Поняття та види скарг

Конституція України встановлює такі важливі способи захисту прав і законних інтересів:

— адміністративно-правовий спосіб захисту прав і свобод громадян, закріплений у ст. 40 Конституції України, яка передбачає, що громадянин має право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов’язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк. Одним із таких способів є реалізація права на подання скарги громадянами в адміністративному порядку в зв’язку з порушенням їх прав і свобод, у тому числі звернення із скаргою до органів прокуратури, до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини (ч. 2 ст. 55 Конституції України);

— судовий захист прав і свобод (ст. 55 Конституції України), який гарантується кожному громадянину і реалізується в преамбулі ч. 2 ст. 1 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у формах цивільного, господарського, адміністративного, кримінального, а також конституційного судочинства.

Загальним для всіх способів є універсальний спосіб захисту — звернення до відповідних органів зі скаргою. Тобто за допомогою адміністративної скарги можна відстоювати та захищати, а також усувати перешкоди для реалізації будь-якого права чи задоволення будь-якого інтересу, який не суперечить загальним принципам і чинним нормам права.

За допомогою скарги в Україні можна захистити будь-які права та інтереси — загальносуспільні, спеціальні та службові. До речі, не лише прямо порушені чи ущемлені, а й ті, стосовно яких у осіб виникають сумніви щодо їх непорушення публічними владними суб’єктами, тобто йдеться про скаргу, подану в зв’язку з можливими порушеннями.

Виходячи із змісту правових настанов можна констатувати, що інститут адміністративної скарги може застосовуватися суб’єктами як у сервісно-управлінських відносинах неконфліктного характеру (змісту), так і у відносинах, які пов’язані з примусовим впливом, у тому числі пов’язаних із застосуванням заходів карального характеру.

В сучасний період розвитку правової системи України право на скаргу нарешті отримало законодавче оформлення.

Можливість захисту прав громадян шляхом подання скарги встановлена значною кількістю актів, згідно з якими широкому колу відповідних посадових осіб ставиться в обов’язок розглядати адміністративні скарги. Адресатами скарги можуть бути:

— Президент України;

— Уповноважений Верхової Ради з прав людини;

— органи виконавчої влади (в тому числі вищі) та їх посадові особи;

— органи прокуратури України;

— суди та інші, уповноважені розглядати скарги, суб’єкти.

Тобто можна дійти висновку, що всі дії для остаточного юридичного оформлення адміністративної скарги на рівні реального і ефективного способу захисту прав та інтересів громадян в Україні законодавчо передбачені.

«Слугувати засобом охорони прав і законних інтересів громадян — одна з основних функцій… права на оскарження»^[9]. Саме тому право на скаргу має розглядатися в контексті юридичних гарантій як правова гарантія реалізації прав людини, — що важливо, — не тільки громадян України, а й іноземних громадян, осіб без громадянства, а також усіх їх об’єднань, які знаходяться на території України.

Отже, скарга — це звернення суб’єкта адміністративно-правових відносин до публічної адміністрації (суду) та її посадових осіб (суддів), які уповноважені вирішувати адміністративно-правовий спір (у межах встановленої компетенції) з метою охорони суб’єктивних прав та інтересів, які порушені або можуть бути порушені рішеннями, діями чи бездіяльністю владного суб’єкта адміністративно-правових відносин.