Право на оскарження

Для забезпечення всіх без винятку прав і свобод людини мають застосовуватись всі доречні правові механізми, включно з інститутом оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів досудового розслідування чи прокурора під час досудового розслідування.

Згідно зі ст. 55 Конституції України «Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Кожен має право звертатися за захистом своїх прав до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини.

Кожен має право після використання всіх національних засобів правового захисту звертатися за захистом своїх прав і свобод до відповідних міжнародних судових установ чи до відповідних органів міжнародних організацій, членом або учасником яких є Україна.

Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань».

Положення встановленого в цій главі КПК України інституту оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів досудового розслідування чи прокурора під час досудового роз­слідування певною мірою розкриті в Листі Вищого спеціалізованого суду України з роз­гляду цивільних і кримінальних справ № 1640/0/4-12 від 09.11.2012 «Про деякі питання порядку оскарження рішень, дій чи бездіяльності під час досудового розслідування», де викладені такі роз'яснення.

143.Порядок розгляду скарг на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора під час досудового розслідування.

Скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора розглядаються слідчим суддею місцевого суду згідно з правилами судового розгляду, передбаченими статтями 318-380 цього Кодексу, з урахуванням положень цієї глави.

Скарги на рішення, дії чи бездіяльність під час досудового розслідування розгля­даються не пізніше сімдесяти двох годин з моменту надходження відповідної скарги, крім скарг на рішення про закриття кримінального провадження, які розглядаються не пізніше п'яти днів з моменту надходження скарги.

Розгляд скарг на рішення, дії чи бездіяльність під час досудового розслідування здійснюється за обов'язкової участі особи, яка подала скаргу, чи її захисника, пред­ставника та слідчого чи прокурора, рішення, дії чи бездіяльність яких оскаржується. Відсутність слідчого чи прокурора не є перешкодою для розгляду скарги.

144.Оскарження ухвал слідчого судді під час досудового розслідування

Під час досудового розслідування можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали слідчого судді про:

відмову у наданні дозволу на затримання;

застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або відмову в його застосуванні;

продовження строку тримання під вартою або відмову в його продовженні;

застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту або відмову в його застосуванні;

продовження строку домашнього арешту або відмову в його продовженні;

поміщення особи в приймальник-розподільник для дітей або відмову в такому поміщенні;

продовження строку тримання особи в приймальнику-розподільнику для дітей або відмову в його продовженні;

направлення особи до медичного закладу для проведення психіатричної експер­тизи або відмову у такому направленні;

арешт майна або відмову у ньому;

тимчасовий доступ до речей і документів, яким дозволено вилучення речей і документів, які посвідчують користування правом на здійснення підприємницької діяльності, або інших, за відсутності яких фізична особа - підприємець чи юридична особа позбавляються можливості здійснювати свою діяльність;

відсторонення від посади або відмову у ньому.

Під час досудового розслідування також можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали слідчого судді про відмову у задоволенні скарги на постанову про закриття кримінального провадження, повернення скарги на рішення, дії чи бездіяль­ність слідчого, прокурора або відмову у відкритті провадження по ній.

Скарги на інші ухвали слідчого судді оскарженню не підлягають і заперечення проти них можуть бути подані під час підготовчого провадження в суді.

145.Поняття і значення підсудності у кримінальному процесі. Види підсудності.

146.Підстави та порядок передачі справ з одного суду до іншого.

Підсудність у кримінальному провадженні – це сукупність специфічних характеристик кримінального провадження, яка визначає певний судовий орган, на який покладається обов’язок розгляду данного провадження у першій інстанції.

Визначити підсудність – з’ясувати, який саме суд має провести судовий розгляд у конкретному кримінальному провадженні.

Розрізняють такі види підсудності: територіальна (ч.1 ст.32 КПК), персональна (ч.2 ст.32 КПК), інстанційна (ст.33 КПК) та за зв’язком проваджень (ст.217, 334 КПК):

1. Територіальна підсудність визначається місцем скоєння кримінального правопорушення.

2. Персональна підсудність визначається суб’єктом скоєння кримінального правопорушення таобумовлена особливим правовим статусом суддів та застосовується з метою забезпечення неупередженого судового розгляду кримінального провадження відносно суддів.

3. Інстанційна підсудність визначається процесуальною стадією судового розгляду кримінального провадження.

Порядок направлення кримінального провадження з одного суду до іншого:

1. Питання про передання кримінального провадження з одного суду до іншого в межах юрисдикції одного суду апеляційної інстанції вирішується колегією суддів відповідного суду апеляційної інстанції за поданням місцевого суду або за клопотанням сторін чи потерпілого.

2. Питання про передання кримінального провадження з одного суду до іншого в межах юрисдикції різних апеляційних судів, а також про передання провадження з одного суду апеляційної інстанції до іншого вирішується колегією суддів Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ за поданням суду апеляційної інстанції або за клопотанням сторін чи потерпілого.

3. Питання про передання кримінального провадження з одного суду до іншого вирішується не пізніше п'яти днів від моменту внесення подання чи клопотання, про що постановляється ухвала.

4. Про час та місце розгляду подання чи клопотання про передання кримінального провадження з одного суду до іншого повідомляються учасники судового провадження, проте їх неприбуття не перешкоджає розгляду питання.

5. Спори про підсудність між судами не допускаються.

6. Суд, який отримав кримінальне провадження з іншого суду, розпочинає судове провадження зі стадії підготовчого судового засідання, незалежно від стадії, на якій в іншому суді виникли обставини, що обумовили передання провадження.

147.Поняття, сутність, завдання та строки підготовчого судового провадження.

Підготовче провадження — стадія кримінального процесу, в якій судом перевіряються матеріали досудового розслідування, установлюється допустимість, достатність, і при­датність зібраних доказів та інших матеріалів досудового слідства для судового розгляду справи, визначаються межі обвинувачення і вживаються заходи щодо підготовки судового розгляду справи.

Після отримання обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру або клопотання про звільнення від кримі­нальної відповідальності суд не пізніше п'яти днів з дня його надходження призначає підготовче'судове засідання, в яке викликає учасників судового провадження.

Підготовче судове засідання відбувається за участю прокурора, обвинуваченого, захисника, потерпілого, його представника та законного представника, цивільного пози­вача, його представника та законного представника, цивільного відповідача та його пред­ставника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, згідно з правилами, передбаченими цим Кодексом для судового розгляду. Після виконання вимог, передбачених статтями 342-345 цього Кодексу, головуючий з'ясовує в учасників судового провадження їх думку щодо можливості призначення судового розгляду.

