Юридична література

1. Арбитражный процесе: Учебное пособие / Под ред. Р.Е. Гукасяна и В.Ф. Тараненко. - М.: Юридическая литература, 1996. - С. 87-99.

2. Арбитражный процесс: Учебник / Под ред. В.В. Яркова. - М.: Юристъ, 2002. - 480 с.

3.Боровик С.С., Джунь В.В., Мудрий СМ. Захист прав суб'єктів господарювання в арбітражних судах. - К.: Оріяни, 2001.

4.Васильев СВ. Хозяйственное судопроизводство Украины: Учеб­ное пособие. - X.: Эспада, 2002. - 368 с.

5. Господарське процесуальне право України: Підручник / В.Д. Чер-надчук, В.В. Сухонос, В.П. Нагребельний, Д.М. Лук'янець; За заг. ред. к.ю.н. В.Д. Чернадчука. - Суми: ВТД «Університетська книга», 2006. - 331 с.

6. Господарський процесуальний кодекс України з постатейними матеріалами / Уклад. В.Е. Беляневич. - К.: Юстініан, 2002. -544 с

7. Кройтор В.А. Претензии и иски в практике разрешения хозяй­ственных споров: Науч.-практ. пособие. - X.: Эспада, 2001. -С. 218-341.

8. Литвинова А.П., Ребриста СВ. Проблеми процесуальних форм вирішення господарських спорів за відсутності відповідача у судовому процесі // Вісник господарського судочинства. - 2005. - № з. - С 29-32.

Э.Мельниченко О.І. Про практику застосування арбітражними судами конкурентного законодавства // Вісник господарського судочинства. - 2001. - № 2. - С 38-52.

Ю.Немировська О. Змагальність: старе поняття, новий зміст // Право України. - 1999. - № 9. - С 53-56.

ІІ.Овечкін В.Е. Проблемні питання відправлення правосуддя у справах, пов'язаних із застосуванням законодавства про влас­ність // Вісник господарського судочинства. - 2001. - № 1. -С 42-49.

200

201

12.Осетинський А. Додержання законності при вирішенні госпо­дарських спорів // Право України. - 1999. - № 4. - С. Ц-15.

13. Петрик І.Й. Використання в якості доказів інформації, яка ство­рена засобами електронно-обчислювальної техніки // Вісник * Вищого арбітражного суду України. - 2000. - № 1. - С. 76-79.

14.Притика Д.М., Тітов М.І., Гайворонський В.М. Господарський процесуальний кодекс України: Наук.-практ. коментар. - X.: Консум, 2003. - 320 с

15.Притика Д.М., Тітов М.І., Щербина B.C. Арбітражний процес: Навч. посібник. - X.: Консум, 2001. - 432 с

Іб.Руденко М. Арбітражний суд і прокуратура: історія становлен­ня та сучасний стан взаємовідносин // Право України. - 2000.

- № 2. - С 58-60.

17.Руденко М. Представництво прокуратурою України інтересів держави у господарському суді: проблеми теорії та практики // Право України. - 2001. - № 11. - С 49-51.

18.Степанова Т.В. Деякі проблеми здійснення експертизи в госпо­дарському процесі // Вісник господарського судочинства. -2001. - № 3. - С 212-216.

19.Степанова Т.В. Місце судових доказів у процесі розгляду госпо­дарських спорів // Вісник господарського судочинства. - 2001.

- № 4. - С 183-186.

20.Фонова О.С. Зупинення провадження у справі в господарсько­му процесі (перспективи законодавчого регулювання) // Вісник господарського судочинства. - 2005. - № 6. - С. 168-175.

21.Чернадчук В.Д., Сухонос В.В. Основи господарського процесу­ального права: Навчальний посібник. - Суми: ВТД «Універси­тетська книга», 2003. - 220 с

22.Юшко А. Розгляд судами спорів, викликаних реорганізацією підприємств // Право України. - 1998. - № 9. - С 18-22.

Глава 9

Перегляд судових рішень в апеляційному порядку

9.1. Право апеляційного оскарження

Апеляція є одним із видів оскарження рішень суду, які не набрали законної сили і передбачає новий розгляд справи по суті судом дру­гої (вищої) інстанції та винесення нового рішення у справі. У по­рядку апеляції суд вищої інстанції перевіряє суть рішення місцево­го суду, повторюючи спочатку дослідження доказів, що є у справі, та знову поданих, після чого або затверджує оскаржуване рішення, або, відмінивши його, приймає нове¹.

