Провадження на підставі угод

15.1.1. Поняття і різновиди

У світі існує 2 кримінально-політичні концепції реакції на кримінальні правопорушення:

1) класична концепція, згідно з якою держава переслідує в публічному порядку (в загальносуспільних інтересах) всіх осіб, які порушили закон про кримінальну відповідальність, з призначенням їм за рішенням суду кримінального покарання;

2) "альтернативна" концепція, суть якої полягає у повній відмові держави від офіційного кримінального переслідування із застосуванням певних альтернатив або у зменшенні кримінального покарання.

Альтернативи кримінальному переслідуванню - це такі форми реакції на злочин, які пов'язані з відмовою держави від класичного кримінального переслідування (в процесуальному сенсі) і покарання (в матеріально-правовому сенсі). Однією із таких альтернатив є звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності у зв'язку з примиренням його з потерпілим (ст. 46 КК; § 2 гл. 24 КПК).

Зменшення кримінального покарання державою відбувається в обмін на виконання обвинуваченим певних умов на користь усього суспільства, наприклад, виконання ним взятого на себе обов'язку щодо співпраці у викритті кримінального правопорушення, вчиненого іншою особою. Оскільки укладення угоди обвинуваченого з усім суспільством є неможливим, то закон передбачає укладення ним такої угоди з представником загальносуспільних (державних) інтересів -прокурором.

Зменшення покарання для себе обвинувачений може досягнути і внаслідок укладення з потерпілим угоди про примирення, згідно з якою він зобов'язаний виконати на користь потерпілого певні умови, наприклад, відшкодувати шкоду, заподіяну кримінальним правопорушенням.

Отже, кримінальне процесуальне законодавство передбачає 2 різновиди угод: про визнання винуватості й про примирення.

15.1.2. Заг альні правила

Провадження на підставі цих угод здійснюється за такими загальними правилами.

1. Добровільність укладення угоди сторонами. Укладення угоди не є добровільним, якщо її укладено із застосуванням насильства, примусу, погроз або внаслідок обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді. Суд зобов'язаний переконатися у судовому засіданні, що укладення угоди є добровільним. Угоди є результатом реалізації обвинуваченим, з одного боку, і прокурора чи потерпілого -з іншого засади диспозитивності кримінального провадження в частині досягнення між сторонами згоди з приводу визнання обвинуваченим винуватості або примирення його з потерпілим.

2. Угоди можуть бути ініційовані в будь-який момент після повідомлення особі про підозру до виходу суду до нарадчої кімнати для ухвалення вироку. Ініціювання угод до повідомлення особи про підозру позбавлене сенсу, оскільки тільки повідомлення її про підозру свідчить про наявність у органів обвинувальної влади достатніх даних про ймовірність вчинення особою кримінального правопорушення.

Ініціювання угод після виходу суду до нарадчої кімнати означає, що процес ухвалення рішення за результатами судового розгляду розпочато. Сторони позбавлені права втручатися у цей процес, оскільки суб'єктом ухвалення рішення є винятково суд. Після ухвалення рішення судом ініціювання угод теж є неможливим, оскільки надання такого права учасникам провадження означало б, що вони власним рішенням можуть "похитнути" рішення судової влади, завдавши шкоди його стабільності.

Для завершення кримінального провадження затвердженням судом угоди не має значення, на якому етапі - досудовому ("рання" угода) чи судовому - було укладено угоду.

3. У разі недосягнення згоди щодо укладення угоди факт її ініціювання і твердження, що були зроблені з метою її досягнення, не можуть розглядатися як відмова від обвинувачення або як визнання своєї винуватості. Ініціювання і укладення угод мають на меті інші результати, ніж провадження, у результаті якого передбачається ухвалення "офіційних" процесуальних рішень. Сторони угоди, намагаючись досягти згоди, можуть робити різноманітні твердження. Оскільки останні робляться з метою досягнення згоди, то у разі недосягнення її ці твердження втрачають значення для подальшого кримінального провадження і не можуть використовуватися сторонами, які намагалися укласти угоду, на обгрунтування своєї позиції.

