглядає його скаргу;

— скасовувати або змінювати оскаржувані рішення у випадках, передбачених законодавством України, якщо вони не відповідають закону або іншим нормативним актам, невідкладно вживати заходів до припинення неправомірних дій, виявляти, усувати причини та умови, які сприяли правопорушенням;

— забезпечувати поновлення порушених прав, реальне виконання прийнятих у зв’язку зі скаргою рішень;

— письмово повідомляти громадянина про результати перевірки скарги і суть прийнятого рішення;

— вживати заходів щодо відшкодування в установленому законом порядку матеріальних збитків, якщо їх було завдано громадянину в результаті ущемлення його прав чи законних інтересів, вирішувати питання про відповідальність осіб, з вини яких було допущено порушення, а також на прохання громадянина не пізніш як у місячний строк довести прийняте рішення до відома органу місцевого самоврядування, трудового колективу чи об’єднання громадян за місцем проживання громадянина;

— у разі визнання заяви чи скарги необґрунтованою роз’яснити порядок оскарження прийнятого за нею рішення;

— не допускати безпідставної передачі розгляду скарг іншим органам;

— організовувати та перевіряти стан розгляду скарг громадян, вживати заходів до усунення причин, що їх породжують, систематично аналізувати та інформувати населення про хід цієї роботи.

Даний перелік обов’язків суб’єкта вирішення справи доцільно доповнити обов’язком ознайомлення учасників адміністративного провадження з їх процесуальними правами та обов’язками, що було б додатковою гарантією їх реалізації у даному провадженні^[12].

Водночас, треба наголосити на важливій особливості, яка характеризує зміст провадження за скаргою. Вона дістає вияв у тому, що зазначене провадження здійснюється у чітко встановлений строк, який обчислюється з дня, наступного за днем реєстрації скарги в публічному органі, по день реєстрації відповіді скаржнику на його скаргу. Якщо останній день строку розгляду скарги припадає на неробочий день, то ним вважається перший після нього робочий день.

Скарги розглядаються, і щодо них приймаються рішення у строк не більше одного місяця від дня їх надходження враховуючи вихідні, святкові й неробочі дні, а скарги, які не потребують додаткового вивчення та проведення перевірки за ними, розглядаються невідкладно, але не пізніше 15 днів від дня їх реєстрації.

Якщо у місячний строк вирішити порушені у скарзі питання неможливо, то керівник відповідного публічного органу або його заступник установлюють строк, потрібний для розгляду звернення, про що повідомляється особі, яка його подала. При цьому загальний строк вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати 45 днів. Зазначені строки встановлені ст. 17 Закону України «Про звернення громадян», в якій зазначається, що скарга на рішення, що оскаржувалось, може бути подана до органу або посадовій особі вищого рівня протягом одного року з моменту його прийняття, але не пізніше одного місяця з часу ознайомлення громадянина з прийнятим рішенням. Скарги, подані з порушенням зазначеного строку, не розглядаються.

Строк адміністративного оскарження, передбачений ст. 17 Закону України «Про звернення громадян», суперечить ст. 289 КУпАП, де визначено, що скаргу на постанову у справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови.

Окремими положеннями встановлюється можливість збільшення строків розгляду скарг. Так, наприклад, у Порядку розгляду звернень та особистого прийому громадян у Державній митній службі України, інших митних органах, спеціалізованих митних установах і організаціях зазначено, що у разі неможливості, в силу об’єктивних причин, виконати в установлений строк доручення керівника (заступника керівника) митного органу щодо розгляду звернення цей строк може бути продовжений керівником (заступником керівника) митного органу, який надав доручення. При цьому керівник підрозділу-виконавця заздалегідь, але не пізніше ніж за п’ять днів до закінчення строку, доповідає про це керівнику (заступнику керівника, що доручив розглядати звернення) митного органу й порушує питання про продовження строку виконання доручення в межах строків, установлених законодавством про звернення громадян. При цьому заявникові не пізніше ніж за день до закінчення раніше визначеного строку розгляду звернення надсилається письмове повідомлення про його продовження з аргументованими поясненнями.

