Главная Случайная страница


Полезное:

Как сделать разговор полезным и приятным Как сделать объемную звезду своими руками Как сделать то, что делать не хочется? Как сделать погремушку Как сделать так чтобы женщины сами знакомились с вами Как сделать идею коммерческой Как сделать хорошую растяжку ног? Как сделать наш разум здоровым? Как сделать, чтобы люди обманывали меньше Вопрос 4. Как сделать так, чтобы вас уважали и ценили? Как сделать лучше себе и другим людям Как сделать свидание интересным?


Категории:

АрхитектураАстрономияБиологияГеографияГеологияИнформатикаИскусствоИсторияКулинарияКультураМаркетингМатематикаМедицинаМенеджментОхрана трудаПравоПроизводствоПсихологияРелигияСоциологияСпортТехникаФизикаФилософияХимияЭкологияЭкономикаЭлектроника






Методи обліку ризиків у показниках ефективності інвестиційного проекту





Оцінка ризику являє собою сукупність регулярних процедур їхнього аналізу, ідентифікації джерел виникнення, визначення можливих масштабів наслідків прояву ризикових факторів.

У найбільш загальному наближенні виділяються два підходи до оцінки інвестиційних ризиків: якісний аналіз і кількісна оцінка. При цьому задача якісного аналізу складається у виявленні й ідентифікації проектних ризиків, визначенні причин і факторів, що впливають на рівень даного ризику. Кількісна ж оцінка припускає чисельне визначення величин окремих інвестиційних ризиків і ризику проекту в цілому. Інструментарієм останньої є методи теорії імовірностей, математичної статистики, теорії досліджень операцій.

Виходячи ж з цілей оцінки інвестиційних ризиків, а також укрупнених етапів здійснення інвестиційного проекту, підходи до оцінки доцільно розділити на:

1) методи оцінки інвестиційних ризиків з метою аналізу інвестиційного проекту на етапі його добору;

2) методи оцінки інвестиційних ризиків з метою їхнього подальшого моніторингу в процесі реалізації інвестиційного проекту Специфікою оцінки ризиків на етапі реалізації проекту є необхідність у визначенні рівнів окремих інвестиційних ризиків з метою визначення їхньої прийнятності, а також подальшого впливу на них.

Перша група методів оцінки тісно зв'язана з критеріями показників ефективності інвестиційного проекту, на підставі яких робиться рішення про його вибір. У загальному випадку, показники узагальнено характеризують ефективність інвестиційного проекту при всіх можливих умовах реалізації (ризиках) називаються показниками очікуваної ефективності.

У залежності від того, як реалізується проект при різних сценаріях, виділяють наступні рівні його стійкості:

- абсолютна стійкість – якщо проект ефективний при всіх сценаріях розвитку несприятливих подій;

- достатня стійкість – якщо проект стає неефективним тільки при тих можливих сценаріях, що мають малий ступінь імовірності;

- хитливий проект – якщо він стає неефективним при сценаріях, що мають високий ступінь імовірності їхньої реалізації.

Метод укрупненої стійкості інвестиційного проекту полягає у використанні з метою визначення ефективності впровадження інвестиційного проекту помірно-песимістичних прогнозів його техніко-економічних параметрів і параметрів економічного оточення. При цьому, передбачаються збільшення термінів упровадження проекту, зменшення проектних обсягів виробництва і реалізації продукції, а також резерви засобів для фінансування додаткових інвестиційних і операційних витрат. З урахуванням даних коректувань, проект буде стійким при збереженні досить високих значеннях показників його ефективності.

Іншим підходом до укрупненої оцінки стійкості є оцінка шляхом порівняння ВНД (внутрішньої норми прибутковості) із прийнятої для даного проекту нормою дисконту, що включає премію за ризик – різниця повинна перевищувати 10 - 15%. Індекс прибутковості в стійкого проекту повинний бути вище 1.2. Ознакою стійкості інвестиційного проекту до можливого відхилення грошових надходжень також є невеликий термін його окупності.

Методи коректування ставки дисконтування в залежності від ризику інвестицій є основним методом обліку ризиків у практиці інвестиційного аналізу.