4. Кожен із обвинувачених у одному кримінальному провадженні вправі укласти угоду як про визнання винуватості, так і про примирення з потерпілим незалежно від позиції інших обвинувачених. Це правило має на меті захистити обвинувачених (підозрюваних), які погодилися на укладення угоди, від можливого негативного впливу обвинувачених, які не побажали її укладати. Законодавець з метою захисту обвинуваченого, з яким укладено угоду, встановлює для прокурора (суду) не право, а обов'язок виділити кримінальне провадження щодо нього в окреме провадження.

5. Угодою на обвинуваченого можуть бути покладені лише ті обов'язки, які він в змозі виконати. Обвинувачений у більшості випадків є заінтересованим у тому, щоб угоду було укладено. Мотивом укладання угоди для обвинуваченого є призначення судом покарання меншого, ніж те, яке б могло бути призначене без укладання угоди. Виходячи з цього інтересу обвинувачений може наполягати на включенні до угоди таких обов'язків, які він з певних причин виконати не зможе за будь-яких обставин. Наприклад, відшкодувати шкоду, завдану злочином у обсязі, що явно перевищує його фінансові можливості. Тому вже під час укладання угоди прокурор чи потерпілий повинні з'ясувати, яким чином обвинувачений гарантує виконання своїх обов'язків за угодою.

6. Угоди можуть бути укладені і затверджені судом лише за наявності фактичних підстав для визнання винуватості обвинуваченою. Одного бажання обвинуваченого і прокурора чи потерпілого для укладання угоди не достатньо. Суд затверджує угоду за наявності фактичних підстав (доказів) для визнання винуватості обвинуваченого. Якщо доказів для ухвалення такого рішення недостатньо, досудове розслідування або судове провадження продовжуються у загальному порядку. Lie правило спрямоване на недопущення ухвалення обвинувального вироку судом на підставі угоди у разі обмови чи самообмови обвинуваченого, а також за відсутності доказів його винуватості.

7. Умови угоди повинні відповідати інтересам суспільства. Кримінальне правопорушення є суспільно небезпечним діянням, за яке закон передбачає кримінальне покарання. Однак у кримінальних провадженнях про певні кримінальні правопорушення законодавець дозволяє учасникам кримінально-правового конфлікту вирішити його шляхом укладення угоди. Учасники кримінального провадження укладають їх для забезпечення власних інтересів (прокурор з метою процесуальної економії; потерпілий - швидкого і повного відшкодування шкоди, завданої кримінальним правопорушенням; обвинувачений - зменшення покарання). Якщо ці інтереси суперечать суспільним інтересам (наприклад, узгоджене сторонами покарання є суттєво заниженим порівняно з тим, що було б призначене обвинуваченому у разі доведення судового розгляду до завершення без укладення угоди), то у затвердженні угоди суд повинен відмовити.

8. Умови угоди не повинні порушувати права, свободи чи інтереси сторін або інших осіб. Як відомо, права однієї людини закінчуються там, де починаються права іншої. Право учасників кримінального провадження укласти угоду, вирішивши кримінально- правовий конфлікт з користю для себе, закінчується там, де угодою зачіпаються права інших учасників провадження, а також осіб, які ними не є. Так, умова угоди про відшкодування шкоди потерпілому за рахунок не обвинуваченого, а інших осіб, які

проти цього заперечують, порушує право останніх вільно розпоряджатися своєю власністю.

9. Не допускається повторне звернення до суду з угодою в одному кримінальному провадженні. Якщо вже прийнято рішення, то воно повинно бути стабільним. У міру наближення судового розгляду до завершення ступінь визначеності щодо питання про винуватість стає більшим. Тому питання про визнання винуватості чи про примирення з потерпілим не може ставитися в залежність від усвідомлення обвинуваченим ступеню доведеності його винуватості.

Укладення і затвердження угод має як позитивне, так і негативне значення.

15.1.3. Значення

15.1.3.1. Позитивне зн ачен н я

Позитивне значення особливого порядку у вигляді кримінального провадження на підставі угод полягає у такому.

1) Провадження спрощується, оскільки сторона обвинувачення не пов'язана обов'язком довести перед судом винуватість обвинуваченого за стандартом "поза розумним сумнівом", а домовленості між обвинуваченим і прокурором або потерпілим дозволяють не здійснювати досудове розслідування і/або судовий розгляд у повному обсязі.