У той же час, в Iнструкції про порядок розгляду звернень та особистого прийому громадян в органах державної податкової служби зазначено, що скарга на рішення, що оскаржувалося, може бути подана до органу Державної податкової служби вищого рівня протягом одного року з моменту його прийняття, але не пізніше одного місяця з часу ознайомлення громадянина з прийнятим рішенням. Скарги, подані з порушенням зазначеного строку, органами Державної податкової служби не розглядаються.

Для врегулювання вказаних розбіжностей треба або встановити єдиний строк подання скарг, або визначити у Законі «Про звернення громадян» можливість встановлення в законодавчих актах інших строків оскарження.

Скарги, подані з порушенням зазначеного у законі строку, не розглядаються. Водночас, окремими нормативно-правовими актами встановлено, що, якщо строк подання скарг пропущено з поважної причини, він може бути поновлений органом чи посадовою особою, яка розглядає скаргу.

Наприклад, в Iнструкції про порядок розгляду звернень та особистого прийому громадян в органах державної податкової служби зазначено, що пропущений з поважної причини строк може бути поновлений органом Державної податкової служби, що розглядає скаргу. Тобто вказана норма порушує правило, встановлене у ст. 8 Закону «Про звернення громадян». Разом з тим, з точки зору демократичних принципів формування законодавства, не можна заборонити розгляд скарг, строк подання яких пропущено з об’єктивних причин. Тому, на наш погляд, до зазначеної статті слід внести таку зміну: «Строк подання звернень громадян, пропущений з об’єктивних причин, може бути поновлений органом, що розглядає звернення».

При розгляді скарги забороняється розголошення відомостей про громадян та змісту скарги не причетним до виконання скарги особам.

Відповідь за результатами розгляду скарги в обов’язковому порядку надається тим публічним органом, який його отримав і до компетенції якого входить розв’язання порушених у скарзі питань, за підписом керівників або осіб, яким право вчиняти підпис надано керівником публічного органу.

Рішення про відмову в задоволенні вимог або прохань, викладених у скарзі, доводиться до відома громадянина в письмовій формі з посиланням на чинне законодавство й викладенням мотивів відмови, а також з роз’ясненням порядку оскарження прийнятого рішення. При цьому зазначаються заходи, які вживались публічним органом для перевірки зазначеної скарги.

Скарга вважається повністю опрацьованою, якщо розглянуто всі поставлені в неї питання, прийнято обґрунтоване рішення й вжито необхідних заходів щодо вирішення порушених питань, а скаржника повідомлено про результати розгляду скарги й прийняте рішення.

Законодавством встановлено зобов’язання узагальнювати зміст скарг, критичні зауваження, які в них містяться, з метою своєчасного виявлення причин, що призводять до порушення прав та інтересів громадян, вивчення громадської думки, удосконалення роботи публічної адміністрації. Особлива увага приділяється усуненню причин, які зумовлюють подання повторних і колективних скарг, а також змушують громадян звертатися до органів публічної влади, засобів масової інформації з питань, які можуть і повинні розглядатися публічною адміністрацією на місці. За результатами аналізу обов’язково складається аналітична довідка з конкретними пропозиціями щодо подальшого вдосконалення організації роботи зі зверненнями громадян.

У сучасних умовах формування інформаційного суспільства важливим напрямом підвищення ефективності роботи зі скаргами громадян вбачаються заходи у рамках розвитку «електронного уряду». Поширеною світовою практикою стало визнання за зверненнями (в тому числі і скаргами), переданими через електронні системи зв’язку, певної юридичної сили.

Так, у США державні службовці зобов’язані приймати й обробляти листи громадян, направлені до органів влади електронною поштою, та давати офіційні відповіді на них. У парламенті Шотландії працює система подачі електронних звернень (epetitioning), що дозволяє кожному громадянинові оперативно запропонувати для розгляду будь-яке питання. Усі запити розглядаються, і на кожний дається відповідь. Подібну систему впроваджує парламент Великої Британії. У 2008 р. цим способом до парламенту звернулися понад 7% громадян держави зі своїми скаргами та пропозиціями. У 2002 р. в італійському місті Болонья було видано спеціальну ухвалу, якою міським структурам виконавчої влади доручалось активно використовувати поради громадян, висловлені на муніципальному Iнтернет-форумі, відповідати на поставлені запитання, а також на основі цих дописів виокремлювати й аналізувати нагальні проблеми. Дещо іншу схему застосовано в місті Модені, де замість форуму створено систему так званого електронного листка новин (newsletter). Залишаючи на ньому свої персональні дані, громадянин отримував можливість регулярно одержувати на власну електронну адресу інформацію про плани міської ради, ставити запитання за допомогою електронної пошти та отримувати відповіді у законодавчо встановлений строк, скаржитися на дії посадових осіб та отримувати відповіді по суті скарги. Крім того там створено ряд онлайн-консультаційних центрів, а також проводились онлайн-опитування. Аналогічні експерименти також здійснювались на рівні органів місцевого самоврядування в інших містах Iталії.

