Ключові поняття. Валовий внутрішній продукт

РОЗДІЛ 1. СТРУКТУРА ТА ФУНКЦІОНАЛЬНІ ЗВ'ЯЗКИ В МІЖНАРОДНІЙ ЕКОНОМІЦІ

ФУНКЦІОНАЛЬНІ ВЗАЄМОЗВ'ЯЗКИ У МІЖНАРОДНІЙ ЕКОНОМІЦІ

Ключові поняття

Абсорбція.

Валовий внутрішній продукт.

Валовий національний дохід.

Валовий національний продукт.

Види макроекономічних рахунків.

Групи країн у міжнародній економіці.

Заощадження.

Запаси/потоки.

Зв'язок між бюджетним та зовнішнім секторами.

Зв'язок між грошовим та зовнішнім секторами.

Зв'язок між реальним та зовнішнім секторами.

Інституційні одиниці: домашні господарства, неприбуткові інститути, нефінансові інститути, фінансові корпорації.

Керівні грошові органи.

Комерційні банки.

Країни: індустріальні, з перехідною економікою, що розвиваються.

Макроекономічні операції: внутрішні, міжнародні, нефінансові, фінансові.

Міжнародні економічні операції.

Національний дохід.

Нерезидент.

Платіжний баланс.

Потоки руху грошових засобів.

Потоки руху грошових коштів.

Поточні операції платіжного балансу.

Резидент.

Розгорнута форма взаємозв'язку секторів.

Сальдо бюджету.

Сальдо поточних операцій платіжного балансу.

Сектори економічної діяльності: бюджетний, зовнішній, гро­шовий, реальний.

Система національних рахунків.

Факторний дохід.

Фінансування бюджету: зовнішнє, внутрішнє.

Чистий внутрішній продукт.

Чистий факторний дохід. Чисті трансферти.

Абсорбція (absorbtion — А) — витрати резидентів, враховую­чи уряд, на вітчизняні та іноземні товари і послуги.

А = С + І,

де С — споживання (домашніх господарств, підприємств, уряду);

І — внутрішні інвестиції (капіталовкладення).

Валовий внутрішній продукт (ВВП) (Gross domestic product — GDP) — додана вартість, що виготовлена резидентами всередині країни.

GDP = (С + І) + (X - ІМ),

де X — експорт товарів та нефакторних послуг;

ІМ — імпорт товарів та нефакторних послуг.

Валовий національний дохід (ВНД) (Gross national disposable product — GNDP) — це валовий національний продукт, який використовується на накопичення і споживання і включає чисті трансферти з-за кордону.

GNDP = GNP + NT = (С + І) + (X - ІМ + NY + NT),

де GNP — валовий національний продукт;

NT — чисті трансфер­ти з-за кордону;

NY — чистий факторний дохід з-за кордону.

Валовий національний продукт (ВНП) (gross national product — GNP) — це сума доданої вартості, яка виготовлена всередині країни, і чистого факторного доходу з-за кордону.

GNP = GDP + NY = (С + І) + (X - ІМ + NY).

Види макроекономічних рахунків:

поточні рахунки — відображають вартість обсягів виробниц­тва товарів і послуг, створення доходу, його розподіл, перероз­поділ і використання на споживання або заощадження;

накопичувальні рахунки — відображають придбання і про­даж фінансових і нефінансових активів і пасивів інституційними одиницями;

балансові рахунки — показують вартість активів і пасивів на початок і кінець звітного періоду.

Групи країн у міжнародній економіці — індустріальні краї­ни, країни з перехідною економікою, країни, що розвиваються.

Заощадження (savings — S) — частина ВНД, яку не було спо­жито.

S = GDI -С = Y - С.

Запаси (stocks) — характеризують остаточну величину будь-якого показника на певний момент часу.

Таблиця 1.2.1. Макроекономічні рахунки в системі національних рахунків

Зв'язок між бюджетним та зовнішнім секторами — вияв­ляється в залученні зовнішніх джерел фінансування бюджетно­го дефіциту у вигляді кредитів урядові з боку урядів інших країн і міжнародних фінансових організацій, який відображається на рахунку операцій з капіталом платіжного балансу.

F = F_d + F_e

де F — фінансування бюджету;

F_d — внутрішнє фінансування;

F_e — зовнішнє фінансування.

Зв'язок між грошовим та зовнішнім секторами — виявляється в тому, що оскільки джерелами міжнародного фінансування дефі­циту поточного платіжного балансу є приплив капіталу з-за кор­дону і/або використання міжнародних державних резервів, кожна операція банківської системи відображається в платіжному балансі країни — у рахунку руху капіталу або в загальному балансі:

∆R = Y -А + ∆FI,

де ∆ R — міжнародні державні резерви;

∆ FI — приплив капіталу з-за кордону.

Зв'язок між реальним та зовнішнім секторами — виявляється в тому, що будь-який дисбаланс внутрішніх доходів та витрат, заощаджень та інвестицій всередині країни відображається на стані поточного платіжного балансу із зарубіжними країнами.

CAB = S - І.