Облік мінливості прибутковості інвестиційного проекту також виробляється за допомогою методу оцінки капітальних активів (модель МОКА). Його особливістю є те, що ризик інвестиційного проекту ототожнюється з ризиком його підприємства, що впроваджує. Таким чином, ефективність проекту оцінюється з погляду власників або акціонерів підприємства, інвестиційний портфель яких вважається диверсифиційним щодо специфічного ризику окремого проекту. Існує кілька підходів до побудови даної моделі:

- класичний;

- на підставі методу аналогій;

- метод бухгалтерської β;

- методи розрахунку β – коефіцієнта за допомогою експертних оцінок;

- модель з урахуванням несистематичного ризику (модель Н. Дженсона);

- модель розрахунку β – коефіцієнта з урахуванням структури фінансування.

При класичному методі норма дисконту, що враховує систематичний ризик інвестиційного проекту, розраховується в такий спосіб:

,

де Е0 – прибутковість безризикових інвестицій;

R – средньоринкова прибутковість (усієї сукупності акцій, що звертаються на ринку,);

β – коефіцієнт, що відбиває відносну ризикованість даного проекту в порівнянні з інвестуванням у средньоринковий пакет акцій.

Однак даний підхід має свої недоліки. Зокрема, необґрунтованість ототожнення ризику підприємства і ризиків інвестиційного проекту, обмеженість обліку тільки систематичних ризиків, можливість тільки наближеного розрахунку середньоринкової прибутковості, складність визначення β – коефіцієнта для підприємства, у якого акції не котируються на ринку цінних паперів.

З метою подолання останнього недоліку при недостатності або відсутності інформації для розрахунку β – коефіцієнта, пропонується метод аналогічної компанії. Відповідно до даного методу β – коефіцієнт розраховується:

,

де dm – прибутковість акцій підприємства – аналога при m-ном спостереженні;

dср - середня прибутковість акцій підприємства – аналога.

Однак, незважаючи на подібність продукції підприємства, що впроваджує інвестиційний проект, і підприємства – аналога, ціна акцій кожного з них визначається також специфічними рисами – структурою капіталу, дивідендною політикою, ступенем диверсифікованності виробництва, відносинами з державою.

Спроба подолання недоліку, зв'язаного з неможливістю одержання таких даних для підприємств, чиї акції не котируються на ринку цінних паперів, також здійснюється з методу, в основу розрахунку якого покладені среднеквадратичні відхилення місячних індексів відповідно цін на вироблену продукцію (σ2п), цін на основні споживані ресурси (σ2р) і цін у країні (індексів інфляції) від середніх за попередній рік значень даних індексів (σ2ц):

.

Недоліком даного підходу є невідповідність ідеології бета-методу за формою і власне кажучи – не враховується коррелювання показників, облік ризику виробляється окремо по витратах і результатам.

Більш обґрунтованим підходом, націленим на подолання аналогічного недоліку класичного методу, є метод бухгалтерської бети, що заснований на побудові лінії регресії, що пояснює коливання коефіцієнта, підраховуваного як відношення валового прибутку до активів компанії в залежності від значення якого-небудь фондового індексу. Кут нахилу лінії регресії, при цьому, називають бухгалтерською бетою. Однак слід зазначити, що внаслідок невисокої кореляції між бухгалтерською бетою і її прототипом ринковою бетою - низька кореляції, що визначає досить слабку апроксимацію ринкової бети.

З метою же подолання недоліку класичного методу в частині відображення їм тільки систематичного ризику, використовується метод Н. Дженсона:

,

де α – частина ризикової премії, що залежить від рейтингу, репутації підприємства та виражає неваріаційний ризик, а також кваліфікацію персоналу інвестиційного проекту;

ε – частина ризикової премії, не обумовлена загальноринковими тенденціями й виражаюча варіаційний несистематичний ризик.

При цьому всі параметри, крім β – коефіцієнта розраховуються кумулятивним методом.

Облік специфічного ризику в частині рівня фінансової стійкості підприємства запропонований у моделі Р. Хамады, де β – коефіцієнт залежить від співвідношення власних і позикових коштів:

,

де τ – ставка податку на прибуток;

δ – співвідношення позикового і власного капіталу.

Слід зазначити, що методом що дозволяє врахувати при розрахунку β – коефіцієнта максимальна кількість факторів ризику, є експертний метод, де ранжирування кожного фактора виробляється шляхом оцінки його впливу на загальний β – коефіцієнт інвестиційного проекту. У підсумку, виходячи з отриманих оцінок, розраховується середньозважений коефіцієнт ризику.