Iз впровадженням автоматизованої системи взаємин «громадянин — держава» можна розраховувати на підвищення ефективності публічного управління й обмеження корупції. Електронна взаємодія здатна змінити саму природу влади, зробити її більш прозорою й підконтрольною громадськості, адже кожний громадянин одержить можливість відслідковувати діяльність публічної адміністрації, безпосередньо вступати у взаємодію з державними службовцями без черг і зайвої бюрократії.

Отже, розвиток такої форми роботи зі скаргами громадян, як електронні скарги за допомогою мережі Iнтернет та електронної пошти, мають розглядатись не як допоміжний, а як один з основних напрямів у сфері вдосконалення роботи зі скаргами громадян та подолання корупції^[13].

Підводячи підсумок вищевикладеному, акцентуємо увагу на тому, що сьогодні нагальним завданням є прийняття правового акта, котрий детально регламентуватиме порядок подання скарги фізичною чи юридичною особою, забезпечить своєчасне отримання останніми справедливого, об’єктивного та законного результату за розглядом поданої ними скарги. Зазначені питання детально врегульовані у проекті кодексу про адміністративні процедури, який спрямований на утвердження пріоритету прав і свобод людини в усіх сферах її взаємодії з державою, її органами та посадовими особами. Прийняття даного нормативного акта буде означати, що адміністративно-правовий режим взаємовідносин публічної адміністрації та людини ґрунтуватиметься на беззаперечному визнанні пріоритету прав людини.

Підготовка і складання процесуальних документів на захист прав і свобод громадян є одним із важливих етапів діяльності юристів-практиків. Неооподинокі випадки поверхового ставлення до якості складання процесуальних документів у скаргах, що виникають із адміністративно-правових відносин, суб’єкти оскарження називаються відповідачами. Тому у даних рекомендаціях даються формуляри зразків документів які подаються до різних органів державного управління.

Кожний документ (рапорт, заява, пояснювальна записка, проткало постанова та інше) має свої реквізити (дату, адресу, назву, підпис, штампи, печатки та інше) і повинен відповідати своєму призначенню, містити достовірну інформацію, відповідати вимогам законодавства, бути лаконічним. До документів, які найчастіше зустрічаються в адміністративній практиці, належать:

рапорт — документ, який вміщує службове повідомлення, донесення, обгрунтоване прохання тощо. Це найпоширеніший вид документів у воєнізованих структурах (наприклад, складання рапорту співробітниками патрульно-постової служби міліції з при-юду порушення громадянами (громадянином) громадського порядку). До нього можуть бути додані різноманітні матеріали, які підтверджують суть викладеного;

заява — за змістом подібна до рапорту з тією лише різницею, що подається вона громадянином з приводу здійснення іншою з собою правопорушення або у зв'язку із затриманням правопо­рушника і доставленням його в органи державної влади;

пояснювальна записка — документ, в якому викладаються факти, що мають значення для вирішення того чи іншого питан­ня. Наприклад, пояснення правопорушника з приводу вчинення ним правопорушення (мотиви, цілі). Пояснення може бути викладено як власноручно особою, що його подає, так і особою, яка вимагає таке пояснення, про що вказується у документі;

акт — документ, складений компетентною особою, частіше із залученням інших осіб (свідків, понятих), що підтверджує будь-які встановлені факти або події. Наприклад, акти обстеження санітарного стану закладів громадського харчування;

довідка — документ інформаційного характеру, що описує чи встановлює факти, події або відомості про виконання будь-якої роботи;