Інституційна одиниця (ІО) (institutional unit) — це економіч­ний агент, котрий може володіти товарами та активами, мати економічні зобов'язання і від свого імені здійснювати угоди з іншими агентами; види:

домашні господарства (households) — всі фізичні особи, які діють в економіці, продають свою робочу силу, виробляють і спо­живають ринкові товари і послуги;

неприбуткові інститути (nonprofit institutions) — юридичні особи, які займаються наданням неринкових послуг домашнім господарствам і засновані на добровільній участі фізичних осіб;

нефінансові корпорації (nonfinancial corporations) — інституційні одиниці, які займаються виробництвом товарів для рин­ку і нефінансових послуг (підприємства);

урядові установи (government agencies) — інституційні оди­ниці, які, крім виконання своїх політичних функцій і функцій регулювання економіки, займаються виробництвом неринкових товарів і послуг для індивідуального та колективного споживан­ня і перерозподілом доходів;

фінансові корпорації (financial corporations) — інституційні одиниці (банки, фінансові компанії), які здійснюють фінансове посередництво або допоміжні фінансові послуги.

Керівні грошові органи (monetary authorities) — централь­ний (державний, національний) банк, який емітує національну валюту, зберігає державні золотовалютні резерви і керує всім гро­шовим сектором економіки.

Комерційні банки (commercial banks) — банки, які залучають кошти вкладників і видають їх під процент позичальникам.

Країни з перехідною економікою (economies/countries in transition) — 28 держав Центральної та Східної Європи і ко­лишнього СРСР, які переходять від централізовано-планової до ринкової економіки.

Країни індустріальні (industrial countries) — 24 промислово розвинуті країни (ПРК) Північної Америки, Західної Європи і Тихоокеанського басейну з високим рівнем доходів.

Країни, що розвиваються (developing countries) — 132 дер­жави Азії, Африки, Латинської Америки, які характеризуються низьким і середнім рівнем доходів.

Макроекономічні операції:

внутрішні — операції, які здійснюються між IO всередині однієї країни;

міжнародні — операції, які здійснюються між IO декількох країн;

нефінансові (реальні) — охоплюють операції з виробництва та придбання товарів та послуг (передача товарів, рух доходу, неоплачені трансферти);

фінансові — операції, що мають на увазі зміни в активах та пасивах, враховуючи обмін одних фінансових активів на інші.

Міжнародна економічна операція (economic transaction) — це угода між інституційними одиницями, яка передбачає переда­чу права власності на матеріальні або фінансові активи чи на­дання послуг.

Таблиця 1.2.2. Міжнародні економічні операції в системі націо­нальних рахунків

Національний дохід (НД) (national income — N1) — це сукупний дохід в економіці, отриманий резидентами від використання ФВ.

Нерезиденти (non-residents) — всі інституційні одиниці, які постійно знаходяться на території іноземної держави, навіть якщо вони є філіями інституційних одиниць даної країни.

Потоки руху грошових коштів (flow of funds) — схема функ­ціонального і статистичного взаємозв'язку основних секторів економіки і джерел їх фінансування.

Поточні операції платіжного балансу (current account balance — CAB) — сума показників торгового балансу (експорт товарів мінус їх імпорт), чистого факторного доходу і чистих трансфертів.

Резиденти (residents) — всі інституційні одиниці, які постійно знаходяться на території певної країни, незалежно від їх грома­дянства або належності капіталу.

Сальдо бюджету (fiscal balance) — різниця між сумою над­ходжень до бюджету і загальною сумою його витрат.

Сектори економічної діяльності:

— бюджетний (fiscal sector) — називається також урядовим державним, або фіскальним, сектором, звужено представлений дер­жавним бюджетом, служить передусім для перерозподілу доходів. Витрати державного бюджету є складовою агрегованого попиту;

— зовнішній (external sector) — включає операції із зарубіж­ними країнами кожного із секторів і відображається в платіж­ному балансі;

— грошовий (monetary sector) — називається також фінансо­вим, або банківським, представлений грошовими потоками, які проходять через центральний і комерційні банки;

— реальний (real sector) — називається також приватним нефінансовим сектором і включає домашні господарства і не­державні нефінансові підприємства. Цей сектор забезпечує ви­робництво і пропозицію товарів країни на її внутрішній і на світовий ринок. Він же висуває попит на товари з метою як осо­бистого, так і виробничого споживання.

Система національних рахунків (СНР) (system of national accounts — SNA) — це сукупність міжнародно визнаних правил обліку економічної діяльності, які відображають усі основні макроекономічні зв'язки, включаючи взаємодію національної і міжна­родної економіки.

Фінансування бюджету:

— зовнішнє (external financing) — надання певній країні інши­ми країнами нових позик за вирахуванням сум погашення ос­новної заборгованості;

— внутрішнє (domestic financing) — звичайно здійснюється шляхом надання банківських і небанківських позик.

Чистий внутрішній продукт (ЧВП) (net domestic product — NDP) — сума національного доходу і непрямих податків.

Чистий факторний дохід (ЧФД) (net factor income — NFI) — різниця доходів від використання факторів виробництва, які зна­ходяться за кордоном і належать резидентам, та виплат нерези­дентам за використання факторів виробництва в даній країні, які їм належать.