Управління ризиками фінансових інвестицій

До способів зниження ризиків фінансових інвестицій відносять:

- диверсифікованість;

- придбання додаткової інформації про предмет угоди;

- самострахування (створення фінансових резервів);

- страхування;

- хеджування;

- лімітування й ін.

Одним з основних інструментів управління ризиками інвестування у фінансові інструменти є диверсифікованість інвестиційного портфеля (портфеля фінансових інвестицій).

При цьому під інвестиційним портфелем розуміють цілеспрямовано сформовану сукупність фінансових інструментів, призначених для здійснення фінансового інвестування відповідно до розробленої інвестиційної політики, тобто портфель – це деяка сукупність активів.

Локальними цілями формування інвестиційного портфеля можуть бути:

- забезпечення високого рівня формування інвестиційного доходу в поточному періоді;

- забезпечення високих темпів приросту інвестованого капіталу в довгостроковій перспективі;

- забезпечення мінімізації рівня інвестиційних ризиків;

- забезпечення необхідне ліквідністю інвестиційного портфеля;

- забезпечення максимального ефекту «податкового щита» у процесі фінансового інвестування.

По цілям формування інвестиційного доходу розрізняють:

1) портфель доходу – сформований за критерієм максимізації рівня інвестиційного прибутку в поточному періоді поза залежністю від темпів приросту інвестованого капіталу в довгостроковій перспективі;

2) портфель росту – побудований за критерієм максимізації темпів приросту інвестованого капіталу в довгостроковій перспективі незалежно від рівня прибутку в поточному періоді.

За рівнем прийнятих ризиків:

1) агресивний (спекулятивний) портфель – сформований за критерієм максимізації поточного доходу або приросту капіталу поза залежністю від супутніх йому рівня ризику.

2) помірний (компромісний) портфель – загальний рівень портфельного ризику наближений до середньоринкового.

3) консервативний портфель – сформований за критерієм мінімізації рівня інвестиційного ризику.

За рівнем ліквідності:

1) високоліквідний портфель – з короткострокових фінансових інструментів, а також з довгострокових, що користуються високим попитом на ринку, по яких регулярно відбуваються угоди з купівлі-продажу.

2) середньоліквідний портфель – формується з короткострокових фінансових інструментів, а також з довгострокових їхніх видів, що не користуються високим попитом на ринку

3) низьколіквідний портфель – формується, як правило, з облігацій із тривалим періодом погашення або акцій підприємств, що забезпечують більш високий рівень доходу, але користується дуже низьким попитом.

За інвестиційним періодом:

1) короткостроковий портфель – з інструментів, використаних до року (для страхування запасу грошових активів, що входять до складу оборотного капіталу підприємства);

2) довгостроковий.

По стабільності структури основних видів фінансових інструментів інвестування:

1) портфель з фіксованою структурою активів – питома вага основних видів фінансових інструментів інвестування залишається незмінним протягом тривалого періоду часу;

2) портфель із гнучкою структурою активів – питомі ваги є рухливими і змінюються під впливом факторів зовнішнього середовища або цілей інвестування.

По спеціалізації основних видів фінансових інструментів інвестування:

1) портфель акцій – забезпечує високий приріст капіталу в довгостроковій перспективі (портфель акцій венчурних підприємств);

2) портфель облігацій – забезпечує високі темпи формування поточного доходу, мінімізацію інвестиційних ризиків;

3) портфель векселів – забезпечує поточні доходи;

4) портфель міжнародних інвестицій – формується, як правило, інституціональними інвесторами;

5) портфель депозитних внесків;

6) інші.

По числу стратегічних цілей формування:

1) одноцільовий портфель – усі фінансові інструменти відібрані в його склад за критерієм однієї зі стратегічних цілей його формування;

2) багатоцільовий (комбінований) портфель – передбачається одночасне рішення ряду стратегічних цілей:

- агресивний портфель доходу;

- агресивний портфель росту;

- помірний портфель доходу;

- помірний портфель росту;

- консервативний портфель доходу;

- консервативний портфель росту (гарантований портфель росту).

