Публічні акціонерні товариства і приватні акціонерні товариства

Традиційно акціонерні товариства поділяють на два основні види: відкриті (ВАТ) та закриті (ЗАТ), кожен з яких має свої особливості.

Кількісний склад акціонерів приватного акціонерного товариства не може перевищувати 100 акціонерів.

Публічне акціонерне товариство може здійснювати публічне та приватне розміщення акцій.

Приватне акціонерне товариство може здійснювати тільки приватне розміщення акцій. У разі прийняття загальними зборами приватного акціонерного товариства рішення про здійснення публічного розміщення акцій до статуту товариства вносяться відповідні зміни, у тому числі про зміну типу товариства - з приватного на публічне.

Зміна типу товариства з приватного на публічне або з публічного на приватне не є його перетворенням.

Наслідки прийняття Закону № 514 для ВАТ та ЗАТ. Статути та інші внутрішні положення акціонерних товариств, створених до набрання чинності Законом № 514, підлягають приведенню у відповідність з нормами цього Закону не пізніше ніж протягом двох років з дня набрання чинності Законом № 514 (до 28.04.2011 р.). Крім того, у разі якщо після набрання чинності Законом № 514 (з 29.04.2009 р.) загальними зборами АТ, створеного до набрання чинності цим Законом, прийнято рішення про зміну розміру статутного капіталу товариства, деномінацію акцій та емісію цінних паперів, таке товариство зобов'язане привести свою діяльність у відповідність із цим Законом та внести відповідні зміни до статуту та інших внутрішніх документів товариства (п. 6 Прикінцевих та Перехідних положень). Невнесення таких змін до статуту та інших внутрішніх документів акціонерного товариства є підставою для відмови в державній реєстрації випуску цінних паперів цього товариства.

Стаття 6. Акціонерне товариство з одним акціонером

Акціонерне товариство може бути створене однією особою чи може складатися з однієї особи у разі придбання одним акціонером усіх акцій товариства. Відомості про це підлягають реєстрації і опублікуванню для загального відома в порядку, встановленому Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку.

Зокрема, Приватні АТ і публічні АТ відрізняються:

порядком розміщення акцій (у публічному АТ - шляхом підписки і вільної купівлі-продажу на фондовому ринку, в приватному АТ -розміщенням серед засновників);

порядком руху учасників (у публічному АТ він вільний, у приватному АТ- дещо обмежений, оскільки акції такого товариства не про-даються/купуються на біржі);

видами акцій, щ о випускаються цими товариствами (ВАТ може випускати як іменні акції, так і акції на пред'явника, а приватному АТ - лише іменні);

порядком створення (у публічному АТ він досить складний, що пов'язано з розміщенням акцій серед заздалегідь невизна-ченого кола осіб шляхом підписки, а, отже, і наявністю етапів, не притаманних приватному АТ: реєстрації інформації про ак-ції (що публікується), оголошення про підписку, процедури підписки, вирішення на установчих зборах питань, пов'язаних з результатами підписки);

кількістю акцій, що розподіляються між засновниками: при створенні приватному АТ між засновниками останнього розподіляються усі оголошені до емісії акції, а засновники публічного АТ повинні підписатися і протягом 2 років з моменту державної реєстрації бути держателями щонайменше 25% акцій товариства;

мінімальним розміром оплати акцій на момент скликання установчих зборів (у ВАТ він має бути не меншим за 30%, а в приватному АТ - 50% номінальної вартості акцій);

переліком обов'язкових для розгляду на установчих зборах питань (у публічному АТ він більш значний, що пов'язане з результатами підписки на акції публічного АТ);

обсягом обов'язків і відповідальністю засновників:

у засновників публічному АТ вони більш значні, що пов'язано з підпискою на акції (обов'язок повернути особам, що підписалися на акції, сплачені ними суми у разі:

а) якщо підписка не відбулася;

б) якщо установчі збори вчасно не були скликані і підписчики акцій зажадали повернення сплачених сум;

в) якщо установчі збори з необхідним кворумом не вдалося зібрати ні в перший, ні в другий раз);

обсягом публічності діяльності (у публічному АТ вона більш значна, що пов'язано з розміщенням акцій серед заздалегідь невизначеного кола осіб, і передбачає інформування усіх зацікавлених осіб через друковані органи масової інформації про підписку на акції, про результати фінансово-господарської діяльності).

Особливості правового становища окремих видів акціонерних товариств (залежно від основного виду і характеру діяльності, сфери економіки, форми власності тощо) розглядатимуться в наступних темах.