У підготовчому судовому засіданні суд має право прийняти такі рішення:

затвердити угоду або відмовити в затвердженні угоди та повернути кримінальне провадження прокурору для продовження досудового розслідування в порядку, перед­баченому статтями 468—475 цього Кодексу;

закрити провадження у випадку встановлення підстав, передбачених пунктами 4-8 частини першої або частиною другою статті 284 цього Кодексу;

повернути обвинувальний акт, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру прокурору, якщо вони не відповідають вимогам цього Кодексу;

направити обвинувальний акт, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру до відповідного суду для визначення підсудності у випадку встановлення непідсудності кримінального провадження;

призначити судовий розгляд на підставі обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру. відкриття підготовчого провадження;

доповідь прокурора;

заслуховування осіб, які викликані в зв'язку з заявленими клопотаннями;

висновок прокурора;

винесення ухвали суду в кімнаті для нарад;

оголошення ухвали;

повідомлення осіб, які заявляли клопотання, та інших зацікавлених у справі осіб про прийняте рішення.

Після призначення судового розгляду суд надає можливість зацікавленим особам озна­йомитись з матеріалами справи.

148.Сутність і значення стадії судового розгляду.

Судовий розгляд - центральна стадія кримінального процесу, в ході якої здійснюється правосуддя - кримінальна справа після повного і всебічного розгляду за участю сторін розглядається по суті винесенням вироку чи іншого справедливого і законного рішення.

Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і зако­нами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Правосуддя в Україні здійснюється з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Згідно зі ст. 124 Конституції України правосуддя в державі здійснюється виключно судом. Визнання особи винуватою у вчиненні злочину та її покарання з застосуванням криміналь­ного закону можливі тільки за вироком суду на основі всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин кримінальної справи.

Всебічному й об'єктивному дослідженню всіх обставин справи сприяє дія в судовому розгляді таких принципів кримінального процесу, як безпосередність дослідження дока­зів, усність процесу та змагальність сторін, незалежність суду і підкорення його тільки законові, а також оптимальна система правовідносин учасників процесу, рівноправність учасників процесу в дослідженні доказів, максимальне зосередження гарантій правосуддя саме в стадії судового розгляду.

У стадії судового розгляду діє і має бути реалізована вся система принципів криміналь­ного процесу. Водночас в цій стадії знаходять прояв і нові, характерні тільки для судового процесу принципи, а саме: безпосередність і усність процесу, таємниця наради суддів, а також у повному обсязі реалізується принцип змагальності сторін.

149.Загальні положення судового розгляду.

Судовий розгляд має бути проведений і завершений протягом розумного строку.

Судовий розгляд здійснюється в судовому засіданні з обов'язковою участю сто­рін кримінального провадження, крім випадків, передбачених цим Кодексом. У судове засідання викликаються потерпілий та інші учасники кримінального провадження.

Судове засідання відбувається у спеціально обладнаному приміщенні - залі судо­вих засідань. У разі необхідності окремі процесуальні дії можуть вчинятися поза межами приміщення суду.

Фіксування судового процесу має здійснюватись як шляхом технічного документування, так і складанням письмового документу - журналу судового засідання.

Строки судового розгляду законом не встановлені, але мають визначатись виходячи з принципу розумного строку провадження - протягом строку, який є об'єктивно необхід­ними для виконання усіх необхідних процесуальних дій та прийняття передбачених законом процесуальних рішень у визначеному законом порядку.

150.Межі судового розгляду.

Строки судового розгляду законом не встановлені, але мають визначатись виходячи з принципу розумного строку провадження - протягом строку, який є об'єктивно необхід­ними для виконання усіх необхідних процесуальних дій та прийняття передбачених законом процесуальних рішень у визначеному законом порядку. Судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинува­чення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, крім випадків, передбачених цією статтею.

Під час судового розгляду прокурор може змінити обвинувачення, висунути додат­кове обвинувачення, відмовитися від підтримання державного обвинувачення, розпо­чати провадження щодо юридичної особи.

З метою ухвалення справедливого судового рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод суд має право вийти за межі висунутого обвинувачення, зазначеного в обвинувальному акті, лише в частині зміни правової кваліфікації кримі­нального правопорушення, якщо це покращує становище особи, стосовно якої здійсню­ється кримінальне провадження.

151.Етапи судового розгляду, їх зміст.

Судове слідство починається оголошенням обвинувального висновку. Тим самим учасники повідомляються про те, в чому обвинувачується підсудний та які докази його вини були отримані на попередньому слідстві. У справах досудової підготовки матеріалів судове слідство починається з оголошення постанови суд­ді про віддання до суду, а у справах приватного обвинувачен­ня — з оголошення заяви потерпілого.

Слідом за цим суд роз’яснює підсудному сутність обвинувачення та запитує, чи зрозуміле обвинувачення та чи визнає обвинувачений себе винним, а також чи бажає давати показання.

Якщо у справі заявлено цивільний позов, у підсудного з’ясо­вують також, чи визнає він позивну вимогу позивача.

Потім суд визначає порядок дослідження доказів, який має бути найдоцільнішим у даній ситуації та забезпечувати найсприятливіші умови для встановлення об’єктивної істини. Судове слідство провадиться шляхом: допиту потерпілого, підсудного, свідків, експертів, оголошення показань, що наведені цими особами на досудових стадіях процесу, пред’являються для впізнання, огляду предмети, документи та місця події, провадження експертизи. Проте судове слідство має й свої особливості, які визначаються дієвістю всіх демократичних принципів правосуддя та участю в доказуванні всіх заінтересованих осіб. Так, закон не передбачає можливості провадження в суді огляду. Суд не проводить огляд трупа, оскільки до часу судового засідання має бути проведена експертиза. Суд не проводить обшуку та особистого обшуку. Якщо необхідно вилучити якісь предмети або документи, він може їх затребувати. Якщо треба вжити заходів до забезпечення цивільного позову, суд має право дати органам дізнання доручення про накладення арешту на майно (ст. 247 КПК України).

