В особливій знаковій системі

Культура – це світ людини. Культура – є дійсністю всіх людських смислів. Як така вона є підвалиною для різних світів і цим уможливлює буття людини в різних світах. Культура – це універсальна можливість для людини бути в різних світах і переходити з одного світу в інший. Реальні умови для цього складають:

1. Власний спосіб здійснення культури, яким є діалог.

2. Специфічний спосіб осягнення людиною культури, яким є розуміння.

Там, де є діалог і розуміння, там здійснюється реальне, а не уявне залучення людини до культури або ж відповідне до вимог культури спілкування між людьми та народами. Власне, культура є універсальною характеристикою людського ставлення до світу.

Важливо, що культура дає людині не тільки засоби входження до тих чи інших світів, але й орієнтири для організації поведінки людей. Йдеться про цінності. Цінності являють собою певні точки відліку для розгортання та здійснення індивідуальних смислів. Через це вони становлять смисловий каркас культури. Завдяки цьому культура здатна виконувати впорядкування буття, а також здатна до смислової розбудови.

Спроби впорядкувати всю множину визначень призвели до становлення деяких видів визначення культури, а саме:

Антропологічні – культура визначається як сукупність продуктів людської діяльності, світ речей, штучно створена людиною «друга природа».

Герменевтичні – культура тлумачиться як множина текстів, які осмислюються.

Дидактичні – розглядають культуру як те, чому людина навчилася за весь час існування людства, а не успадкувала від природи.

Ідеаційні – визначають культуру як духовне життя суспільства, як сукупність продуктів духовного виробництва (ідей, художніх образів, вірувань)

Історичні – культура досліджується як продукт історії людства, як засіб передачі від покоління до покоління накопиченого людиною досвіду.

Нормативні – культура розглядається як сукупність норм і правил, які регламентують життя людей в суспільстві.

Психологічні – досліджують зв'язок культури з психологією поведінки людей, детермінацію культурою особливостей людської психіки.

Семіотичні – культура розглядається як система знаків, яка накопичує і зберігає інформацію.

Соціологічні – під культурою розуміють фактор організації суспільного життя, як сукупність ідей і настанов, які впорядковують колективну діяльність людей.

Функціональні – аналізують культуру через функції, які вона виконує в суспільстві, досліджують єдність і взаємозв’язок цих функцій в культурі.

Що ж є спільного у всіх цих підходах визначення сутності культури?

- Усі згодні, що культура протистоїть природі;

- культура – це діяльність, в процесі якої людина перетворює світ і саму себе, це суто людський спосіб існування. Культура – це світ людської діяльності, в процесі якої людина вносить «людяність» і перетворює продукти своєї діяльності в предмети культури.

Продукти і наслідки людської діяльності, штучно створені людиною предмети і явища називають артефактами (тобто штучно зроблений). Артефактами, складовими культури, є створені людиною речі, винайдені нею засоби і методи дій, народжені нею думки, ідеї. (Так, колесо – артефакт – продукт культури, в результаті «олюднення» людиною дерева чи заліза, використовується для пересування).

Культура як світ людської діяльності це, насамперед, світ артефактів. Це сутнісна характеристика культури особливо є важливою при пізнанні матеріальної культури – речей, будівель, технічних пристроїв, всього того, що складає «другу природу», яку людина створила своїми власними руками і розумом довкола себе.

Продуктів діяльності і способів діяльності безліч – традиції, мистецтво, мова, наукові знання, одяг, бібліотеки. Але не тільки матеріальні речі, але й духовні творіння – ідеї, думки, теорії, з’явившись на світ, починають начебто самостійне, незалежне від їх творців існування – це об’єктивна визначеність предметів культури. Але предмети культури мають і суб’єктивне визначення, в них втілено те, що називають значенням (сенсом, соціальною інформацією).

Коли речі, процеси, явища події виконують інформаційні функції, вони стають знаками, значення яких встановлюється і тлумачиться людиною.

Знак - це предмет, що виступає в якості носія інформації про інші предмети і використовується для її надбання, переробки та передачі (обручка – коло з металу = носій інформації про шлюбний стан людини). Тобто ми живемо не тільки в світі речей, але і в світі знаків. Це і є світ культури.

Явища культури – це і є знаки, в яких зашифрована соціальна інформація, тобто вкладений в них зміст, значення. Розуміти якийсь предмет як явище культури означає бачити в ньому не просто річ, що існує та чуттєво сприймається, але його невидимий суб’єктивний зміст. Саме настільки, наскільки предмет виступає в якості знаку, символу, тексту, який треба не тільки прочитати, а й осмислити, він стає фактом культури.

Таким чином, культура – це світ значень, які вкладає людина в свої творіння, це найважливіша характеристика культури згідно досягнень знаково-семіотичної теорії культури.

Культура виступає як своєрідне інформаційне забезпечення суспільства, де є традиції, соціальна пам'ять, мови, програми людської поведінки, що відображують колективний людський досвід, накопичений багатьма поколіннями за весь час існування людства.