Приватне акціонерне товариство нерідко ототожнюють з товариством з обмеженою відповідальністю (ТОВ). Між цими товариствами дійсно чимало спільних рис, що зумовлено належністю їх до об'єднань капіталів, а також створенням організаційно-правової форми ТОВ на базі використання прийнятних для малого бізнесу рис АТ. До таких рис належать:

уже згадувана належність АТ і ТОВ до об'єднань капіталів, для участі у яких досить зробити лише майновий внесок - сплатити частки або акції (з деякими застереженнями щодо ТОВ, найбільш важливі питання діяльності якого вирішуються за участю всіх учасників);

наявність в обох згаданих товариствах основного капіталу, що іменується статутним, мінімальний розмір якого визначається законом; він поділяється на частки (в приватному АТ - акції), розмір яких визначається установчими документами;

можливість створення згідно зі ст. 1 Закону "Про господарські товариства" (надалі - Закон) кількома засновниками, при цьому засновниками (учасниками) можуть бути фізичні та/або юридичні особи, що мають відповідний обсяг право- і дієздатності;

обов'язкова наявність у Приватному АТ і ТОВ поряд із статутним фондом резервного (страхового) фонду, розмір якого має становити не менше ніж 25 відсотків статутного фонду і відрахування до якого мають здійснюватися у розмірі не менше ніж 5 відсотків чистого прибутку товариства (ст. 14 Закону);

статус юридичної особи, якого за українським законодавством господарські товариства набувають з моменту державної реєстрації;

відокремленість майна товариств, що належить їм на правах власності, від майна його засновників і учасників (акціонерів);

відокремленість відповідальності товариства і його учасників (акціонерів) за зобов'язаннями товариства і неможливість зарахування боргу товариства третій особі боргом останньої учаснику (акціонеру товариства) і навпаки;

щодо відповідальності за своїми зобов'язаннями, то у Приватному АТ і ТОВ вона обмежується лише наявним у них власним майном, а учасники (акціонери) за борги товариства додаткової майнової відповідальності не несуть, а лише ризикують сплаченими за акції (як вклади) коштами (майном);

для обох товариств, що розглядаються, характерним є обмежений рух їхніх учасників: у ТОВ можливе відступлення частки, як правило, іншому учаснику товариства, якщо установчими документами не обумовлено інше; а в Приватному АТ акції розподіляються лише серед його засновників, можливість відчуження акцій обмежується забороною розповсюджувати їх шляхом підписки та продавати/купувати на біржі;

Приватні АТ і ТОВ відповідно до закону мають діяти на підставі двох установчих документів - установчого договору і статуту, зміст яких визначається Законом (ст. 4, 37, 51 Закону України "Про господарські товариства - далі Закону);

обидва зазначені товариства мають подібні принципи і органи управління: вищий орган - загальні збори учасників (акціонерів); виконавчий орган - правління (ПрАТ), дирекція або директор (ТОВ); контролюючий орган - ревізійна комісія;

не допускається звільнення акціонерів Приватного АТ і учасників ТОВ від повної сплати акцій (часток); строк для повної сплати обмежується одним роком; механізм відповідальності та наслідки за несвоєчасну сплату акцій (часток) згідно зі ст. 33 і ч. 3 ст. 52 Закону однакові;

акціонери ПрАТ і учасники ТОВ мають подібні права (ст. 10 Закону) і обов'язки (ст. 11 Закону);

припинення діяльності та розподіл коштів (майна) цих товариств при їх ліквідації відбувається в загальному для усіх господарських товариств порядку (ст. 19-21 Закону);

обидва види товариств мають право випускати облігації, а також створювати дочірні підприємства, філії, представництва;

притаманна відкритим акціонерним товариствам публічність діяльності не обов'язкова для ПрАТ і ТОВ, якщо вони не є емітентами облігацій, що пропонуються для відкритого продажу.

Подібність значної частини рис ПрАТ і ТОВ не виключає, однак, їхньої відмінності. Це зумовлено наявністю у ТОВ окремих рис повного товариства, а отже, і простішою процедурою заснування і функціонування цих товариств, а саме:

належність ТОВ до об'єднань капіталів певною мірою умовна, оскільки в ньому поєднуються риси акціонерного і повного товариств, а, отже, присутні елементи останнього (обов'язкова участь учасників у зборах, на яких вирішуються питання, що потребують одностайності);

у ПрАТ номінальна вартість акцій якнайдрібніших часток статутного фонду має бути однаковою, у ТОВ розмір часток учасників визначається установчими документами і може бути будь-яким;

ПрАТ і ТОВ відрізняються також мінімальним розміром статутного фонду: в першому він має бути еквівалентним 1250 мінімальним заробітним платам, виходячи зі ставки мінімальної заробітної плати, діючої на момент заснування товариства, а в другому - 100 мінімальним заробітним платам;

статутний капітал ПрАТ на момент скликання установчих зборів має бути сплачений не менше ніж на 50 (ст. 31), а у ТОВ на момент його реєстрації- не менш як на 30 відсотків (ч. 2 ст. 52 Закону);

частка акціонера у ПрАТ визначається кількістю акцій, які йому належать, а частка учасника ТОВ - установчими документами (найчастіше у відсотках до розміру статутного фонду);

