Форми та методи контролю

На базах практик встановлено режим праці, є контроль часу початку та закінчення роботи (табелювання), правила ведення поточних записів і складання підсумкового звіту з виробничої практики.

Під час навчальної практики студенти ведуть звіти-щоденники (відповідна форма подана у додатку), які систематично перевіряються керівником практики, а в кінці підписуються і ставлять печатку.

По закінченні навчальної практики студентам виставляються оцінки за результатами перевірки звітів, результатів їх роботи під час практики, відгуку (характеристика) керівника практики від підприємства (бази практики). Характеристика студента-практиканта підписується керівником від бази практики та ставиться печатка.

Для одержання передбачених навчальним планом робітничих професій по закінченні навчальних практик студенти складають кваліфікаційні іспити кваліфікаційній комісії, яка призначається керівником навчального закладу.

3. ПІДВЕДЕННЯ ПІДСУМКІВ ВИРОБНИЧОЇ ПРАКТИКИ

Підсумки підводяться у процесі захисту студентом звіту на кафедрі землевпорядного проектування. Комісію для захисту звітів з виробничої практики призначає завідувач кафедри. Оцінка з практики, згідно кредитно-модульної системи, враховується нарівно з іншими оцінками, відповідно до навчального плану, які визначають успішність студента. Результати складання заліків з виробничої практики заносяться в заліково-екзаменаційну відомість, проставляються й у заліковій книжці і в журналі обліку успішності.

Згідно з положенням «Про проведення практики студентів вищих навчальних закладів України», затвердженим наказом Міністерства освіти України від 20.12.1994 р. № 351, студенту (слухачу), який частково або повністю з поважних причин не виконав програму практики, термін її виконання може бути перенесений наказом ректора університету на інший період із збереженням стипендії. Студенту (слухачу), який не виконав програму практики повністю або частково без поважних причин, може бути надане право повторного проходження практики в інший час з повним відшкодуванням додаткових освітніх послуг до бюджету НУБіП України. Студент (слухач), який не виконав програму практики і не атестований за її результатами, відраховується з числа студентів НУБіП України.

4. НАВЧАЛЬНО-МЕТОДИЧНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ВИРОБНИЧОЇ ПРАКТИКИ СТУДЕНТІВ УНІВЕРСИТЕТУ

- «Положення про проведення практики студентів вищих навчальних закладів України», (Затверджено наказом Міністерства освіти У країни від 20.12.1994 р. № 351;

- «Положення про проведення практики студентів у вищих навчальних закладах України», затверджене наказом Міністерства освіти України від 8 квітня 1993 року № 93 і зареєстроване у Міністерстві юстиції України 30 квітня 1993 року за № 35;

- Положення про організацію навчального процесу у вищих навчальних закладах (Затверджено наказом Міністерства освіти України від 2.06.93 № 161. Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 23.11.93 № 173);

- «Методичні рекомендації по складанню програми практики студентів вищих навчальних закладів України», затверджене Міністерством освіти, молоді та спорту України 14.02.96 р. № 31-5/97;

- «Положення про проведення практики студентів аграрних вищих навчальних закладів України за кордоном». (Затверджено наказом Міністерства аграрної політики України 15.06.2005 р. № 264);

- «Положення про практичне навчання студентів НУБіП України» (Затверджено наказом ректора 26.05.2011 р. № 466.);

- «Положення про навчально-науковий центр практичного навчання студентів НУБіП України»;

- робочі програми практик студентів;

- паспорта баз практичного навчання;

- щоденник проходження практики студентом;

- наказ ректора університету;

- наказ бази практичного навчання.

- Правове регулювання організації роботи з охорони праці учасників навчально-виховного процесу: нормативно-правове регулювання та досвід роботи з охорони праці НУБіП України / За загальною редакцією акад. НАН України та НААН України Мельничука Д.О. – Київ: Видавничий цент НУБіП України, 2012. – 324с.

5. ПАМ’ЯТКА СТУДЕНТУ, ЯКИЙ ЗНАХОДИТЬСЯ НА ВИРОБНИЧІЙ ПРАКТИЦІ

1. Про порядок заповнення щоденника

1. Ведення щоденника студентом під час проходження виробничої практики є обов'язковим і проводиться щоденно. Щоденник заповнюється старанно, чорнилами. Після запов­нення щоденник разом із звітом з практики здається завідувачу кафедри відповідної дисципліни.

2. Заповнення щоденника проводиться таким чином:

Розділ 1 - короткий зміст роботи.

У кінці робочого дня студент заповнює всі графи в першому розділі і дає на підпис не пізніше ніж на наступний день керівнику практикою від підприємства. Заповнення проводиться коротко, в стислій формі.

Розділ 2 - заповнюється керівником практики від ВНЗ у випадку доручення ним індивідуального завдання студентові на місці практики.

Розділи 3,4,5,6 - не вимагають пояснення.

Розділи 7,8,9 - обов'язково заповнюються в кінці практики.

Відмітки в розділі 10 проводяться деканом факультету в керівником практикою від виробництва.

2. Що потрібно зробити до від'їзду на практику

1. З'ясувати характер і термін проходження практики;

2. З'ясувати назву, точну адресу виробництва, на якому намічена практика (господарство, лісництво, завод, станція тощо);

3. З'ясувати, хто з її науково-педагогічних працівників кафедри керує практикою на даному виробництві;

4. Одержати на кафедрі щоденник, робочу програму практики і індивідуальне завдання;

5. Одержати на кафедрі консультацію з усіх питань організації проведення практики;

6. Довідатись, хто є старостою групи практикантів на даному виробництві;

7. Повернути узяті для тимчасового користування посібники та інші матеріальні цінності.

3. Обов'язки студента під час проходження практики

1. Суворо дотримуватись правил внутрішнього розпорядку підприємства.

2. Підбираючи і користуючись матеріалами потрібно неухильно керуватися встановленим на виробництві порядком збору і збереження цих матеріалів.

3. На усіх роботах вести щоденні записи (у щоденнику) про виконану роботу і давати на підпис керівникові практикою від виробництва, не пізніше як на наступний день.

4. Крім щоденника студент зобов'язаний мати робочий зошит і записувати в ньому результати практичної роботи.

Згідно записів в робочому зошиті та щоденнику студент зобов'язаний складати звіт про практику.

5. Звернути особливу увагу на роботу кращих працівників виробництва, всебічно вивчати їх досвід і досягнення.

6. З прибуттям на виробництво керівника практики від ВНЗ, практикант повинен ознайомити його з результатами виконаної роботи, одержати консультацію з усіх питань практики і погодити подальший план роботи.

7. Допомагати виробництву. Допомога виробництву може виражатися:

а) у поданні допомоги и на робочих місцях;

б) у розробці раціоналізаторських пропозицій, покращенні виробничих процесів, удосконаленні консультацій, машин, приладів, устаткування та впровадження останніх досяг­нень науки і техніки;

в) у вивченні спеціальних виробничих завдань;

г) у вивченні, опису і пропаганді методів роботи новаторів виробництва, у допомозі робітникам-винахідникам і раціоналізаторам, в обробці технічних обґрунтувань і захисті їх роботи;

д) у допомозі виробництву з технічного навчання робітників.

8. Керівник практикою від бази практики зобов'язаний ознайомити студентів з технікою безпеки до початку їх роботи з устаткуванням.

9. Студент зобов'язаний старанно зберігати щоденник, який являється основним доку­ментом з виробничої практики.

10. Студент повинен намагатися проходити виробничу практику, в першу чергу, на штатному оплачуваному місці. Це дозволить йому краще засвоїти виробництво (техно­логію, устаткування тощо), здійснити реальну допомогу виробництву.

11. Крім виконання своєї робочої програми та індивідуальних завдань, студент повинен бути активним учасником в господарському житті підприємства, проводити роботу по підняттю загальної технічної і політичної освіченості робітників, брати участь у роботі виробничих нарад, вивчати досвід роботи передовиків і надавати їм допомогу.