Наступним підходом до коректування ставки дисконту відповідно до рівня інвестиційного ризику є метод розрахунку ставки дисконту як середньозваженої ціни (вартості) капіталу (WACC – weighted average cost of capital). З огляду на розмір власних і позикових коштів, середньозважена вартість капіталу з урахуванням оподатковування визначається в такий спосіб:

,

де gc – частка власного капіталу;

gз – частка позикового капіталу;

rc – необхідна норма прибутковості акцій підприємства;

rз - ставка відсотка по позиці.

При цьому існує два варіанти до визначення часток власного і позикового капіталу. Перший варіант передбачає встановлення даних часток інвестиційного проекту відповідно до їх значення в загальній структурі капіталу підприємства. У цьому випадку в ставці дисконту відіб'ється ризик усього підприємства, а не ризик, зв'язаний безпосередньо з інвестиційним проектом. Слід зазначити, що даний варіант орієнтований на підприємства, що прагнуть підтримувати структуру фінансування інвестиційних проектів у відповідності зі структурою загального фінансування своєї діяльності, тим самим усредняя ризики різних проектів. Недоліком такого підходу, як і в загальному методу WACC є заперечення мінливості структури фінансування проекту в процесі його впровадження, а також ототожнення загального ризику діяльності підприємства з інвестиційними ризиками проекту.

В другому варіанті в розрахунку використовується структура капіталу інвестиційного проекту. Крім того, при даному варіанті розраховуються перемінні по кроках дисконтні ставки відповідно до дійсної структури фінансування на кожнім етапі інвестиційного проекту.

Методи аналізу чутливості спрямовані на аналіз ураження результатів інвестиційного проекту до потенційних погіршень його параметрів.

Наступним методом із групи методів оцінки чутливості можна віднести метод, відповідно до якого відбувається послідовно-одинична зміна кожної перемінної (фактора), що входять у розрахунок критеріального або результуючого показника – тільки одна з перемінних змінює своє значення на прогнозне число відсотків і на цій основі перераховується нова величина використовуваного критерію (наприклад, чистого дисконтованого доходу або внутрішня норма прибутковості). Потім оцінюється процентна зміна критерію стосовно базисного випадку і розраховується показник чутливості, що представляє собою відношення процентної зміни критерію до зміни значення перемінної на один відсоток. Таке відношення ще називають еластичністю зміни показника. На підставі експертного ранжирування перемінних по ступені важливості (наприклад, дуже висока, середня, низька) і експертної оцінки вірогідності прогнозу значень будується «матриця чутливості». Необхідно відзначити, даний метод не дивлячись на те, що лише частково описує рівень інвестиційного ризику (з погляду уразливості об'єкта до негативної зміни умов реалізації проекту), дає можливість виявити найбільш істотні і небезпечні інвестиційні ризики, що можуть привести до значних негативних наслідків.

Метод граничних значень являє собою спосіб оцінки інвестиційних ризиків з погляду їхніх граничних значень, а саме, таких значень, при яких значення критеріального показника ефективності інвестиційного проекту звертається в нуль.

У міжнародній і вітчизняній практиці широко використовується аналіз крапки беззбитковості, що дозволяє проводити грубу оцінку ризиків проекту, а саме, зміна прибутку проекту в залежності від зміни обсягів реалізації. Однак, будучи працюючим методом при аналізі чутливості до ризиків у поточній діяльності підприємства, даний метод має свої обмеження в додатку до інвестиційного проекту. Зокрема, така форма розрахунків більш коректна для оцінки уразливості результатів проекту в розрізі кожного періоду. При розрахунку ж у загальному за весь термін реалізації проекту, виникає необхідність у застосуванні фіксованих цін протягом усього терміну реалізації проекту, а також перемінних витрат, що в значній мірі обмежує цінність розрахунків. Граничні значення також визначаються по найбільш важливих параметрах проекту. По своїй сутності задача методу граничних значень є зворотній задачі методу оцінки чутливості інвестиційного проекту. Як один, так і другий методи, не враховують наявної інформації про те, у яких межах можуть змінюватися обсяги виробництва, ціни й інші параметри проекту на підприємстві.