Судове слідство починається з допиту потерпілого. Про це прямо говориться в ст. 308 КПК: «Потерпілий допитується за правилами допиту свідків. Допит потерпілого проводиться перед допитом свідків». Як і допит свідка, допит потерпілого складається з двох частин: а) вільної розповіді на пропозицію головую­чого про все, що йому особисто відомо про обставини, які підлягають з’ясуванню у даній справі: б) відповідей на запитання ін­ших учасників судового розгляду і суддів. Поширюючи загальні правила допиту свідка на допит потерпілого, закон не виключає існування і певних особливостей, котрі належить враховувати суду та судді, який одноособово розглядає справу, при одержанні і досліджені показань потерпілого, а також при їх оцінці: а) по­терпілий не попереджається перед допитом про кримінальну відповідальність за відмову від дачі показань; б) як учасник процесу потерпілий до початку допиту його в суді вже двічі мав змогу ознайомитися з усіма матеріалами кримінальної справи (див. ст. 217, 255 КПК); в) як учасник процесу він не видаляється із залу судового засідання, як це робиться щодо свідків (ст. 293 КПК), і присутній при оголошенні процесуальних документів, що містять обвинувачення і докази, на яких воно ґрунтується (ст. 297 КПК), бере участь у дослідженні показань підсудного та інших доказів. Тому суду важливо заслухати і дослідити тільки те, що відомо потерпілому безпосередньо як особі, яка постраждала від злочину.

Положення закону про те, що допит потерпілого проводиться перед допитом свідків покликане усунути вплив показань свідків на показання потерпілого. Одночасно воно запобігає впливу показань потерпілого на показання свідків, оскільки при такому порядку ті під час допиту потерпілого відсутні в залі судового засідання і викликаються туди для допиту вже після того, як потерпілий дав показання.

Суд повинен слідкувати за тим, щоб при допиті не ставилися навідні запитання або запитання, які принижують честь і гідність потерпілого, обмежують його права та ображають його або його близьких. У разі відмови потерпілого від давання показань суд може оголосити його показання, що були дані на попередньому слідстві. Вирок суду має базуватися тільки на тих доказах, які були розглянуті в судовому засіданні. При цьому показання потерпілого, підсудного або іншого учасника процесу, дані на попередньому слідстві, не тільки можуть, але й повинні бути оголошені. Адже в силу ст. 257 КПК України суд повинен без­посередньо досліджувати в залі суду всі докази, оголосити всі протоколи та інші документи. Однак за законом усі оголошення раніше даних показань досліджуються тільки після допиту учасника процесу в залі суду. Суд, оголошуючи показання, повинен вжити заходів для з’ясування та усунення протиріч, які є.

Допит підсудного починається з пропозиції головуючого дати в справі показання, після чого підсудного допитують прокурор, громадський обвинувач, потерпілий, цивільний позивач, цивільний відповідач, їх представники, захисник, громадський захисник. Після цього підсудному можуть бути поставлені запитання іншими учасниками. Потім підсудного допитують суддя та народні засідателі. Суд має право протягом усього допиту підсудного учасниками судового розгляду ставити йому запитання для уточнення і доповнення його відповідей.

Допит підсудного, таким чином, є одночасно процесуальним засобом безпосереднього з’ясування судом разом з учасниками судового розгляду обставин справи і забезпечення права підсудного давати показання з приводу висунутого обвинувачення і доказів, на яких воно ґрунтується.

По закінченні судового слідства суд переходить до судових дебатів.

Виголошення підсудним останнього слова є самостійною обов’язковою частиною судового розгляду кримінальної справи.

Після останнього слова підсудного суд негайно прямує до нарадчої кімнати для винесення вироку, про що головуючий оголошує присутнім у залі судового засідання.

152.Поняття і значення вироку. Види вироків та їх зміст.

Вирок суду - акт правосуддя, спрямований на захист порушених прав і свобод людини й інтересів держави, в якому суд на основі всебічного, повного, об'єктивного і безпосеред­нього дослідження доказів робить висновок про винуватість або невинуватість підсудного і приймає рішення про притягнення його або не притягнення до кримінальної відповідаль­ності, вирішуючи інші, пов'язані з висновками суду, юридичні питання.

Вирок може бути обвинувальним або виправдувальним. Будь-який вирок складається зі вступної, мотивувальної і резолютивної частин.

Виправдувальний вирок ухвалюється у разі, якщо не доведено, що:

вчинено кримінальне правопорушення, в якому обвинувачується особа;

кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим;

в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення. Виправдувальний вирок також ухвалюється при встановленні судом підстав для

закриття кримінального провадження, передбачених пунктами 1 та 2 частини першої статті 284 цього Кодексу.

Якщо обвинувачений визнається винуватим у вчиненні кримінального правопо­рушення, суд ухвалює обвинувальний вирок і призначає покарання, звільняє від пока­рання чи від його відбування у випадках, передбачених законом України про кримінальну відповідальність, або застосовує інші заходи, передбачені законом України про кримі­нальну відповідальність.

153.Види перегляду судових рішень у кримінальному процесі.

Апеляцыйне оскарження

Касаційне оскарження

Пеегляд рішень Верховним судом України

Перегляд рішень у зв’язку з нововиявеними обставинами

154.Правова природа, сутність і завдання перевірки судових рішень в апеляційному порядку.

Апеляційну скаргу мають право подати:

обвинувачений, стосовно якого ухвалено обвинувальний вирок, його законний представник чи захисник - в частині, що стосується інтересів обвинуваченого;

обвинувачений, стосовно якого ухвалено виправдувальний вирок, його законний представник чи захисник - в частині мотивів і підстав виправдання;

підозрюваний, обвинувачений, його законний представник чи захисник;

законний представник, захисник неповнолітнього чи сам неповнолітній, щодо якого вирішувалося питання про застосування примусового заходу виховного харак­теру, - в частині, що стосується інтересів неповнолітнього;

законний представник та захисник особи, щодо якої вирішувалося питання про застосування примусових заходів медичного характеру;

прокурор;

потерпілий або його законний представник чи представник - у частині, що стосу­ється інтересів потерпілого, але в межах вимог, заявлених ними в суді першої інстанції;

цивільний позивач, його представник або законний представник - у частині, що стосується вирішення цивільного позову;

цивільний відповідач або його представнику частині, що стосується вирішення цивільного позову;

9-1) представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, - у час­тині, що стосується інтересів юридичної особи;

інші особи у випадках, передбачених цим Кодексом.

(Стаття зі змінами, внесеними згідно із Законом України № З і 4-У 11 від 23.05.2013)

Апеляційні скарги й подання для учасників процесу є засобом захисту їхніх прав і свобод, охорони законних інтересів від можливих судових помилок.

