Освіта. Стан шкільництва

За традицією школи діяли при церквах і монастирях. Підготовлені дяки навчали дітей письму церковнослов'янською мо­вою, основам арифметики, молитвам, співу. Такі школи існували в найбільших містах, згодом їх кількість зростала. Розгортання реформаційного руху зумовило появу про­тестантських шкіл. Вони, зокрема, були засновані в Гощі, Белзі, Львові, Берестечку, Хмільнику.

Створювали свої школи та колегіуми і єзуїти, які головну мету виховної діяльно­сті вбачали в наверненні якомога більшої кількості українців до католицької віри.

Острозька академія. Нові риси у розвитку освіти найяскравіше втілилися в ді­яльності Острозького культурно-освітнього осередку. Його було створено 1576 р. з іні­ціативи князя Василя-Костянтина Ост­розького. Головну мету діяльності він уба­чав у відродженні української культури на засадах православ'я. З цією метою не піз­ніше 1578 р. в Острозі було створено школу. В ній ґрунтовно вивчалися мови — церков­нослов'янська, грецька й латина. Виклада­лися і «сім вільних наук» - граматика, риторика, діалектика, арифметика, геометрія, астрономія, музика. Шкільна програма, за якою здійснювалося навчання в Острозькій школі, передбачала початкову й середню освіту з елементами вищої. Влас­не, тому сучасники називали Острозьку школу і школою, і колегіумом, і академією. То була слов'яно-греко-латинська шко­ла - перша вища школа в Україні та на східнослов'янських землях. Першим рек­тором Острозької академії був Герасим Смотрицький - знавець літератури, поет, письменник. На запрошення Костянтина Острозького він прибув до Острога та очо­лив гурток учених, які готували до друку Острозьку Біблію. Герасим Смотрицький був головним перекладачем і редактором цього видання. Серед вихованців Острозь­кої академії було багато видатних особи­стостей, зокрема Максим (Мелетій) і Сте­пан Смотрицькі, Петро Конашевич-Сагайдачний, Иов Борецький.

Братські школи. Освітянські й виховні ідеї Острозької академії були підхоплені братствами. Необхідність протидіяти наступові католицької культури спричинила появу братських шкіл. Перша така школа з'явилась у Львові 1586 p., а незабаром їх почали створювати по всій Україні. На по­чатку 17 ст. братських шкіл налічувалося близько 30. Утримувалися вони коштом братств. Діти з незаможних родин і сироти навчалися безкоштовно. Головне призна­чення братських шкіл - давати добру освіту й виховувати відданість давнім традиціям та батьківській вірі. Братські школи, так само як і Острозька школа, були слов'яно-греко-латинськими. У 1615 р. постала братська школа в Києві. До її заснування доклали зусиль вчені, письменники й про­відні діячі православної церкви, які гурту­валися навколо архімандрита Києво-Печер­ської лаври Єлисея Плетенецького. Першим ректором Київської братської школи був Йов Борецький. Восени 1631 р. в Києві ви­никла ще одна школа - Лаврська. Заснував її архімандрит Києво-Печерської лаври Петро Могила. Незабаром Лаврську школу було об'єднано з Київською братською. Об'єднана школа почала діяти у вересні 1632 р. Називалася вона колегією.

Києво-Могилянська академія. Київ­ська колегія (згодом Києво-Могилянська академія) була вищим навчальним закла­дом. Повний курс навчання тривав 12 років. Усього в академії було вісім класів, а кіль­кість предметів перевищувала ЗО. Основу навчальних предметів становили ті ж таки «сім вільних наук». У перших чотирьох кла­сах академії вивчалися мови: книжна укра­їнська, церковнослов'янська, грецька, ла­тинська й польська. Усі вищі науки в Києво-Могилянській академії викладалися, як і скрізь у Західній Європі, латиною. Проте дбали в академії і про належне знання укра­їнської мови. Києво-Могилянська академія впродовж тривалого часу була єдиним ви­щим навчальним закладом для всіх станів України, Східної Європи і православного світу.