Розрізняють наступні підходи до диверсифікованості інвестиційного портфеля:

1) проста диверсифікованість інвестиційного портфеля:

- диверсифікованість інвестиційного портфеля без використання безризикових активів;

- диверсифікованість по Тобину - диверсифікованість інвестиційного портфеля з використанням безризикових активів;

2) диверсифікованість інвестиційного портфеля на основі моделі оцінки капітальних активів;

3) диверсифікованість інвестиційного портфеля по Марковицу.

Проста диверсифікованість інвестиційного портфеля припускає мінімізацію сукупного ризику портфеля (коливання загального доходу портфеля) шляхом простого випадкового розширення інвестиційного портфеля при продажі частини одних інвестиційних активів і покупці на виручені засоби інших (випадково обраних) активів. Її ефективність відносно невелика (за даними вчених проста диверсифікованість інвестиційного портфеля, що складає з простих акцій, дозволяє при збереженні середньої прибутковості інвестицій на втраті 13% досягати зниження середньоквадратичного відхилення фактичної прибутковості вкладень від зазначеної середньої з 22% при 8 різних акціях у портфелі до 19% при кількості акцій – 128 шт.).

Диверсифікованість інвестиційного портфеля з використанням безризикових активів (шляхом їхнього включення в інвестиційний портфель поряд з іншими активами) дозволяє трохи поліпшити результати простої диверсифікованості.

Розглянемо інвестиційний портфель, що складається з двох активів – одного ризикового й один безризикового.

– середня очікувана прибутковість ризикового активу;

R – середня очікувана прибутковість безризикового активу (по визначенню стабільна);

x_s – частка засобів, вкладених у ризиковий актив;

- середньоквадратичне відхилення безризикового активу ( =0);

(1 - х_s) - частка засобів, вкладених у безрисовий актив.

Загальна середня очікувана прибутковість портфеля є середньозваженою величиною:

Дисперсія (ризик портфеля Тобина) дорівнює:

Диверсифікованість інвестиційного портфеля на основі моделі оцінки капітальних активів – мінімізація ризику здійснюється шляхом хеджування ризиків одних вхідних у портфель активів включенням у нього інших спеціально підібраних інвестиційних активів. При цьому включаються інвестиційні інструменти, доходи від вкладень у які при прояві тих самих факторів ризику змінюються в зворотній залежності друг від друга.

Така залежність описується коефіцієнтом кореляції – вимірює ступінь лінійної кореляції між двома доходностями. Коефіцієнт кореляції знаходиться в межах від –1 до +1. Якщо коефіцієнт = +1, то прибутковості цілком позитивно коррельовані. Якщо кореляція доходностей не збігається з –1 або +1, то прибутковості не цілком коррельовані. Якщо коефіцієнт дорівнює нулеві – прибутковості не коррельовані.

Для розрахунку коефіцієнта кореляції необхідно спочатку розрахувати коефіцієнт коваріації:

,

.

Прибутковість портфеля:

Середня прибутковість портфеля:

Дисперсія портфеля:

по іншому можна записати:

,

де перший доданок - визначає ризик, зв'язаний тільки з дисперсіями окремих доходностей (несистематичний ризик). Другий компонент ризику, визначає ризик, зв'язаний з кореляціями між доходностями активів, включених у портфель (систематичний ризик).

З вираження видно, що дані види ризику по-різному поводяться при зміні кількості і видів активів, що включаються в портфель. З розширенням портфеля несистематичний ризик стає усе менше. Систематичний ризик поводиться по-іншому. Зі збільшенням кількості активів, що включаються в портфель, систематичний ризик сходиться до середнього по всім ковариаціям для всіх пар активів, включених у портфель.