висновок — документ, що містить в собі думку, висновок компетентної особи за результатами розгляду будь-яких матеріалів, проведення експертизи, аналізу тощо;

службовий лист — документ, що містить записи, повідомлен­ій, нагадування про необхідність виконання якихось дій або відповідь про виконання наказу компетентних органів;

припис — документ компетентних органів про усунення виявлених недоліків, що можуть призвести до шкідливих наслідків. Наприклад, припис державного пожежного нагляду про усунення порушень правил протипожежної безпеки;

протокол — документ про проведення компетентною особою цій, передбачених законодавством, про їх зміст і результати. Наприклад, протокол про добровільну здачу наркотичних речовин, протокол про адміністративне затримання. Складання протоколу компетентною особою являє собою одну з форм реалізації норм адміністративного права - правозастосування. Складання прото­колу у більшості випадків є підставою для порушення прова­дження у справі про адміністративне правопорушення;

постанова — документ, в якому компетентна особа викладає і обґрунтовує рішення, прийняте при підготовці до розгляду спра­ви про адміністративне правопорушення чи при розгляді справи про адміністративне правопорушення. Постанова, винесена ком­петентною особою, також є формою реалізації норм адміністра­тивного правозастосування. Постанова складається з трьох ос­новних частин: вступної, особливої (описової) і резолютивної. У вступній частині зазначаються дата і найменування органу (по­садової особи), який виніс постанову, відомості про особу, яка її склала, про справу і про особу, щодо якої винесено постанову. В особливій — наводяться конкретні обставини встановленого факту, мотиви, з яких виноситься постанова, посилання на закон або інші нормативні документи, якими керується компетентна особа. В резолютивній частині викладається рішення, що випливає з вступної і особливої частин, вказуються заходи впливу. Протокол підписується компетентною особою.

Оскільки деякі процесуальні документи складаються у довільній формі і є результатом творчості їх авторів, укладачі не претендують на їх вичерпний перелік і обмежуються найтиповішими зразками.

Інститут адміністративного оскарження в органах внутрішніх справ. Розгляд скарг є важливою ділянкою роботи органів внутрішніх справ, засобом забезпечення законності, подальшого зміцнення правопорядку, отримання необхідної для вдосконалення їх діяльності інформації, однією з форм розширення зв'язків і встановлення партнерських стосунків з населенням.

Діяльність органів внутрішніх справ щодо роботи зі скаргами ґрунтується на положеннях Конституції України, законів України «Про звернення громадян» від 2 жовтня 1996 р., «Про міліцію» від 20 грудня 1990 р., Указу Президента України «Про заходи щодо забезпечення конституційних прав громадян на звернення» від 19 березня 1997 р., Інструкції з діловодства за зверненнями громадян в органах державної влади і місцевого самоврядування, об'єднаннях громадян, на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форм власності, в засобах масової інформації, яка затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 14 квітня 1997 р. № 348, Положення про Міністерство внутрішніх справ України, яке затверджено Указом Президента України і детально врегульована Інструкцією про порядок розгляду пропозицій, заяв, скарг і організації особистого прийому громадян в органах внутрішніх справ, внутрішніх військах, вищих закладах освіти, установах, організаціях і на підприємствах системи МВС. Відповідно до вимог зазначених документів інститут адміністративного оскарження розцінюється як важлива гарантія забезпечення прав громадян і зміцнення законності. Питання підвищення ефективності розгляду скарг завжди займали провідне місце серед інших проблем МВС України. Це цілком зрозуміло, оскільки вони акумулюють безцінний інформаційний, політичний, науковий, соціологічний матеріал, певною мірою відображають реальні соціально-політичні процеси, висвітлюють судження, оцінки, вимоги людей і є одним з вагомих джерел громадської думки.

Наслідком вирішення скарг є відновлення порушених прав громадян, усунення недоліків і поліпшення роботи управлінського апарату, вдосконалення демократичних засад діяльності органів внутрішніх справ.

Адміністративна скарга являє собою один із видів правоохоронної активності громадян, яка проявляється через актуальні для неї потреби, інтереси, звички, схильності, внутрішні спонукання і мотиви. Найпоширенішими мотивами звернення громадян до органів внутрішніх справ є: а) прагненням відновити справедливість і порушені права; б) вказати на факти порушення законності; в) бажання повідомити про те, що готується або вчинено правопорушення, а адекватної реакції з боку правоохоронців немає; д) прагнення задовольнити визначні, актуальні для громадян інтереси і потреби.