Недолік однофакторності а, отже, неврахування зв'язку між окремими інвестиційними ризиками (ступеня їх коррельованності або взаємовпливу) компенсується за допомогою методу сценарного аналізу (Scenario analysis), що представляє собою розвиток методики аналізу чутливості з одночасною зміною всіх основних перемінних критеріального показника ефективності інвестиційного проекту. Важливою його особливістю є облік взаємозв'язків відхилень основних перемінних. При цьому, зміна параметрів проекту (побудова сценаріїв) може здійснюватися в залежності від впливу яких – або екзогенних для проекту ризикових факторів (зміна кон'юнктури ринку, рівня інфляції, ділової активності в Україні або в країнах – імпортерах продукції підприємства), або шляхом складання декількох загальних сценаріїв значень параметрів проекту (наприклад, песимістичного, реалістичного і оптимістичного). Однак в останньому випадку значною мірою губиться можливість в обліку спільної зміни декількох параметрів проекту, тому що споконвічно відсутня посилка в їхній залежності від якого-небудь загального фактора інвестиційного ризику.

Метод побудови «дерева рішень», з одного боку, дозволяє врахувати інвестиційний ризик, з іншого боку, дозволяє врахувати можливу альтернативу дій у процесі реалізації інвестиційного проекту як реакцію на ті або інші значні ризикові події, здатні змінити його хід упровадження, що є перевагою даного підходу в порівнянні з іншими методами. Загальною рисою даного підходу з попереднім є розгляд реалізації інвестиційного проекту по декількох можливих сценаріях. Однак у випадку з методом побудови «дерева рішень» такий підхід можна назвати «активним». Перевагою «дерева рішень» є наочність результатів і процесу оцінки, а недоліком – його технічна складність при великих розмірах «дерева».

Узагальнюючи методи обліку інвестиційних ризиків у показниках ефективності інвестиційного проекту на підприємстві за допомогою багатосценарного підходу, необхідно зупинитися на питанні способів агрегування сценаріїв або інтегрування. У випадку, якщо можливість реалізації того або іншого сценарію описується імовірністю (імовірнісною моделлю), найбільш розповсюджений спосіб їх агрегування є використання критерію математичного очікування:

,

де Эож – очікуваний інтегральний ефект інвестиційного проекту;

Эi – інтегральний ефект при i-м сценарії;

рi – імовірність реалізації i-сценарію.

На підставі даної інформації можна також визначити відносний показник:

, ,

де В – математичне чекання неефективності інвестиційного проекту;

j – сценарії, при якому очікуваний ефект від інвестиційного проекту негативний;

РН – імовірність неефективності інвестиційного проекту.

Для обліку відносини до ризику керівництва підприємства, пропонується також використовувати критерій П (часткою сполучення якого є критерій математичного чекання):

,

де Э – показник, що відбиває відношення до ризику особи, що приймає рішення.

При цьому, позитивні значення Э приймаються в тому випадку, якщо керівництво оцінює випадкове зменшення ефекту від інвестиційного проекту вище, ніж таке ж по величині його збільшення (тобто при несхильності до ризику). Негативні значення - при зворотній ситуації.

 

7.1.3. Показники оцінки рівня проектних ризиків.

 

Розуміння ризику як можливості відхилення від мети припускає використання для його виміру відомі в статистику показники розкиду випадкової величини – дисперсію, среднеквадратичне відхилення і коефіцієнт варіації. Величину ж розкиду з характерним (очікуваним) значенням величини розміряє коефіцієнт варіації.

Показник дисперсії:

,

де xi – значення невизначеного параметра відповідно до i-го сценарію;

М(х)- математичне чекання невизначеного параметра;

pi – імовірність реалізації сценарію i.

Показник среднеквадратичного відхилення:

.

Коефіцієнт варіації:

.

Однак гіпотеза про нормальний розподіл деяких економічних величин, для яких розроблені й успішно застосовуються вищезгадані показники є лише наближенням до тих видам розподілів, що зустрічаються в практичних дослідженнях, тому що значна кількість параметрів ринку мають скошений розподіл імовірностей.

Існує кілька підходів до кількісної оцінки інвестиційного ризику (розкиду), зв'язаного зі зміною випадкової величини, функція щільності імовірності яких мається істотну скошеність. Унаслідок того, що максимум функції щільності імовірності досягається при модальному значенні випадкової величини, саме модальне значення, а не математичне чекання розглядається тут у якості нового «центра» розподілу. Приведений коефіцієнт варіації є «зміщенним» традиційним коефіцієнтом варіації на величину, рівну різниці математичного чекання і модального значення m, віднесеної до математичного чекання:

,

де SD – показник стандартного відхилення;

Е – показник математичного чекання;

m – мода.