12. Студент зобов'язаний виявляти ініціативу у збиранні навчальних експонатів для ВНЗ.

4. Про порядок складання звіту

1. Після закінчення практики студент зобов'язаний здати на кафедру звіт про виконання ним програму виробничої практики

2. Звіт про виробничу практику складається студентом, як правило, в вечірній час у період його перебування на виробництві, розглядається керівниками практики від виробництва і ВНЗ та супроводжується докладним відгуком про роботу студента під час практики.

3. Звіт про практику приймається також керівником практики від ВНЗ й оцінюється за чо­тирибальною системою та шкалою ETCS. Одержання незадовільної оцінки, або неподання звіту про виробничу практику тягне за собою ті ж наслідки (у відношенні переведення на наступний курс, право на стипендію тощо), що й незадовільна оцінка однієї із теоретичних дисциплін навчального плану.

Ліквідація незадовільної оцінки, або академічної заборгованості з виробничої практики проводиться, як правило, шляхом повторного проходження практики.

4. У звіті повинні бути технічно грамотно пов'язані між собою ілюстративні замальовки, схеми, фотографії, опис матеріалів, конструкцій механізмів і процесів роботи.

5. Звіт про виробничу практику це не простий опис баченого, а аналіз його на підставі:

а) пройденого теоретичного курсу;

б) опрацьованої під час практики допоміжної технічної літератури;

в) бесід з керівниками практики;

г) вивчення роботи передовиків виробництва;

д) особистих спостережень під час виконання завдань практики.

6. По кожній роботі дається порівняння методів передовиків і звичайних працівників, вказується у чому заклечаються роль самого студента при виконанні виробничого завдання і у завершенні критичного аналізу дає свій висновок.

Об'єм, зміст і порядок викладення у звіті зібраних матеріалів визначається програмою практики.

7. У звіті не допускаються зайві слова, які не мають відношення до конкретного викладу матеріалу.

8. Звіт повинен складатися кожним студентом окремо: не допускається складання його двома, трьома і більше студентами разом.

Під час роботи двох, трьох і більше студентів на одному робочому місці одночасно, вони повинні поділити роботу між собою і представити самостійні окремі звіти.

9. Звіти, виконані тільки на основі літературної викладки у формі розповіді, списані із звітів товаришів по практиці, оцінюються незадовільно і практикою не зараховуються.

10. Матеріали для звіту у вигляді окремих нотаток і замальовок у робочому зошиті підбира­ються систематично під час виконання програми, або робочих завдань, рекомендованих керівником практикою. Звіт пишеться ручкою. Креслення, малюнки тощо можуть бути виконані олівцем.

11.У випадку практики студента на віддаленій території від ВНЗ, де неможливі виїзди керівника практикою від ВНЗ, складання звіту і щоденника контролюється керівником від виробництва і він же дає своє письмове заключення у звіті і відгук у щоденнику.

5. Обов'язки студента в кінці практики

1. До кінця практики здати звіт і щоденник керівнику практикою від виробництва і одержати від нього заклинення на звіт і завірений щоденник.

2. Одержані на місці практики прилади, креслення, література, спецодяг, постільна білизна тощо повертаються за належністю.

3. Виїжджаючи з місця практики, дату виїзду відмітити в командировочному посвідченні, довести до відома місцевого керівника практикою і одержати необхідні в щоденнику відгуки та підпис. Повідомити в деканат про вибуття з місця практики (у випадку, коли студент їде у відпустку, не повертаючись у ВНЗ).

4. Після повернення з практики в 3-денний термін здати в деканат командировочне посвідчення, а на кафедру звіт про практику, відгуки і характеристику, щоденник тощо.

5. Невчасно зданий звіт може викликати небажані наслідки, рівноцінні нез'явленню на екзамен підчас екзаменаційної сесії.

6. Звіти і щоденники, не завірені на місці роботи не приймаються, студент до заліку практики не допускається. Не приймається також неохайно складені звіти і щоденники.

7. В установлений деканатом та кафедрою термін студент повинен захистити звіт з практики.

ОХОРОНА ПРАЦІ

1. ПОНЯТТЯ ОХОРОНИ ПРАЦІ

Охорона праці – це комплекс законодавчих, технічних, санітарно-гігієнічних і організаційних заходів, спрямованих на забезпечення здорових і безпечних умов праці.

Комплекс включає: трудове законодавство, техніку безпеки і виробничу санітарію.

2. ОСНОВНІ ЗАКОНОДАВЧІ АКТИ З ОХОРОНИ ПРАЦІ

Законодавство про охорону праці складається з Закону України “Про охорону праці”, Кодексу законів про працю, Закону “Про охорону здоров’я”, Закону “Про пожежну безпеку”, Закону “Про використання ядерної енергії та радіаційний захист та інших нормативних актів”.

3. ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ ЗАКОНУ “ПРО ОХОРОНУ ПРАЦІ”

Закон “Про охорону праці” висвітлює такі основні питання:

1. Гарантії прав громадян на охорону праці,

2. Організація охорони праці на виробництві,

3. Стимулювання охорони праці,

4. Державні міжгалузеві та галузеві нормативні акти про охорону праці,

5. Державне управління охороною праці,

6. Державний нагляд і громадський контроль за охороною прадід.

7. Відповідальність працівників за порушення Закону “Про охорону праці”.

4. ОСНОВНІ ПРИНЦИПИ ДЕРЖАВНОЇ ПОЛІТИКИ В ГАЛУЗІ ОХОРОНИ ПРАЦІ

Державна політика в галузі охорони праці базується на таких основних принципах:

- пріоритету життя і здоров’я працівників по відношенню до результатів виробничої діяльності;

- комплексне розв’язання завдань охорони праці на основі національних програм;

- соціальний захист працівників, повне відшкодування шкоди заподіяної в результаті нещасних випадків на виробництві та в результаті профзахворювань;

- забезпечення координації діяльності державних органів, установ, організацій та об’єднань громадян, що вирішують різні проблеми охорони здоров’я;

- здійснення навчання, підвищення кваліфікації. професійної підготовки з питань охорони праці;

- використання економічних методів управління охороною праці, проведення політики пільгового оподаткування;

- міжнародне співробітництво в галузі охорони праці, використання світового досвіду.

5. ПРАВА ГРОМАДЯН НА ОХОРОНУ ПРАЦІ ПРИ УКЛАДЕННІ ТРУДОВОГО ДОГОВОРУ

При укладенні трудового договору громадян має бути проінформований власником під розписку про умови праці, перед виданням наказу при зарахування на роботу проводиться вступний інструктаж.

Умови трудового договору не можуть містити положень, які не відповідають законодавчим та нормативним.актам про охорону праці.

Забороняється укладання договору з громадянином якому за станом здоров'я (медичний висновок) протипоказано запропонована робота.

6. ПРАВА ПРАЦІВНИКІВ НА ОХОРОНУ ПРАЦІ:

Працівник має право відмовитися від порученої роботи, якщо створилася виробнича ситуація, небезпечна для його життя чи здоров'я або для людей, які оточують, і навколишнього природного середовища. Факт наявності такої ситуації підтверджується спеціалістами з охорони праці інституту з участю представника профспілки і уповноваженого трудового колективу, а в разі виникнення конфлікту – відповідним органом державного нагляду за охороною праці представника профспілки.

За період простою з цих причин, не з вини градівника, за ним зберігається середній заробіток.

Працівник має право розірвати трудовий договір за власним бажанням, якщо дирекція не виконує законодавство про охорону праці, умови колективного договору з цих питань. У цьому випадку працівникові виплачується вихідна допомога в розмірі, передбаченому колективним договором, але не менше тримісячного заробітку.

Працівників, які за станом здоров’я потребують надання легшої роботи, директор повинен, відповідно до медичного висновку, перевести, за їх згодою, на таку роботу тимчасово або без обмеження строку.

Оплата праці при переведенні працівників за станом здоров я на легшу нижче оплачувану роботу або виплата їм допомоги по соціальному страхуванню, проводяться згідно з законодавством.

