Функціоналізм

Найвизначним представником цього напряму був Броніслав Малиновський.

Характерною ознакою функціонального підходу є розгляд культури як цілісного утворення, що складається із взаємозалежних елементів, частин. Найважливішим методом функціоналізму стало розкладання культури на складові частини і виявлення залежності між ними. При цьому кожний елемент культури досліджувався як виконуючий певне завдання, функцію в соціокультурній спільності людей. Це справді важливо, оскільки найчастіше який-небудь окремий елемент відіграє не просто властиву йому роль, а є ланкою, без якої культура не може існувати як цілісне утворення.

Викладаючи своє розуміння антропології Маліновський критично оцінював теорії своїх попередників. Маліновський стверджував, що в культурі не може бути нічого зайвого, випадкового, все існуюче в культурі повинно мати свою функцію – інакше воно було б викинуте, забуте. Якщо якийсь звичай стійко відтворюється – отже, він для чогось потрібний. Ми вважаємо його шкідливим і безглуздим тільки тому, що не знаємо, як саме він пов’язаний з базовими потребами, або оцінюємо його поза зв’язком з іншими культурними явищами. Основним недоліком вчень своїх попередників Маліновський вважав ізольоване вивчення окремих рис культури як незалежних одна від одної сутностей. Цілісність культурної системи порушувати не можна, інакше може розвалитися вся піраміда цілісності більш високого рівня, що спиралася на цю.

Основні ідеї функціоналізму:

1. Людське суспільство, частина об’єктивного світу, розвивається та існує як живий організм, оскільки його складові елементи здійснюють певні функції. Тобто людське суспільство будується на структурі взаємозалежних культурних елементів, які доповнюють один одного.

2. Будь-яка соціальна система скошлається зі «структур» і «дій». «Структури» - це стійкі моделі, за допомогою яких індивіди спілкуються і взаємодіють між собою та навколишнім середовищем, а їхня функція полягає в тому, щоб сприяти соціальній солідарності системи.

3. Культура служить потребам індивіда і насамперед трьом його основним потребам: базовим (у їжі, житлі, одязі), похідним (у поділі праці, захисті, соціальному контролі) та інтегративним (у психологічній безпеці, соціальній гармонії, законах, релігії, мистецтві).

4. Ключова роль у культурі належить звичаям, ритуалам, моральним нормам, які є регуляторами поведінки людей. Виконуючи свою функцію, вони стають культурними механізмами задоволення життєво важливих потреб людей і їхнього спільного існування.