Порядок виконання роботи. Дослід 1. Корозія заліза в різних електролітах

Дослід 1. Корозія заліза в різних електролітах.

Налити у чотири пробірки на 1/3 їх об’єму: у першу – дисти -льовану воду; в другу – розчин HCl, в третю – розчин NaCl в четверту – розчин NaOH. Додати у кожну пробірку по 2 краплини розчину калій гексаціаноферату (ІІІ) Fe₃[Fe(CN)₆] та перемішати. В усі пробірки одночасно занурити по зразку заліза. Через деякий час візуально оцінити швидкість корозії заліза в різних електролітах за інтенсивністю синього забарвлення розчину. Синє забарвлення зумовлене появою у розчині (внаслідок корозії заліза Fe˚-2eˉ→Fe²+ - анодний процес) йонів Fe²⁺, які утворюють з калій гексаціанофератом (ІІІ) «турнбулеву синь» K₃[Fe(CN)₆] за реакцією:

3Fe²⁺ + 2K₃[Fe(CN)₆] = Fe₃[Fe(CN)₆]₂ + 6K⁺.

Дослід 2. Гальванокорозія металів у розчинах електролітів

Налити у 7 пробірок на 1/3 їх об’єму розчин NaCl. В кожну пробірку додати по 2 краплини розчину фенолфталеїну, перемішати та занурити в них зразки гальванічних пар: у першу – залізо, обкручене мідним дротом, у другу – алюміній, обкручений мідним дротом, у третю – цинк, обкручений мідним дротом, а в решту пробірок для порівняння окремо зразки заліза, алюмінію, цинку, міді. Через деякий час за інтенсивністю малинового забарвлення розчинів візуально оцінити швидкість корозії різних металів та гальванічних пар при однакових умовах. Скласти рівняння анодних та катодних процесів для кожної гальванічної пари, враховуючи, що малинове забарвлення зумовлене реакцією фенолфталеїну з гідроксид- йонами, які утворюються на катодних ділянках за реакцією:

O₂ + 2H₂O + 4eˉ = 4OHˉ (киснева деполяризація).

Дослід 3. Приготування фероксіліндикатору.

Фероксіліндикатор є універсальним індикатором, який застосовують для визначення стійкості заліза та залізних сплавів до електрохімічної корозії. Для його приготування налити у склянку 100мл розчину натрій хлориду, додати 10 краплин розчину фенолфталеїну та 10 краплин розчину калій гексаціаноферату(ІІІ) K₃[Fe(CN)₆], перемішати розчин. Досліджуваний зразок занурити у розчин і спостерігати зміну забарвлення розчину біля поверхні зразка. У випадку корозії заліза в розчин переходять іони Fe²⁺, які, реагуючи з калій гексаціанофератом(ІІІ), забарвлюють анодні ділянки в синій колір (дослід 1). На катодних ділянках з’являється малинове забарвлення завдяки реакції утворених гідроксид-йонів з фенолфталеїном (дослід 2).

Дослід 4. Захисні властивості катодних та анодних металевих покриттів

Узяти зразок полудженого заліза(покритого оловом) і нанести за допомогою гострого предмету декілька глибоких подряпин на одному боці його поверхні, таким чином щоб подряпини досягли заліза. Таке ж саме зробити зі зразком оцинкованого заліза. Налити у дві склянки по 25 мл фероксіліндекатору і занурити в них повністю зразки догори подряпинами. Через 20 - 25 хвилин візуально визначити анодні та катодні ділянки. Для кожного випадку записати рівняння анодних та катодних процесів. Вказати яке покриття – катодне, а яке – анодне.

Дослід 5. Захист від корозії за допомогою інгібіторів

Налити у дві пробірки по 2-3 мл розчину сульфатної кислоти і занурити в кожну по залізному зразку. Коли виділення водню стане досить інтенсивним, додати в одну з пробірок мікрошпатель уротропіну. Через деякий час порівняти швидкість виділення водню в обох пробірках. Провести аналогічний дослід з тіосечовиною. Пояснити сутність явища.

7.6 Зміст звіту

7.6.1 Назва роботи

7.6.2 Мета роботи

7.6.3 Вивчення загальних відомостей

7.6.4 Виконання завдань для самостійного розв’язання

7.6.5 Аналіз дослідів. Складання рівнянь реакцій

7.6.6 Висновки.