Умови праці на робочому місці, безпека технологічних процесів, машин, механізмів, устаткування та інших засобів виробництва, стан засобів колективного та індивідуального захисту, що використовується працівником, а також санітарно-побутові умови повинні відповідати вимогам нормативних актів про охорону праці.

На час зупинення експлуатації дільниці, окремого виробництва або устаткування органом державного нагляду чи службою охорони праці, за працівниками зберігається місце роботи.

7. СОЦІАЛЬНЕ СТРАХУВАННЯ ВІД НЕЩАСНИХ ВИПАДКІВ ТА ПРОФЗАХВОРЮВАНЬ

Всі працівники підлягають обов’язковому соціальному страхуванню від нещасних випадків і профзахворювань.

Страхування здійснюється в порядку та на умовах, визначених законодавством і колективним договором.

Соцстрахування є дуже важливим фактором соціального захисту населення. Воно являє собою систему прав та гарантій, спрямованих на матеріальну підтримку громадян, перш за все працюючих і членів їх сімей, в разі втрати ними по незалежних від них обставин (захворювання, нещасний випадок на виробництві, безробіття, досягнення пенсійного віку та інші) заробітку (доходу), а також здійснення заходів, пов’язаних з охороною здоров’я застрахованих осіб.

Джерелом фінансування по обов’язковому соціальному страхуванню від нещасних випадків та профзахворювань є відрахування власником (підприємством), нараховані від зарплат на оплату праці і включені в собівартість продукції. У нас в Інститут розмір відрахувань становить 37,5%.

8. ПРАВО ПРАЦІВНИКІВ НА ПІЛЬГИ І КОМПЕНСАЦІЇ ЗА ВАЖКІ І ШКІДЛИВІ УМОВИ ПРАЦІ

Працівники, зайняті на роботах з важкими та шкідливими умовами праці, безплатно забезпечуються лікувально-профілактичним харчуванням, молоком або рівноцінними харчовими продуктами, газованою водою, мають право на скорочення тривалості робочого часу, додаткову оплачувану відпустку, пільгову пенсію, оплату в підвищеному розмірі та інші пільги і.компенсації, передбачені колдоговором.

Працівникам, зайнятим на роботах з шкідливими умовами праці, передбачена видача молока, яке слід видавати особам, працюючим в умовах постійного контакту з Фізичними виробничими факторами і токсичними речовинами при їх виробництві чи застосуванні колдоговором інституту видача молока не передбачена. Разом з цим не рекомендується видавати молоко на роботах, пов’язаних з дією свинцю. Тут замість молока слід видавати продукти, що містять пектин (мармелад, концентрат пектину з чаєм, джеми, повидло, фруктові соки).

Протягом дії трудового договору власник повинен своєчасно інформувати працівника про зміни в виробничих умовах та розмірах. пільг.

9. ВИДАЧА ПРАЦІВНИКАМ СПЕЦОДЯГУ, МИЮЧИХ ЗАСОБІВ

На роботах з шкідливими та небезпечними умовами праці, а також роботах, пов’язаних із забрудненням працівникам видаються безплатно за встановленими нормами спеціальний одяг, взуття, а також миючі засоби.

Перелік професій та посад, яким передбачається безкоштовна видача спецодягу, спецвзуття, миючих та знешкоджуючих засобів визначена колективним договором інституту у відповідності з постановою Кабміну України від 28.01.94 р. №43, де визначено порядок забезпечення працівників спецодягом, засобами індивідуального захисту, розробка та контроль за застосуванням типових норм видачі цих засобів.

Власник зобов’язаний організувати комплектування та утримання засобів індивідуального захисту відповідно до нормативних актів про охорону праці.

10. ВІДШКОДУВАННЯ ВЛАСНИКОМ ЗАПОДІЯНОЇ ШКОДИ 3 РАЗІ УШКОДЖЕННЯ ЗДОРОВ’Я ПРАЦІВНИКА

Власник підприємства, установи, організації несе матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну працівникові каліцтвом або іншим ушкодженням здоров’я, пов’язаним з виконанням ним трудових обов'язків, а також за моральну шкоду.

Власник звільняється від відшкодування, якщо доведене, що заподіяна шкода не з його вини, а умови праці не є причиною моральної шкоди.

Відшкодування шкоди складається з виплати втраченого заробітку, виплати одноразової допомоги потерпілого (членам сім’ї та утриманням померлого), компенсації витрат на медичну та соціальну допомогу (посилене харчування, протезування, сторонній догляд, тощо).

За наявності факту моральної шкоди потерпілому відшкодовується моральна шкода.

11. ЩО ТАКЕ МОРАЛЬНА ШКОДА, ЗАПОДІЯНА ВЛАСНИКОМ ПОТЕРПІЛОМУ.

Моральна шкода – це заподіяна потерпілому власником фізичного чи психічного впливу небезпечних або шкідливих умов праці.

Моральна шкода відшкодовується за заявою потерпілого про характер моральної втрати чи висновком медичних органів у вигляді одноразової грошової виплати або в іншій матеріальній формі, розмір якої визначається в кожному конкретному випадку на підставі домов – сторін (власника, профоргану і потерпілого); рішення комісії по трудових спорах; рішення суду.

Розмір відшкодування моральної шкоди не може перевищувати 150 неоподаткованих мінімумів доходів.

12. ВІДШКОДУВАННЯ ШКОДИ В РАЗІ СМЕРТІ ПОТЕРПІЛОГО

У разі смерті потерпілого право на відшкодування мають особи, які перебували на утриманні померлого або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання, а також дитина померлого, яка народилася після його смерті.

Розмір одноразової допомоги сім’ї потерпілого повинен бути не менше його п’ятирічного заробітку і, крім того, не менше однорічного заробітку потерпілого на кожного утриманця.

Витрати на поховання потерпілого несе власник.

13. РОЗМІР ВІДШКОДУВАННЯ ШКОДИ В ЗАПОДІЯНОЇ ВЛАСНИКОМ ПОТЕРПІЛОМУ В РАЗІ УШКОДЖЕННЯ ЗДОРОВ’Я АБО КАЛІЦТВА

Розмір відшкодування включає втрачений заробіток, одноразову допомогу, моральну шкоду та витрати на медичну і соціальну допомогу.

Розмір відшкодування втраченого потерпілим заробітку встановлюється відповідно до ступеня втрат професійної працездатності і середньомісячного заробітку, який він мав до ушкодження здоров’я.

Розмір одноразової допомоги потерпілому встановлюється колективним договором.

В разі тимчасової втрати працездатності внаслідок нещасного випадку на виробництві або профзахворювання власник виплачує потерпілому одноразову допомогу на додаткові витрати на лікування в порядку і розмірах, передбачених колективним договором.

Моральна шкода відшкодовується за заявою потерпілого в вигляді одноразової грошової виплати, розмір якої визначається в кожному конкретному випадку.

14. ОХОРОНА ПРАЦІ ЖІНОК

У відповідності зі ст. 14 ЗПОП забороняється застосування праці жінок на важких роботах із шкідливими або небезпечними умовами праці, а також залучення жінок до підіймання т переміщення речей, маса яких перевищує встановлень для них граничні норми.

Перелік важких робіт та робіт із шкідливими та небезпечними умовами праці на яких забороняється застосування праці жінок, а також граничні норми підіймання і переміщення важких речей жінками, з урахуванням анатомічних і фізіологічних особливостей жінок, затверджено Мінохорони здоров’я України за погодженням з Держнаглядохоронпраці зареєстрований Мін’юстом в 1994 році.

15. РОБОТИ ЖІНОК ПО ПЕРЕМІЩЕННЮ ВАНТАЖУ

Забороняється залучати жінок до роботи з постійним, на протязі робочої зміни, переміщенням вантажу масою більше 7 кг. Дозволяється виконання робіт по підійманню та переміщенню вантажу масою, що перевищує 7 кг, але не більше 10 кг, при чергуванні з іншою (до 2 раз за годину). При цьому, в обох випадках сумарна маса вантажу, що переміщується на протязі кожної години робочої зміни не повинна перевищувати з робочої поверхні – 350 кг, а з підлоги – 175 кг (рівнем робочої поверхні вважається рівень конвеєра, стола, станка і т.ін.) В масу вантажу, що перемішується входить вага тари та упаковки.

