Професор кафедри. загальноправових дисциплін ННІПП

загальноправових дисциплін ННІПП

Кандидат юридичних наук, доцент Г.В. Грянка

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ ВНУТРІШНІХ СПРАВ

Навчально-науковий інститут права та психології

Кафедра загальноправових дисциплін

ЗАТВЕРДЖУЮ

Завідувач кафедри

загальноправових дисциплін

кандидат юридичних наук, доцент

Н.І. Мозоль

«___» __________ 2014 року

ПЛАН-КОНСПЕКТ ПРОВЕДЕННЯ

ЛЕКЦІЙНОГО ЗАНЯТТЯ

ТЕМА № 6. Провадження по розгляду звернень громадян

З дисципліни: Адміністративний процес.

Категорія слухачів: студенти.

Навчальна мета: засвоєння, поглиблення та розширення знань студентів стосовно поняття та видів звернень громадян; щодо співвідношення понять «скарга» і «оскарження» та структури адміністративного провадження за скаргою фізичних та юридичних осіб.

Виховна мета: сприяння формуванню наукового світогляду, моральних, естетичних та інших якостей особистості, вихованню колективу; заохочення до поглибленого вивчення навчальної дисципліни; залучення до наукових досліджень та формування схильності до творчого пошуку.

Розвивальна мета: розвивати інтелектуальні здібності, мовлення, пам'ять, увагу, уяву, мислення, спостережливість, активність, творчість, самостійність курсантів (слухачів, студентів), прищеплювати їм раціональні способи пізнавальної діяльності; формування навичок критичного оцінювання правових джерел.

Навчальний час: 2 години.

Навчальне обладнання, ТЗН: мультимедійний проектор.

Наочні засоби: мультимедійна презентація.

Міжпредметні та міждисциплінарні зв’язки: Забезпечуючі дисципліни: «Адміністративне право»; «Адміністративна відповідальність»; «Конституційне право» тощо. Забезпечувальні дисципліни: «Адміністративна реформа»; «Державне управління».

План лекції (навчальні питання):

1. Поняття та види звернень громадян.

2. Поняття та види скарг. Співвідношення понять «скарга» і «оскарження».

3. Структура адміністративного провадження за скаргою фізичних та юридичних осіб.

Література:

1. Адміністративне право України. Курс лекцій: підручник / В.К. Колпаков, О.В. Кузьменко, І.Д. Пастух, В.Д. Сущенко та ін.. / за ред. В.В. Коваленка. – 2013. – 872 с.

2. Адміністративне право України. Курс лекцій: підручник / В.К. Колпаков, О.В. Кузьменко, І.Д. Пастух, В.Д. Сущенко та ін.. / за ред. В.В. Коваленка. – 2012. – 809 с.

3. Кузьменко О.В. Курс адміністративного процесу. Навчальний посібник/ О.В. Кузьменко. – К.: Юрінком Інтер, 2013. – 208 с.

4. Кузьменко О.В. Курс адміністративного процесу. Навчальний посібник / О.В. Кузьменко. – К.: Юрінком Інтер, 2012. – 208 с.

5. Кузьменко О. В Адміністративно-процесуальне право України: підручник / О. В. Кузьменко, Т. О. Гуржій; за заг. ред. О. В. Кузьменко. – К.: Атіка, 2007. – 416 с.

6. Колпаков В. К. Адміністративне право України: Підручник / В. К. Колпаков О. В. Кузьменко. – К.: Юрінком Інтер, 2003. – 544 с.

7. Колпаков В. К. Адміністративно-деліктна законотворчість: поняття і функції / В. К. Колпаков // Право України. – 2002. – № 6. – С. 25-33.

8. Колпаков В. К. Адміністративно-деліктний процес [Текст]: навч. посіб. / Колпаков В. К., Гордєєв В. В. – Х.: Харків юридичний, 2012. – 227 с.

9. Бандурка О. М. Адміністративний процес: підручник для ВНЗ / О. М. Бандурка, М. М. Тищенко. – К.: Літера ЛТД, 2002. – 286 с.

10.Колпаков В. К. Структура адміністративно-деліктного процесу / В. К. Колпаков // Юридична Україна. – 2005. – № 4. – С. 23-30.

11. Адміністративне право в сучасному вимірі: Матеріали IV наук.-практ.семінару / Київ. нац. ун-т внутр. справ. Каф. адміністратив. права і процесу; ред. кол.: В. К. Колпаков (голова) [та ін.]. - К.: [б. в.], 2010. – 208 с.

