Наука кримінального права

Наука кримінального права являє собою частину юридичної науки і є однією із галузей суспільних наук. Зміст її складає система поглядів, ідей, уявлень про злочин і покарання. Кримінальне право як галузь право виступає для науки предметом вивчення. Предметом науки кримінального права є такі соціальні явища як злочин та покарання. Вона розкриває їх соціальний зміст, ознаки, встановлює підстави кримінальної відповідальності, вивчає проблеми складу злочину, розробляє теоретичні основи відповідальності за попередню злочинну діяльність, співучасті у злочині, звільнення від кримінальної відповідальності і покарання; досліджує поняття та зміст покарання, підстави і порядок його призначення. Наука кримінального права вивчає також практику застосування чинного кримінального законодавства, на підставі чого розробляє пропозиції щодо його подальшого удосконалення; історію розвитку кримінального права як нашої країни, так і іноземних держав тощо.

Отже предмет науки кримінального права, є більш ширшим ніж предмет кримінального права як галузі права і полягає у:

– вивченні та теоретичному розвиткові: історії цієї галузі права; джерел кримінального законодавства; чинного вітчизняного кримінального законодавства; практики застосування кримінального законодавства органами правосуддя;

– моделюванні розвитку кримінального законодавства;

– дослідженні проблем підвищення дієвості кримінального законодавства в питаннях загальної та спеціальної превенції злочинів та злочинності;

– вивченні кримінального законодавства іноземних країн тощо.

До основних завдань науки кримінального права можуть бути віднесені наступні:

– розв’язання фундаментальних проблем теорії кримінального права;

– розроблення рекомендацій щодо практики застосування норм чинного КК;

– подальше вивчення всіх інститутів кримінального права з метою вивчення їх ефективності та вдосконалення:

– забезпечення тісних зв'язків із правотворчими і правозастосовчими органами.

Для досягнення поставлених перед нею завдань, наука кримінального права використовує відповідні методи. Методи науки – це ті способи, прийоми, за допомогою яких пізнаються явища об’єктивної дійсності, що становлять предмет даної науки.

Основними методами науки кримінального права є: філософський (діалектичний) метод пізнання; юридичний (догматичний) метод; соціологічний метод; метод системного аналізу; метод порівняльного правознавства (компаративістський) та історичний (генетичний) метод дослідження. В якості допоміжних методів можуть бути використані методи математичного моделювання, психологічного аналізу, експертних оцінок тощо.

Розглянемо коротко основні методи пізнання.

Філософський (діалектичний) метод як загальний метод пізнання використовується в науці кримінального права для пояснення низки явищ. Діалектичний закон дає можливість простежити численні зв'язки кримінального права із соціальними процесами, сутністю держави, співвідношеннями з іншими галузями права і т. ін. Такі важливі категорії діалектики, як причина і наслідок, необхідність і випадковість, можливість і дійсність, сутність і явище, зміст і форма, використовуються у науці кримінального права при розгляді питань причинного зв’язку, тлумаченні вини та її форм, стадій вчинення злочину та ін.

Юридичний (догматичний) метод заснований на використанні правил формальної логіки для пізнання права. Він виявляється у формулюванні і розкритті юридичних понять, побудові юридичних конструкцій, з'ясуванні дійсного змісту законів шляхом їх тлумачення. За його допомогою коментується кримінальний закон, що дуже важливо для його правильного застосування.

Соціологічний метод виявляється у дослідженні злочину і покарання як соціальних явищ. Наприклад вивчаються соціальні чинники – причини і умови, що сприяють вчиненню злочинів, формулюються відповідні пропозиції для законодавця щодо криміналізації або декриміналізації певних діянь. Соціологічний метод використовує конкретно-соціологічні дослідження (анкетування, аналіз статистичних даних, інтерв'ювання тощо) для виявлення соціального змісту конкретних злочинів, їх видів, соціальної характеристики суб'єктів різних злочинів тощо.

Метод системного аналізу передбачає вивчення кримінального права та його інститутів як цілісної системи, що складається із декількох підсистем, структурні елементи яких перебувають поміж собою в тісній єдності. Зокрема спочатку вивчаються норми Загальної частини, які формулюють всі основні загальні положення, що стосуються злочину і покарання, а вже потім – норми Особливої частини, в яких закріплено відповідальність за окремі види злочинів. Метод системного аналізу вимагає, щоб норми Загальної частини розглядалися на підставі норм Особливої. В той же час неможливо засвоїти норми Особливої частини, не знаючи змісту норм Загальної частини. Наприклад ст. 115 КК передбачає відповідальність за умисне вбивство, а поняття умислу та його види закріплені у ст. 24 КК.

Метод порівняльного правознавства (компаративістський метод, або метод компаративізму) виявляється у вивченні норм кримінального права іноземних держав з метою їх зіставлення, порівняння з нормами вітчизняного кримінального права. Він дає можливість оцінити ті чи інші норми кримінального права зарубіжних країн та предмет їх використання у нашому законодавстві.

Історичний (генетичний) метод передбачає вивчення норм кримінального права в їх історичному розвитку. Наприклад дослідити як саме було закріплено законодавцем поняття злочину у відповідних нормах КК 1922,1927, 1960 та 2001р.

Наука кримінального права є фундаментом для цілого ряду прикладних наук кримінально-правового циклу – кримінології, криміналістики, судової медицини, судової психології, судової психіатрії, статистики та інших. В свою чергу наука кримінального права використовує дані цих прикладних наук.

Крім цього наука кримінального права використовує дані й інших наук. Так зокрема при досліджені вікових особливостей неповнолітніх злочинців використовуються дані педагогіки.