Стаття 2. Забезпечення реструктуризації зобов’язань за споживчим кредитом

Про реструктуризацію зобов'язань за кредитами в іноземній валюті

Цей Закон спрямований на захист прав та законних інтересів споживачів фінансових послуг, мінімізацію негативних наслідків девальвації національної валюти для фізичних осіб – резидентів України, які мають діючі невиконані зобов’язання в іноземній валюті за договорами споживчого кредиту, в тому числі забезпечені іпотекою (далі – кредитні договори), укладеними з банками та іншими фінансовими установами, що діють на території України, та іншими особами, яким відступлені права вимоги за такими договорами, шляхом встановлення порядку та умов реструктуризації зобов’язань за кредитними договорами в іноземній валюті в національну валюту України.

Стаття 1. Визначення термінів

У цьому Законі наведені нижче терміни вживаються в такому значенні:

кредитор – банк або інша фінансова установа, що діє на території України та надала грошові кошти в іноземній валюті фізичним особам – резидентам України за кредитними договорами, та інші особи, яким відступлені права вимоги за такими кредитними договорами;

позичальник – фізична особа – резидент України, який має невиконані зобов’язання в іноземній валюті перед кредитором за договором споживчого кредиту, в тому числі забезпеченим іпотекою;

споживчий кредит – кошти в іноземній валюті, надані кредитором позичальнику для придбання будь-якого товару, в тому числі рухомого та нерухомого майна – житлової та нежитлової нерухомості, земельних ділянок, транспортних засобів, продукції, послуг для задоволення особистих потреб.

Інші терміни у цьому Законі вживаються у значеннях, наведених в інших законах та нормативно-правових актах України.

Стаття 2. Забезпечення реструктуризації зобов’язань за споживчим кредитом

Кредитори за письмовою заявою позичальників, які мають діючі невиконані (на момент набрання чинності цим Законом) зобов’язання за споживчими кредитами, зобов’язані провести реструктуризацію зобов’язань за такими споживчими кредитами на умовах і в порядку, визначених цим Законом.

Кредиторам забороняється встановлювати для позичальників додаткові зобов’язання щодо сплати будь-яких платежів, зборів, комісій тощо на свою користь за проведення реструктуризації зобов’язань за кредитними договорами.

Для проведення реструктуризації зобов’язань за кредитними договорами кредиторам забороняється вимагати від позичальників без їхньої згоди надання будь-яких інших документів, крім письмової заяви.

З моменту набрання чинності цим Законом кредиторам забороняється відступати право вимоги за споживчими кредитами іншим особам (у будь-який спосіб – за договором відступлення права вимоги, продажу/міни права вимоги, договором факторингу тощо) без попередньої пропозиції виконання грошового зобов’язання позичальнику та його поручителю/поручителям за ціною відступлення права вимоги. Позичальник та його поручитель/поручителі мають переважне право на набуття права вимоги або виконання грошового зобов’язання за кредитними договорами в іноземній валюті.

Кредитор, який має намір відступити право вимоги, зобов'язаний письмово повідомити позичальника та його поручителя/поручителів про намір відступити право вимоги, вказавши ціну та інші умови, на яких він їх відступає, та рахунок, на який мають бути зараховані кошти.

Якщо позичальник та його поручителі відмовилися від переважного права на набуття або виконання грошового зобов’язання перед кредитором за ціною відступлення права вимоги та не здійснили зарахування коштів на вказаний кредитором рахунок протягом 60 календарних днів із дня отримання ним повідомлення, кредитор має право відступити право вимоги іншій особі. Умови та ціна договору про відступлення права вимоги новому кредитору не можуть відрізнятися від тих, що були запропоновані позичальнику та поручителю/поручителям.

Позичальник та його поручитель/поручителі вважаються повідомленими з моменту отримання цінного листа кредитора з описом вкладення та з повідомленням про вручення.

Якщо бажання придбати право вимоги виявили кілька осіб, перевага надається позичальнику. Якщо позичальник відмовився від придбання права вимоги, а бажання придбати право вимоги виявили кілька поручителів, кредитор має право вибору набувача серед цих поручителів.

У разі відступлення права вимоги з порушенням переважного права позичальника та його поручителя/поручителів на виконання грошового зобов’язання перед кредитором за ціною відступлення права вимоги, такий позичальник або його поручитель/поручителі може подати до суду позов про переведення на них прав та обов'язків нового кредитора. Одночасно позичальник або поручитель зобов'язаний внести на депозитний рахунок суду грошову суму, яку за договором має сплатити набувач.

У разі відступлення кредиторами права вимоги за споживчими кредитами, укладеними до моменту набрання чинності цим Законом, іншим особам, які не є фінансовими установами, позичальник виконує зобов’язання перед новим кредитором тільки за ціною відступлення права вимоги.