Між тим законодавець встановлює, що скаргою є лише звернення з вимогою про поновлення прав і захист законних інтересів громадян, порушених діями (бездіяльністю), рішеннями державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян, посадових осіб. Таким чином, скарга з'являється у тій сфері правових відносин, які виникають з порушення законних прав і законних інтересів. Право і законний інтерес не є одним і тим самим. Сутність суб'єктивного права полягає у наявності гарантованої можливості здійснювати відповідні дії. Між тим можна володіти правом, яке ніякого інтересу для його носія не становить. Таким, наприклад, є право на придбання зброї, право на участь у громадських формуваннях з охорони громадського порядку. Водночас можна мати інтерес до благ, які не передбачені правовими нормами (наприклад, індивід може бути заінтересований в обладнанні пішохідного переходу у зручному для нього місці), і до благ, які передбачені правовими нормами (наприклад, додержання іноземцями правил транзитного проїзду через територію України). Інтерес до благ, які передбачені правовими нормами, є законним інтересом. Порушення такого інтересу може бути оскаржено.

Виходячи з цього, під адміністративним оскарженням у сфері діяльності органів внутрішніх справ слід розуміти звернення, у яких містяться: а) вимога щодо поновлення прав, порушених діями або бездіяльністю працівників органів внутрішніх справ; б) вимога про захист законних інтересів, порушених діями або бездіяльністю працівників органів внутрішніх справ.

Скарги, які надходять до органів внутрішніх справ, класифікуються за такими критеріями: по-перше, залежно від кількісного складу суб'єктів оскарження; по-друге, залежно від форми оскарження; по-третє, залежно від змісту оскарження; по-четверте, за первинністю.

Залежно від кількісного складу суб'єктів скарги поділяються на: а) індивідуальні та б) колективні.

Залежно від форми скарги поділяються на: а) письмові та б) усні. При цьому нормативні документи конкретизують сутність письмового і усного оскарження. Письмовою є скарга, яка надіслана поштою або передана до органу внутрішніх справ. Така передача може бути здійснена громадянином як особисто, так і через уповноважену ним особу^[13]. Письмова скарга має бути підписана заявником (заявниками) із зазначенням дати. Усною є скарга, що викладена громадянином на особистому прийомі у відповідному органі внутрішніх справ і записана посадовою особою.

Залежно від змісту звернення скарги поділяються на: а) скарги на дії або бездіяльність працівників органів внутрішніх справ, які призвели до порушення законних прав; б) скарги на дії або бездіяльність працівників органів внутрішніх справ, які призвели до порушення законних інтересів; в) скарги на дії або бездіяльність працівників органів внутрішніх справ, через які були створені перешкоди для реалізації громадянином його прав, законних інтересів, свобод; г) скарги на дії або бездіяльність працівників органів внутрішніх справ, через які на громадянина незаконно покладено будь-які обов'язки; д) скарги на дії або бездіяльність працівників органів внутрішніх справ, через які громадянина незаконно притягнуто до відповідальності.

За первинністю скарги поділяються на первинні і повторні. Первинною є скарга, у якій вперше викладаються повідомлення щодо порушення прав і інтересів відповідних суб'єктів. Повторними вважаються скарги, в яких:

а) оскаржується рішення, прийняте за попереднім зверненням, що надійшло до органу внутрішніх справ;

б) скарга на несвоєчасне вирішення попереднього звернення, якщо з часу його надходження не минув установлений законодавством термін розгляду;

в) скарга щодо недоліків, допущених при вирішенні попереднього звернення.

Керівник органу внутрішніх справ зобов'язаний ретельно розібратися у причинах повторного звернення громадянина. Якщо воно викликано порушенням встановленого порядку розгляду, він має вжити до винних посадових осіб відповідних заходів реагування.

Процедура щодо вирішення адміністративних справ за скаргами громадян проходить певні стадії провадження:

а) подання громадянином скарги та прийняття її до розгляду органом (службовою особою), що проводить провадження;

б) розгляд справи (встановлення та дослідження фактичних обставин);

в) ухвалення рішення;

г) перегляд рішення у зв'язку з його оскарженням або опротестуванням;

д) виконання рішення.