Вважається, що диверсифікованість портфеля приводить до зниження ризику інвестицій, однак супроводжується одночасним зменшенням загальної середньої очікуваної прибутковості капвкладень. Проте, існують можливості домогтися такої диверсифікованості, при якій іноді середня очікувана і фактична прибутковості при зниженні ризику портфеля можуть рости. Така диверсифікованість портфеля називається диверсифікованістю по Марковицу. У даному випадку включаються в портфель активи, що не тільки мають негативний бета-коефіцієнт, але і на даний момент характеризуються підвищеною прибутковістю.

Поводження систематичного і несистематичного ризику відбивають наступні важливі закономірності:

1) якщо прибутковості активів не є цілком позитивно коррельовані, то диверсифікованість портфеля зменшує дисперсію (ризик) портфеля без адекватного зменшення середньої прибутковості (дана обставина дала привід називати диверсифікованість «єдиним безкоштовним сніданком в економіці»);

2) у випадку добре диверсифікованого портфеля (близько 30 активів у портфелі) несистематичним ризиком можна зневажити, тому що він у будь-якому випадку прагнути до нуля;

Приклад

У портфелі є акції компаній А, Б, У, що складають відповідно 15%, 40% і 45% у його структурі. Їх норми прибутковості відповідно складають: 24%, 18%, 10%; коефіцієнти кореляції: К_коррел(1-й і 2-й акції) = 0,7; К_коррел(1-й і 3-й акції) = -0,4; К_коррел(2-й і 3-й акції) = 0,5; середньоквадратичне відхилення прибутковості даних акцій складає: 15%, 7%, 5% відповідно. Визначити прибутковість рівень ризику портфеля.

Рішення:

1) прибутковість портфеля:

3,6 + 7,2 + 4,5 = 15,3%;

2) ризик портфеля:

= 0,002552275

5,05%.

Приклад

Очікувані норми прибутковості акцій компаній А и Б дорівнюють відповідно 12% і 14%; середньоквадратичне відхилення 3% і 5%; коефіцієнт кореляції дорівнює 1. Частка акцій компанії А – 20%. Визначити прибутковість портфеля акцій і його загальний рівень ризику.

Рішення:

А) 13,6%;

= 0,002116

4,6%.

8.2. контрольні запитання

8.2.1. В чому особливості інвестиційних ризиків фінансового інвестування?

8.2.2. Назвіть види інвестиційних ризиків фінансового інвестування.

8.2.3. Для яких видів фінансового інвестування притаманний відсотковий ризик?

8.2.4. Що є ризиком ліквідності фінансових інвестицій?

8.2.5. Які фактори натепер посилюють інвестиційні ризики фінансового інвестування?

8.2.6. В чому особливість оцінки інвестиційних ризиків фінансового інвестування?

8.2.7. В чому сутність застосування β – коефіцієнта для оцінки інвестиційного ризику?

8.2.8. Які фактори впливають на розмір β – коефіцієнта?

8.2.9. Які фактори впливають на величину інвестиційного ризику портфеля цінних паперів?

8.2.10. Чи може ризик інвестиційного портфеля бути меншим від ризиків цінних паперів, які його складають. Якщо так, то чому?

8.2.11. Назвіть методи управління інвестиційними ризиками фінансових інвестицій?

8.2.12. Що є диверсифікацією інвестиційних ризиків та для чого вона застосовується?

8.2.13. Дайте визначення інвестиційного портфеля.

8.2.14. Які види інвестиційних портфелів є?

8.2.13. Які види інвестиційних портфелів є найбільш ризикованими?

8.2.14. Як рівень ліквідності цінних паперів в портфелі впливає на рівень інвестиційного ризику останнього?

8.2.15. Які є види диверсифікації інвестиційного ризику фінансових інвестицій?

8.2.16. Які є негативні наслідки диверсифікації інвестиційних ризиків?

8.2.17. Яким чином диверсифікація впливає на систематичний і несистематичний інвестиційний ризики?

8.2.18. За рахунок яких цінних паперів вітчизняних емітентів в Україні можна знижувати інвестиційний ризик?

8.2.19. В чому сутність застосування хеджування інвестиційного ризику?

8.2.20. Назвіть основні інструменти хеджування ризиків фінансових інвестицій.