Розділ 3

ПРАВО СОЦІАЛЬНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ І ІНШІ ГАЛУЗІ ПРАВА (КОНСТИТУЦІЙНЕ, АДМІНІСТРАТИВНЕ,ФІНАНСОВЕ,ЦИВІЛЬНЕ І СІМЕЙНЕ)

Будь’яка галузь права є складовою єдиного національного права. Як частина цього цілого, вона тісно пов'язана з іншими галузями права, взаємодіє з ними через комплексні правові інститути, глибоко проникає в окремі з них.

Не є винятком і право соціального забезпечення, яке у системі права України займає самостійну нішу.

Оскільки право соціального забезпечення взаємодіє з низкою галузей права, то виникає потреба у визначенні місця цієї галузі права у правовій системі України або, іншими словами, необхідність з'ясувати, як співвідноситься зазначена галузь права з іншими. Це сприяє уточненню предмета правового регулювання окремих галузей права, зокрема, таких, як конституційне, адміністративне, фінансове, цивільне, трудове,, сімейне.

Конституційне право

Вважається провідною галуззю права по відношенню до права соціального забезпечення. У його нормах закріплені ознаки соціальної держави та її соціальна функція, соціальна спрямованість економіки, органи, що визначають та реалізують соціальну політику держави, механізм захисту прав і свобод фізичної особи тощо.

Предметом конституційного права є також суспільні відносини між людиною і державою, але не будь-які, а такі, що встановлюють основоположні принципи правового статусу особи. Серцевиною цього статусу є основні права, свободи й обов'язки особи та ступінь їх гарантованості з боку держави.

До соціальних (ст. 43—52 Конституції України) належать права, які забезпечують мінімальну можливість нормального фізичного існування людини в суспільстві. Особливе місце серед цих прав посідає право на соціальне забезпечення, яке зафіксоване у ст. 46 Основного Закону як право на соціальний захист. Конституційне право розробляє теоретичні основи права на соціальне забезпечення як природного і невідчужуваного, що належить кожному з моменту народження, і незалежного від волі конкретної держави, вказує на ті умови й засоби, які забезпечують його фактичну реалізацію та надійний захист.

Право соціального забезпечення конкретизує зміст суб'єктивного права на соціальне забезпечення, форми і види соціального забезпечення, визначає порядок і умови, за яких надається конкретний вид матеріального забезпечення, його розмір.

Адміністративне право

Регулює управлінські відносини і, в тому числі, у сфері соціального захисту населення. Це право визначає поняття й структуру соціальної сфери в цілому і соціального захисту населення, зокрема, адміністративно-правовий статус суб'єктів виконавчої влади у сфері соціального захисту населення. Норми адміністративного права закріплюють повноваження щодо соціального захисту населення, Президента України, Кабінету Міністрів України, центральних органів виконавчої влади (Міністерства праці та соціальної політики України, Міністерства внутрішніх справ України, Служби безпеки України та ін.), соціальних фондів, місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування.

Норми адміністративного права передбачають систему органів соціального захисту населення, порядок видання ними актів нормативного і ненормативного характеру, актів застосування норм права та здійснення організаційних дій.

До предмета адміністративного права належать суспільні відносини, що виникають при створенні, легалізації та діяльності об'єднань інвалідів, ветеранів праці і війни, інших соціально незахищених груп населення, здійснення державного нагляду і контролю за їхньою роботою.

Значна увага приділяється правовому статусу громадян як суб'єктів адміністративного права. Розкривається зміст прав і обов'язків фізичних осіб у сфері державного управління соціальним захистом населення, особливо права на звернення до органів, що займаються соціальним забезпеченням громадян.

В органах соціального захисту населення введено посади державних службовців. Адміністративне право передбачає умови вступу на державну службу в ці органи, порядок її проходження в органах соціального захисту населення, правила користування службовими документами, повноваження посадових осіб щодо організації трудового процесу.

Таким чином, предметом адміністративного права є суспільні відносини, що виникають між органами виконавчої влади і місцевого самоврядування як по вертикалі, так і по горизонталі з приводу їхньої виконавчо-розпорядчої діяльності з організації соціального забезпечення громадян. Предмет регулювання права соціального забезпечення — суспільні відносини, які виникають між органом соціального захисту населення, з одного боку, і фізичною особою, з другого, з приводу надання останній конкретного виду соціального забезпечення, тобто перевірки наявності права на конкретний вид матеріального забезпечення та дотримання встановленого порядку реалізації цього права.

В чистому вигляді окремих галузей права не існує. Кожна з них містить норми іншого галузевого профілю. Не є винятком і право соціального забезпечення. Тут доречно нагадати, що адміністративне право є материнським щодо права соціального забезпечення. Саме від нього відбрунькувалися норми, що регулювали забезпечення пенсіями і допомогами військовослужбовців та інших держслужбовців, а також допомогами осіб, діяльність яких не була пов'язана з виробництвом.

Адміністративно-правовий характер мають процедурні відносини зі встановлення юридичних фактів, реалізації права на той чи інший вид соціального забезпечення та захисту порушеного права. У літературі їх однозначно віднесено до права соціального забезпечення.