Рівень ризику, розрахований як напівдисперсія (SVr) має вигляд:

,

де хi – значення випадкової величини,

Mx – математичне чекання випадкової величини;

pi – імовірність досягнення випадковою величиною визначеного значення.

Відповідно, напіввідхилення покаже середнє лівостороннє відхилення від очікуваного результату або величину розкиду в гіршу сторону.

Для підприємства при оцінці рівня інвестиційного ризику особливий інтерес представляє граничний рівень ризику, а саме, величина, що не перевищує втрати з визначеним ступенем імовірності. Остання при цьому задається підприємством і здобуває характер «довірчої імовірності» або «інтервалу довіри». Даний показник у даний час широко використовується закордонними фінансово-кредитними інститутами як показник «ризикової вартості» або «вартості під ризиком» (VaR – Value at Risk). Перевагою його є те, що інвестор може відобразити своє відношення до ризику, вибравши той або інший інтервал довіри. Так, у найбільш простому випадку, коли фактичний розподіл імовірностей випадкової величини наближається до нормального, з імовірністю 95% можна затверджувати, що граничні втрати не перевищать значення Мх – 1,65σ, з імовірністю 97,5% - не перевищать значення Мх – 2σ і т.д.

При невідомому розподілі імовірностей, для перебування граничного рівня інвестиційного ризику скористаємося нерівністю Чебишева, заснованому на закономірностях монотонного зв'язку між стандартним відхиленням (σ) і імовірністю того, що рівень втрат перевищить якусь величину. Тоді граничний рівень ризику (Уграничний) буде дорівнює:

,

де σ2 – дисперсія випадкової величини;

Р – заданий інтервал довіри.

За допомогою визначених перетворень даного показника, можна вивести більш точні значення граничного рівня ризику. Так, якщо відомо, що крива розподілу імовірностей випадкової величини є симетричної щодо свого математичного чекання, те граничний рівень ризику буде дорівнює:

.

Якщо при цьому відомо, що мається тільки одне значення випадкової величини з максимальним рівнем імовірності, то граничний рівень ризику складе:

.

Якщо ж крива розподілу імовірностей не є симетричною до свого математичного чекання, то граничний рівень ризику складе:

,

де s – пирсоновская міра асиметрії,

хМ – мода.

Відзначимо, що одним з недоліків показника Уграничний є необхідність у великому обсязі статистичної інформації. Однак перевага його економічної обґрунтованості, а також можливість дозволу проблеми статистичної оцінки за допомогою експертних методів завдання функції розподілу імовірностей є важливою підставою в доцільності використання даного показника.

 

7.2. контрольні запитання

 

7.2.1. Чим невизначеність відрізняється від ризику?

7.2.2. Що є ризиком реального інвестування та які його особливості на відміну від інших видів економічних ризиків?

7.2.3. Як класифікуються інвестиційні ризики в залежності від факторів, які їх генерують?

7.2.4. Які інвестиційні ризики характерні як для перед експлуатаційній стадії, так і для стадії експлуатації інвестиційного проекту?

7.2.5. Якому періоду реалізації інвестиційного проекту притаманний максимальний інвестиційних ризик для інвестора?

7.2.6. Чим систематичний інвестиційний ризик відрізняється від специфічного?

7.2.8. Що впливає на встановлення рівня допустимого, критичного та катастрофічного інвестиційних ризиків окремим інвестором?

7.2.9. Які інвестиційні ризики можна віднести до прогнозованих?

7.2.10. Як класифікуються інвестиційні ризики за характером та необхідністю покриття їх наслідків реалізації?

7.2.11. Реалізація яких інвестиційних ризиків потребує реального фінансування їх наслідків?

7.2.12. На які групи можна поділити методик оцінки інвестиційних ризиків?

7.2.13. Для чого застосовуються показники сподіваної ефективності інвестиційної діяльності?

7.2.14. В чому є сутність методів укрупненої оцінки стійкості інвестиційного проекту?

7.2.15. Яким чином може коректуватися ставка дисконтування на відповідний інвестиційний ризик?