При переміщенні вантажу на візках чи конвеєрах зусилля, що прикладається не повинно перевищувати 10 кг.

16. ПРАЦЯ ВАГІТНИХ ЖІНОК ТА ЖІНОК, ЯКІ МАЮТЬ НЕПОВНОЛІТНІХ ДІТЕЙ

Вагітні жінки не повинні залучатись до роботи, пов’язаної з підійманням знаряддя праці вище рівня плечового поясу, а також, підіймання знаряддя праці з підлоги.

З моменту встановлення вагітності, жінки не повинні залучатись до робіт, що вимагають значної нервово-емоціональної напруги.

Вагітні жінки та жінки, що мають дітей віком до трьох років не допускаються до роботи в нічний час, до надурочних робіт і робіт у вихідні. Не допускається також направлення у відрядження.

Жінки, що мають дітей від 3 до 14 років чи дітей-інвалідів не можуть залучатися до надурочних робіт і направлятись у відрядження без їхньої згоди.

Забороняється відмовляти жінці в прийомі на роботу чи знижувати їй зарплату за мотивами, пов’язаними з вагітністю або наявністю дітей віком до 3 років, а одиноким матерям – до 14 років.

Звільнення вагітних жінок та жінок, що мають дітей віком до 3 років, одиноких матерів з ти тьми до 14 років чи дитину-інваліда по ініціативі власника не допускається, за виключенням випадків повної ліквідації підприємства, коли це дозволяється при обов’язковому працевлаштуванні.

17. ОХОРОНА ПРАЦІ НЕПОВНОЛІТНІХ.

Прийом на роботу:

Неповнолітні, тобто особи, то не досягли 18 років, в трудових правовідносинах прирівнюються до неповнолітніх, а в області охорони праці, робочого часу, відпусток і деяких інших умов праці користуються пільгами, встановленими законодавством (ст. 187 КЗпП України).

Всі особи, молодші 18 років приймаються на роботу лише після попереднього медичного огляду і в подальшому, до досягнення 21 року, щорічно підлягають обов'язковому медичному огляду.

Неповнолітні приймаються на роботу, як правило, після досягнення 16 років. За згодою одного із батьків, як виняток, можуть бути прийняті на роботу особи, що посягли 15 років.

Допускається прийом на роботу учнів загальноосвітніх шкіл та професіональних учбових закладів для виконання легкої праці, яка не спричиняє шкоди здоров’ю і не порушує процес навчання в вільний від навчання час при досягненню ними 14-річного віку за згодою одного із батьків.

18. ЗАСТОСУВАННЯ ПРАЦІ НЕПОВНОЛІТНІХ

Забороняється застосування праці неповнолітніх на важких роботах і на роботах із шкідливими або небезпечними умовами праці.

За мотивами виконання забороняється також приймати осіб, що не досягли 18 років, на роботи, пов’язані з виробництвом, збереженням і торгівлею спиртними напоями.

Забороняється залучати неповнолітніх до підіймання і переміщення речей, маса яких перевищує встановлені для них граничні норми.

Перелік важких робіт і робіт із шкідливими і небезпечними умовами праці, на яких забороняється застосування праці неповнолітніх, а також граничні норми підіймання і переміщення важких речей неповнолітніми затверджується Мінохорони здоров’я України за погодженням Держнаглядохоронпраці.

Забороняється залучати неповнолітніх до нічних, надурочних робіт та робіт у вихідні.

19. ПІДІЙМАННЯ І ПЕРЕМІЩЕННЯ РЕЧЕЙ НЕПОВНОЛІТНІМИ.

Цей пункт статті Закону містить заборону залучати неповнолітніх до підняття та переміщення речей, маса яких перевищує встановлені для них граничні норми.

Законодавством встановлено, що неповнолітні ні в якому раз не повинні призначатися на роботи, котрі полягають виключно в перенесенні або переміщенні важких речей, якщо їх вага перевищує 4,1 кг.

Перенесення та переміщення тяжких речей як чоловічої, так і жіночої статі в межах норм, що наводяться нижче, допускається лише в тих випадках, коли це пов’язано з виконаними ними постійної роботи і займає не більше 1/З їх робочого часу.

Для неповнолітніх встановлені так граничні норми:

а) перенесення важких речей: для неповнолітніх чоловічої статі – 16,4 кг, жіночої статі – 10,25 кг;

б) переміщення речей на трьох – чотирьохколісних візках: для осіб чоловічої статі – 82 кг, жіночої – 57,4 кг, при цьому пересування допускається лише по рівній підлозі (асфальтованій, плиточній, дерев'яній) при максимальному підйомі 0,02.

в) переміщення важких речей на двоколісних візках для осіб чоловічої статі 114,8 кг по рівній підлозі і 57,4 кг по нерівному ґрунту.

Неповнолітні жіночої статі до переміщення вантажу на одноколісних тачках і двохколісних візках не допускаються.

Вказані вагові норми передбачають сумарну вагу вантажу і знаряддя переміщення.

20. РОБОЧИЙ ЧАС НЕПОВНОЛІТНІХ

Законодавство України забороняє залучення неповнолітніх до нічних. надурочних робіт у вихідні дні. Не допускається і залучення неповнолітніх до чергування в нічний час (з 10 вечора до 6 годин ранку).

Надурочними вважаються роботи понад встановленої норми тривалості робочого дня. Тривалість робочого дня для неповнолітніх працівників складає: віком від 16 до 18 років – 36 годин на тиждень, від 15 до 16 років, а також учнів віком від 14 до 15 років, працюючих під час канікулів – 24 години на тиждень.

Вихідними днями є дні щотижневого відпочинку працівників. При п’ятиденному робочому тижні – два дні на тиждень, при шестиденному – один, загальним днем в неділя.

В випадках, коли святковий день припаде є на вихідний, останній переноситься на наступний день після святкового.

21. ВІДПУСТКИ ТА ОПЛАТА ПРАЦІ НЕПОВНОЛІТНІХ, ПРАВИЛА ЗВІЛЬНЕННЯ

Щорічна відпустка неповнолітнім надається тривалістю один календарний місяць.

Заробітна плата неповнолітнім при скороченій тривалості щоденної роботи виплачується в тому ж розмірі, як і працівникам відповідних категорій при повній тривалості щоденної роботи.

Для неповнолітніх встановлено додаткові гарантії від незаконного звільнення з роботи.

Працівники молодші 18 років можуть бути звільнені з ініціативи власника, крім дотримання загального порядку звільнення, тільки за погодженням районної (міської) комісії з питань неповнолітніх.

22. ОХОРОНА ПРАЦІ ІНВАЛІДІВ

Інвалідами вважаються особи з стійкою втратою здоров’я, що визначається шляхом експертного обстеження в органах медико-соціальної експертизи Мінохорони здоров’я України.

На основі висновків експертизи та з врахування здатності до професійної і побутової діяльності інваліда встановлюється порядок і умови визначення його потреб в зв’язку з інвалідністю.

З метою реалізації творчої і виробничої здатності інвалідів та з врахуванням індивідуальних програм реабілітації їм забезпечується право праці на підприємствах, в організаціях із звичайними умовами праці.

Експертна комісія встановлює ступінь і причину інвалідності, визначає для інвалідів роботу і професії, доступні їм за станом здоров’я, перевіряє правильність використання праці інвалідів, сприяє відновленню працездатності.

Висновки органів медико-соціальної експертизи про умови і характер праці інвалідів є обов’язковими для власників, котрі зобов’язані підібрати робочі місця з врахуванням професійних навичок і знань та побажань інваліда.

Власник, по просьбі інваліда, за умовами праці, встановлює йому неповний робочий день або неповну робочу неділю.

При неповному робочому дню працівник працює щодня, але меншу кількість годин, ніж це встановлено правилами внутрішнього трудового розпорядку для працівників, що мають повне навантаження.

