Система вищої освіти в Республіці Вірменія

Підготовку професійних кадрів у Республіці Вірменія здійснюють 20 державних вищих навчальних закладів, 72 недержавних (зокрема, в Єревані зосереджено 17 державних і 50 недержавних вищих навчальних закладів).

У системі вищої освіти республіки за останні роки активно розвивається система недержавної вищої професійної освіти. Це зумовлено об'єктивними економічними процесами, пов'язаними з розвитком ринкових відносин та їх активним упровадженням у сферу освіти. Сьогодні все більш широкі верстви населення країни усвідомлюють, що вища освіта надає особистості реальну можливість мати престижну і високооплачувану роботу, а відтак, і займати більш гідне місце у суспільстві, що, у свою чергу, стимулює зростання попиту на освітні послуги.

У Вірменії за останні роки чисельність студентів ВНЗ зросла майже на 29%, досягши 72,3 тис. осіб. На 10 000 чоловік населення на початку ХХІ століття приходилося 226 студентів[32]. Останнім часом кількість студентів у державних вищих навчальних закладах зросла більш ніж на 50% і досягла 54,1 тис. осіб, близько 75% від загальної кількості студентів. Сьогодні спостерігається тенденція до скорочення кількості приватних вищих навчальних закладів. Так, останнім часом, через жорсткість правил ліцензування освітньої діяльності в країні, кількість студентів приватних вищих навчальних закладів зменшилася більш ніж на 10% у зв’язку зі скороченням числа цих закладів з 87 до 72. Сьогодні у приватних вищих навчальних закладах навчається близько 18,2 тис. чоловік, з яких майже 70% – жінки, що складає близько 25% від загальної кількості студентів.

Для досить невеликої загальної чисельності населення республіки (~ 3 млн.800 тис.осіб[33]) система вищої професійної освіти Вірменії має значну кількість вищих навчальних закладів (92), у тому числі приватних (72). Приватні ВНЗ – невеликі, середня кількість студентів майже у 6 разів менша, ніж у державних. За останні роки у республіці в системі платного навчання у державних вищих навчальних закладах спостерігається тенденція до зростання кількості студентів. У країні системою платного навчання охоплено 53,5 тис. осіб, або близько 74% від загальної кількості студентів. У державному секторі освіти на платній основі навчаються 65,4% студентів, у приватному – 8,6%[34]. За умови існуючого в республіці середньорічного доходу на душу населення (близько 600 доларів) і середнього розміру плати за навчання (близько 400-600 доларів і вище) віднайдення джерел фінансування освітніх послуг становить досить серйозну проблему для значної частини населення.

Більше половини загальної кількості студентів у республіці – жінки (54,1%), у тому числі в недержавних ВНЗ – 67%, в державних – 49,7%. У державних вищих навчальних закладах кількість жінок, що навчаються безкоштовно, складає 46,5%, на платній основі – близько 52%. У цілому в системі державної і недержавної вищої професійної освіти жінки складають близько 57% від загальної чисельності студентів, що навчаються за гроші. Система вищої освіти, зокрема державний сектор, має характерну гендерну асиметрію.

Однією з найбільш актуальних проблем системи вищої освіти країни є кадрове забезпечення, іншими словами, спостерігається тенденція старіння (середній вік педагогів у сфері загальної освіти наближається до 55 років, кожен шостий учитель досягнув пенсійного віку. Середній вік професорсько-викаладацького складу у сфері вищої освіти – 56-68 років, за окремими напрямами – 60 років і вище). Для системи вищої освіти республіки характерною ознакою є фемінізація (85% вчителів – жінки). Сьогодні спостерігається відтік за кордон висококваліфікованих кадрів через слабку соціальну захищеність, низький рівень заробітної плати та низький престиж професії.

Однією з основних проблем системи вищої освіти республіки є низький рівень фінансового забезпечення. В умовах ринкової економіки важливо створити таку систему фінансування, у якій могли б досить ефективно брати участь усі зацікавлені сторони освітнього процесу з можливістю використовувати найрізноманітніші джерела фінансування: державні, корпоративні, приватні. Джерела фінансування мають включати кошти бюджетів усіх рівнів (кошти, які надходять від платних освітніх послуг, що здійснюються освітньою установою; прибутки від підприємництва; різні цільові надходження і пожертвування від юридичних і фізичних осіб та ін.). Світовий досвід доводить, що освіта є однією зі специфічних сфер, що потребує постійного ресурсного або фінансового забезпечення, оскільки негативні наслідки недостатнього фінансування у подальшому практично неможливо буде усунути навіть за умови його різкого збільшення. Принагідно зазначимо, що Всесвітній банк реалізує у Вірменії власний проект “Реформа фінансування і управління освітою”.

Сьогодні для усіх країн світу характерні диверсифікованість джерел фінансування вищої освіти, пошуки додаткових джерел фінансування за активного сприяння держави. А втім, спостерігаються тенденції до скорочення частки бюджетного фінансування і зростання плати за освітні послуги, фінансового сприяння різних комерційних структур, фондів та ін.

У Республіці Вірменія основним джерелом фінансування державних вищих навчальних закладів є плата, що надходить за навчання (у середньому близько половини). Зазначимо, що майже всі надходження здійснюються за рахунок фізичних осіб. Бюджетні асигнування складають майже третину коштів, що використовуються на вищезазначені цілі. У недержавних ВНЗ джерелом фінансування є кошти, що надходять у вигляді плати за навчання. Стає очевидним, що участь юридичних осіб, тобто підприємств та установ (організацій), в забезпеченні системи фінансування вищої професійної освіти у Республіці Вірменія вкрай незначна (не підлягає навіть зіставленню з іншими джерелами фінансування).

Ситуація, що склалася пояснюється відсутністю інтересу до даної сфери з боку підприємств та організацій, спричиненою недостатніми фінансовими можливостями суб'єктів господарської діяльності, існуючою економічною структурою і, зокрема, відсутністю наукомістких виробництв – основних користувачів висококваліфікованих кадрів, до того ж даються взнаки особливості перехідного періоду, коли ринкові механізми функціонують не повною мірою: практично відсутнє фінансування за участі податкового стимулювання, як споживачів освітніх послуг, так і інвесторів. Слід зазначити, що в сукупності джерел фінансування практично відсутні прибутки від науково-дослідних робіт вищих навчальних закладів.

До речі, важливим джерелом фінансування є кредитування. За умови надання освітнього кредиту обов'язково варто враховувати його специфічні особливості: довгостроковий характер, необхідність установлення пільгового режиму погашення, як правило, відсутність забезпечення та ін., унаслідок чого значно зростають кредитні, валютні й процентні ризики.

Завданням держави є створення необхідного правового, нормативного поля для забезпечення означеного сектора діяльності зацікавленими суб'єктами.

Національними Зборами Вірменії окреслені основні завдання щодо вдосконалення системи вищої освіти: покращання стану фінансування; забезпечення педагогічними та науково-педагогічними кадрами; раціоналізація системи освіти; інтеґрація у міжнародне освітнє співтовариство.

Подальший розвиток системи вищої освіти у Республіці Вірменія потребує створення ефективної системи освітнього кредитування, підвищення платоспроможного попиту населення. Виконання вищезазначених завдань уможливить зниження рівня соціальної напруженості й забезпечення соціальної справедливості в суспільстві, запорукою чого слугуватиме створена можливість одержання відповідної освіти пересічним громадянином країни.