Зміст економічної частини технологічного дипломного проекту

1.3.1 Модернізація або розробка нового технологічного процесу (нової дільниці, цеху тощо)

В цьому випадку в економічній частині студент повинен:

а) розрахувати величину капітальних вкладень К, необхідних для розробки та впровадження модернізованого або нового технологічного процесу, дільниці, цеха тощо (див. додаток Ж).

б) розрахувати виробничу собівартість одиниці продукції S_В2, яка буде вироблятись за допомогою нового технологічного процесу (див. додаток К).

в) розрахувати економічний ефект від проведення модернізо­ваного або нового технологічного процесу, дільниці, цеху тощо за формулою:

грн./рік, (1.4.1)

де S_B1 – виробнича собівартість одиниці продукції при застосу­ванні існуючого технологічного процесу, грн./шт.;

S_B2 – виробнича собівартість одиниці продукції після модернізації або при застосуванні нового технологічного процесу, грн./шт.;

N₂ – обсяг виробництва продукції за рік після модернізації або впровадження нового технологічного процесу (дільниці, цеха), шт.;

г) розрахувати термін окупності Т₀ капітальних вкладень.

Якщо існуючий технологічний процес "1" (дільниця, цех тощо) удосконалюється (модернізується) або створюється новий "2" (дільниця, цех, нове виробництво тощо), то в цьому випадку економічне обґрунтування доцільності нової розробки здійснюється шляхом зіставлення додаткових капітальних вкладень на модернізацію або розробку нового технологічного процесу К з величиною економії на собіварто­сті одиниці продукції S, яка буде виготовлятись при впровадженні модернізованого або нового технологічного процесу (дільниці, цеху, нового виробництва тощо) в порівнянні з базовим.

Механізм зіставлень додаткових капітальних вкладень К та економії на собівартості одиниці продукції S зводиться до розрахун­ку строку окупності Т₀ додаткових капітальних вкладень:

років, (1.4.2)

де К – додаткові капітальні вкладення на модернізацію або розробку нового технологічного процесу, дільниці, цеху, розширення виробництва тощо, шт.;

S₁ та S₂ – собівартість одиниці продукції при застосуванні існуючого “1” та модернізованого або нового технологічного процесу “2”, шт../шт..;

S – зменшення собівартості одиниці продукції, шт./шт.;

N₂ – обсяг виробництва продукції за рік при застосуванні нового або модернізованого технологічного процесу, шт..

У випадку, коли термін окупності Т₀ буде меншим за нормативний, тобто, меншим за 3...5 років, а для обчислювальної техніки Т₀ < 1...3 роки, то модернізація або впровадження нового шт.­нологічного процесу, проектування нової виробничої дільниці або цеху буде економічно доцільною.

Якщо в ході дипломного проектування поставлена задача ви­брати оптимальний варіант технологічного процесу (виробничої дільни­ці, цеху тощо), то для кожного із запропонованих варіантів технологі­чного процесу спрощеним способом розраховують капітальні вкла­дення та технологічну собівартість одиниці продукції, яка буде виготовлятись за допомогою кожного із варіантів.

Капітальні вкладення для кожного із варіантів можна розрахувати за формулами Б.1, Б.2 та Б.3 (див. додаток Б), при використанні яких замість величини ΔК потрібно підставляти величину К.

Величину технологічної собівартості одиниці продукції для кожного із варіантів можна розрахувати спрощеним способом за форму­лами А.1, А.2 або А.3 (див. додаток А), при використанні яких замість величини S потрібно підставляти величину S_T – технологічну собівар­тість.

Механізм вибору оптимального варіанта технологічного процесу (дільниці, цеху, підприємства тощо) полягає в розрахунку такого обсягу виробництва, при якому порівнювальні варіанти будуть рівноцінними.

Обсяг виробництва N₀, при якому запропоновані варіанти будуть рівноцінними, розраховується за формулою:

шт., (1.4.3)

де К₁ та К₂ – капітальні вкладення по кожному із варіантів технологічного процесу, грн.;

S_T1 та S_T2 – технологічна собівартість одиниці продукції, що виготовляється при застосуванні кожного із варіантів технологічного процесу, грн./шт.

При виробничій програмі N > N₀ кращим буде варіант з більши­ми капітальними вкладеннями, тобто, варіант "2".

При виробничій програмі N < N₀ кращим буде варіант з менши­ми капітальними вкладеннями, тобто, варіант "1".