Слід зауважити, що законодавець приділяє особливу увагу організаційним діям, що відбуваються на першій стадії провадження. Щоб забезпечити громадянам можливості безперешкодно звертатися зі скаргами встановлюється особлива форма їх прийому — особистий прийом громадян.

Особистий прийом громадян проводиться: а) в усіх органах внутрішніх справ, вищих закладах освіти, на підприємствах, в установах і організаціях системи МВС України; б) за місцем роботи та проживання населення.

За місцем роботи та проживання населення він проводиться у приміщеннях, які надають керівники відповідних установ і організується у зручний для громадян час. Дні та години прийому встановлюються з урахуванням місцевих умов та можливостей (при вирішенні питання про час прийому враховуються розпорядок роботи органів державної влади, місцевого самоврядування, установ, об'єднань громадян, підприємств і та ін.). Графіки прийому громадян за місцем їх проживання і роботи погоджуються відповідно з місцевими державними адміністраціями, адміністрацією підприємств, установ, організацій і доводяться до відома громадян.

В органах внутрішніх справ прийом проводиться у всі робочі дні тижня. Не менше двох разів на тиждень прийом громадян проводиться у вечірні години. У чергових частинах органів внутрішніх справ громадян приймають цілодобово. Дільничні інспектори міліції приймають громадян у службових приміщеннях на дільницях, які обслуговують.

Усі звернення громадян на особистому прийомі реєструються. Якщо вирішити порушене в усному зверненні питання безпосередньо на особистому прийомі неможливо, то воно розглядається у тому самому порядку, що й письмове звернення. Про результати розгляду громадянину повідомляється письмово або усно, за бажанням громадянина.

Важливе значення для забезпечення гласності та прозорості роботи зі скаргами має правило, відповідно до якого на прийомі громадян, за їх згодою, можуть брати участь на громадських засадах юристи, педагоги, журналісти та представники місцевого самоврядування. Водночас особам, яких прийом не стосується, забороняється перебувати в приміщенні, де він проводиться.

Важливою гарантією забезпечення прав громадян на адміністративне оскарження є нормативна регламентація порядку подання скарг на рішення, що оскаржувались. Відповідно до ст. 17 Закону України «Про звернення громадян» скарга на рішення, що оскаржувалось, може бути подана до органу чи посадовій особі вищого рівня протягом одного року з моменту його прийняття, але не пізніше одного місяця від часу ознайомлення громадянина з прийнятим рішенням.

За загальним правилом, порушення зазначеного терміну виключає провадження за скаргою. З цього правила є виняток. Він стосується порушень терміну з поважної причини. Пропущений з поважної причини термін може бути поновлений органом або посадовою особою, що розглядає скаргу. Виникає питання щодо визнання тієї чи іншої причини поважною чи неповажною. Закон України «Про звернення громадян», Інструкція про порядок розгляду пропозицій, заяв, скарг і організації особистого прийому громадян в органах внутрішніх справ, внутрішніх військах, вищих закладах освіти, установах, організаціях і на підприємствах системи МВС України не містять вказівок з цього приводу. Таким чином, рішення стосовно статусу причини пропуску терміну приймає відповідна особа, керуючись своєю правосвідомістю.

Щодо кожної скарги посадова особа не пізніше ніж у п'ятиденний термін має прийняти одне з таких рішень:

а) прийняти скаргу до свого провадження. Посадова особа, визнавши скаргу такою, що підлягає задоволенню, зобов'язана забезпечити своєчасне і правильне виконання прийнятого рішення;

б) передати на вирішення в підпорядкований чи інший орган внутрішніх справ;

в) надіслати за належністю до іншого відомства, якщо питання, порушені у скарзі, не входять до компетенції органів внутрішніх справ. Якщо питання, порушені в одержаній органом внутрішніх справ скарзі, не входять до його повноважень, вони не пізніше ніж у п'ятиденний термін пересилаються цим органом за належністю. Якщо у скарзі поряд з питаннями щодо компетенції органів внутрішніх справ порушуються питання, які підлягають розв'язанню в інших органах управління, то не пізніше ніж у п'ятиденний термін до цього відомства надсилається копія скарги або витяг з неї. Про прийняття таких рішень сповіщається заявник.

