Культурогенез

Культурна еволюція — це еволюція поведінки і здібностей людей. Якщо біологічна еволюція ґрунтується на мутаційній мінливості, боротьбі за існування і природному доборі, то культурна (хоча багато в чому і схожа на неї) має значні відмінності: інформація, зокрема, передається не через розмноження за допомогою ДНК, а шляхом наслідування, навчання і оволодіння знаннями і навичками. Для цього сформувалася здатність зберігати всю нагромаджену інформацію, а людина навчилася активно шикати нову, свідомо обираючи напрям своїх пошуків. Її роздуми, відкриття нових даних, користування різними методами і засобами слугують розширенню знань, і, на відміну від біологічної еволюції, не відображаються негативно на сформованих раніше здібностях, навпаки, вони акумулюються і зміцнюються.

У процесі культурної еволюції людина навчилася безупинно пристосовуватися до умов життя, створюючи асе нові засоби існування й адаптації до навколишньою середовища. Коди виник Homo sapiens, всі екологічні ніші на Землі (ліси, стени, гори, водні акваторії) були зайняті іншими видами. І тільки завдяки новій формі життєдіяльності — суспільству — людство змогло вижити, розселитися по всій планеті, розвинути свій інтелект, стати домінуючим біологічним видом.

У верхньому палеоліті (35 тис. років тому) культурна еволюція мала вже у своєму арсеналі найпростіші знаряддя праці і вміння передавати виробничий досвід; примітивну мову як засіб спілкування; певні моральні регулятори; міфи, які давали уявлення про загальну картину світу; магію, що забезпечувала впевненість в успіхові передбачених справ. Нагально необхідним залишався засіб, який би безпосередньо і непримусово впливав на людину, нагадуючи їй про належну модель життя і поведінки. Таким засобом стало мистецтво, здатне увібрати і передати всі можливі варіанти взаємодії людини і світу, взаємин членів первісної громади, поведінки у складних ситуаціях. Крім того, мистецтво — найдоступніша форма засвоєння знань. Культурна еволюція з виникненням мистецтва, цього універсального механізму збереження і передавання соціально значущої інформації від покоління до покоління! набула необоротного і прискореного характеру.

На думку істориків, початок етапу еволюції, який називається "цивілізацією", датується 3500 р. до и. е і триває донині. Для одних культурологів ця дата є спільною вершиною загальнолюдської еволюції, для інших (у межах життя однієї локальної культури) — етапом початку ЇЇ занепаду. Якщо вважати цей підхід найбільш; переконливим, то 3500 р. до н. е. ознаменовує появу: тільки перших локальних цивілізацій.

60.Застосовуючи метод системного аналізу, антропологічну концепцію розвивав А. Крьобер, доповнивши її теорією стилів фундаментальних форм культури. Він довів, що стиль властивий усім великим культурам та їх основним формам (не тільки мистецтву, а й науці, ідеології, моралі, свідомості, способу життя тощо). Носіями, які визначають стиль епохи або цивілізації, на думку вченого, є геніальні особи, які роблять істотний внесок у розвиток тієї чи іншої галузі культури. На підставі значного етнографічного матеріалу він узагальнив різні стилі локальних культур і сформулював концепцію стилів загальнолюдської цивілізації.
Вагоме місце в сучасній культурології посідають концепції, які пов´язані з дослідженням динаміки (історії) культури, насамперед концепція циклічного розвитку культури (або культурно-історичних коловоротів). Предтечею цього напряму був італійський філософ Джамбаттіста Віко (1668-1744), який розподілив історію людства на три епохи: епоху богів, епоху героїв і епоху людей. У першу епоху, виходячи з стану варварства, люди обожнювали природу, тому їх життя регулювалося релігійними ритуалами і нормами, а формою правління була теократія. Епоха героїв виділяє окрему сім´ю, в якій зростає роль батька як необмеженого монарха серед членів сім´ї, а формою правління стає монархія або аристократична республіка. Епоха людей - це зрілість людського роду, де відносини між індивідами регулюються совістю, розумом і обов´язком, тому й форма правління відповідна - демократія, заснована на визнанні громадянської та політичної свободи. Проте, сягнувши вищого ступеня розвитку, в епоху середньовіччя людство знову опинилося на початку циклу.