При неповному робочому тижні працівник працює повний робочий день, але не щодня, а наприклад, лише у вівторок, середу, четвер.

Оплата праці при роботі на умовах неповного робочого часу здійснюється пропорційно відпрацьованому часу.

При роботі на умовах неповного робочого часу повністю зараховується трудовий стаж, щорічні оплачувані відпустки надаються в таких розмірах як при роботі на протязі всього робочого часу.

Залучення інвалідів до надурочних робіт і робіт в нічний час без їх згоди не допускається.

23. УПРАВЛІННЯ ОХОРОНОЮ ПРАЦІ НА ПІДПРИЄМСТВІ ТА ОБОВ’ЯЗКИ ВЛАСНИКА

Управління охороною праці здійснює: на підприємстві (в інституті) в цілому – керівник (директор), в виробничих та наукових відділах – завідувачі, в інших підрозділах – їх керівники.

Обов’язки, права та відповідальність посадових осіб за виконанням покладених на них функцій з питань охорони праці передбачені в посадових інструкціях.

В коло питань управління охороною праці повинно бути включено вирішення таких основних завдань:

- створення відповідної служби охорони праці, розробка і затвердження інструкцій про права, обов’язки і відповідальність посадових осіб на покладені на них функції,

- розробка за участю профспілок і реалізація комплексних заході в з охорони праці,

- забезпечення усунення причин, що призводять до нещасних випадків, професійних захворювань,

- розробка і затвердження положень, інструкцій, інших нормативних актів про охорону праці, що діють у межах інституту,

– здійснення постійного контролю за додержанням працівниками норм та правил з питань охорони праці,

- організація пропаганди безпечних методів праці,

- забезпечення безпечних умов праці, нормалізація санітарно-гігієнічних умов, організація лікувально-профілактичного обслуговування працюючих.

24. ПОСАДОВІ ІНСТРУКЦІЇ.

З метою забезпечення вирішення конкретних питань охорони праці посадовими особами, визначення їх обов’язків, прав та відповідальності за виконання покладених на них функцій в інституті розроблені посадові інструкції.

25. ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ ПОСАДОВОЇ ІНСТРУКЦІЇ 3 ПИТАНЬ ОХОРОНИ ПРАЦІ ЗАСТУПНИКА ДИРЕКТОРА ПО ЕКОНОМІЧНІЙ І ГОСПОДАРСЬКІЙ ДІЯЛЬНОСТІ

Заступник директора по економічній та господарській роботі здійснює:

1. Керівництво роботою з техніки безпеки та охорони праці, затвердження заходів і планів, спрямованих на їх поліпшення та контроль за виконанням.

2. Організацій та здійснення контролю за дотриманням законодавства, інструкцій, вимог, правил і норм техніки безпеки та охорони праці.

3. Контроль щодо забезпечення приписів Держнаглядохоронпраці, технічної інспекції профспілок, органів та закладів санітарно-епідеміологічної служби Мінохорони здоров’я України з питань техніки безпеки та охорони праці.

4. Організацію проведення робіт, спрямованих на підвищення знань інженерно-технічних працівників та своєчасну перевірку знань законів, правил та інструкцій з техніки безпеки та охорони праці.

5. Санітарно-гігієнічне та безпечне утримання виробничих, допоміжних, побутових приміщень, території інституту, транспортних засобів, створення безпечних умов при складських роботах.

6. Вирішення питань щодо забезпечення підрозділів інституту та філіалів спецодягом та лікувально-профілактичним харчуванням.

7. Розробку за участю профспілки і реалізацію комплексних заходів для досягнення встановлених нормативів з охорони праці.

8. Забезпечення усунення причин, що призводять до нещасних випадків, професійних захворювань і виконання профілактичних заходів, визначених комісіями за підсумками розслідування цих причин.

9. Організацію проведення лабораторних досліджень умов праці, атестації робочих місць на відповідність нормативним актам про охорону праці в порядку і строки, що встановлюються законодавством, впровадження за їх підсумками заходів щодо усунення небезпечних і шкідливих для здоров’я виробничих факторів.

10. Організацію розробки положень, інструкцій, інших нормативних актів про охорону праці, що діють в межах інституту та встановлюють правила виконання робіт і поведінки працівників на території інституту, у виробничих приміщеннях, робочих місцях відповідно до державних міжгалузевих і галузевих нормативних актів про охорону праці, забезпечення працівників нормативними актами про охорону праці.

11. Постійний контроль за додержанням працівниками технологічного процесу, правил поводження з машинами, механізмами, устаткуванням та іншими засобами виробництва, використанням засобів колективного та індивідуального захисту, виконанням робіт відповідно до вимог щодо охорони праці.

12. Організацію планування заходів з техніки безпеки, охорони праці, виробничої санітарії та забезпечення їх виконання у встановлені строки.

1З. Своєчасне виділення коштів та матеріальних цінностей для здійснення заходів з техніки безпеки.

14. Прийняття термінових заходів для допомоги потерпілим у разі виникнення надзвичайних ситуацій і нещасних випадків.

15. Організація проведення медичних оглядів працівників, зайнятих на важких роботах, роботах із шкідливими чи небезпечними умовами праці або таких, де є потреба у професійному доборі, а також щорічного обов’язкового медичного огляду осіб віком до 21 року.

26. ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ ПОСАДОВОЇ ІНСТРУКЦІЇ З ПИТАНЬ ОХОРОНИ ПРАЦІ ЗАСТУПНИКА ДИРЕКТОРА ПО ПРОЕКТНІЙ ЧАСТИНІ

В коло питань, що вирішує заступник директора, входить:

1. Організація навчання з метою підвищення знань інженерно-технічних працівників інституту з питань охорони праці.

2. Контроль за своєчасним проведенням інструктажів в підрозділах інституту.

3. Своєчасна організація перевірки знань інженерно-технічного персоналу щодо охорони праці.

4. Створення безпечних та нешкідливих умов праці в підрозділах.

5. Контроль за додержанням вимог щодо охорони праці при проектуванні.

6. Розслідування нещасних випадків, професійних захворювань і аварій за участю представника профспілкової організації.

7. Організація пропаганди безпечних методів праці та співробітництво з працівниками у галузі охорони праці.

8. Впровадження прогресивних технологій, досягнень науки і техніки, засобів механізації та автоматизації виробництва, вимог ергономіки, позитивного досвіду з охорони праці тощо.

9. Нагляд за станом і правильною експлуатацією електрообладнання та освітлення в виробничих приміщеннях.

27. ОБОВ’ЯЗКИ ЗАВІДУЮЧОГО ВІДДІЛУ З ПИТАНЬ ОХОРОНИ ПРАЦІ

На завідуючого відділу покладається проведення всіх видів інструктажів з техніки безпеки, за виключенням вступного, а саме: первинного, повторного, цільового та позапланового з інженерно-технічним персоналом відділу (підрозділу).

Впровадження заходів, спрямованих на покращення стану робіт з техніки охорони праці та виробничої санітарії, забезпечення належного (справного) стану і правильної експлуатації машин, механізмів, інструментів та обладнання, транспортних засобів, електрообладнання.

Забезпечення дотримання працюючими правил, норм і вимог з техніки безпеки та охорони праці.

Розробка тематичних планів та організацію навчання працівників відділу (підрозділу) з питань техніки безпеки, охорони праці та надання першої медичної допомоги потерпілим.

Додержання вимог щодо охорони праці при проектуванні, розробку проектних рішень, спрямованих на безпечне виконання робіт у відповідності з нормативними актами про охорону праці.

Ведення журналів проведення інструктажів з техніки безпеки та охорони праці.

Перевірка чистоти та порядку на робочому місці, забезпечення достатньої освітлюваності робочих місць, а також дотримання вимог виробничої санітарії.

Контроль за своєчасною видачею працівникам, зайнятих на роботах з важкими та шкідливими умовами праці, спецодягу і забезпечення лі кувально-профілактичним харчуванням.

