Національному законодавстві

1. Зазначеним питанням у нашому законодавстві раніше традиційно

присвячувалася всього лише одна норма. Спочатку вона містилась

у ст. 424і ЦПК України 1963 р. За цією статтею підсудність

судам України цивільних справ по спорах, в яких беруть участь

іноземні громадяни, особи без громадянства, іноземні підприємства

і організації, а також по спорах, в яких хоча б одна зі сторін

проживає за кордоном, визначається законодавством України.

Звертаю увагу на те, що цією нормою Кодекс було доповнено згідно

з Указом Президії Верховної Ради колишньої Української РСР

від 19.08.1977 р.1 Проте вже за часів незалежності її було змінено

Законом від 15.12.1992 р.2 Однак, хоча нею встановлено щось подібне

до виключної міжнародної підсудності, її зміст на законодавчому

рівні залишився не розкритим, оскільки ніякого закону з

цього приводу у подальшому прийнято не було.

У тексті ЦПК України, прийнятому Верховною Радою України

18 березня 2004 р. (ст. 414) це положення піддано деяким змінам.

Згідно з цією статтею підсудність судам України цивільних справ

у спорах, в яких беруть участь іноземці, а також у спорах, в яких

хоча б одна із сторін, які беруть участь у спорі, проживає за кордоном,

визначається законами України.

Певне уявлення про ситуацію з цією нормою допоможе скласти

історія її виникнення та застосування. Справа в тому, що ст. 424і

ЦПК України 1963 р. дослівно відтворено відповідний текст колишнього

союзного закону. Однак до радянського закону, як це

нерідко було, додавалось ще одне законодавче рішення вже під

грифом «для службового використання». Так було у випадку, що

розглядається. За відповідним «закритим» рішенням зазначені в

опублікованій нормі справи розглядались по першій інстанції обласними

та прирівненими до них судами. Тобто, цим рішенням

було змінено родову підсудність.

Я не впевнений, що на території нової незалежної України можуть

діяти закони не існуючої нині держави стосовно процесуальних

питань, оскільки, як раніше зазначалось, сфера цивільного

процесу належить до публічного права кожної держави. Проте, на

Див.: Відомості Верховної Ради України.- 1977.- № 35.- Ст. 422.

" Див.: Відомості Верховної Ради України.- 1993.-№ 6.- Ст. 35.

зазначене питання не розповсюджується дія п. 1 Перехідних положень

Конституції України тому, що в ньому ніяких законодавчих

колізій взагалі не може виникнути з тієї простої причини, що

не існує, за сучасними уявленнями, закону, який не був належним

чином оприлюднений.

Мені невідома практика застосування судами України відповідного

законодавчого припису, хоча я не здивуюсь, якщо її вивченням

буде встановлено, що Україною у цьому питанні запропоновано

встановлення нової міжнародної практики, за якою родова

підсудність по спорах з іноземним елементом автоматично збільшується

на одну ступінь ієрархії судової влади. Може, саме тому і

передбачалося прийняття спеціальних законів України про міжнародну

підсудність за новою редакцією досліджуваної норми.

2. В законі від 23.06.2005 р. питанню про міжнародну підсудність

приділена значна увага.

Перш за все, в ньому чітко розв'язана проблема lis alibi pendens,

оскільки ст. 75 встановлено, що суд відмовляє у відкритті провадження

у справі, якщо у суді чи іншому юрисдикційному органі

іноземної держави є справа із спору між тими самими сторонами,

про той самий предмет з тих самих підстав. Одночасно цією ж

статтею дана відповідь на друге специфічне питання міжнародної

підсудності: підсудність судам України справ з іноземним елементом

визначається на момент відкриття провадження у справі, незважаючи

на те, що в ході провадження у справі підстави для такої

підсудності відпали або змінилися. Однак це правило не стосується

випадків, встановлених ст. 77 Закону наступних правил про виключну

підсудність у справах з іноземним елементом:

1) якщо нерухоме майно, щодо якого виник спір, знаходиться

на території України;

2) якщо у справі, яка стосується правовідносин між дітьми та

батьками, обидві сторони мають місце проживання в Україні;

3) якщо у справі про спадщину спадкодавець - громадянин

України і мав у ній місце проживання;

4) якщо спір пов'язаний з оформленням права інтелектуальної

власності, яка потребує реєстрації чи видачі свідоцтва (патенту) в

Україні;

5) якщо спір пов'язаний з реєстрацією або ліквідацією на території

України іноземних юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців;

6) якщо спір стосується дійсності записів у державному реєстрі,

кадастрі України;

7) якщо у Справах про банкрутство боржник був створений відповідно

до законодавства України;

8) якщо справа стосується випуску або знищення цінних паперів,

оформлених в Україні;

9) справи, іцо стосуються усиновлення, яке було здійснено або

здійснюється На території України;

10) в інших випадках, визначених законами України.

Можна звернути увагу й на те, що достатньо чіткими є правила

визначення підсудності справ судам України. ЗаЗаконом (ст. 76)

суди можуть Приймати до свого провадження і розглядати будь-які

справи з іноземним елементом у таких випадках:

1) якщо сторони передбачили своєю угодою підсудність справи

з іноземним елементом судам України, крім випадків, передбачених

у ст. 77 цього Закону (маються на увазі правила про виключну

підсудність, гфо які йшлося вище.- В. Ч.)\

2) якщо нз території України відповідач у справі має місце

проживання або місцезнаходження, або рухоме чи нерухоме майно,

на яке можна накласти стягнення, або знаходиться філія або

представництво іноземної юридичної особи - відповідача;

3) у справа* про відшкодування шкоди, якщо її було завдано на

території України;

4) якщо у справі про сплату аліментів або про встановлення

батьківства позивач має місце проживання в Україні;

5) якщо у Справі про відшкодування шкоди позивач - фізична

особа має місце проживання в Україні або юридична особа - відповідач

- місцезнаходження в Україні;

6) якщо у Справі про спадщину спадкодавець у момент смерті

був громадянином України або мав в Україні останнє місце проживання;

7) дія або Подія, що стала підставою для подання позову, мала

місце на території України;

8) якщо у справі про визнання везвісно відсутнім або оголошення

померлим особа мала останнє відоме місце проживання на

території України;

9) якщо справа окремого провадження стосується особистого

статусу або дієздатності громадянина України;

10) якщо сгірава проти громадянина України, який за кордоном

діє як дипломатичний агент або з інших підстав має імунітет від

місцевої юрисдикції, відповідно до міжнародного договору не може

бути порушена за кордоном;

11) в інших випадках, визначених Законом України та міжнародним

договором України.

Як бачимо, запроваджене регулювання особливих заперечень

викликати не може і в цілому воно свідчить про намір значного

покращення стану вирішення відповідних питань.

Контрольні запитання

1. Що слід розуміти під міжнародним цивільним процесом?

2. Яким чином встановлюється міжнародна підсудність у сучасному

МПрП?

3. Які види міжнародної підсудності Вам відомі і яким чином

здійснюється її зміна?

4. Які специфічні питання виникають у зв'язку з міжнародною

підсудністю?

5. Яким чином питання міжнародної підсудності вирішено у

Законі від 23.06.2005 p.?