7.2.16. Як застосовується метод аналізу сценаріїв під час оцінки інвестиційного ризику?

7.2.17. Для чого розраховуються окремі показники рівня інвестиційних ризиків?

7.2.18. Яким чином враховуються інвестиційні ризики під час застосування методу розрахунку ставки дисконтування на основі середньозваженої вартості капіталу?

7.2.19. Для чого і як застосовуються методу аналізу чутливості інвестиційного проекту до ризиків?

7.2.20. Чим відрізняються результати застосування методу аналізу чутливості інвестиційного проекту до ризиків від застосування інших методів?

 

7.3. завдання із розробки Логіко-структурних схем

 

7.3.1. Класифікація ризиків інвестиційних проектів.

7.3.2. Етапи процесу управління інвестиційними ризиками.

7.3.3. Блок-схема аналізу інвестиційного ризику.

 

7.4. Тестові завдання

 

7.4.1. Визначення ефективності впровадження інвестиційного проекту помірно-песимістичних прогнозів його техніко-економічних параметрів і параметрів економічного оточення характерно для:

а) метода укрупненої оцінки стійкості інвестиційного проекту;

б) методів коректування ставки дисконту на рівень ризику;

в) методів оцінки чутливості і розрахунку границь беззбитковості (граничних значень);

г) вірної відповіді немає

7.4.2. Спосіб оцінки інвестиційних ризиків, при якому визначаються значення показників ефективності інвестиційного проекту які перетворюються в нуль, - це:

а) метод граничних значень;

б) методу сценарного аналізу;

в) метод аналізу чутливості;

г) методи коректування ставки дисконту на рівень ризику.

7.4.3. За видами збитку інвестиційні ризики можна підрозділити на:

а) ризики прямих фінансових утрат;

б) ризики зниження прибутковості;

в) ризики упущеної вигоди;

г) усі варіанти вірні

7.4.5. Фінансові ризики в інвестуванні пов'язані зі:

а) спадом попиту на інвестиційні товари;

б) зміною валютного курсу, кредитних ставок і умов кредитування, а також інфляційними процесами;

в) порушенням умов договору на виконання будівельно-монтажних робіт;

г) перевищенням кошторисної вартості будівельно-монтажних робіт.

7.4.6. Ризик інвестиційного проекту – це:

а) ймовірність того, що проект буде реалізований;

б) очікуване значення чистого дисконтованого доходу проекту;

в) невизначеність в одержанні планованого рівня прибутковості при реалізації проекту;

г) очікуваний рівень прибутковості інвестиційного проекту.

7.4.7. Для кількісної оцінки інвестиційного ризику використовується показник:

а) строку окупності;

б) коефіцієнт трансформації;

в) точка беззбитковості;

г) середньоквадратичне відхилення.

7.4.8. Необхідний рівень прибутковості проекту при заданому рівні ризику - це:

а) очікуваний рівень прибутковості;

б) граничний рівень прибутковості, нижче якого проект відхиляється;

в) рівень прибутковості якій дорівнює безризиковій ставці;

г) рівень прибутковості якій відповідає чистому дисконтованному доходу від проекту.

7.4.9. За етапами здійснення інвестиційного проекту ризики класифікуються на:

а) довгострокові і короткострокові ризики;

б) ризики предексплуатаційній стадії і стадії експлуатації;

в) постійні ризики і тимчасові;

г) прогнозовані і не прогнозовані.

7.4.10. Очікувана ставка доходу на вкладений капітал, відповідно до моделі CAMP розраховується за наступною формулою:

а) ;

б) ;

в) ;

г) .

7.4.11. Область високого ризику характеризується:

а) рівнем витрат, що не перевищують розмір розрахованого прибутку;

б) втратою власних коштів;

в) величиною витрат, яка більша ніж розмір розрахованого прибутку;

г) рівнем витрат, що не перевищує розмір чистого прибутку;

7.4.12. Оцінка ризику – це:

а) визначення можливого виду ризику і контроль впливу факторів на рівень ризику;

б) визначення ризику;

в) комплекс заходів щодо мінімізації ризику;

г) визначення кількісних характеристик величини або ступеню ризику, що існує на підприємстві.

7.4.13. Досвід, кваліфікація і ділові якості інвестора визначають:

а) ступінь впливу зовнішнього оточення;

б) класичну основу управління ризиком;

в) об'єктивну основу ризику;

г) суб'єктивну основу ризику.