Апеляційне провадження - це сукупність дій господарського суду апеляційної інстанції та осіб, які беруть участь у справі, що здійснюється з метою перевірки законності й обгрунтованості актів господарського суду першої інстанції, що не набрали законної сили і повторного розгляду справи по суті.

Метою апеляційного провадження, яке являє собою самостійну стадію судового процесу, є перевірка законності і обґрунтованості рішення місцевого господарського суду в повному обсязі (що зазна­чено в ч. 2 ст. 101ГПК України), виправлення помилок, які допу­щено місцевим господарським судом.

В апеляційній інстанції перевіряється правильність встановлен­ня місцевим господарським судом обставин справи, застосування норм матеріального права й норм процесуального права.

На думку І.М. П'ятилєтова, апеляційне провадження характе­ризується такими рисами²:

¹ Степанова Т.В. Окремі питання апеляційного оскарження в господарсько­
му судочинстві (стосовно перегляду рішень у разі відновлення пропущеного
строку) // Вісник господарського судочинства. - 2003. - № 3. - С. 206.

² Арбитражный процесе: Учеб. пособие / Под ред. Р.Е. Гукасяна и В.Ф. Тара-
ненко. - М.: Юридическая литература, 1996. - С. 151.

202

203

1) порушується за скаргами осіб, які беруть участь у справі (ст. 91 ГПК України);

2) апеляційний суд перевіряє законність та обґрунтованість су­дових актів (ч. 2 ст. 101 ГПК України);

3) апеляційний суд не пов'язаний доводами скарги і перевіряє законність і обґрунтованість судових актів у повному обсязі (ч. 2 ст. 101 ТПК України);

4) апеляційний суд повторно розглядає справу по суті (ст. 99 ГПК України);

5) перегляд за апеляційною скаргою здійснює апеляційний го­сподарський суд, повноваження якого поширюються на те­риторію знаходження відповідного місцевого суду (ст. 92 ГПК України).

Право апеляційного оскарження є правом на порушення діяль­ності суду апеляційної інстанції на предмет законності та обґрунто­ваності рішень місцевого господарського суду¹.

Під правом апеляційного оскарження рішення господарського суду слід розуміти право на порушення діяльності з перевірки рішен­ня місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили.

Згідно з ч. 1 ст. 91 ГПК України таке право надано сторонам у справі та прокурору. Особи, що не були залучені до участі у справі місцевим господарським судом, не мають права на подання апеля­ційної скарги навіть у випадках, якщо цей суд прийняв рішення про їх права та обов'язки. Однак Відповідні особи мають право подати касаційну скаргу на підставі ст. 107 ГПК². Відповідно до ч. З ст. 106 ГПК України апеляційні скарги на ухвали місцевого господарського суду можуть подавати сторони та інші учасники судового процесу, зазначені в ГПК України та Законі України «Про відновлення пла­тоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Відповідно до ст. 92 ГПК України перегляд за апеляційною скар­гою або апеляційним поданням прокурора рішення місцевого гос­подарського суду здійснює апеляційний господарський суд, повно­важення якого поширюються на територію знаходження відповід­ного місцевого господарського суду. Такі території визначені Ука­зом Президента України від 11.07.2001р. № 511/2001 «Про утво­рення апеляційних господарських судів та затвердження мережі господарських судів України».

¹ Притика Д.М. Правові засади організації і діяльності органів господар­
ської юрисдикції та шляхи їх удосконалення. - К.: Видавничий дім «Ін Юре»,
2003. - С. 248.

² Рекомендації Президії.Вищого господарського суду України від 10.02.2004 р.
№ 04-5/212.

У юридичній літературі звертається увага на те, що, визначаю­чи сторони суб'єктами права на апеляційне оскарження, закон не пов'язує це право з фактичною їх участю в місцевому господарсько­му суді під час розгляду справи. Відповідно до ст. 22 ГПК України участь сторін у судовому засіданні є їх правом, а не обов'язком¹. Розглядаючи питання про підстави і форми участі прокурора, не можна не помітити суперечливості законодавства з цього питання. Згідно зі ст. 121 Конституції України прокурор представляє інтере­си громадян або держави у випадках, передбачених законом. Отже, участь прокурора в господарському судочинстві обумовлюється ви­нятково захистом публічних інтересів. Таким чином, прокурором може порушуватися апеляційне провадження, якщо його подання засноване на публічному інтересі.