12. Про заходи щодо впровадження Концепції адміністративної реформи в Україні: Указ Президента України № 810 від 22.07.1998// (З останніми змінами відповідно до Закону № 340/2006 від 03.05.2006 // Офіційний вісник України. – 1999. – №21. – Ст.943.

Нормативно-правові акти України

1. Конституція України: прийнята на п’ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 року // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 30. – Ст. 141.

2. Кодекс адміністративного судочинства від 6 липня 2005 року № 2747-IV України // http://zakon.rada.gov.ua/.

3. Кодекс України про адміністративні правопорушення: введений в дію Постановою Верховної Ради Української РСР № 8074-10 від 7 грудня 1984 року // http://zakon.rada.gov.ua/.

4. Про особливості здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності щодо фізичних осіб - підприємців та юридичних осіб, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності: Закон України від 23.02.2012 // Відомості Верховної Ради України від 07.12.2012 — 2012 р., № 49, стор. 2164, стаття 558

5. Про адміністративний нагляд за особами, звільненими з місць позбавлення волі: Закон України від 01.12.1994 // Відомості Верховної Ради України від 27.12.1994 — 1994 р., № 52, стаття 455

6. Про прокуратуру: Закон України від 05.11.1991 // Відомості Верховної Ради України. – 1991. – № 53. – Ст. 793.

7. Про засади запобігання і протидії корупції: Закон України від 07.04.2011// Відомості Верховної Ради України від 07.10.2011 — 2011 р., № 40, стор. 1750, стаття 404.

8. Про центральні органи виконавчої влади: Закон України від 17.03.2011 // Офіційний вісник України. – 2011. – № 27. – Ст. 1123.

9. Про місцеві державні адміністрації: Закон України від 09.04.1999 // Верховна Рада України. — Офіц. вид. — К.: Парламентське видавництво, 2006. — 35с. — (Серія "Закони України").

10. Про Кабінет Міністрів України: Закон України від 07.10.2010 // Відомості Верховної Ради України (ВВР). – 2011. – № 9. – Ст.58.

11. Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності: Закон України від 5 квітня 2007 року // Відомості Верховної Ради України від 20.07.2007 — 2007 р., № 29, стор. 1001, стаття 389

12. Про затвердження Положення про Міністерство внутрішніх справ України: Указ Президента України від 6 квітня 2011 року № 383/2011 // http://zakon.rada.gov.ua/.

Нормативно-правові акти України

1. Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців: Закон України від 15.05.2003 // Відомості Верховної Ради (ВВР). – 2003. – № 31-32. – Ст. 263.

2. Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності: Закон України від 06.09.2005 // Відомості Верховної Ради України (ВВР). – 2005. – № 48. – Ст.483.

3. Про ліцензування певних видів господарської діяльності: Закон України від 01.06.2000 // Офіційний Вісник України. – 2000. – № 27 від 21 червня.

4. Про державну реєстрацію нормативних актів міністерств та інших органів державної виконавчої влади: Указ Президента України від 3 жовтня 1992 р. // Голос України. – 1992. – 8 жовтня

5. Про затвердження Положення про державного адміністратора і порядок його взаємодії з регіональними, місцевими дозвільними органами та суб’єктами господарювання: наказ Мінекономрозвитку України від 12.01.2012 № 28 // Офіційний вісник України від 03.02.2012 — 2012 р., № 7, стор. 96, стаття 261, код акту 60164/2012

6. Про затвердження Порядку видачі, продовження строку дії та анулювання дозволів на використання праці іноземців та осіб без громадянства: Постанова Кабінету Міністрів України від 8 квітня 2009 року № 322 // http://zakon.rada.gov.ua/.

КОНСПЕКТ ЛЕКЦІЇ

Питання 1. Поняття та види звернень громадян.

Так, Закон України «Про звернення громадян» від 2 жовтня 1996 р. у ст. З визначає, що під зверненнями громадян слід розуміти викладені в письмовій або усній формі: а) пропозиції (зауваження), б) заяви ення), б) заяви (клопотання) і в) скарги.

Таким чином, у законодавстві України звернення громадян класифікуються за такими критеріями:

За кількісним складом суб'єктів звернення поділяють на: а) індивідуальні та б) колективні.

Залежно від форми звернення поділяють на: а) письмові та б) усні. Залежно від змісту звернення поділяються на: а) пропозиції (зауваження),б) заяви (клопотання) та в) скарги.

Пропозиція (зауваження) — це звернення, в якому висловлюються думки у вигляді порад, рекомендацій щодо вдосконалення правової основи та організації діяльності органів управління, умов життя громадян, забезпечення законності тощо.

