Інші заходи забезпечення кримінального провадження

6.3.1. Відмінність від запобіжних заход ів

Крім запобіжних, у кримінальному провадженні можуть застосовуватися й інші заходи примусу. Відмінність їх від запобіжних заходів полягає у такому:

- застосовуються не лише до особи, щодо якої вирішується питання про притягнення її кримінальної відповідальності, а й до інших учасників - свідків, потерпілих тощо;

- мають менший ступінь обмеження прав;

- суб'єктом застосування деяких із них може бути не лише суд, а й прокурор.

6.3.2. Система

Інші заходи процесуального примусу залежно від того, на яких учасників провадження поширена їх дія і якою є мета застосування, поділяються на 2 групи.

До першої групи належать заходи (обов'язки), що покладаються на обвинуваченого одночасно із обранням щодо нього запобіжного заходу з метою досягнення цілей його застосування. У разі обрання неізоляційного запобіжного заходу слідчий суддя, суд за клопотанням прокурора може покласти на обвинуваченого обов'язки, спрямовані на:

- забезпечення дієвості конкретного кримінального провадження (прибувати на кожну вимогу до суду або до іншого визначеного органу державної влади; прибувати до визначеної службової особи із встановленою періодичністю; не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи; утримуватися від спілкування з будь-якою особою, визначеною слідчим суддею, судом, або спілкуватися з нею із дотриманням умов, визначених слідчим суддею, судом);

- запобігання вчиненню обвинуваченим нових кримінальних правопорушень (не відвідувати місця, визначені слідчим суддею або судом);

- ресоціалізацію обвинуваченого (пройти курс лікування від наркотичної або алкогольної залежності; докласти зусиль до пошуку роботи або до навчання);

- запобігання спробам обвинуваченого ухилитися від досудового розслідування і суду шляхом виїзду за кордон (здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну) або переховуватися на території України (носити електронний засіб контролю).

До другої групи "інших" ЗЗКП (застосовуваних як до обвинуваченого, так і до інших учасників провадження з метою виконання ними обов'язків) належать: виклик слідчим, прокурором, судовий виклик і привід; накладення грошового стягнення; тимчасове обмеження у користуванні спеціальним правом; відсторонення від посади; тимчасовий доступ до речей і документів; тимчасове вилучення майна; арешт майна.

Усі вони, за винятком виклику слідчим, прокурором, застосовуються за рішенням (ухвалою) слідчого судді або суду. Судовий порядок надання дозволу на застосування зазначених ЗЗКП встановлений через те, що вони обмежують важливі для людей права (майнові, на працю, на свободу тощо). У КПК підстави, процесуальний порядок і строки застосування "інших" ЗЗКП регламентовано у главах 11-17.