Чинна система апеляційного перегляду справ забезпечує реалізацію громадянами свого права на перегляд судового рішення, передбаченого ст. 129 Конституції України, а також п. 5 ст. 14 Міжнародного пакту про цивільні і політичні права: «Кожен, кого засуджено за будь-який злочин, має право на те, щоб його засудження і вирок були переглянуті вищою судовою інстанцією згідно з законом».

155.Право на апеляційне оскарження. Судові рішення, які можуть бути оскаржені в апеляційному порядку.

Апеляційне провадження — стадія кримінального процесу, в якій суд апеляційної інстан­ції за поданням прокурора або скаргою інших учасників процесу переглядає кримінальну справу, за якою прийняті судом першої інстанції рішення (вирок, ухвала) ще не набули чинності, а також ухвали слідчого судді, з'ясовує об'єктивну істину та вирішує питання про законність, обґрунтованість і справедливість вироку суду першої інстанції чи іншого прийнятого судом рішення, виправляє допущені помилки, прорахунки та порушення закону.

Предметом апеляційного провадження виступають рішення судів першої інстанції, які ще не набули чинності: вироки, які не набули чинності, постановлені місцевим судом; ухвали про застосування чи незастосування примусових заходів виховного і медичного характеру, постановлені місцевим судом; ухвали, постановлені місцевим судом, про закриття справи, окремі ухвали, постановлені місцевим судом; ухвали слідчого судді та інші ухвали у випадках, передбачених законом.

156.Порядок і строки апеляційного оскарження.

Апеляційна скарга подається:

на судові рішення, ухвалені судом першої інстанції, - через суд, який ухвалив судове рішення;

на ухвали слідчого судді - безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга, якщо інше не передбачено цим Кодексом, може бути подана:

на вирок або ухвалу про застосування чи відмову у застосуванні примусових захо­дів медичного або виховного характеру - протягом тридцяти днів з дня їх проголошення;

на інші ухвали суду першої інстанції - протягом семи днів з дня її оголошення;

на ухвалу слідчого судді - протягом п'яти днів з дня її оголошення.

Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислю­ється з моменту вручення їй копії судового рішення.

Якщо ухвалу суду або слідчого судді було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, або якщо вирок було ухвалено без виклику особи, яка його оскаржує, в порядку, передбаченому статтею 382 цього Кодексу, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.

Протягом строку апеляційного оскарження матеріали кримінального провадження ніким не можуть бути витребувані із суду. У цей строк суд зобов'язаний надати учасни­кам судового провадження за їх клопотанням можливість ознайомитися з матеріалами кримінального провадження.

157.Суть і завдання касаційного провадження.

Касаційне провадження — стадія кримінального процесу, в якій суд касаційної інстан­ції, а саме Виший спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ (судова палата у кримінальних справах), за поданням прокурора або скаргою інших учасників процесу переглядає такі, що не набули чинності, вироки, ухвали і постанови апеляційного суду, постановлені ним як судом першої інстанції, вироки і постанови апеляційного суду, постановлені ним в апеляційному порядку, та ухвали апеляційного суду, з'ясовує об'єктивну істину і вирішує питання про законність, обґрунтованість і справедливість вироку суду, виправляє допущені помилки і порушення.

У касаційному порядку підлягають перегляду лише ті рішення суду першої інстанції, які були переглянуті в апеляційному порядку.

Кримінальне провадження у касаційній інстанції здійснює Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

158. Право на касаційне оскарження. Рішення, які можуть бути оскаржені в касаційному порядку.

Касаційну скаргу мають право подати:

засуджений, його законний представник чи захиснику частині, що стосується інтересів засудженого;

виправданий, його законний представник чи захиснику частині мотивів і підстав виправдання;

підозрюваний, обвинувачений, його законний представник чи захисник;

законний представник, захисник неповнолітнього чи сам неповнолітній, щодо якого вирішувалося питання про застосування примусових заходів виховного харак­теру, - в частині, що стосується інтересів неповнолітнього;

законний представник чи захисник особи, щодо якої вирішувалося питання про застосування примусових заходів медичного характеру;

прокурор;

потерпілий або його законний представник чи представнику частині, що стосу­ється інтересів потерпілого, але в межах вимог, заявлених ними в суді першої інстанції;

цивільний позивач, його представник або законний представник - у частині, що стосується вирішення цивільного позову;

цивільний відповідач або його представнику частині, що стосується вирішення цивільного позову;

представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, - у час­тині, що стосується інтересів юридичної особи.

Особам, які мають право подати касаційну скаргу, надається можливість озна­йомитися в суді з матеріалами кримінального провадження для вирішення питання про подання касаційної скарги.

159.Порядок і строки касаційного оскарження.

Касаційна скарга подається безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Касаційна скарга на судові рішення може бути подана протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції, а засудженим, який тримається під вартою, - в той самий строк з дня вручення йому копії судового рішення.

Протягом строку, встановленого на касаційне оскарження, матеріали кримі­нального провадження ніким не можуть бути витребувані з суду, який виконує судове рішення, окрім суду касаційної інстанції.

Забезпеченню доступу до правосуддя та дотримання розумних строків провадження сприяє нове правило КГЖ України, згідно з яким касаційна скарга подається безпосередньо до суду касаційної інстанції - Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ. Це спрощує і оптимізує початок касаційного провадження, мінімізує можливий спротив чиновників суду, рішення якого оскаржується.

160.Підстави для перегляду судових рішень Верховним Судом України.

Підставами для перегляду судових рішень Верховним Судом України, що набрали законної сили, є:

неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм закону України про кримінальну відповідальність щодо подібних суспільно небезпечних діянь (крім питань призначення покарання, звільнення від покарання та від кримінальної від­повідальності), що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень;

встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні справи судом.

161.Порядок розгляду справи Верховним Судом України.

Строк розгляду заяви про перегляд судового рішення Верховним Судом України не може перевищувати одного місяця з дня надходження справи до суду.

Справа про перегляд судового рішення з підстави неоднакового застосування судом каса­ційної інстанції одних і тих самих норм закону України про кримінальну відповідальність розглядається на засіданні Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України.

Справи про перегляд судового рішення з підстави встановлення міжнародною судо­вою установою порушення Україною міжнародних зобов'язань (окрім випадків, коли таке порушення є наслідком недотримання норм процесуального права і такі справи прийняті до розгляду колегією суддів Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у касаційному порядку) розглядаються на спільному засіданні всіх суддів Верховного Суду України, що є правомочним за умови присутності не менше двох третин суддів від складу суддів всіх судових палат.