Для реалізації апеляційного провадження необхідною умовою є наявність низки передумов об'єктивного та суб'єктивного харак­теру. Під передумовами апеляційного оскарження розуміють попе­редні умови реалізації права на апеляційне оскарження, до яких у першу чергу віднесено наявність об'єкта, з приводу якого подаєть­ся апеляція.

Об'єктами права оскарження є рішення та ухвали, у тому числі додаткові та окремі, місцевого господарського суду, які не набрали законної сили відповідно до ч. 1 ст. 91 ГПК України. Згідно з ч. 1 ст. 106 ГПК України в апеляційному порядку можуть бути оскар­жені ухвали місцевого господарського суду у випадках, передбаче­них ГПК України та Законом України «Про відновлення плато­спроможності боржника або визнання його банкрутом».

Самостійним об'єктом права оскарження може бути як рішен­ня в цілому, так і в його частині. У випадку оскарження частини рішення, частина, що не оскаржується, не набуває законної сили, оскільки згідно з ч. 2 ст. 101 ГПК України апеляційний господар­ський суд перевіряє рішення місцевого господарського суду в пов­ному обсязі. Справа розглядається повторно за наявними в справі і додатково поданими доказами. Але додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання до суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, які не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Сторони у справі можуть вільно розпоряджатися своїм правом на оскарження. Вони можуть реалізувати це право або не скористатися

¹ Плевако В.І. Суб'єкти права апеляційного оскарження рішень господар­ського суду // Вісник господарського судочинства. - 2003. - № 3. - С. 201.

204

205

ним. Особа, яка подала апеляційну скаргу, має право згідно зі ст. 100 ГПК України відмовитися від неї.

Реалізація права на апеляційне оскарження може бути здійсне­на за таких умов:

- забезпечено дотримання встановленого для подання апеля­ційної скарги або внесення апеляційного подання строку (ст. 93 ГПК України);

- скаргу подано управомоченою особою (ст.ст. 91, 94 ГПК України);

- скаргу спрямовано тільки на рішення, яке підлягає оскар­женню (ст. 85, 88, 90 ГПК України).

9.2. Подання апеляційної скарги

Апеляційна скарга подається, а апеляційне подання вноситься про­тягом десяти днів з дня прийняття рішення місцевим господарським судом, а в разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення - з дня підписання рішен­ня, оформленого відповідно до вимог статті 84 ГПК України. Відновлення порушеного строку подання апеляційної скарги (по­дання) можливе протягом трьох місяців із дня прийняття рішення місцевим господарським судом. У разі пропуску строку для подачі апеляційної скарги він може бути відновлений судом за клопотан­ням осіб, які беруть участь у справі, якщо причини пропуску бу­дуть визнані судом поважними. Клопотання про це розглядається на засіданні апеляційного господарського суду.

Апеляційна скарга може бути подана на рішення місцевого гос­подарського суду як у цілому, так і на його частину. При цьому суд не пов'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє рішен­ня місцевого господарського суду в повному обсязі. Нові вимоги, які не були поставлені в суді першої інстанції, у суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються. Передумовами реа­лізації права на апеляційне оскарження є віднесення суб'єктів оскарження до кола осіб, яким законом надане право подати апе­ляційну скаргу на рішення суду, а також наявність винесеного місцевим господарським судом рішення, що не набрало законної сили¹.

¹ Більш докладно див.: Степанова Т.В. Окремі питання апеляційного оскар­ження в господарському судочинстві (стосовно перегляду рішень у разі відно­влення пропущеного строку) // Вісник господарського судочинства. - 2003. -Л6 3. - С 207.

Для здійснення права на апеляційне оскарження, крім проце­суальних передумов (подання скарги на рішення, що підлягає оскар­женню відповідно до закону; дотримання строку; подання скарги особою, що має право апеляційного оскарження), необхідним є та­кож дотримання низки формальних умов. Однією з них є умова щодо відповідності апеляційної скарги (подання) визначеним у законі

реквізитам.