Громадянин, який звернувся зі скаргою до органів внутрішніх справ, має право:

- особисто викласти аргументи особі, яка перевіряла заяву;

- брати участь у перевірці поданої скарги;

подавати додаткові матеріали або наполягати на їх запиті органом, який розглядає скаргу;

- бути присутнім при розгляді скарги;

- користуватися послугами адвоката чи представника трудового колективу, організації, яка здійснює правозахисну функцію, оформивши це уповноваження у встановленому законом порядку;

- одержати письмову відповідь про результати розгляду скарги;

- висловлювати усно чи письмово вимогу щодо додержання таємниці розгляду скарги;

— вимагати відшкодування збитків, якщо вони стали результатом порушень встановленого порядку розгляду скарг.

Керівники та інші посадові особи органів внутрішніх справ, які компетентні приймати і розглядати скарги, в межах своїх повноважень зобов'язані:

- об'єктивно, всебічно і вчасно перевіряти скарги;

- на прохання громадянина запрошувати його на засідання відповідного органу, що розглядає його скаргу;

- скасовувати або змінювати оскаржувані рішення у випадках, передбачених законодавством України;

- невідкладно вживати заходів щодо припинення неправомірних дій;

— виявляти, усувати причини та умови, які сприяли порушенням;

— забезпечувати поновлення порушених прав;

- забезпечувати реальне виконання прийнятих у зв'язку зі скаргою рішень;

- письмово повідомляти громадянина про результати перевірки скарги і суть прийнятого рішення;

- вживати заходів щодо відшкодування у встановленому законом порядку матеріальних збитків;

- вирішувати питання про відповідальність осіб, з вини яких було допущено порушення;

- на прохання громадянина не пізніш як у місячний термін довести прийняте рішення до відома органу місцевого самоврядування, трудового колективу чи об'єднання громадян за місцем проживання громадянина;

- у разі визнання скарги необрунтованою роз'яснити порядок оскарження прийнятого за нею рішення;

- не допускати безпідставної передачі розгляду скарг іншим органам;

- особисто організовувати та перевіряти стан розгляду скарг громадян;

- вживати заходів щодо усунення причин, що породжують скарги;

- систематично аналізувати та інформувати населення про хід роботи з розгляду скарг.

За результатами перевірки скарги складається мотивований висновок, який має містити об'єктивний аналіз зібраних матеріалів. Якщо під час перевірки виявлено порушення прав громадян, недоліки в діяльності органів внутрішніх справ, зловживання посадових осіб владою або службовим становищем, то у висновку слід зазначити, яких конкретно заходів вжито щодо усунення цих порушень і покарання винних. Висновок підписується особою, яка проводила перевірку, і затверджується керівником органу, підрозділу внутрішніх справ.

Скарга вважається вирішеною, якщо розглянуто всі поставлені питання, вжито необхідних заходів і заявникам дано вичерпні відповіді.

Відповідь за результатами розгляду скарги в обов'язковому порядку дається тим органом, який її отримав і до компетенції якого входить розв'язання порушених питань. Вона підписується керівником органу внутрішніх справ.

У разі задоволення скарги орган внутрішніх справ або посадова особа, які прийняли неправомірне рішення щодо звернення громадянина, відшкодовує йому завдані матеріальні збитки, пов'язані з поданням і розглядом скарги, витрати на проїзд до місця розгляду скарги на вимогу відповідального органу і втрачений за цей час заробіток. Спори про стягнення витрат розглядаються в судовому порядку.

Рішення про відмову в задоволенні вимог, викладених у скарзі, доводиться до відома громадянина в письмовій формі з посиланням на закон і викладенням мотивів відмови, а також із роз'ясненням порядку оскарження прийнятого рішення. При цьому вказуються вжиті заходи або наводиться причина відмови в задоволенні скарги. На прохання громадян їм роз'яснюється порядок оскарження прийнятого рішення.