Заява (клопотання2) — це звернення громадян у якому викладаються: а) прохання щодо сприяння у реалізації своїх прав та інтересів;

б) прохання у письмовій формі щодо визнання за особою відповідного статусу, прав чи свобод (клопотання);

в) повідомлення про порушення чинного законодавства,

г) повідомлення про недоліки в діяльності підприємств, установ, організацій, посадових осіб.

Скарга — звернення з вимогою щодо поновлення прав і захист законних інтересів громадян, порушених діями (бездіяльністю), рішеннями державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян, посадових осіб.

Слід зауважити, що наявність законодавче визначених класифікацій не

виключає науково-дослідних підходів до цього питання. Так, звернення громадян можна класифікувати за адресатами звернень, за сферами управління, їх можна поділити на територіальні, галузеві, функціональні; перспективні і ретроспективні; матеріальної і процесуальної спрямованості; визначені відповідно до законодавства і невизначені або анонімні; на такі, що підлягають розгляду, і такі, що розгляду не підлягають.

Анонімним є письмове звернення без зазначення місця проживання, не підписане автором (авторами), а також таке, з якого неможливо встановити авторство.

Розгляду не підлягають: а) анонімні звернення; б) повторні звернення від одного і того самого громадянина, з одного і того самого питання, до одного і того самого органу за умови, що перше звернення вирішено по суті; в) звернення з порушенням встановлених законодавством термінів; г) звернення осіб, визнаних судом недієздатними.

У зверненні має бути зазначено прізвище, ім'я, по батькові, місце проживання громадянина, викладено суть порушеного питання, зауваження, пропозиції, заяви чи скарги, прохання чи вимоги.

Процедура щодо вирішення адміністративних справ за зверненнями громадян просувається за певними стадіями провадження. Такими стадіями є:

а) подання громадянином звернення та прийняття його до розгляду органом (службовою особою), що веде провадження;

б) розгляд справи (встановлення та дослідження фактичних обставин);

в) ухвалення рішення;

г) перегляд рішення у зв'язку з його оскарженням або опротестуванням;

д) виконання рішення.

Питання 2. Поняття та види скарг. Співвідношення понять «скарга» і «оскарження»

Адресатами скарги можуть бути:

- Президент України;

- Уповноважений Верхової Ради з прав людини;

- органи виконавчої влади (в тому числі, вищі) і їх посадові особи;

- органи прокуратури України;

- суди та інші уповноважені розглядати скарги суб’єкти.

Скарга – це звернення суб’єкта адміністративно-правових відносин до публічної адміністрації (суду) та її посадових осіб(судді), які уповноважені вирішати адміністративно-правовий спор (в межах встановленої компетенції), з метою охорони суб’єктивних прав та інтересів, які порушені або можуть бути порушенні рішеннями, діями чи бездіяльністю владного суб’єкта адміністративно-правових відносин.

Види скарг:

За формою надходження:

поштою; на особистому прийомі; через уповноважену особу; через органи влади; через засоби масової інформації; від інших органів, установ, організацій.

За ознакою надходження: первинне; повторне; дублетне; неодноразове; масове.

За статтю авторів звернень: чоловіча; жіноча.

За суб'єктом: індивідуальне; колективне; анонімне.

За типом: телеграма; лист; усне.

За категоріями авторів звернень: учасник війни; дитина війни; інвалід Великої Вітчизняної війни; інвалід війни; учасник бойових дій; ветеран праці; інвалід I групи; інвалід II групи; інвалід III групи; дитина-інвалід; одинока мати; мати-героїня; багатодітна сім'я; особа, що потерпіла від Чорнобильської катастрофи; учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС; Герой України; Герой Радянського Союзу; Герой Соціалістичної Праці; дитина; інші категорії.

За соціальним станом авторів звернень: пенсіонер; робітник; селянин; працівник бюджетної сфери; державний службовець; військовослужбовець; підприємець; безробітний; учень, студент; служитель релігійної організації; особа, що позбавлена волі; особа, воля якої обмежена; інші.

За результатами розгляду: вирішено позитивно; відмовлено у задоволенні; дано роз'яснення.

Звернення, що повернуто авторові відповідно до статей і Закону України "Про звернення громадян": Звернення, що пересилається за належністю відповідно до статті Закону України "Про звернення громадян"; Звернення, що не підлягає розгляду відповідно до статей Закону України "Про звернення громадян".

За формою скарги можна класифікувати на: адміністративна скарга; позовна заява.

Скарга та адміністративний позов – це специфічні форми звернення фізичних та юридичних осіб, через які вони вимовляють власні невдоволення діями або бездіяльністю, рішеннями публічних органів управління та їх посадових осіб. Адміністративний позов (позовна заява) багато в чому схожий з адміністративної скаргою, але схожість ця зовнішня.