У призначений для судового розгляду час головуючий відкриває судове засідання і оголошує про розгляд відповідного кримінального провадження, роз'яснює учасникам процесу їхні права й обов'язки. Суддя-доповідач доповідає в необхідному обсязі про зміст вимог, викладених у заяві. Суд заслуховує пояснення осіб щодо суті заяви і її вимог, пояснення представників органів державної влади, може заслухати Урядового уповнова­женого у справах Європейського суду з прав людини та проаналізувати висновки фахівців науково-консультативної ради. Нарада суддів здійснюється з дотриманням принципу таємниці наради суддів.

162. Види судових рішень Верховного Суду України та їх обов’язковість.

За наслідками розгляду справи більшістю голосів від складу суду постановля­ється одна з таких ухвал:

про повне або часткове задоволення заяви;

про відмову в задоволенні заяви.

Рішення Верховного Суду України, ухвалені за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстав неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм закону України про кримінальну відповідальність щодо подібних суспільно небезпечних діянь (крім питань призначення покарання, звільнення від покарання та від кримінальної відповідальності), що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень, або встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні справи судом, підлягають також оприлюдненню на офіційному веб-сайті Верховного Суду України не пізніш як через десять днів з дня їх ухвалення. Рішення Верховного Суду України є обов'язковими до виконання. Відповідно до статті 382 КК України «Умисне невиконання службовою особою вироку, рішення, ухвали, поста­нови суду, що набрали законної сили, або перешкоджання їх виконанню» карається штра­фом від п'ятисот до однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавленням волі на строк до трьох років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

163.Підстави для здійснення кримінального провадження за нововиявленими обставинами.

Нововиявленими обставинами визнаються:

штучне створення або підроблення доказів, неправильність перекладу висновку і пояснень експерта, завідомо неправдиві показання свідка, потерпілого, підозрюваного, обвинуваченого, на яких ґрунтується вирок;

зловживання слідчого, прокурора, слідчого судді чи суду під час кримінального провадження;

скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення вироку чи поста­новления ухвали, що належить переглянути;

визнання Конституційним Судом України неконституційності закону, іншого право­вого акта чи їх окремого положення, застосованого судом;

інші обставини, які не були відомі суду на час судового розгляду при ухваленні судового рішення і які самі по собі або разом із раніше виявленими обставинами дово­дять неправильність вироку чи ухвали, що належить переглянути.

Перегляд судових рішень за нововиявленими обставинами у разі прийняття нових законів, інших нормативно-правових актів, якими скасовані закони та інші нормативно-правові акти, що діяли на час здійснення провадження, не допускається.

164.Строки перегляду судових рішень за нововиявленими обставинами.

За наявності обставин, які підтверджують невинуватість засудженого або вчинення ним менш тяжкого кримінального правопорушення, перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами строками не обмежено.

Заява про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами розгляда­ється судом протягом двох місяців з дня її надходження згідно з правилами, передбаченими цим Кодексом для кримінального провадження в суді тієї інстанції, яка здійснює перегляд.

Учасники судового провадження повідомляються про дату, час та місце розгляду заяви. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені, не перешкоджає розгляду заяви і перегляду судового рішення.

Суд своєю ухвалою має право зупинити виконання судового рішення, яке пере­глядається за нововиявленими обставинами, до закінчення перегляду.

165.Види судових рішень за наслідками кримінального провадження за нововиявленими обставинами.

Суд має право скасувати вирок чи ухвалу і ухвалити новий вирок чи постановити ухвалу або залишити заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими обстави­нами без задоволення. При ухваленні нового судового рішення суд користується повно­важеннями суду відповідної інстанції.

Судове рішення за наслідками кримінального провадження за нововиявленими обставинами може бути оскаржене в порядку, передбаченому цим Кодексом для оскар­ження судових рішень суду відповідної інстанції. З набранням законної сили новим судовим рішенням втрачають законну силу судові рішення інших судів у цьому кримі­нальному провадженні.

166.Поняття, значення та завдання стадії виконання судових рішень.

Значення стадії виконання вироку полягає в такому: процесуальна діяльність у цій стадії створює необхідні передумови для безпосередньої реалізації прийнятих у вироку рішень, сприяє формуванню у громадян переконання в неминучості відбування покарання за вчинення злочинного діяння, забезпечує охорону прав і законних інтересів потерпілого, засудженого, інших учасників процесу; своєчасне і точне виконання вироку сприяє вико­нанню завдань кримінального судочинства, зміцненню законності і правопорядку. Відпо­відно до закону підлягають виконанню вироки, ухвали і постанови судів у кримінальних справах у частині майнових стягнень; вироки судів у частині позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю.

Фактичне виконання вироку залежить від виду та характеру покарання, визначеного судом, та провадиться такими органами:

а) адміністрацією місць ув'язнення (слідчих ізоляторів, тюрем, кримінально-ииконавчих установ) - щодо позбавлення волі;

б) районними інспекціями виправних робіт - щодо виправних робіт без позбавлення волі;

в) державною виконавчою службою - в частині конфіскації майна (відшкодування шкоди), штрафу;

г) різними адміністративними органами - щодо заборони обіймати певні посади, займа­тися певною діяльністю; щодо позбавлення військових та інших звань;

ґ) громадськими та профспілковими організаціями - з виправлення та перевиховання умовно засуджених, а також осіб, яких взяли на поруки;

д) органами народної освіти у межах їх компетенції.

При здійсненні виконавчих дій судовий виконавець має право входити в помешкання, яке займає боржник, і робити огляд усіх його сховищ (комори, погреби, сараї, шафи, ящики і т.п.). Відкриття і огляд помешкання та сховищ провадяться у присутності понятих.

167.Порядок та строки звернення судового рішення до виконання.

ння не пізніш як через три дні з дня набрання ним законної сили або повернення матеріалів кримінального провадження до суду першої інстанції із суду апеляційної чи касаційної інстанції або Верховного Суду України.

Суд разом із своїм розпорядженням про виконання судового рішення надсилає його копію відповідному органу чи установі, на які покладено обов'язок виконати судове рішення.

У разі якщо судове рішення або його частина підлягає виконанню органами дер­жавної виконавчої служби, суд видає виконавчий лист, який звертається до виконання в порядку, передбаченому законом про виконавче провадження.

