Сутність інвестицій і їхня класифікація

Економічна категорія «інвестиції» є складною і багатогранною як з погляду теоретичних, так і прикладних позицій. Даний термін походить від латинського терміна «investire» -вкладати.

Сутність поняття «інвестиції» може розглядатися з двох точок зору:

- як процес (дія) - процес розміщення капіталу, що забезпечує його збереження або зростання. Даний підхід має місце в більшій мірі в західній економічній науці);

- як об'єкт (об'єкти) – в якості таких можуть бути представлені усі види майнових і інтелектуальних цінностей, які вкладено в об'єкти підприємницької та інші види діяльності, в результаті чого створюється прибуток (доход) або досягається соціальний ефект. Даний підхід зафіксовано у Законі України «Про інвестиційну діяльність».

Більш адекватним є перший підхід. Відповідно до нього під інвестиціями розуміють вкладення капіталу у всіх його формах в різні об'єкти (інструменти) підприємницької або іншої діяльності з метою одержання прибутку, а також досягнення іншого економічного або позаекономічного ефекту.

Відповідно до Закону України «Про інвестиційну діяльність» до цінностей, у виді яких здійснюються інвестиції, відносяться:

1) грошові кошти, цільові банківські вклади, паї, акції й інші цінні папери;

2) рухоме і нерухоме майно (будинки, спорудження, устаткування й інші матеріальні цінності);

3) майнові права, досвід і інші інтелектуальні цінності;

4) сукупність технічних, технологічних, комерційних і інших знань, оформлених у виді технічної документації, навичок і виробничого досвіду, але не запатентованих;

5) права користування землею, водою, ресурсами, будинками, спорудженнями, а також інші майнові права;

6) інші цінності.

Інвестиції як процес вкладення капіталу характеризуються наступними особливостями:

- є головною формою забезпечення росту операційної діяльності підприємства і згідно її цілям носять підлеглий характер;

- обсяги інвестицій характеризуються істотною нерівномірністю в розрізі окремих періодів, припускаючи тим самим циклічність масштабів інвестування. Причинами такої циклічності є: необхідність нагромадження коштів; необхідність використання сприятливих умов інвестування; тимчасова відсутність необхідності розширення накопиченого виробничого потенціалу;

- прибуток від інвестицій формується зазвичай зі значним тимчасовим лагом, що означає наявність розбіжності моментів вкладення коштів і одержання прибутку. Відповідно виділяють: послідовне протікання процесів інвестування капіталу й одержання прибутку; рівнобіжне протікання цих процесів;

- процес інвестування формує особливий самостійний вид грошових потоків підприємства, що істотно розрізняється в окремі періоди часу («грошовий потік від інвестиційної діяльності»):

- інвестиційному процесові властиві специфічні види ризиків, що поєднуються поняттям «інвестиційний ризик», який звичайно значно вище операційного (комерційного). Причинами є великі обсяги вкладень, наявність тимчасового лага;

- форми і методи здійснення інвестицій набагато менше залежать від галузевих особливостей підприємства, ніж операційна діяльність;

- інвестиції мають різний ступінь ліквідності.

Інвестиції класифікують наступним чином:

1.За об'єктом вкладень:

- реальні (капіталотворчі) - характеризують вкладення капіталу у відтворення основних засобів, нематеріальні активи, приріст оборотних активів (часто ототожнюються із капітальними вкладеннями);

- фінансові - вкладення коштів у різні фінансові інструменти.

У свою чергу, за формою відтворення капітальні вкладення поділяються на інвестиції:

- у нове виробництво - створення нових підприємств на новому місці за новими проектами;

- у розширення виробництва - запровадження в дію нових основних фондів, подібних діючим, для екстенсивного збільшення обсягів виробництва на діючих об'єктах;

- у реконструкцію – заміна устаткування діючих підприємств на основі нової техніки і технології за новими комплексними проектами;

- у технічне переозброєння - підвищення технічного рівня виробництва шляхом заміни старого устаткування на нове, більш продуктивне.

В залежності від початкових умов реалізації реальні інвестиції поділяються на:

а) інвестиції із створення нових об'єктів;

б) вкладання інвестиції в діючі об'єкти:

- інвестиції зі збереження (інвестиції для заміни устаткування й інвестиції в капітальний і поточний ремонти) – вони характеризують просте відтворення;

- інвестиції із розширення - інвестиції в аналогічне устаткування й інвестиції, що забезпечують зміну виробництва (інвестиції по раціоналізації виробництва і збільшення його диверсифікованості) – вони характеризують розширене відтворення.

В залежності від свободи ухвалення рішення про здійснення інвестицій:

1) інвестиції обов'язкові (повинні здійснюватися незалежно від того, чи є вони вигідними з позиції економічних критеріїв, чи ні). Наприклад, здійснюються по розпорядженню законодавства та діючих норм. Сюди ж відносяться проекти, пов'язані з підвищенням рівня техніки безпеки, нормалізацією екологічної ситуації.

2) інвестиції необов'язкові – існує певна свобода в ухваленні рішення щодо інвестування коштів.

2. За характером участі в інвестиційному процесі інвестора:

- прямі інвестиції – передбачають пряму участь інвестора у виборі об'єктів інвестування та вкладення капіталу;

- непрямі інвестиції - вкладення капіталу здійснюється за допомогою інших учасників (фінансових посередників).

3. За відтворювальною спрямованістю:

- валові інвестиції (І_в) - характеризують загальний обсяг капіталу, який інвестується у відтворення основних засобів і нематеріальних активів, а також будівництво у визначеному періоді. На рівні підприємства - це загальний обсяг інвестованого капіталу в тому чи іншому періоді. Такі інвестиції здійснюються як за рахунок прибутку, так і за рахунок амортизаційних відрахувань (А);

- чисті інвестиції (І_ч) - характеризують загальний обсяг капіталу, який інвестується у розширене відтворення основних фондів та нематеріальних активів. Здійснюються за рахунок нерозподіленого прибутку. Розраховуються як сума валових реінвестицій, зменшених на суму амортизаційних відрахувань у визначеному періоді.