 

7.5. СИТУАЦІЙНІ ЗАВДАННЯ І ЗАДАЧІ

 

7.5.1.

Компанія визначає умови ризикованості інвестиційних вкладень у залежності від очікуваного стану економіки. Відповідно до думки експертів ймовірність економічного росту складе 30%, ймовірність помірного економічного росту – 50%, ймовірність економічної ситуації зі збереженням темпів розвитку – 20%.

Грошові надходження від трьох інвестиційних проектів передбачаються наступні:

Економічне пожвавлення Ймовірність Очікувані грошові надходження
А Б У
Сильне        
Середнє        
Слабке        

Визначити найменш ризикований інвестиційний проект, використовуючи наступні показники: математичне сподівання (середній очікуваний грошовий потік), стандартне відхилення, коефіцієнт варіації.

 

7.5.2.

Підприємство визначило значення коефіцієнта еквівалента довіри (КЕД) і використовує їх при оцінці нового інвестиційного проекту, по якому передбачаються наступні розміри очікуваного прибутку і розміри стандартного відхилення протягом 4-х років експлуатації проекту:

Рік Очікуваний прибуток Коефіцієнт еквівалента довіри (КЕД)
    0,88
    0,86
    0,83
    0,66

Первинні інвестиції складають 25 тис.грн., а ставка дисконтування без врахування ризику – 10%. Визначити очікуваний чистий дисконтований дохід (з урахуванням ризику).

 

7.5.3.

Підприємство здійснює заміну старого устаткування на нове більш ефективне з більш тривалим життєвим циклом. Модернізація вимагає інвестиційних вкладень у розмірі 100 тис. грн. Очікуваний дохід і стандартне відхилення грошових потоків передбачаються такими:

Рік Очікувані грошові надходження Стандартне відхилення
     
     
     
     
     

 

Безризикова ставка дисконтування складає 10%. Значення коефіцієнта еквівалента довіри залежать від коефіцієнта варіації:

 

Коефіцієнт варіації Коефіцієнт еквівалента довіри
1 рік 2 рік 3 рік 4 рік 5 рік
V < 0.15 0,92 0,88 0,85 0,80 0,74
0.15 < V < 0.25 0,86   0,78 0,72 0,65

 

7.5.4.

Визначити очікуваний чистий дисконтований дохід з урахуванням ризику.

Підприємству пропонується вибрати один із двох інвестиційних проектів:

  Проект 1 Проект 2
Імовірність події 0,2 0,6 0,2 0,4 0,2 0,4
Надходження по проекту, тис.грн.            

З огляду на те, що підприємство має 80 тис.грн. боргу, який проект вона повинна вибрати?

 

7.5.5.

Торгівельне підприємство планує вкласти кошти в придбання майстерні по передпродажному обслуговуванню і гарантійному ремонту. Консультаційна фірма готова надати додаткову інформацію про те, чи буде ринок сприятливим чи ні. Така інформація буде коштувати підприємству 13 тис.грн. Адміністрація підприємства вважає, що ця інформацію гарантує сприятливий ринок з ймовірністю 0,5. Якщо ринок буде сприятливим, то велика майстерня принесе прибуток у сумі 60 тис.грн., а маленька – 30 тис.грн. При несприятливому ринку магазин утратить 65 тис.грн., якщо буде відкрита велика майстерня, і 30 тис.грн. – якщо відкриється маленька. Не маючи додаткової інформації, директор оцінює ймовірність сприятливого ринку як 0,6. Позитивний результат дослідження гарантує сприятливий ринок з ймовірністю 0,8. При негативному результаті ринок може виявитися сприятливим з ймовірністю 0,3. Побудуйте дерево рішень і визначите:

1) чи варто укладати з консультаційною фірмою договір на проведення дослідження для уточнення кон'юнктури ринку;

2) яку майстерню варто відкрити при торгівельному підприємстві: велику або маленьку;

3) яка очікувана грошова оцінка найкращого рішення;

4) яка очікувана цінність додаткової інформації.

 

7.5.6.