Органи, що виконують судове рішення, повідомляють суд, який постановив судове рішення, про його виконання.

До набрання обвинувальним вироком законної сили обвинувачений, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, не може бути переведений у місце позбавлення волі в іншу місцевість.

Виконання вироку здебільшого здійснюється відповідної компетенції правоохоронними органами та органами виконавчої влади (міліцією, судовими виконавцями й ін.) та регулю­ється нормами кримінального, кримінально-виконавчого, цивільного, адміністративного та інших галузей права. В цьому аспекті виконання вироку не належить до процесуальної діяльності.

Вирок не може бути зверненим до виконання або виконуватися в частині засудження за діяння, караність якого була усунена нововиданим кримінальним законом.

168. Загальні засади міжнародного співробітництва у кримінальному судочинстві.

Принципи міжнародного співробітництва у сфері правосуддя. Оскільки інститут між­народного співробітництва у сфері правосуддя засновується на безлічі нормативних джерел (Конституція України, КПК України, Закони України та Міжнародні конвенції, угоди й інші нормативні акти), то є сенс виділити систему фундаментальних положень цього інституту, його принципи, що може слугувати удосконаленню застосування цього інституту в про­блемних ситуаціях.

Принципами міжнародного співробітництва у сфері правосуддя є:

додержання законодавства України;

додержання та неприпустимість звуження існуючих прав і свобод людини та Кон­ституційних прав і свобод громадян України;

взаємності;

рівноправності сторін;

допустимість видачі особи лише за умови вчинення нею злочину, за який за законо­давством сторони, що вимагає видачі, може бути призначено покарання у вигляді позбавлення волі строком не менше як один рік;

недопустимість затримання, арешту чи притягнення до кримінальної відповідаль­ності особи, яка була викликана в країну в якості свідка чи експерта;

недопущення двох покарань за один злочин (принцип «non bis in idem»);

неприпустимість видачі громадян України іншій державі для притягнення до кри­мінальної відповідальності;

невідворотності покарання (або видай, або суди сам).

169.Обсяг та види міжнародного співробітництва під час кримінального провадження.

Міжнародне співробітництво під час кримінального провадження полягає у вжитті необхідних заходів з метою надання міжнародної правової допомоги шляхом вручення доку­ментів, виконання окремих процесуальних дій, видачі осіб, які вчинили кримінальне право­порушення, тимчасової передачі осіб, перейняття кримінального переслідування, передачі засуджених осіб та виконання вироків. Міжнародним договором України можуть бути перед­бачені інші, ніж у цьому Кодексі, форми співробітництва під час кримінального провадження.

У порядку надання правової допомоги слідчим органам і судам іноземних держав, а також слідчим органам і судам України відповідними органами іноземних держав, з якими Україною укладено договір про надання правової допомоги у кримінальних справах або на засадах взаємності, можуть бути проведені такі процесуальні дії:

допит свідків, потерпілих, експертів, підозрюваних, обвинувачених, підсудних;

виїмка предметів, документів, поштово-телеграфної кореспонденції та їх передача стороні, що здійснює запит про допомогу;

обшук приміщень і осіб та передача вилученого;

виклик осіб до слідчих органів або суду;

вручення документів особам або установам;

надання інформації про судимість обвинуваченого;

затримання й арешт особи та її екстрадицію;

виконання інших слідчих чи процесуальних дій, передбачених КПК України та між­народними угодами;

виконання вироків.

170.Порядок виконання запиту (доручення) про міжнародну правову допомогу на території України.

За відсутності міжнародного договору України міжнародна правова допомога чи інше співробітництво може бути надано на підставі запиту іншої держави чи запитано на засадах взаємності.

Уповноважений (центральний) орган України, направляючи до такої держави запит, письмово гарантує запитуваній стороні розглянути в майбутньому її запит про надання такого самого виду міжнародної правової допомоги.

Згідно з умовами частини першої цієї статті уповноважений (центральний) орган України розглядає запит іноземної держави лише за наявності письмової гарантії запиту­ючої сторони прийняти і розглянути в майбутньому запит України на засадах взаємності.

Уповноважений (центральний) орган України при зверненні за міжнародною право­вою допомогою до такої держави та наданні такій державі міжнародної правової допо­моги керується цим Кодексом.

За відсутності міжнародного договору з відповідною державою уповноважений (центральний) орган України надсилає запит про надання міжнародної правової допо­моги до Міністерства закордонних справ України для подальшого передання його ком­петентному органу запитуваної сторони дипломатичним шляхом.

171.Видача осіб, які вчинили кримінальне правопорушення (екстрадиція).

Запит про видачу особи (екстрадицію) направляється за умови, якщо за законом України хоча б за один із злочинів, у зв'язку з якими запитується видача, передбачено покарання у виді позбавлення волі на максимальний строк не менше одного року або особу засуджено до покарання у виді позбавлення волі і невідбутний строк становить не менше чотирьох місяців.

Запит компетентного органу іноземної держави про видачу особи може розгляда­тися лише у разі дотримання вимог, передбачених частиною першою цієї статті.

Запити про тимчасову видачу і транзитне перевезення особи направляються та розглядаються у такому самому порядку, як і запити про видачу особи (екстрадицію). При розгляді запитів компетентних органів іноземних держав про транзитне перевезення екстрадицій ній перевірці підлягають лише обставини, передбачені частинами першою і другою статті 589 цього Кодексу.

Центральний орган України має право відмовити в направленні запиту до іно­земної держави, якщо існують передбачені цим Кодексом або міжнародним договором України обставини, які можуть перешкоджати видачі. Він також має право відмовити компетентному органу України у зверненні до іноземної держави, якщо видача буде явно невиправданою з огляду на співвідношення тяжкості вчиненого особою кримінального правопорушення та ймовірних витрат, необхідних для екстрадиції.

Екстрадиііія (франц. extradition) - передача підозрюваних, обвинувачених чи підсудних осіб державою, на території якої вони перебувають, іншій державі (на її вимогу) для при­тягнення їх до кримінальної відповідальності та покарання.

172.Екстрадиційний арешт.

Після надходження запиту компетентного органу іноземної держави про видачу особи за дорученням або зверненням центрального органу України прокурор зверта­ється з клопотанням про її екстрадиційний арешт до слідчого судді за місцем тримання особи під вартою.

Разом із клопотанням на розгляд слідчого судді подаються:

копія запиту компетентного органу іноземної держави про видачу особи (екстра­дицію), засвідчена центральним органом України;

документи про громадянство особи;

наявні матеріали екстрадиційної перевірки.