Забезпечення проведення медичних оглядів працівників, зайнятих на важких роботах, роботах з шкідливими чи небезпечними умовами праці, а також з роботами, пов’язаними із забрудненням.

Недопущення до виконання виробничих завдань осіб, прийнятих на роботу без проведення первинного інструктажу.

Контроль за проведенням інструктажів з тимчасовими робітниками, що залучаються для виконання проектно-вишукувальних робіт.

28. ПРАВА ТА ОБОВ’ЯЗКИ СПЕЦІАЛІСТА З ПИТАНЬ ТЕХНІКИ БЕЗПЕКИ ТА ОХОРОНИ ПРАЦІ (ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ)

Спеціаліст з питань техніки безпеки та охорони праці здійснює:

1. Контроль за дотриманням керівниками структурних підрозділів інституту норм і правил з техніки безпеки і виконанням обов'язків по забезпеченню належних умов праці.

2. Підготовку проектів наказів, що стосується питань техніки безпеки та охорони праці.

3. Організацію розробки структурними підрозділами заходів, спрямованих на створення безпечних умов праці.

4. Організацію інструктажу і навчання працівників з техніки безпеки та охорони праці.

5. Участь у розслідуванні причин аварій і нещасних випадків, пов’язаних з виробництвом та розробка заходів щодо їх попередження і усунення.

6. Облік тих, хто постраждав при аваріях та нещасних випадках в підрозділах, аналіз їх причин.

7. Складання звітів про потерпілих при аваріях і нещасних випадках та про освоєння коштів на заходи про охорону праці.

8. Контроль за правильним освоєнням коштів, що передбачені на заходи щодо охорони праці і техніки безпеки.

9. Обладнання кабінету (куточку) з техніки безпеки та охорони праці, забезпечення постачання структурних підрозділів необхідними попереджувальними написами та знаками, працюючих – правилами, інструкціями та іншими матеріалами з питань охорони праці.

10. Контроль за станом робочих місць та їх відповідальністю нормам виробничої санітарії.

11. Контроль за протипожежним станом робочих приміщень.

12. Контроль за дотриманням вимог щодо розробки питань техніки безпеки при робочому проектуванні.

1З. Участь в роботі комісій по перевірці знань працюючих з питань техніки безпеки, охорони праці та виробничої санітарії,

14. Оперативне проведення обстеження стану охорони праці і техніки безпеки в виробничих підрозділах.

15. Контроль за забезпеченням працюючих, зайнятих на роботах з важкими, шкідливими та небезпечними умовами праці, спецодягом та іншими засобами індивідуального захисту, лікувально-профілактичним, харчуванням, молоком або рівноцінними харчовими продуктами.

16. Розробка інструкцій, положень, правил та інших нормативних актів щодо техніки безпеки та охорони праці, які діють в системі інституту.

17. Виконання приписів Держнаглядохоронпраці, технічної інспекції профспілок, органів та закладів санітарно-епідеміологічної служби Мінохорони здоров’я України з питань техніки безпеки та охорони праці.

Спеціаліст з охорони праці має право:

- видавати керівникам структурних підрозділів підприємства обов'язкові для виконання приписи щодо усунення наявних недоліків;

- одержувати від них необхідні відомості, документацію і пояснення з питань охорони прані;

- вимагати відсторонення від роботи осіб, які не пройшли медичного огляду, навчання, інструктажу, перевірки знань і не мають допуску до відповідних робіт або не виконують нормативів з охорони праці;

- зупиняти роботу дільниць, машин, механізмів, устаткування та інших засобів виробництва у разі виявлення порушень, які створюють загрозу життю або здоров’ю працюючих;

- надсилати керівникові підприємства подання про притягнення до відповідальності працівників, які порушують вимоги щодо охорони праці. Припис спеціаліста з охорони праці може скасувати лише керівник підприємства.

29. ПРАВА ТА ОБОВ’ЯЗКИ ЗАВІДУЮЧОГО СЕКТОРОМ АВТОГОСПОДАРСЬКОГО ОБСЛУГОВУВАННЯ

включають:

1. Відповідальність за належний технічний стан автомобілів, забезпечення безперебійної роботи автотранспорту, дотримання правил і норм охорони праці, правил дорожнього руху і техніки безпеки працівниками автотранспортного відділу, покладається на його керівника (завгара, зав. автотранспортного відділу).

2. Керуючий автогосподарством (гаражем) зобов’язаний:

- забезпечити організацію та проведення технічного обслуговування і ремонту автомобілів відповідно до графіка постановки на ТО-1 і ТО-2, контролювати якість виконання робіт;

- здійснювати контроль за технічним станом і комплектацією автомобілів перед виїздом на лінію і після повернення в гараж;

- забезпечити справний стан гаражного обладнання та дотримання протипожежних заходів;

- розробляти та проводити заходи, спрямовані на дотримання правил і норм охорони праці та безпеки дорожнього руху;

- вести журнали оперативного контролю та реєстрації інструктажів з питань охорони праці;

- оформляти в установленому порядку подорожні листи на виїзд після перевірки технічного стану автомобіля;

- вимагати від водіїв дотримання правил технічної експлуатації автомобілів, техніки безпеки при роботах на лінії і при виконанні ремонтних робіт в гаражі;

- забороняти виїзд на лінію технічно несправних автомобілів;

- не допускати до управління автомобілями без прав водія, належно оформлених дорожніх листів.

30. ОБОВ’ЯЗКИ ПРАЦЮЮЧИХ ЩОДО ВИКОНАННЯ ВИМОГ ПРО ОХОРОНУ ПРАЦІ

Працівник інституту зобов'язаний:

- знати і виконувати вимоги нормативних актів про охорону праці, правила поводження з машинами, механізмами, устаткуванням та іншими засобами виробництва, користуватися засобами виробництва, користуватися засобами колективного та індивідуального захисту;

- додержуватись зобов'язань щодо схорони праці, передбачених колективним договором (угодою, трудовим договором) та правилами внутрішнього розпорядку інституту;

- проходити у встановленому порядку попередні та періодичні медичні огляди;

- співробітничати з дирекцією у справі організації безпечних і нешкідливих умов праці, особисто вживати посильних заходів щодо усунення будь-якої виробничої ситуації, яка створює загрозу щодо життя чи здоров’я людей, які його оточують, і навколишньому природному середовищу, повідомляти про небезпеку свого безпосереднього керівника або іншу посадову особу.

31. ОБОВ’ЯЗКОВІ МЕДИЧНІ ОГЛЯДИ ПРАЦІВНИКІВ

Власник (дирекція інституту) зобов’язаний за свої кошти організувати проведення попереднього і періодичних медичних оглядів працівників, зайнятих на важких роботах, роботах із шкідливими чи небезпечними умовами праці (видавничо-поліграфічний відділ) або на таких де е потреби в професійному доборі (автогосподарство), а також щорічного обов’язкового медичного огляду осіб віком до 21 року.

Власник мав право притягнути працівника, який ухиляється від проходження медичного огляду, до дисциплінарної відповідальності і зобов'язаний відсторонити його від роботи без збереження заробітної плати.

Власник на прохання працівника або за своєю ініціативою організовує позачерговий медичний огляд, якщо працівник вважає, що погіршення стану його здоров’я пов’язане з умовами праці.

За час проходження медичного огляду за працівником зберігається місце роботи і середній заробіток.

32. НАВЧАННЯ 3 ПИТАНЬ ОХОРОНИ ПРАЦІ

У відповідності зі ст. 20 Закону про охорону праці усі працівники при прийнятті на роботу і в процесі роботи проходять на підприємстві інструктаж (навчання) з питань охорони праці, надання першої медичної допомоги потерпілим від нещасних випадків, аварій.

31. ПОЛОЖЕННЯ ПРО НАВЧАННЯ І ПЕРЕВІРКУ ЗНАНЬ ПРАЦІВНИКІВ ІНСТИТУТУ З ПИТАНЬ ОХОРОНИ ПРАЦІ

Навчання і перевірка знань працівників інституту з питань охорони праці здійснюється відповідно до Закону “Про охорону праці” та Постанови Кабінету Міністрів України від 27 січня 1993 р. № 64 “Про заходи щодо використання Закону України “Про охорону праці”.