Підприємство визначило значення коефіцієнта еквівалента довіри (КЕД) і використовує їх при оцінці нового інвестиційного проекту, по якому передбачаються наступні розміри очікуваного прибутку і розміри стандартного відхилення протягом 4-х років експлуатації проекту:

Рік Очікуваний прибуток Коефіцієнт еквівалента довіри (КЕД)
    0,88
    0,86
    0,83
    0,66

Початкові інвестиції складають 55 тис.грн., а ставка дисконтування без врахування ризику – 10%. Визначити очікуваний чистий дисконтований дохід (з урахуванням ризику).

 

7.5.7.

Компанія визначає умови ризикованості інвестиційних вкладень у залежності від очікуваного стану економіки. Відповідно до думки експертів ймовірність економічного росту складе 25%, ймовірність помірного економічного росту – 50%, ймовірність економічної ситуації зі збереженням темпів розвитку – 25%.

Грошові надходження від трьох інвестиційних проектів передбачаються наступні:

Економічний ріст Імовірність Очікувані грошові надходження
А Б У
Сильний        
Середній        
Слабкий        

Визначити найменш ризикований інвестиційний проект, використовуючи наступні показники: ранг проекту (розмах варіації), математичне сподівання (середній очікуваний грошовий потік), стандартне відхилення, коефіцієнт варіації.

 

7.5.8.

Підприємство оцінює інвестиційний проект заміни устаткування, який має наступний розподіл ймовірностей грошових потоків:

 

Інвестиції Грошові надходження (у період експлуатації)
період сума період сума
       
       
       
       

 

Безризикова ставка дисконтування – 10%. Визначите очікуваний чистий дисконтований дохід від інвестиційного проекту з урахуванням ризику, якщо необхідна премія за ризик експертами встановлена на рівні: 1 рік упровадження - 7%; 2 рік упровадження - 9%; 3 рік упровадження - 5%; 1 рік експлуатації - 6%; 2 рік експлуатації - 8%; 3 рік експлуатації - 10%; 4 рік експлуатації - 15%.

 

7.5.9.

Підприємство розробило значення коефіцієнта еквівалента довіри (КЕД) і використовує їх при оцінці нового інвестиційного проекту, по якому передбачаються наступні розміри очікуваного прибутку і розміри стандартного відхилення протягом 4-х років експлуатації проекту:

Рік Очікуваний прибуток Коефіцієнт еквівалента довіри (КЕД)
    0,88
    0,86
    0,83
    0,66

Початкові інвестиції складають 25 тис.грн., а ставка дисконтування без врахування ризику – 10%.

Визначити очікуваний чистий дисконтований дохід (з урахуванням ризику).

 

7.5.10.

Ставка дисконтування інвестиційного проекту складає 12%. Інвестиційні вкладення протягом 3-х років складуть: 75000 грн., 50000 грн, 15000 грн. У наступні 2 роки інвестор одержить наступні доходи: 150000грн., 115000 грн. Визначити чутливість чистого дисконтованого доходу до зміни наступних параметрів проекту: 1) збільшення величини інвестицій протягом третього року на 30 тис.грн.; 2) збільшення прибутковості альтернативного напрямку вкладення коштів до 15%; 3) зниження доходів у перших рік експлуатації на 50 тис.грн.

 

 

7.5.11.

Підприємством прийняте рішення про інвестування 1,7 млн. грн. З урахуванням тенденцій, що складаються на ринку, були розраховані 4 альтернативних варіанти одержання прибутку в плановому періоді: 1 варіант – 29%, 2 варіант – 12%, 3 варіант – 14% і 4 варіант – 22 % збитків. При розрахунку рівня зовнішнього ризику варто враховувати депозитну ставку банку – 15%. Визначите очікуваний прибуток підприємства і показник критерію оцінки ризику для зовнішнього фактора і внутрішній рівень ризику по підприємству.

 

7.6. ОСНОВНА ТЕРМІНОЛОГІЯ:

Інвестиційний ризик; випадкова величина; невизначеність; інфляційний ризик; середньоквадратичне відхилення; мода; медіана; нормальний розподіл імовірностей; премія за ризик; упущена вигода; об'єктивна ймовірність; суб'єктивна ймовірність; об'єкт ризику; суб'єкт ризику; критерії оцінки ризику оцінка ризику; дерево рішень.

 

Date: 2015-07-23; view: 1176; Нарушение авторских прав; Помощь в написании работы --> СЮДА...



mydocx.ru - 2015-2024 year. (0.006 sec.) Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав - Пожаловаться на публикацию