Фінансове право

Є суспільні відносини, що виникають у процесі акумуляції, розподілу і використання коштів, тобто фінансова діяльність держави. У навчальній літературі підкреслюється, що відносини, пов'язані з акумулюванням і витрачанням коштів різних соціальних фондів, не є предметом права соціального забезпечення, а належать до фінансового права.

Кошти соціального страхування формуються за рахунок трьох джерел: страхових внесків працівників, внесків роботодавців, субсидій держави. Формування й використання коштів соціальних фондів — це дві сторони однієї медалі. Зараз збирання коштів і фінансування соціальних програм зосереджується в одних руках.

Соціальне страхування передбачає встановлення державою переліку страхових соціальних фондів, їхнього призначення, сфери застосування, джерел формування, участі громадськості у їх створенні та управлінні ними. Запровадження й використання індивідуальних пенсійних накопичень мають свої особливості. Це саме стосується персоніфікованого обліку внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування. Усе це свідчить, що фінансові відносини з приводу формування соціальних фондів і здійснення з них соціальних виплат тяжіють більше до права соціального забезпечення, ніж до фінансового права. Названі відносини під відповідним кутом зору є предметом правового регулювання цих двох галузей права.

Цивільне право

Існує певний зв'язок між правом соціального забезпечення і цивільним правом. Останнє регулює майнові та особисті немайнові відносини, засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності її учасників.

Перш за все, такий зв'язок вбачається в нормах, що регулюють соціальне страхування (право соціального забезпечення) та особисте страхування (цивільне право). Видами соціального страхування є страхування пенсій за віком, у зв'язку з інвалідністю, на випадок втрати годувальника страхування конкретних видів допомог (ст. 4 Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування). Видами особистого страхування є: змішане страхування життя страхування на випадок смерті чи втрати працездатності страхування додаткової пенсії страхування від нещасних випадків індивідуальне страхування тощо. Види обов'язкового страхування зазначені у ст. 6 Закону України "Про страхування".

Особливе місце в особистому страхуванні посідає страхування додаткової пенсії, адже воно не належить ні до страхування від нещасних випадків, ні до страхування життя, а також медичне страхування, оскільки у формі обов'язкового воно набуває рис соціального страхування, а у формі добровільного — особистого.

Останніми роками в Україні почали створюватися недержавні інститути страхування від соціальних ризиків. Це стосується, перш за все, недержавного пенсійного забезпечення. Окремі дослідники соціального права вважають, що відносини, які тут виникають, слід вважати цивільно-правовими і такими, що не мають відношення до права соціального забезпечення.

Справді, недержавне соціальне забезпечення здійснюється на добровільній основі, а отже, належить до цивільно-правових відносин. Ці відносини мають багато спільного із соціально-забезпечувальними правовідносинами, спрямовані на забезпечення гідного життя непрацездатних, є додатком до державного соціального забезпечення. Усе це спонукає до висновку, що ці відносини слід віднести до предмета регулювання права соціального забезпечення.

Норми, що стосуються відшкодування у разі заподіяння каліцтва чи іншого ушкодження здоров'я, не належать до права соціального забезпечення. Відповідальність у цьому разі полягає у відшкодуванні потерпілому заробітку (доходу), втраченого ним внаслідок втрати чи зменшення професійної працездатності, а також у відшкодуванні додаткових витрат, спричинених ушкодженням здоров'я (посилене харчування, санаторно-курортне лікування, придбання ліків, протезування, сторонній догляд тощо). Відносини з відшкодування шкоди, що стала наслідком порушення роботодавцем правил охорони праці, не є ні соціально-забезпечувальними, ні трудовими, а належать до цивільно-правових.

З інститутом соціального обслуговування непрацездатних багато спільного має інститут довічного утримання (догляду), який регулюється статтями 744—758 Цивільного кодексу України. Різниця між цими двома інститутами полягає в тому, що соціальне обслуговування здійснюється безплатно спеціально створеними для цього соціальними установами, а довічне утримання — на оплатній основі набувачем майна.

Медичне право

Під медичним правом слід розуміти сукупність норм права, які регулюють суспільні відносини з надання закладами охо­рони здоров'я фізичним особам медичної допомоги лікарськи­ми засобами і визначають правовий статус медичного праців­ника та пацієнта.

Предметом права соціального забезпечення є надання фізич­ним особам медичних послуг безкоштовно чи на пільгових умовах. Відносини з медичного страхування повністю входять до предмета цієї галузі права. Немає підстав для вилучення з права соціального забезпечення і відносин із забезпечення окре­мих вразливих груп населення лікарськими засобами, протез­но-ортопедичними, засобами коригування, слуховими апара­тами та з приводу проведення медико-соціальної експертизи втрати працездатності.

Право соціального забезпечення пов'язане й з іншими галузями права. Співвідношення різних галузей права з правом соціального забезпечення допоможе уточнити їхні об'єкти пра­вового регулювання та місце у правовій системі України.