Результати роботи зі скаргами систематично (не менше одного разу на квартал) аналізуються й узагальнюються. Це дає змогу своєчасно виявляти причини, що призводять до порушення прав і інтересів громадян, вивчати громадську думку, вдосконалювати роботу органів внутрішніх справ. Особлива увага звертається на усунення причин, які викликають повторні та колективні скарги, а також змушують громадян звертатися До центральних органів влади, редакцій газет і журналів з питань, які можуть і мають розв'язуватися органами внутрішніх справ на місцях.

За результатами аналізу і узагальнення складається довідка, огляд або інформаційний лист з конкретними пропозиціями керівництву щодо подальшого вдосконалення організації роботи зі скаргами. Ці документи використовуються у разі перевірки роботи підлеглих підрозділів, розробки заходів щодо поліпшення охорони правопорядку, вдосконалення оперативно-службової діяльності органів внутрішніх справ.

Важливою функцією керівництва органу внутрішніх справ є контролювання роботи зі скаргами громадян. При цьому особлива увага звертається на строки та повноту розгляду порушених питань, об'єктивність перевірки скарг, законність і обрунтованість прийнятих за ними рішень, своєчасність їх виконання і направлення відповідей заявникам.

За розглядом скарг, які заслуговують на особливу увагу, встановлюється контроль. Крім цих контролюються також скарги: а) з питань боротьби зі злочинністю і охорони громадського порядку; б) щодо недоліків у роботі органів внутрішніх справ; в) щодо порушення законності працівниками органів внутрішніх справ; г) щодо негідної поведінки працівників органів внутрішніх справ, що не вважається порушенням законності.

У повідомленнях, які надходять від підлеглих органів внутрішніх справ, про наслідки розгляду контрольних скарг має бути відображено: що конкретно виявлено під час перевірки викладених обставин (відомостей); чим підтверджуються або спростовуються докази заявника; якщо виявлено порушення, недоліки або зловживання, то яких вжито заходів щодо їх усунення; коли надіслано відповідь заявникові.

З метою підвищення ефективності розгляду скарг у кожному органі внутрішніх справ створюється постійно діюча комісія з роботи зі зверненнями громадян, яку очолює один з керівників органу та відповідного структурного підрозділу. Комісія працює планово і не менше одного разу на квартал перевіряє роботу, пов'язану зі зверненнями та прийомом громадян. Крім того, на основі вивчення матеріалів комісія розробляє і вносить пропозиції щодо вдосконалення цієї роботи, усунення причин і умов, що викликають скарги.

Стан роботи з питань звернень та прийому громадян у підлеглих органах внутрішніх справ перевіряється під час інспектування та цільових перевірок цих ОВС. У ході перевірок всебічно вивчається організація роботи зі скаргами, викриваються існуючі у ній недоліки, надається практична допомога в їх усуненні. Результати перевірок відображаються в актах або довідках. Вони, а також окремі заяви і скарги, при розгляді яких були допущені формалізм, байдужість і тяганина, за потреби розглядаються на засіданні колегії, оперативній нараді із заслуховуванням керівників підлеглих органів (підрозділів) внутрішніх справ.

Службова діяльність органів внутрішніх справ, вищих закладів освіти, установ, організацій, підприємств системи МВС України оцінюється з урахуванням стану їх роботи з питань розгляду скарг громадян.

Висновок:

Отже слід зазначити що провадження за звернення громадян є важливою ділянкою роботи органів публічного адміністрування, засобом забезпечення законності, подальшого зміцнення правопорядку, отримання необхідної для вдосконалення їх діяльності інформації, однією з форм розширення зв'язків і встановлення партнерських стосунків з населенням.

Діяльність органів публічного адміністрування щодо роботи зі звернення громадян ґрунтується на положеннях Конституції України, закону України «Про звернення громадян», та іншими нормативними актами

Відповідно до вимог зазначених документів звернення громадян розцінюється як важлива гарантія забезпечення прав громадян і зміцнення законності. Це цілком зрозуміло, оскільки вони акумулюють безцінний інформаційний, політичний, науковий, соціологічний матеріал, певною мірою відображають реальні соціально-політичні процеси, висвітлюють судження, оцінки, вимоги людей і є одним з вагомих джерел громадської думки.

Наслідком вирішення звернення громадян є відновлення порушених прав громадян, усунення недоліків і поліпшення роботи управлінського апарату, вдосконалення демократичних засад діяльності органів публічного адміністрування.

Укладач: