Сутність і види фінансових інвестицій

Відповідно до Закону України «Про оподаткування прибутку підприємства» фінансові інвестиції – це господарська операція, що передбачає придбання корпоративних прав, цінних паперів, деривативів і інших фінансових інструментів.

Під фінансовою інвестицією слід розуміти господарську операцію, яка передбачає придбання корпоративних прав, цінних паперів, деривативів та інших фінансових інструментів. Фінансові інвестиції поділяються на прямі та портфельні.

Здійснення інвестування у фінансові інструменти характеризується ряд особливостей:

- такі інвестиції є незалежним видом господарської діяльності для підприємства реального сектора економіки. Ця залежність виявляється як стосовно операційної діяльності таких підприємств, так і стосовно процесу їхнього реального інвестування. Стратегічні операційні задачі розвитку таких підприємств інвестування у фінансові інструменти вирішують лише в обмежених формах (шляхом вкладення капіталу в статутні фонди і придбання контрольного пакета акцій інших підприємств);

- вкладення коштів у фінансові інструменти є основним засобом здійснення підприємством зовнішнього інвестування. Всі основні форми й інструменти фінансових інвестицій мають зовнішню спрямованість інвестованого капіталу, що виходить за рамки відтворювальних процесів свого підприємства. За допомогою таких вкладень підприємство має можливість здійснювати зовнішнє інвестування як у межах своєї країни, так і закордон;

- у системі сукупних інвестиційних потреб підприємства реального сектора економіки інвестиції як фінансові інструменти формують інвестиційні потреби другого рівня (другої черги). Вони здійснюються підприємствами звичайно після того, як задоволені його потреби в реальному інвестуванні капіталу. У зв'язку з цією особливістю інвестиції у фінансові інструменти, як правило, не здійснюються на ранніх стадіях життєвого циклу підприємства (стадія «народження», і «юності»). Можливість досить великого задоволення потреби у фінансових інвестиціях з'являється в підприємства, як правило, лише на стадії «ранньої зрілості»;

- стратегічні інвестиції у фінансові інструменти дозволяють підприємству реалізувати окремі стратегічні цілі свого розвитку більш швидким і дешевим шляхом. Так, при галузевій або регіональній диверсифікованості операційної діяльності, нарощуванні обсягів виробництва і реалізації продукції шляхом «захоплення» підприємств-конкурентів у своєму сегменті ринку й інших аналогічних випадків замість придбання цілісних майнових комплексів або будівництва нових об'єктів, підприємство шляхом відповідних форм інвестування засобів у фінансові інструменти може придбати контрольний пакет акцій (контрольну частку в статутному фонді) цікавлячих його суб'єктів господарювання, максимальна сума покупки яких складає не набагато більше половини реальної ринкової вартості їхнього бізнесу. У процесі такого інвестування засобів підприємства звичайно не переслідують мети максимізації поточного інвестиційного доходу;

- портфельне інвестування засобів у фінансові інструменти використовується підприємствами в основному в двох цілях: одержання додаткового інвестиційного доходу та у процесі використання вільних грошових активів і їх протиінфляційному захисті;

- таке інвестування дає підприємству найбільш широкий діапазон вибору інструментів інвестування по шкалі «ризик-прибутковість». Це дозволяє здійснювати підприємству широкий діапазон стратегій: від консервативної політики до вкрай агресивної;

- процес обґрунтування управлінських рішень, зв'язаних зі здійсненням інвестицій у фінансові інструменти, є більш простим і менш трудомістким. Він не пов'язаний з істотними передінвестиційними витратами фінансових засобів, алгоритми оцінки ефективності такого інвестування носять більш диференційований характер стосовно об'єктів інвестування, що підвищує надійність здійснення таких розрахунків;

- високе коливання фінансового ринку в порівнянні з товарним визначає необхідність здійснення більш активного моніторингу в процесі фінансового інвестування. Відповідно, і рішення, прийняті в даній області управління, є більш оперативними.