2) Провадження прискорюється, що дозволяє максимально наблизити призначення судом кримінального покарання до моменту вчинення кримінального правопорушення. Зменшуються також строки перебування обвинувачених під вартою.

З метою прискорення провадження прокурор у разі досягнення угоди під час досудового розслідування невідкладно направляє до суду обвинувальний акт з угодою. Єдиною причиною відступу від нього правила є необхідність завершити розпочаті слідчі дії або провести слідчі дії для збирання доказів, які можуть бути втрачені зі спливом часу, або які неможливо буде провести без істотної шкоди для їх результату у разі відмови суду у затвердженні угоди. З такою самою метою суд невідкладно зупиняє проведення процесуальних дій і переходить до розгляду угоди, якщо її укладено під час судового розгляду.

Розгляд судом угоди здійснюється судом під час підготовчого судового засідання. З метою прискорення розгляду судом угоди закон не передбачає обов'язкової участі осіб, які не є учасниками угоди, але зобов'язує суд повідомити їх про час і місце судового розгляду.

ЄСПЛ у рішенні у справі "Ніколов проти Болгарії" зазначив, що застосування спрощеної процедури на підставі угоди про визнання винуватості та загалом спрощення процедур на підставі Рекомендації № К(87) 18, безперечно, має переваги для обвинуваченого та правосуддя в цілому, оскільки скорочує тривалість

кримінального провадження, швидко визначаючи винуватість особи та міру її відповідальності.

Таким чином, створюються реальні умови для більш ефективної діяльності органів досудового розслідування і прокурора у кримінальних провадженнях щодо тяжких і особливо тяжких злочинів.

3) Забезпечується процесуальна економія, що полягає у відмові від здійснення кримінальної процесуальної діяльності у повному обсязі із залученням усіх її учасників на більш чи менш короткий проміжок часу, протягом якого відбувається досудове розслідування і судовий розгляд.

Отже, провадження на підставі угод забезпечує зменшення навантаження на систему кримінального судочинства. Особливо відчутною є процесуальна економія у разі укладання "ранніх" угод (під час досудового розслідування).

15.1.3.2. Не гативне зн ачен н я

Негативне значення провадження на підставі угод полягає у такому.

1) Органи обвинувальної влади можуть зловживати своїми повноваженнями, змушуючи обвинувачених визнавати себе винними у вчиненні кримінальних правопорушень, яких вони не вчиняли.

2) Рішення про покарання по суті ухвалюють сторони угоди, а не суд. Останній, затверджуючи угоду постановляючи вирок (ст. 475 КПК), не вправі змінювати міру і розмір покарання.

3) Для сторін угоди можуть наставати негативні наслідки, про які йшлося вище (позбавлення права на оскарження вироку суду, яким затверджено угоду, в апеляційному і касаційному порядку тощо).

15.1.4. Уг од а про примирення

Впровадження угоди про примирення у вітчизняне кримінальне процесуальне законодавство є втіленням ідеї відновного (реституційного) правосуддя в Україні. Ця угода забезпечує якнайшвидше і повне відновлення прав потерпілого за рахунок дій обвинуваченого.

Примирення потерпілого з підозрюваним, обвинуваченим у межах провадження, здійснюваного на підставі угод (гл. 35 КПК), відрізняється від примирення на підставі ст. 46 КК, за такими ознаками:

1) підставами, за якими можливе примирення. Примирення на підставі ст. 46 КПК є можливим, якщо підозрюваний (обвинувачений) вперше вчинив кримінальне правопорушення - необережний злочин середньої тяжкості - і відшкодував завдані ним збитки або усунув заподіяну шкоду. А примирення на підставі угоди, крім цього, допускається і тоді, коли злочин вчинено не вперше, в тому числі й умисний злочин

середньої тяжкості. Крім відшкодування завданих збитків або усунення заподіяної шкоди, в угоді можуть бути зазначені й інші істотні умови, наприклад, виконання обвинуваченим на користь потерпілого дій, не пов'язаних з відшкодуванням шкоди;

2) кримінально-правовими наслідками. Примирення на підставі ст. 46 КПК тягне звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності (суд постановляє ухвалу), а примирення на підставі гл. 35 КПК тягне кримінальне покарання (суд затверджує угоду обвинувальним вироком).