Матеріали, що подаються слідчому судді, мають бути перекладені держав­ною мовою або іншою мовою, передбаченою міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.

При вирішенні питання про застосування екстрадиційного арешту слід­чий суддя керується положеннями цього Кодексу та міжнародного договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.

173.Види особливих проваджень у кримінальному процесі.

Кримінальний процесуальний кодекс України передбачає декілька особливих порядків провадження (Розділ VI):

- кримінальне провадження на підставі угод (Глава 35);

- кримінальне провадження у формі приватного обвинувачення (Глава 36);

- кримінальне провадження щодо окремої категорії осіб (Глава 37);

- кримінальне провадження щодо неповнолітніх (Глава 38);

- кримінальне провадження щодо застосування примусових заходів медичного характеру (Глава39);

- кримінальне провадження, яке містить відомості, що становлять державну таємницю (Глава 40);

- кримінальне провадження на території дипломатичних представництв, консульських установ України, на повітряному, морському чи річковому судні, що перебуває за межами України під прапором або з розпізнавальним знаком України, якщо це судно приписано до порту, розташованого в Україні (Глава 41).

174.Кримінальне провадження на підставі угод.

У кримінальному провадженні можуть бути укладені такі види угод:

угода про примирення між потерпілим та підозрюваним чи обвинуваченим;

угода між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим про визнання винуватості.

Реалізація ідей гуманізму у сфері судово-правової реформи обумовила появу нових цікавих ідей і правових інститутів, серед яких є інститут провадження на підставі угод.

Подібний спосіб розв'язання кримінальних правовідносин відомий ще з сивої давнини. За часів Руської Правди, норми якої наголошували, перш за все, на відшкодуванні шкоди потер­пілому, вимагаючи, поряд з цим, і відшкодування заподіяної йому моральної шкоди. Наприклад, ст. 3-4 Руської Правди встановлювалось правило: якщо хтось кого ударить батогом, або рукояткою меча чи просто рукою, то має заплатити 12 гривен за образу. Передбачалась також можливість вибору потерпілим засобів покарання винуватого: тілесне покарання чи грошове стягнення.

Угода про примирення між потерпілим та підозрюваним чи обвинуваченим - це різновид судового компромісу, який є формою відновлюваного правосуддя і спрямований на швидке відшкодування завданої кримінальним правопорушенням шкоди та відновлення порушених усіх матеріальних прав потерпілого, забезпечення спрощення, скорочення і процесуальну економію процедури розгляду кримінальних справ.

175.Кримінальне провадження у формі приватного обвинувачення.

Справи приватного обвинувачення - це справи, провадження у яких може бути розпочате слідчим, прокурором лише на підставі заяви потерпілого, на яких покладається функція обвинувачення, справи, які підлягають закриттю за примиренням сторін.

Особливостями кримінального провадження у справах приватного обвинувачення є:

КПК України делегує потерпілому право ініціювання кримінального провадження;

на потерпілого покладається функція підтримання обвинувачення в суді, але не покладається тягар доказування;

потерпілому надається право укладення угоди про примирення, яка в разі її досяг­нення в обов'язковому порядку призводить до закриття кримінального провадження.

Справи приватного обвинувачення, як справи щодо кримінальних правопорушень, перелічених у ст. 477 КПК України, розглядаються судом у загальному порядку. Під час судового розгляду таких справ потерпілий підтримує обвинувачення самостійно або через свого представника.

176.Кримінальне провадження щодо окремої категорії осіб.

Особливий порядок кримінального провадження застосовується стосовно:

народного депутата України;

судді Конституційного Суду України, професійного судді, а також присяжного і народного засідателя на час здійснення ними правосуддя;

кандидата у Президенти України;

Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини;

Голови Рахункової палати, його першого заступника, заступника, головного контр­олера та секретаря Рахункової палати;

депутата місцевої ради;

адвоката;

Генерального прокурора України, його заступника.

Усі люди с вільні і рівні у своїй гідності та правах, що визначається в ст. 21 Конституції України. Громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед зако­ном. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками (ст. 24 Конституції України).

Між тим, закон передбачає певні додаткові гарантії та підвищений ступінь захисту у сфері кримінально-правових відносинах щодо перерахованих у цій статті посадових осіб - представ­ників законодавчої, судової та виконавчої влади, а також осіб, що здійснюють правозахисну функцію.

Особливий порядок кримінального провадження стосовно указаних осіб полягає у ство­ренні додаткових гарантій проти можливого безпідставного їх звинувачення, а також наданні статусу недоторканності, застосування якого значно ускладнює процедуру їх арешту, затри­мання та притягнення до відповідальності.

177.Кримінальне провадження щодо неповнолітніх.

Кримінальне провадження щодо неповнолітньої особи, в тому числі, якщо кри­мінальне провадження здійснюється щодо декількох осіб, хоча б одна з яких є непо­внолітньою, здійснюється слідчим, який спеціально уповноважений керівником органу досудового розслідування на здійснення досудових розслідувань щодо неповнолітніх. Під час кримінального провадження щодо неповнолітнього, втому числі під час прова­дження щодо застосування примусових заходів виховного характеру, слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд та всі інші особи, що беруть у ньому участь, зобов'язані здійснювати процесуальні дії в порядку, що найменше порушує звичайний уклад життя неповноліт­нього та відповідає його віковим та психологічним особливостям, роз'яснювати суть процесуальних дій, рішень та їх значення, вислуховувати його аргументи при прийнятті процесуальних рішень та вживати всіх інших заходів, спрямованих на уникнення нега­тивного впливу на неповнолітнього.

Положення цього параграфу застосовуються у кримінальному провадженні щодо кримінальних правопорушень, вчинених особами, які не досягли вісімнадцятирічного віку.

Особливі процесуальні норми щодо судочинства у справах про злочини неповнолітніх сформульовані з урахуванням інтелектуальних, психологічних, етичних і інших особли­востей особи неповнолітнього обвинувачуваного.

Відповідно до ст. 22 КК України, кримінальній відповідальності підлягають особи, яким до вчинення злочину виповнилося 16 років. Особи, що учинили злочини у віці від 14 до 16 років, підлягають кримінальній відповідальності лише за вбивство, зґвалтування, розбій, здир­ство, крадіжку і ряд інших злочинів, винятковий перелік яких поданий у ч. 2 ст. 22 КК України.