Поняття «оскарження» – це встановлений нормами права послідовний порядок дій щодо подання скарги до публічної адміністрації (суду) та її посадових осіб(судді), які уповноважені вирішати адміністративно-правовий спор (в межах встановленої компетенції), з метою охорони суб’єктивних прав та інтересів, які порушені або можуть бути порушенні рішеннями, діями чи бездіяльністю владного суб’єкта адміністративно-правових відносин.

Тобто оскарження, це діяльність щодо реалізації публічної скарги. Треба зауважити, що порядок реалізації скарги залежить від того до якого органу (посадової особи) звертається особа. Відповідно звернення особи до публічного органу управління регламентується законодавством про звернення громадян, іншими нормативно-правовими актами галузевого напрямку і закладають процедурні основи розгляду позитивних справ управлінського та сервісного характеру.

Питання 3. Структура адміністративного провадження за скаргою фізичних та юридичних осіб

У адміністративно-процедурному проваджені за скаргою особи можна відокремити наступні стадії:

1. порушення справи за скаргою;

2. перевірка змісту скарги;

3. розгляд та прийняття рішення за скаргою;

4. оскарження рішення, прийнятого за скаргою у вищестоящий орган (до суду). (Факультативна стадія);

5. виконання рішення за скаргою.

Суб’єкт звернення має такі права:

- особисто викласти аргументи особі, що перевіряла скаргу, та брати участь у перевірці поданої скарги;

- знайомитися з матеріалами перевірки;

- подавати додаткові матеріали, або наполягати на їх запиті органом, який розглядає скаргу;

- бути присутнім при розгляді скарги;

- користуватися послугами адвоката або представника трудового колективу, організації, яка здійснює правозахисну функцію, оформивши це уповноваження у встановленому законом порядку;

- одержати письмову відповідь про результати розгляду скарги;

- висловлювати усно або письмово вимогу щодо дотримання таємниці розгляду скарги;

- вимагати відшкодування збитків, якщо вони стали результатом порушень встановленого порядку розгляду скарг.

У свою чергу на суб’єкта вирішення справи покладаються наступні обов’язки:

- об’єктивно, всебічно і вчасно перевіряти скарги;

- у разі прийняття рішення про обмеження доступу громадянина до відповідної інформації при розгляді скарги скласти про це мотивовану постанову;

- на прохання громадянина запрошувати його на засідання відповідного органу, що розглядає його скаргу;

- скасовувати або змінювати оскаржувані рішення у випадках, передбачених законодавством України, якщо вони не відповідають закону або іншим нормативним актам, невідкладно вживати заходів до припинення неправомірних дій, виявляти, усувати причини та умови, які сприяли правопорушенням;

- забезпечувати поновлення порушених прав, реальне виконання прийнятих у зв’язку зі скаргою рішень;

- письмово повідомляти громадянина про результати перевірки скарги і суть прийнятого рішення;

- вживати заходів щодо відшкодування у встановленому законом порядку матеріальних збитків, якщо їх було завдано громадянину в результаті ущемлення його прав чи законних інтересів, вирішувати питання про відповідальність осіб, з вини яких було допущено порушення, а також на прохання громадянина не пізніш як у місячний термін довести прийняте рішення до відома органу місцевого самоврядування, трудового колективу чи об’єднання громадян за місцем проживання громадянина;

- у разі визнання заяви чи скарги необґрунтованою, роз’яснити порядок оскарження прийнятого за нею рішення;

- не допускати безпідставної передачі розгляду скарг іншим органам;

- організовувати та перевіряти стан розгляду скарг громадян, вживати заходів до усунення причин, що їх породжують, систематично аналізувати та інформувати населення про хід цієї роботи.

Термін розгляду скарги громадян обчислюється з дня, наступного за днем реєстрації скарги в публічному органі, по день реєстрації скаржнику відповіді на його скаргу. Якщо останній день терміну розгляду скарги припадає на неробочий день, то останнім днем терміну вважається перший після нього робочий день.

Скарги розглядаються й щодо них приймаються рішення в термін не більше одного місяця від дня їх надходження, ураховуючи вихідні, святкові й неробочі дні, а ті, які не потребують додаткового вивчення та проведення перевірки за ними, – невідкладно, але не пізніше 15 днів від дня їх реєстрації.

Скарга вважається повністю опрацьованою, якщо розглянуто всі поставлені в неї питання, прийнято обґрунтоване рішення й ужито необхідних заходів щодо вирішення порушених питань, а скаржника повідомлено про результати розгляду скарги й прийняте рішення.

Укладач: