Завдання. 69. За два дні до судового розгляду справи за обвинуваченням Артьомова у вчиненні злочину, передбаченого ч

69. За два дні до судового розгляду справи за обвинуваченням Артьомова у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України, захисником обвинуваченого Єрофєєвим було заявлене клопотання про відкладення судового розгляду у зв’язку з його хворобою. При цьому, адвокат просив суд не розглядати справу за його відсутністю, оскільки вважає, що Артьомов не здатен самостійно здійснити свій захист через те, що він нещодавно переніс операцію з видалення пухлини головного мозку і тепер страждає від періодичного головного болю, запаморочень, швидкої втомленості та провалами у пам’яті (відповідні медичні документи знаходились в матеріалах кримінального провадження). Правова позиція сторони захисту на досудовому розслідуванні полягала у повному запереченні винуватості Артьомова у вчиненні інкримінованого йому злочину.

Незважаючи на це, суд не визнав обов’язковою участь захисника, оскільки обвинувачений є дієздатним, розглянув справу і постановив вирок.

Як з’ясувалося у бесіді Артьомова з Єрофєєвим, перед початком слухання справи суддя сказав, що якщо Артьомов не буде оспорювати обставини, встановлені при розслідуванні і не буде наполягати на обов’язковій участі захисника, то йому буде призначене мінімальне покарання у вигляді штрафу у розмірі 800 грн. При цьому, як сказав Артьомов, йому дали підписати два документи, зміст яких він через сильне хвилювання усвідомити не зміг. Безумовно, ніяких документальних підтверджень його «розмови» з суддею у нього не було.

В матеріалах кримінального провадження дійсно були заява, підписана Артьомовим, про те, що він не заперечував проти слухання справи без участі захисника (при цьому Артьомов не відмовлявся від захисника) та заява, в якій він не заперечував про проведення в порядку ч. 3 ст. 349 КПК скороченого судового розгляду.

Адвокат Єрофєєв подав апеляцію на вирок суду першої інстанції, в якій просив скасувати вирок, посилаючись на невідповідність висновків суду першої інстанції фактичним обставинам кримінального провадження і неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.

Суддя-доповідач суду апеляційної інстанції відмовив у відкритті провадження, обґрунтувавши це рішення, по-перше, тим, що апеляція подана неналежним суб’єктом – адвокатом, який не брав участі в якості захисника у судовому розгляді, а, по-друге, тим, що в апеляції заперечуються обставини, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень ч. 3 ст. 349 КПК України.

Чи правильне рішення суду апеляційної інстанції? Яким чином повинен діяти адвокат в такій ситуації?

70. Вироком місцевого суду Матвєєва було визнано винним у вбивстві через необережність (ч. 2 ст. 119 КК України). Засуджений вирок не оскаржував, однак його захисник, вважаючи що в діях Матвєєва відсутній склад кримінального правопорушення, подав апеляційну скаргу безпосередньо до апеляційного суду. В ній він зазначив, що вирок суду першої інстанції є незаконним і необґрунтованим і просив його скасувати та ухвалити виправдувальний вирок.

Матвєєв, побоюючись, що його дії суд другої інстанції може перекваліфікувати на умисне вбивство, надіслав до апеляційного суду заяву про те, що він відкликає апеляцію свого захисника. Незважаючи на це, Матвєєв отримав повістку, в якій вказувалася дата апеляційного розгляду.

В ході апеляційного розгляду суддя-доповідач повідомив Матвєєва, що згідно зі ст. 403 КПК України відмовитись від апеляції може тільки та особа, яка подала апеляційну скаргу. Захисник не відмовився від своєї апеляції, заявивши, що його обов’язок як адвоката полягає в даній ситуації в тому, щоб невинуватий був виправданий. Тоді Матвєєв заявив, що він відмовляється від захисника і розриває договір з ним.

Назвіть осіб, які мають право подати апеляцію. Які вимоги закону до змісту апеляції та наслідки їх недодержання? Який порядок апеляційного оскарження?

Яким чином повинен діяти суд в наведеній ситуації?

71. До суду надійшов обвинувальний акт щодо Луньова та Задорожнього, яким на досудовому розслідуванні було повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 187 КК України. Саме за такою кваліфікацією дій обвинувачених підтримував державне обвинувачення прокурор в ході всього судового розгляду.

В судовому розгляді сторона захисту не оспорювала обставини, що встановлені на досудовому розслідуванні, і не заперечувала проти визнання недоцільним дослідження доказів щодо них. Суд же при ухваленні вироку дійшов висновку, що дії обвинувачених кваліфіковані невірно і визнав Луньова та Задорожнього винними у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 186 КК України.

Прокурор подав апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції і просив суд скасувати вирок на підставі неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність і ухвалити новий вирок, яким Луньов та Задорожній були б визнані винними у вчиненні саме розбою.

Апеляційний суд погодився з позицією прокурора і скасував вирок, обґрунтувавши однак це необхідністю дослідження обставин, які не досліджувалися в суді першої інстанції, і призначив новий розгляд в суді першої інстанції.

Чи правильне рішення апеляційного суду? Назвіть підстави для призначення нового розгляду в суді першої інстанції і його особливості. Розкрийте зміст такої засади апеляційного провадження як недопустимість погіршення правового становища обвинуваченого.