Згідно із величиною чистих інвестицій судять про економічний потенціал промисловості:

- якщо І_ч < 0 (або І_в < А) - дана ситуація свідчить про зниження виробничого потенціалу;

- якщо І_ч = 0 - ситуація свідчить про відсутність потенціалу економічного зростання.

Зростання обсягу чистих інвестицій викликає збільшення доходів, при цьому темпи зростання доходів перевищують темпи зростання чистих інвестицій. Такий механізм взаємозв'язку між ростом обсягу інвестицій і економічним ростом держави був розглянутий ще представниками класичної економічної школи. Вплив збільшення інвестиційних витрат (ΔІ) на величину чистого національного продукту (ΔЧНП) одержало назву ефекту мультиплікатора (М):

.

4. Стосовно підприємства-інвестора:

- внутрішні - вкладення капіталу в активи самого підприємства-інвестора;

- зовнішні – вкладення капіталу в активи інших підприємств або у фінансові інструменти, які емітуються іншими підприємствами.

5. За періодом здійснення:

- короткострокові - на період до одного року;

- довгострокові - більш року.

6. За сумісністю здійснення:

- незалежні інвестиції (ізольовані) - вкладення капіталу в такі об'єкти, що можуть бути реалізовані як автономні, що не залежать від інших об'єктів інвестування і не виключають їх у загальній інвестиційній програмі (портфелі) підприємства;

- взаємовиключні - носять, як правило, аналоговий характер по цілям їх здійснення, характеру технології, номенклатурі продукції і вимагають альтернативного вибору.

7. За формою власності на інвестований капітал:

- приватні інвестиції - вкладення капіталу юридичними особами недержавної форми власності або фізичних осіб;

- державні – здійснюються за рахунок коштів державних підприємств, а також коштів держбюджету і державних позабюджетних фондів;

- змішані - вкладення, як частки капіталу юридичних осіб недержавної форми власності, так і державного капіталу.

8. За характером використання капіталу в інвестиційному процесі:

- первинні - використання для досягнення інвестиційних цілей знову сформованого за рахунок власних або позикових фінансових ресурсів капіталу;

- реінвестиції - повторне вкладення капіталу в інвестиційних цілях за умовою попереднього його вивільнення в процесі реалізації раніше здійснених інвестиційних проектів;

- дезинвестиції - процес вилучення інвестованого капіталу з інвестиційного обороту (наприклад, для покриття збитків підприємства).

9.За регіональними джерелами залучення:

- вітчизняні інвестиції - вкладення національного капіталу (резидентами і державою);

- іноземні - вкладення капіталу нерезидентами (іншими державами) в об'єкти інвестування держави - реципієнта.

10. За регіональною спрямованістю капіталу який інвестується:

- інвестиції на внутрішньому ринку - інвестиції резидентів і нерезидентів на території даної держави;

- інвестиції на міжнародному ринку - вкладення резидентів за межами внутрішнього ринку.

11. За галузевою спрямованістю.

12. В залежності від повторюваності:

- однократні інвестиції;

- ті, які повторюються (багаторазові) - повторне вкладення капіталу (його реінвестування) в аналогічні об'єкти.

13. За ступенем надійності (рівнем ризику):

- безпечні (інвестиції з низьким ризиком);

- ризиковані інвестиції (до найбільш ризикованим відносяться венчурні інвестиції).

14. В залежності від ступеня контролю над об'єктом інвестування:

- прямі інвестиції (частіше термін використовується стосовно іноземних інвестицій) або стратегічні - це, як правило, довгострокове інвестиційне вкладення за кордоном, що здійснюється інвестором з метою одержання безпосереднього контролю над господарською діяльністю підприємства;

- портфельні інвестиції є головним чинником вкладення в цінні папери, деривативи й інші види фінансових активів на фондом ринку, метою яких є забезпечення майбутніх надходжень.

Відмінними характеристиками прямих інвестицій є наступне: такі інвестиції передбачають здійснення інвестором підприємницької діяльності; - інвестування коштів головним чином здійснюється в майно, основні й оборотні кошти, ноу-хау; у порівнянні з портфельними інвестиціями є менш ліквідними і більш довгостроковими; такі інвестиції часто припускають трансферт технологій.

15. За формою вкладення фінансові інвестиції поділяються на:

- позичкову форму, яка приносить доход інвесторові у вигляді відсотків за внесками, позикам або кредитам;

- підприємницький капітал – сюди відносять прямі і портфельні інвестиції.

До факторів, що визначають обсяг інвестування в державі, відносять:

- розподіл доходу на споживання і нагромадження (заощадження). При цьому нагромадження (заощадження) є джерелом інвестиційних ресурсів;

- очікувана норма чистого прибутку як основний мотив інвестування;

- ставка відсотка за кредит;

- очікувані темпи інфляції.

Зростання заощаджень в ідеалі повинно приводити до зростання інвестицій і, отже, зростання національного доходу. Дане положення відстоюється представниками класичної економічної теорії. Разом з цим, у реальній економічній ситуації, є неоднозначний взаємозв'язок. На відміну від класичної школи економічної теорії, Дж. Кейнс вважав за стимулятор інвестицій не величину заощаджень, а споживання, і, відповідно на цій основі обґрунтовував дію мультиплікатора національного доходу. Основними ж факторами, що визначають обсяги інвестицій, на його думку, були очікуваний дохід від інвестицій (норма прибутковості), а також норма ринкового відсотка.