Суть угоди про примирення визначається через такі положення.

1. Угоду може бути укладено у провадженні щодо кримінальних проступків, злочинів невеликої чи середньої тяжкості та у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення.

2. Ініціаторами угоди є потерпілий, підозрюваний або обвинувачений. Слідчий, прокурор не вправі ініціювати угоду про примирення. Вони зобов'язані лише проінформувати підозрюваного та потерпілого про їхнє право на примирення, роз'яснити механізм його реалізації та не чинити перешкод в укладенні угоди про примирення

3. Сторонами угоди про примирення є ті самі учасники.

4. Область посередника (медіатора) є можливою. Основні принципи примирення обвинуваченого з потерпілим і медіації визначають Рекомендація КМ РЄ про посередництво у кримінальних справах № И (99) 19 від 15 вересня 1999 р. і Рамкове рішення Ради ЄС "Про місце жертв злочинів у кримінальному судочинстві" 2001/220/ЮВС від 15 березня 2001 року.

5. В угоді зазначаються:

- її сторони;

- формулювання підозри чи обвинувачення та його правова кваліфікація із зазначенням статті (частини статті) закону про кримінальну відповідальність;

- істотні для відповідного кримінального провадження обставини;

- розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням;

- строк відшкодування шкоди чи перелік дій, не пов'язаних з відшкодуванням шкоди, які підозрюваний чи обвинувачений зобов'язані вчинити на користь потерпілого, строк їх вчинення;

- узгоджене покарання та згода сторін на його призначення або на призначення покарання та звільнення від його відбування з випробуванням;

- наслідки укладення та затвердження угоди;

- наслідки невиконання угоди.

6. Судовий розгляд із вирішення питання про затвердження угоди проводиться із урахуванням усіх вимог процесуального закону із такими особливостями:

- перед прийняттям рішення про затвердження угоди про примирення суд під час судового засідання повинен з'ясувати в обвинуваченого, чи цілком він розуміє:

1) що він має право на справедливий судовий розгляд, під час якого сторона обвинувачення зобов'язана довести кожну обставину щодо кримінального правопорушення, у вчиненні якого його обвинувачують, а він має такі права: мовчати, і факт мовчання не матиме для суду жодного доказового значення; мати захисника, у тому числі на отримання правової допомоги безоплатно у порядку та випадках, передбачених законом, або захищатися самостійно; допитати під час судового розгляду свідків обвинувачення, подати клопотання про виклик свідків і подати докази, що свідчать на його користь;

2) наслідки укладення та затвердження угоди;

3) характер кожного обвинувачення;

4) вид покарання, а також інші заходи, які будуть застосовані до нього у разі затвердження угоди судом.

Крім того, перед прийняттям рішення про затвердження угоди суд під час судового засідання повинен з'ясувати у потерпілого, чи цілком він розуміє наслідки затвердження угоди.

7. Укладання та затвердження угоди судом може мати для сторін такі наслідки:

1) для підозрюваного чи обвинуваченого - обмеження права оскарження вироку (оскарження вироку дозволяється лише з питань, що стали предметом угоди, наприклад, призначення судом покарання, суворішого, ніж визначено в угоді, тощо) та відмова від здійснення певних прав (на допит свідків обвинувачення, подання доказів тощо);

2) для потерпілого - обмеження права оскарження вироку (наприклад, в частині призначення судом покарання, менш суворого, ніж визначено в угоді, тощо) та позбавлення права вимагати в подальшому притягнення особи до кримінальної відповідальності за відповідне кримінальне правопорушення і змінювати розмір вимог про відшкодування шкоди.

15.1.5. Уг од а про визнання винуватості

"Угоди про визнання" перестали бути "пам'яткою" процесуальних систем держав англосаксонської системи права. Наразі вони усе більше "проникають" у кримінальний

процес держав з романо-германською (континентальною) системою права. У 2009 році Бундестаг ФРН ухвалив рішення про регламентацію угод у КПК, а 19 березня 2013 року Верховний Суд ФРН схвалив це рішення німецького парламенту. Кримінальний процес до набрання чинності КПК 2012 року не знав такого правового інституту.