Навчання та інструктаж працівників з питань охорони праці є складовою частиною системи управління охороною праці і проводиться з працівниками в процесі їх трудової діяльності.

Усі працівники інституту в процесі роботи проходять навчання і перевірку знань з питань охорони праці, подання першої допомоги потерпілим від нещасних випадків та правил поведінки при виникненні аварій, періодично один раз на три роки.

Працівники відповідно до переліку робіт з підвищеною небезпекою, затвердженому Держнаглядохоронпраці від 30 листопада 1993 р. № 123, або там, де є потреба у професійному доборі, проходять попереднє спеціальне навчання і перевірку знань з питань охорони праці в терміни, встановлені відповідними галузевими нормативними актами про охорону праці, але не рідше одного разу на рік.

Особи, які суміщають професії, навчаються і інструктуються як із їх основної професії, так і професій за сумісництвом.

Перед перевіркою знань з охорони праці в інституті та його філіалах організовуються заняття, лекції, семінари та консультації.

Перелік питань з перевірки знань з охорони праці, що здійснюється з урахуванням специфіки роботи складає; комісія по перевірці знань з питань охорони праці.

У складі комісії по перевірці знань з питань охорони праці повинні бути, зокрема – голова комісії, його заступник, секретар та начальник відділу кадрів, які у встановленому порядку пройшли навчання та перевірку знань з питань охорони праці.

Результати перевірки знань працівників з питань охорони праці оформлюються протоколом.

Особам, які при перевірці знань з питань охорони праці показали задовільні результати, видаються посвідчення.

Допуск до роботи осіб, які не пройшли навчання і перевірки знань з питань охорони праці, забороняється, в разі незадовільних знань працівники повинні пройти, на протязі одного місяця, повторне навчання.

Відповідальність за організацію навчання і перевірку знань з охорони праці в інституті (філіалах) покладається на директора. а в структурних підрозділах (відділу, лабораторії, майстерні тощо) – на керівників цих підрозділів.

Контроль за навчанням і своєчасною перевіркою знань з питань охорони праці здійснює служба охорони праці або працівники, на яких покладені ці обов'язки керівником підприємства.

33. ТЕМАТИКА НАВЧАННЯ ПОСАДОВИХ ОСІБ І СПЕЦІАЛІСТІВ 3 ПИТАНЬ ОХОРОНИ ПРАЦІ

Законодавство про охорону прані. Основні положення Закону “Про охорону праці”.

Законодавство про працю. Психологія безпеки праці. Організація роботи з охорони праці.

Пожежна безпека.. Електробезпека.

Гігієна праці і виробнича санітарія. Медичні огляди. Надання першої допомоги потерпілим при нещасних випадках.

34. ВИДИ ІНСТРУКТАЖІВ З ПИТАНЬ ОХОРОНИ ПРАЦІ

За характером і часом проведення інструктажі з питань охорони праці підрозділяються на: вступний, первинний, позаплановий та цільовий.

Вступний інструктаж, порядок проведення

Вступний інструктаж з питань охорони праці проводиться з усіма працівниками, які щойно прийняті на роботу (постійну або тимчасову) незалежно від їх освіти, стажу роботи за цією професією або посади;

Вступний інструктаж проводить спеціаліст з охорони праці або особа, на яку наказом інституту покладено ці обов’язки.

Вступний інструктаж проводиться за програмою, що розроблена службою охорони праці із урахуванням особливостей виробництва. Програма за тривалість інструктажу затверджується директором інституту. Орієнтовний перелік питань для складання програми вступного інструктажу додається (додаток 1).

Наказ про зарахування на роботу працівника видається лише після отримання ним вступного інструктажу.

Запис про проведення вступного інструктажу робиться у спеціальному журналі, а також у документі про прийняття працівника на роботу.

35. ПЕРВИННИЙ ІНСТРУКТАЖ

Первинний інструктаж проводиться на робочому місці до початку роботи з:

- працівником, новоприйнятим (постійно чи тимчасово) в інститут;

- працівником, який переводиться з одного відділу до іншого;

- працівником, який буде виконувати нову для нього роботу;

- відрядженим працівником, який бере безпосередньо участь у виробничому процесі на підприємстві.

Первинний інструктаж проводиться керівником підрозділу індивідуально або з групою осіб спільного фаху за програмою, складеною з урахуванням вимог відповідних інструкцій з охорони праці для працівників, інших нормативних актів про охорону праці, технічної документації і орієнтовного переліку питань первинного інструктажу.

Програма первинного інструктажу розробляється керівником відділу, узгоджується із службою охорони праці і затверджується директором інституту;

Усі працівники після первинного інструктажу на робочому місці мають протягом 2-15 днів (в залежності від характеру роботи та кваліфікації працівника) пройти стажування під керівництвом досвідчених, кваліфікованих робітників або спеціалістів.

Директор інституту має право своїм розпорядженням звільнити від проходження стажування робітника, стаж роботи якого за своєю професією не менше трьох років, що переміщується із одного відділу в інший, де характер його роботи та тип обладнання, на якому він буде працювати, не змінюється.

36. ПОВТОРНИЙ ІНСТРУКТАЖ

Повторний інструктаж проводиться на робочому місці з усіма працівниками: на роботах з підвищеною небезпекою – І раз на півріччя, на інших роботах – І раз на рік.

Повторний інструктаж проводиться з працівниками індивідуально, або з групою працівників, які виконують однотипні роботи, за програмою первинного інструктажу в повному обсязі.

37. ПОЗАПЛАНОВИЙ ІНСТРУКТАЖ

Позаплановий інструктаж проводиться з працівниками на робочому місці:

- при введенні в дію нових або переглянутих нормативних актів про охорону праці, а також при внесенні змін та доповнень до них;

- при зміні технологічного процесу, заміні при модернізації устаткування, приладів до інструменту, вихідної сировини, матеріалів та інших факторів, що впливають на охорону праці;

- при порушенні працівником нормативних актів про охорону праці, що можуть призвести або призвели до травми, аварії;

- на вимогу працівників органу державного нагляду за охороною праці, вищестоящої господарської організації, або державною виконавчої влади, якщо виявлено незнання працівником безпечних методів, прийомів праці чи нормативних актів про охорону праці;

- при перерві в роботі виконавця робіт більше ніж 60 календарних днів – для працюючих на ділянках з підвищеною небезпекою.

Позаплановий, інструктаж проводиться індивідуально або з групою працівників спільного фаху. Обсяг і зміст інструктажу визначаються в кожному окремому випадку залежно від причин і обставин, що спричинили необхідність його проведення.

38. ЦІЛЬОВИЙ ІНСТРУКТАЖ

Цільовий інструктаж проводиться з працівниками при:

- виконанні робіт, що не пов’язані з безпосередніми обов'язками за фахом (навантаження, розвантаження, разові роботи за межами інституту тощо);

- ліквідації аварії, стихійного лиха;

- проведенні робіт, на які оформлюється наряд-допуск, дозвіл та інші документи.

39. ОФОРМЛЕННЯ ДОКУМЕНТІВ ПРО ІНСТРУКТАЖІ

Цільовий інструктаж фіксується нарядом-допуском або іншою документацією, що дозволяє проведення робіт.

Первинний, повторний, позаплановий і цільовий інструктажі проводить безпосередньо керівник робіт (начальник/завідуючий) відділу).

Первинний, повторний, цільовий та позаплановий інструктажі завершуються перевіркою знань усним опитуванням за допомогою технічних засобів навчання, а також перевіркою набутих навичок безпечних методів праці. Знання перевіряє особа, яка проводила інструктаж.

Про проведення первинного, повторного, позапланового інструктажів, стажування та допуск до роботи особа, яка проводила інструктаж, робить запис до журналу. При цьому обов'язкові підписи як того, кого інструктували, так і того, хто інструктував.

