Вчення академіка Вернадського про ноосферу,його значення для педагогіки

Людську цивілізацію видатний вітчизняний мислитель характеризує як величезну новугеологічну силув історії людства, яка вирішує долю природи, всієї планети і свою долю. Завдяки звільненню людської думки від невиправданих соц. обмежень.

Вернадський радить виробляти загальне планетарне мислення. Вчений вважав,що головною причиною кризи системи є традиційна свідомість(сучасна людини навіть розуміючи свій зв'язок з природою,емоційно ставиться до неї як до чогось стороннього,що треба раціонально використовувати) Ноосфера розглядається як найвищий рівень розв.людської цивілізації,для якої характерним є висока культура життя і для всіх людей і держав.

Важл.ознаками ноосферної цивілізації є:

-формування глобальної загальнолюдської свідомості;

-почуття єдності й цінності всього живого;

-зростання значення гуманістичних взаємин людей.

Вернадський вважав,що треба дотримуватись принципу космізму- це орієнтація завдань,змісту,методів,форм орг-ції вих.процесу на розкриття всіх об’єктів,явищ всесвіту.

Вчення Вернадського про ноосферу належить до філософських засад гуманістичного вих.Для педагогіки вчення про ноосферу має вел.знач., адже формування ноосферного світосприйняття,світорозуміння й світоставлення є головним змістом формування духовної культури.

12.Головні напрямки та галузі гуманістичної педагогіки. Гуманістична педагогіка -це напрям у суч.теорії і практиці вих.,як гуманістичне втілення ідей гуманістичної психології.В центрі уваги гуман.пед.-унікальна цілісна особистість,яка прагне до максимальної реалізації своїх можливостей(самоактуалізація),відкрита для сприймання нового досвіду,здатна на свідомий відповідальний вибір у різноманітних життєвих ситуаціях. Метою вих.гуман.пед. є самоактуалізація особистості.

Самоактуалізація особистості-це прагнення людини до найповнішого виявлення розвитку і реалізації своїх особистісних можливостей.Самоактуалізація передбачає наявність сприятливих умов і відповідного вих.

Галузі гуманіст.пед.:

- вікова педагогіка(розвивальна,співробітництва,само актуалізації особистості)

-соціальна педагогіка(філантропічна,пед.середовища,сімейна,пел.дозвілля)

Під час кризи в педагогіці(кінець19поч.20ст.)виникло багато нових пед..концепцій,які вирізнялись прагненням вийти жорсткі рамки теорії і практики освіти,поглибленим інтересом до особистості дитини:це реформаторська педагогіка,педагогіка особистості,педагогічна антропологія.Ці теорії об’єднує прагнення поставити в центр уваги не зміст освіти,а саму дитину.