Досудове слідство за всіма категоріями кримінальних справ стосовно неповнолітніх є обов'язковим. Неприпустимі будь-які спрощення процесуальної процедури досудового розслідування або судового розгляду.

Проведення досудового слідства у справах неповнолітніх доручається спеціально виділеним для цього слідчим, що мають високу професійну підготовку та досвід роботи з неповнолітніми.

Кримінально-процесуальне законодавство передбачає визначену систему додаткових гарантій встановлення істини, захисту прав і свобод неповнолітніх, покликаних забезпечити справедливість правосуддя та уберегти неповнолітніх від шкідливих впливів дорослих злочинців.

178.Особливості досудового розслідування у кримінальному провадженні щодо застосування примусових заходів виховного характеру.

Досудове розслідування у кримінальному провадженні щодо застосування при­мусових заходів виховного характеру здійснюється згідно з правилами, передбаченими цим Кодексом. Таке досудове розслідування здійснюється слідчим, який спеціально уповноважений керівником органу досудового розслідування на здійснення досудових розслідувань щодо неповнолітніх.

Під час досудового розслідування проводяться необхідні процесуальні дії для з'ясування обставин вчинення суспільно небезпечного діяння та особи неповнолітнього.

Участь захисника у кримінальному провадженні є обов'язковою.

За наявності достатніх підстав вважати, що особа, передбачена статтею 498 цього Кодексу, вчинила суспільно небезпечне діяння, що підпадає під ознаки діяння, за яке Кримінальним кодексом України передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років, вона може бути поміщена у приймальник-розподільник для дітей на строк до тридцяти днів на підставі ухвали слідчого судді, суду, постановленої за клопотанням прокурора згідно з правилами, передбаченими для обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Слідчий суддя, суд зобов'язані відмовити у поміщенні особи у приймальник-розпо- дільник для дітей, якщо прокурор не доведе наявність достатніх підстав вважати, що особа вчинила суспільно небезпечне діяння, яке підпадає під ознаки діяння, за яке Кримінальним кодексом України передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років, наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що особа може здійснити дії, передбачені частиною першою статті 177 цього Кодексу, та що жоден із більш м'яких заходів не може запобігти цьому.

Строк тримання особи у приймальнику-розподільнику для дітей може бути продо­вжено ухвалою слідчого судді, суду ще на строк до тридцяти днів. Питання скасування чи продовження строку тримання особи у приймальнику-розподільнику для дітей вирі­шується в порядку, передбаченому для скасування запобіжного заходу у вигляді три­мання під вартою або продовження строку тримання під вартою відповідно.

179.Кримінальне провадження щодо застосування примусових заходів медичного характеру.

Кримінальне провадження щодо застосування примусових заходів медичного характеру, передбачених законом України про кримінальну відповідальність, здійсню­ється за наявності достатніх підстав вважати, що:

особа вчинила суспільно небезпечне діяння, передбачене законом України про кримінальну відповідальність, у стані неосудності;

особа вчинила кримінальне правопорушення у стані осудності, але захворіла на психічну хворобу до постановлення вироку.

Якщо під час досудового розслідування будуть встановлені підстави для здій­снення кримінального провадження щодо застосування примусових заходів медичного характеру, слідчий, прокурор виносить постанову про зміну порядку досудового розслі­дування і продовжує його згідно з правилами, передбаченими цією главою.

Кримінально-правова оцінка суспільно небезпечного діяння, вчиненого у стані неосудності, повинна ґрунтуватися пише на відомостях, які характеризують суспільну небезпеку вчинених дій. При цьому не враховуються попередня судимість, факт вчи­нення раніше кримінального правопорушення, за який особу звільнено від відповідаль­ності або покарання, факт застосування до неї примусових заходів медичного характеру.

Примусові заходи медичного характеру застосовуються лише до осіб, які є сус­пільно небезпечними.

Примусові заходи медичного характеру — це не віднесені до видів покарання заходи примусового лікування в спеціальних лікувальних закладах, застосовувані судом відповідно до закону до осіб, які вчинили суспільно небезпечні діяння і страждають психічними або іншими, створюючими загрозу для безпеки суспільства захворюваннями.

180.Особливості кримінального провадження, яке містить відомості, що становлять державну таємницю.

Досудове розслідування та судове провадження у кримінальному провадженні, яке містить відомості, що становлять державну таємницю, проводяться з дотриманням вимог режиму секретності.

Процесуальні рішення не повинні містити відомостей, що становлять державну таємницю.До участі у кримінальному провадженні, яке містить відомості, що становлять державну таємницю, допускаються особи, які мають допуск до державної таємниці відповідної форми та яким надано доступ до конкретної секретної інформації (категорії секретної інформації) та її матеріальних носіїв. Підозрюваний чи обвинувачений бере участь у кримінальному провадженні без оформлення допуску до державної таємниці після роз’яснення йому вимог статті 28 Закону України "Про державну таємницю" та попередження про кримінальну відповідальність за розголошення відомостей, що становлять державну таємницю.Доступ до матеріалів, які містять відомості, що становлять державну таємницю, надається захисникам та законним представникам підозрюваного, обвинуваченого, потерпілому та їхнім представникам, перекладачу, експерту, спеціалісту, секретарю судового засідання, судовому розпоряднику, яким надано допуск до державної таємниці.Потерпілому та його представникам, перекладачу, експерту, спеціалісту, секретарю судового засідання, судовому розпоряднику забороняється робити виписки та копії з матеріалів, які містять державну таємницю.Захисникам та законним представникам підозрюваного чи обвинуваченого забороняється робити копії з матеріалів, які містять державну таємницю.

Підозрюваний, обвинувачений, його захисник та законний представник з метою підготовки та здійснення захисту можуть робити виписки з матеріалів, що містять державну таємницю. Такі виписки опечатуються особою, якою були зроблені, у вигляді, що унеможливлює ознайомлення з їх змістом. Виписки зберігаються з дотриманням вимог режиму секретності в органі досудового розслідування або суді та надаються особі, яка їх склала, на її вимогу: під час досудового розслідування - у приміщенні органу досудового розслідування, під час судового провадження - у приміщенні суду. Ознайомлення із змістом виписок будь-кого, крім особи, яка їх зробила, не допускається.

Матеріальні носії секретної інформації, які не долучені до матеріалів досудового розслідування, передаються в установленому законом порядку на зберігання до режимно-секретного підрозділу органу досудового розслідування.