Суть угоди про визнання винуватості визначається через такі положення.

1. Укладання угоди є можливим у провадженні щодо кримінальних проступків, злочинів невеликої чи середньої тяжкості, тяжких злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам. Укладення угоди про визнання винуватості у кримінальному провадженні, в якому бере участь потерпілий, не допускається.

2. Ініціаторами угоди можуть бути прокурор або підозрюваний чи обвинувачений.

3. Сторонами угоди є прокурор і підозрюваний (обвинувачений).

4. Участь посередника не є можливою.

5. Істотними умовами угоди є:

- сторони;

- формулювання підозри чи обвинувачення та його правова кваліфікація з зазначенням статті (частини статті) закону про кримінальну відповідальність;

- істотні для відповідного кримінального провадження обставини;

- беззастережне визнання підозрюваним чи обвинуваченим своєї винуватості у вчиненні кримінального правопорушення;

- обов'язки підозрюваного чи обвинуваченого щодо співпраці у викритті кримінального правопорушення, вчиненого іншою особою (якщо відповідні домовленості мали місце);

- узгоджене покарання та згода підозрюваного, обвинуваченого на його призначення або на призначення покарання та звільнення від його відбування з випробуванням;

- наслідки укладення та затвердження угоди;

- наслідки невиконання угоди.

6. Судовий розгляд із вирішення питання про затвердження угоди проводиться із урахуванням усіх вимог процесуального закону із такими особливостями:

- перед ухваленням рішення про затвердження угоди суд під час судового засідання повинен з'ясувати в обвинуваченого, чи цілком він розуміє:

1) що він має право на судовий розгляд, під час якого прокурор зобов'язаний довести кожну обставину щодо кримінального правопорушення, у вчиненні якого його обвинувачують, а він має такі права:

мовчати, і факт мовчання не матиме для суду жодного доказового значення;

мати захисника, у тому числі на отримання правової допомоги безоплатно у порядку та випадках, передбачених законом, або захищатися самостійно;

допитати під час судового розгляду свідків обвинувачення, подати клопотання про виклик свідків і подати докази, що свідчать на його користь;

2) наслідки укладення та затвердження угод, передбачені ст. 473 КПК;

3) характер кожного обвинувачення, щодо якого він визнає себе винуватим;

4) вид покарання, а також інші заходи, які будуть застосовані до нього у разі затвердження угоди судом1.

7. Наслідком укладення та затвердження угоди для прокурора, підозрюваного чи обвинуваченого є обмеження їх права оскарження вироку (оскарження вироку дозволяється лише з питань, що стали предметом угоди, наприклад, призначення судом покарання, суворішого чи менш суворого, ніж визначено в угоді, тощо), а для підозрюваного чи обвинуваченого - також його відмова від здійснення прав (на допит свідків обвинувачення, подання доказів тощо).

15.1.6. Наслід ки невиконання угод

Невиконання умов угоди засудженим може тягнути процесуальні правові та кримінально-правові наслідки. Останні можуть настати не з ініціативи суду, а за зверненнями до суду потерпілого або прокурора. Ці звернення мають бути подані до суду у межах строків давності притягнення до кримінальної відповідальності за вчинення відповідного кримінального правопорушення.

Процесуальним наслідком невиконання угоди є скасування судом вироку, яким затверджена угода, якщо особа, яка звернулася з відповідним клопотанням, доведе, що засуджений не виконав умови угоди. Наслідком скасування вироку є призначення судового розгляду в загальному порядку або направлення матеріалів провадження для завершення досудового розслідування в загальному порядку, якщо угода була ініційована на стадії досудового розслідування. Ухвала про скасування вироку, яким була затверджена угода, або про відмову у скасуванні вироку може бути оскаржена в апеляційному порядку.

Кримінально-правовим наслідком невиконання угоди є притягнення засудженого до кримінальної відповідальності за ст. 389-1 "Умисне невиконання угоди про примирення або про визнання винуватості" КК.