якщо майнова участь акціонера в АТ обмежується повною оплатою акцій, то у ТОВ. може бути передбачена (установчими документами або рішенням зборів учасників) сплата додаткових внесків;

на відміну від АТ грошова оцінка негрошових внесків учасників має затверджуватися всіма учасниками ТОВ (адже це має фіксуватися в установчому договорі і статуті товариства) і тому тут менша небезпека завищення такої оцінки;

деякі відмінності у змісті установчих документів:

статут ПрАТ, крім загальних для усіх господарських товариств відомостей, має містити також інформацію про акції: їхню номінальну вартість, види, кількість;

наслідки невиконання зобов'язань щодо викупу акцій (ст. 37 Закону), а установчі документи ТОВ- відомості про розмір часток кожного учасника, розмір, склад і порядок

внесення ними вкладів (ч. 1 ст. 51 Закону);

чимало особливостей ПрАТ пов'язано з наявністю у них акцій, а саме:

необхідність реєстрації випуску акцій;

ведення реєстру акціонерів;

заборона емісії акцій для покриття боргів АТ (збільшення ж статутного фонду ТОВ з цією метою не забороняється);

складніша процедура зміни статутного фонду, ніж у ТОВ, особливо у бік зменшення, що обов'язково має супроводжуватися гарантуванням акціонерам покриття пов'язаних з цим збитків;

різноманітність форм збільшення (випуск нових акцій, обмін облігацій на акції або збільшення номінальної вартості акцій) і зменшення статутного фонду (зменшення номінальної вартості акцій або зменшення кількості акцій через викуп акцій у їхніх власників з метою анулювання акцій) (ст. З8, 39 Закону);

можливість для ПрАТ випуску привілейованих акцій, які гарантують фіксований розмір дивідендів, що дає змогу залучити додаткові кошти інвесторів; у ТОВ гарантування комусь з учасників отримання твердого розміру прибутку незалежно від результатів фінансово-господарської діяльності товариства не допускається;

вихід із ПрАТ можливий через відчуження акцій, що належать акціонеру, іншим акціонерам або третім особам, що не впливає на майнову базу товариства; а вихід із ТОВ- шляхом відступлення частки іншому учаснику або третій особі (якщо це не заборонено установчими документами товариства) або сплати самим товариством частки учасника, що подав заяву про вихід із товариства (в останньому випадку зменшується майно товариства);

учасник ТОВ у будь-який момент може вийти з товариства і останнє має сплатити йому його частку; акціонер ПрАТ може зробити це, лише позбувшись акцій, які йому належали; при цьому він не вправі вимагати від ПрАТ викупити його акції, якщо такий порядок не передбачений установчими документами товариства або спеціальним нормативним актом (наприклад, ст. 144 Державної програми про приватизацію на 2000-2002 рр. для акціонерів товариств, створених у процесі приватизації, за наявності певних умов);

для ПрАТ характерна більша складність управління справами, що зумовлено такими чинниками:

частіше більш значною, ніж у ТОВ, кількістю учасників/акціонерів;

можливістю створення спостережної ради (ради товаритва) як органу, що контролює діяльність правління ПрАТ, захищає інтереси акціонерів у перерві між загальними зборами, а також виконує деякі повноваження, делеговані йому загальними зборами;

колегіальним характером виконавчого органу ПрАТ (у ТОВ може бути обраний або колегіальний орган (дирекція), або одноособовий директор);

більш детальною регламентацією на законодавчому рівні діяльності органів ПрАТ та вимог до їхнього складу, ніж у ТОВ, хоча якість і?рунтовність такого регулювання за українським законодавством значно поступається законодавству про торгові (господарські) товариства, в тому числі акціонерні, країн ринкової економіки (Німеччини, США, Франції тощо) і деяких постсоціалістичних країн (Угорщини, Естонії, Російської Федерації та ін.);

встановленням обмеження для АТ щодо періодичності сплати дивідендів (один раз на рік за підсумками календарного року), тоді як у ТОВ така періодичність встановлюється зборами учасників товариства.

Загалом слід зазначити, що ПрАТ є більш складною організаційно-правовою формою здійснення підприємницької діяльності, ніж ТОВ, і тому більш прийнятною для ведення значної за розмахом справи і з більшою кількістю учасників, ніж у ТОВ. Тому ПрАТ доцільно створювати у випадках, коли потрібно залучати інвестиції шляхом випуску привілейованих акцій і водночас обмежувати коло акціонерів з перспективою, однак, у майбутньому перетворення ЗАТ на відкрите акціонерне товариство. Акціонерне товариство також доцільно створювати у тих випадках, коли започатковується страхова організація, засновники (а згодом - учасники) якої бажають обмежити свій ризик за можливі збитки межами сплачених за акції коштів, адже відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України "Про страхування" використання організаційно-правової форми товариства з обмеженою відповідальністю для ведення страхової діяльності не допускається.