Цінний папір – документ, що засвідчує право володіння або відносини позики, що засвідчується визначеним документом і здійснюється в порядку, зазначеному в документі. Відповідно до Закону України «Про цінні папери і фондову біржу» (№1202-XII (1202-12) від 18.06.91) цінні папери – це грошові документи, що свідчать про право володіння або відносини позики, визначають взаємини між особою, що них випустило і їхнім власником і передбачають, як правило, виплату доходу у вигляді відсотків або дивідендів, а також можливість передачі грошових або інших прав, що виходять з даних документів, іншим особам.

Відповідно до даного Закону до видів цінних паперів відносять: акції; облігації внутрішніх і зовнішніх державних позик; облігації місцевих позик; облігації підприємств;казначейські зобов'язання України; ощадні (депозитні) сертифікати; інвестиційні сертифікати; векселя; приватизаційні цінні папери; заставні;іпотечні сертифікати;іпотечні облігації;сертифікати фондів операцій з нерухомістю й ін.

Класифікація цінних паперів:

А. Виходячи з економічної природи фінансових активів:

- часткові – засвідчують участь їхнього власника в статутному капіталі (крім інвестиційних сертифікатів), що надають власникові право на участь у управлінні, одержання прибутку, майна при ліквідації (акції, приватизаційні папери);

- боргові – засвідчують відносини позики і передбачають зобов'язання емітента сплатити у визначений термін грошові кошти відповідно до зобов'язання (облігації, векселі, казначейські зобов'язання; депозитні сертифікати);

- похідні цінні папери – механізм їхнього випуску і звертання зв'язаний із правом на придбання або продаж протягом установленого договором терміну цінних паперів, інших фінансових або товарних ресурсів (варранти, опціони, ф'ючерси, і т.п.);

- іпотечні цінні папери – їхній випуск забезпечений іпотечним покриттям (іпотечним пулом), вони засвідчують право власників на одержання від емітента приналежних їм коштів (іпотечні облігації, іпотечні сертифікати, заставні, сертифікати фондів операцій з нерухомістю);

- приватизаційні – засвідчують право власника на безкоштовне одержання в процесі приватизації частки майна держпідприємств, державного житлового фонду, земельного фонду);

- товаророзпорядчі цінні папери – надають їх власникові право розпоряджатися майном, зазначеним у цих документах (складські свідчення і коносаменти).

Б. По термінах залучення інвестиційного капіталу:

- капітальні – середньостроковий, довгостроковий і безстрокові – засіб концентрації або позики капіталу, що приносять регулярний доход (акції, облігації, депозитні сертифікати) – більш одного року.

- короткострокові боргові зобов'язання (не більш одного року) – векселя, короткострокові облігації, депозитні сертифікати і казначейські зобов'язання.

В. По ступені зв'язку фінансових активів з їхнім первинним розміщенням і наступним звертанням:

- ринкові (облігації, депозитні сертифікати, казначейські зобов'язання);

- неринкові – неринкові (приватизаційні).

Г. Залежно від емітента:

- урядові (державні) – ОГВЗ, приватизаційні цінні папери, казначейські зобов'язання;

- цінні папери місцевих органів влади або муніципальні - облігації місцевих позик, фінансові векселі місцевих органів влади.

- корпоративні – випускаються усіма видами суспільств – акції, облігації, комерційні векселі;

- цінні папери, емітовані банками – ощадні сертифікати, банківські векселі, облігації, акції.

Д. Залежно від можливості одержання доходу їхнім власником:

- дохідні;

- цінні папери, що не приносять дохід ( приватизаційні папери і деякі різновиди фінансових векселів, цільові облігації).

Е. Залежно від порядку розміщення:

- емісійні – засвідчують рівні права їхніх власників у межах одного випуску у відношенні емітента;

- неемісійні (ощадні (депозитні) сертифікати, векселі, заставні, складські свідчення, коносаменти).

Ж. Залежно від форми існування:

- цінні папери, випущені в документарній формі – сертифікат цінних паперів, що містить реквізити цінного папера, дані про їхню кількість і т.п.;

- цінні папери, випущені в бездокументарній формі – існують у виді облікового запису, здійсненої хоронителем.