Метод дослідницької бесіди, інтерв’ю. Бесіда – метод встановлення шляхом безпосереднього спілкування особливостей студентів, який дає змогу одержати від співрозмовників інформацію

Бесіда – метод встановлення шляхом безпосереднього спілкування особливостей студентів, який дає змогу одержати від співрозмовників інформацію, що цікавить викладача вищого навчального закладу, за допомогою попередньо підготовлених запитань.

Для ефективного проведення бесіди слід чітко визначити мету, розробити план бесіди, виділити основні і додаткові запитання, створити сприятливу, доброзичливу атмосферу для відвертої розмови, при цьому обов’язково враховувати вікові та індивідуальні особливості співбесідників, виявляти педагогічний такт, намагатися запротоколювати бесіду.

Дані про обставини, явища, що викликають зацікавленість, можуть бути одержані у вигляді відповідей на прямо поставлені запитання (Що, скажімо, знає досліджуваний про той чи інший об’єкт? Яке його ставлення до нього? Яке коло інтересів?), так і опосередковано (обговорення, наприклад, прочитаної книги і т.д.).

Спеціально організовані, ретельно підготовлені, цілеспрямовані бесіди допомагають зібрати такі дані, які можуть залишатися непоміченими у разі застосування інших методів. Результати бесіди доцільно порівняти з інформацією про особистість, одержаною за допомогою інших методів.

Інтерв ’ ю – метод одержання соціально-психологічної інформації за допомогою усного опитування.

Метод доцільний у випадках, коли дослідник (викладач) наперед переконаний в об’єктивності відповідей студентів. Це пояснюється тим, що інтерв’ю не передбачає постановки уточнюючих запитань, властивих звичайній бесіді. Під час інтерв’ю дослідник (викладач) ставить наперед визначені запитання у певній послідовності й записує відповіді співбесідника.

Інтерв’ю бувають: вільні – не реґламентовані темою, формою бесіди і стандартизовані – близькі за формою до анкети із закритими запитаннями. Межа між цими видами інтерв’ю рухома й залежить від складності проблеми, цілей та етапу дослідження. Ступінь свободи учасників інтерв’ю зумовлюється переліком та формою запитань, змістовий рівень – інформаційною насиченістю та складністю відповідей.

Під час спілкування можуть мати місце різні ситуації щодо позиції інтерв’юера:

1) респондент (той, кому ставляться запитання) знає, чому він діяв або має діяти так, а не інакше;

2) респонденту недостатньо інформації про причини власних дій;

3) інтерв’юер має на меті одержати симптоматичну інформацію, хоча респондент не оцінює її як таку.

Окремо взята ситуація природно передбачає застосування відповідних методів інтерв’ю. У першій ситуації достатньо реалізувати впорядкований, чітко спрямований цикл запитань. У двох інших – потрібні методи, які передбачають співробітництво респондента у процесі пошуку необхідної інформації. Прикладами таких методів є діагностичне та клінічне інтерв’ю.

Діагностичне інтерв’ю – метод одержання інформації про властивості особистості. Цей метод слугує особливим засобом встановлення тісного особистісного контакту зі співрозмовником. У багатьох дослідницьких ситуаціях він допомагає зрозуміти внутрішній світ респондента та зрозуміти його труднощі.

Клінічне інтерв’ю – метод терапевтичної бесіди у разі необхідності надання психолого-педагогічної допомоги. Воно належить до найбільш вільних форм бесіди: дослідника цікавить не тільки безпосередній зміст відповідей респондента (факти, погляди, почуття, словесний ряд – словник, асоціації ідей тощо), але і його поведінка (тон, жести, рухи та ін.). Важливою передумовою успішної реалізації методу є встановлення позитивних особистісних відносин між учасниками бесіди, що вимагає від викладача вищої школи, терпіння, винахідливості, розуміння інтересів респондентів, серед яких бувають несміливі, боязкі, самовпевнені базіки, жартівники, сперечальники. Результативність інтерв’ю залежить від ступеня його підготовки.

Експертна оцінка. За допомогою експертної оцінки досліджуються педагогічні проблеми, які не підлягають формалізації. Цей метод поєднує опосередковане спостереження і опитування із залученням найкомпетентніших фахівців до оцінювання тих чи інших явищ. Різновидом експертизи вважається метод педагогічного консиліуму – колективне оцінювання даних особистості та прогнозування її подальшого розвитку.