Перелік професій та посад працівників, які звільняються від первинного, повторного та позапланового інструктажів, затверджується директором інституту після узгодження з державним інспектором Держнаглядохоронипраці. До цього переліку можуть бути віднесені особи, робота яких непов’язана з обслуговуванням обладнання, використання інструменту, збереження сировини, матеріалів тощо.

40. ПЕРЕЛІК ПИТАНЬ ВСТУПНОГО ІНСТРУКТАЖУ

Загальні відомості про інститут (філіал), характерні особливості виробництва.

Загальні правила поведінки працюючих на території інституту у виробничих та допоміжних приміщеннях. Розташування основних цехів, служб, допоміжних приміщень.

Основні положення Закону “Про охорону праці”, Кодексу законі в про працю та інших нормативних актів про охорону праці.

Трудовий договір, робочий час та на відпочинку. Охорона праці жінок та осіб молодше 18 років. Колективний договір (угода), пільги та відшкодування за важкі та шкідливі умови праці.

Система управління охороною праці, державний нагляд та громадський контроль за охороною праці в інституті:

- обов’язки дирекції з питань охорони праці;

- обов’язки працівника щодо виконання вимог нормативних актів про охорону праці;

- права працівника з охорони праці при ускладненні трудової угоди та під час роботи;

- відповідальність працівника за порушення вимог з охорони праці;

- попередні та періодичні медичні огляди;

- соціальне страхування від нещасних випадків та профзахворювань:

- навчання з питань охорони праці.

Основні небезпечні та шкідливі фактори, які характерні для виробництва, особливості їх дії на працюючих. Методи та засоби запобігання нещасним випадкам та професійним захворюванням, засоби індивідуального та колективного захисту, знаки безпеки та сигналізації. Порядок і норми видачі засобів індивідуального захисту.

Основні вимоги виробничої санітарії та особистої гігієни. Обставини та причини окремих характерних нещасних випадків та аварій, які сталися в інституті через порушення вимог безпеки.

Порядок розслідування та оформлення нещасних випадків та професійних захворювань.

Пожежна безпека. Способи та засоби запобігання пожежам, аваріям. Дії персоналу при їх виконанні. Діючи документи з питань пожежної безпеки. Виробничі дільниці, які найбільш небезпечні в пожежному відношенні. Протипожежний режим. Загальнооб’єктні та дільничні інструкції про заходи пожежної безпеки. Способи застосування первинних засобів пожежегасіння.

Перша допомога потерпілим. Дії працюючих при виникненні нещасного випадку у відділі на робочому місці.

41. ПЕРЕЛІК ПИТАНЬ ПЕРВИННОГО ТА ПОВТОРНОГО ІНСТРУКТАЖІВ

1. Загальні відомості про технологічний процес та обладнання у відділі на робочому місці, виробничій ділянці, в цеху. Основні небезпечні і шкідливі виробничі фактори, що виникають при цьому технологічному процесі, особливості їх дії на працюючих.

2. Безпечна організація робіт та утримання робочого місця.

3. Небезпечні зони машин, механізмів, приладів. Засоби безпеки обладнання (запобіжні, гальмові пристрої та огорожа, системи блокування та сигналізації, знаки безпеки). Вимоги запобігання електротравматизму.

4. Порядок підготовки до праці (перевірка справності обладнання, пускових приладів, інструменту та пристосувань, блокування, заземлення та інших засобів захисту).

5. Безпечні прийоми та методи роботи; дії при виникненні небезпечної ситуації.

6. Засоби індивідуального захисту на робочому місці та правила їх використання.

7. Схема безпечного руху працівників по території інституту, дільниці.

8. Внутрішньовиробничі транспортні та вантажопідйомні засоби і механізми. Вимоги безпеки при вантажно-розвантажувальних роботах та транспортуванні вантажу.

9. Характерні причини аварій (вибухів, пожеж тощо), випадків виробничого травматизму.

10. План ліквідації аварій, запасні виходи.

11. Засоби запобігання можливим аваріям. Обов’язки і дії працівників при аваріях. Засоби застосування існуючих в підрозділі засобів пожежегасіння, протиаварійного захисту та сигналізації, місця їх розташування.

12. Подання долікарської допомоги потерпілим.

13. Вимоги безпеки при закінченні роботи.

42. ФІНАНСУВАННЯ ОХОРОНИ ПРАЦІ

Фінансування охорони праці здійснюється власником. Працівник не несе ніяких витрат на заходи щодо охорони праці.

Фонди охорони праці, що створюються на підприємствах, галузях і на державному рівні, призначені для доведення умов і безпечної праці до нормативних вимог, подальшого підвищення рівня охорони праці на виробництві, фінансування національної, галузевої і регіональних програм поліпшення безпеки, гігієни праці і виробничого середовища.

Фонди охорони праці поділяються на державні, галузеві, регіональні та фонди охорони праці підприємств.

Основним джерелом формування всіх фондів охорони праці є відрахування коштів від госпрозрахункової діяльності. Госпрозрахункові підприємства, незалежно від форм власності, відраховують в фонди кошти в розмірі 1%, за виключенням ПДВ та акцизного збору. Бюджетні організації відрахування виконують лише від госпрозрахункової діяльності.

До державного, регіонального і галузевих фондів надсилаються кошти, отримані від застосування штрафних санкцій до власників, а також від стягнення штрафів з працівників, винних в порушенні вимог щодо охорони праці органами Держнаглядохоронпраці.

Кошти фондів охорони праці оподаткуванню не підлягають.

43. ДОДЕРЖАННЯ ВИМОГ ЩОДО ОХОРОНИ ПРАЦІ ПРИ ПРОЕКТУВАННІ, БУДІВНИЦТВІ ТА РЕКОНСТРУКЦІЇ ОБ'ЄКТІВ

Проектування виробничих об'єктів, розробки нових технологій, засобів виробництва, засобів колективного та індивідуального захисту працюючих повинні проводитися з урахуванням вимог щодо охорони праці. Забороняється будівництво виробничих об'єктів, впровадження нових технологій і вказаних засобів без попередньої експертизи проектної документації на їх відповідність нормативним актам про охорону праці.

При проектуванні використання хімічних меліорантів, гербіцидів, арборицидів, засобів боротьби з шкідниками та хворобами забороняється розробка таких технологій, при яких передбачається застосування шкідливих речовин, на які не розроблені гранично допустимі нормативи (концентрації) методика, засоби метрологічного контролю і які не пройшли токсикологічну експертизу.

В процесі робочого проектування необхідно суворо дотримуватись вимог будівельних норм і правил, нормативів Держстандарту, правил дотримання техніки безпеки та виробничої санітарії в процесі виконання робіт.

Основою попереджувальних заходів, усунення нещасних випадків при роботі машин і механізмів, що застосовуються в роботі відповідно до проектів, є знання влаштування і принципу дії цих машин.

Слід пам'ятати, що всі види технічного обслуговування і ремонту машин і механізмів необхідно, виконувати лише при повній їх зупинці. При цьому необхідно прийняти відповідні заходи застороги проти самовільного переміщення рухомих частин і самої машини.

Саме недотримання цих вимог призвело до самовключення муфти молотарки в час звільнення соломоподрібнювача від соломи і, як наслідок тяжке травмування і каліцтво комбайнера дослідного господарства ім. Шевченка Канівського району.

Проектними організаціями здійснюється авторський нагляд за дотриманням проектних рішень з питань охорони праці.

В проектній документації відображаються всі нормативні документи, якими слід керуватись при виконанні робіт основні положення з техніки безпеки, пов'язані з особливостями даних робіт, застосовуваними машинами і механізмами.

44. РОЗСЛІДУВАННЯ ТА ОБЛІК НЕЩАСНИХ ВИПАДКІВ, ПРОФЕСІЙНИХ ЗАХВОРЮВАНЬ ТА АВАРІЙ

Загальні положення.

Розслідування та облік нещасних випадків, професійних захворювань та аварій проводиться у відповідності з Положенням, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 10 серпня 1993 р. № 623.

Р