Апеляційна скарга (подання) подається (вноситься) у письмо­вій формі і має містити:

- найменування апеляційного господарського суду, до якого подається скарга (подання);

- найменування місцевого господарського суду, який прийняв рішення, номер справи та дату прийняття рішення;

- вимоги особи, яка подає апеляційну скаргу (подання), а та­кож підстави, з яких порушено питання про перегляд рі­шення, з посиланням на законодавство й матеріали, що є у справі або подані додатково;

- перелік документів, доданих до скарги (подання).
Частиною 2 ст. 94 ГПК України передбачено, що апеляційна

скарга підписується особою, яка подає скаргу, або її представни­ком. До скарги додаються докази сплати державного мита і надси­лання копії скарги іншій стороні у справі.

Статтею 95 ГПК України встановлено, що особа, яка подає апе­ляційну скаргу, надсилає іншій стороні у справі копію цієї скарги і доданих до неї документів, які в сторони відсутні. Прокурор, який вносить апеляційне подання, надсилає сторонам у справі його ко­пію й копії доданих до неї документів, які відсутні у справі.

Сторона у справі, отримавши апеляційну скаргу (подання), має право надіслати відзив на неї апеляційній інстанції й особі, яка по­дала скаргу (подання). Слід звернути увагу на те, що надсилання відзиву на апеляційну скаргу є правом, а не обов'язком сторони й відсутність відзиву на апеляційну скаргу (подання) згідно з ч. 2 ст. 96 ГПК України не перешкоджає перегляду рішення місцевого

господарського суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 97 апеляційна скарга (подання) не при­ймається до розгляду і повертається апеляційним господарським судом у таких випадках:

1)якщо апеляційна скарга (подання) підписана особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове станови­ще якої не зазначено; 2) якщо до скарги (подання) не додано доказів надсилання її копій іншій стороні (сторонам);

206

207

3) якщо до скарги не додано документів, що підтверджують спла­ту державного мита у встановлених порядку і розмірі;

4) якщо скаргу (подання) подано після закінчення строку, вста­новленого для її подання, без клопотання про відновлення цього строку;

5) якщо до винесення ухвали про прийняття скарги (подання) до провадження, особа, яка подала скаргу, подала заяву про и відкликання.

Про повернення апеляційної скарги (подання) виноситься ухвала, на яку може бути подана касаційна скарга. Після усу­нення обставин, зазначених у п.п. 1-3 ч. 1 ст. 97 ГПК України (апеляційна скарга (подання) підписана особою, яка не має пра­ва її підписувати, або особою, посадове становище якої не зазна­чено; до скарги (подання) не додано доказів надсилання її копій іншій стороні (сторонам); до скарги не додано документів, що підтверджують сплату державного мита у встановлених порядку і розмірах), сторона у справі має право повторно подати апеля­ційну скаргу, а прокурор внести апеляційне подання в загально­му порядку.

Якщо апеляційний господарський суд приймає апеляційну ска­ргу (подання) до провадження, то він виносить ухвалу, в якій по­відомляється про час і місце розгляду скарги (подання). Ця ухвала надсилається сторонам і прокурору, який брав участь у розгляді справи або вступив у розгляд справи.

Питання про прийняття або повернення апеляційної скарги вирішується колегією суддів без повідомлення прокурора і сторін, що беруть участь у справі. Якщо рішення місцевого господарського суду оскаржене в апеляційному порядку з дотриманням вимог ГПК України кількома особами, апеляційний господарський суд при­ймає до провадження всі апеляційні скарги, які відповідають вимо­гам ГПК України, та розглядає в одному апеляційному прова­дженні. За кожною з них виноситься ухвала про прийняття до про­вадження або про її повернення¹.

У разі надходження до місцевого господарського суду апеляцій­ної та касаційної скарг (подань) на рішення (постанову), ухвалу суду першої інстанції цей суд згідно з вимогами ч. З ст. 91 ГПК України в п'ятиденний строк надсилає одержану апеляційну скар­гу або подання разом зі справою відповідному апеляційному гос­подарському суду. У той самий строк місцевий господарський суд

¹ Рекомендації Вищого господарського суду України від 17.12.2003 p. N° 04-5/534.

надсилає касаційну скаргу касаційній інстанції і одночасно пись­мово повідомляє її про зазначені обставини¹.

Апеляційний господарський суд не вправі повертати апеляційну скаргу супровідним листом або в інший непередбачений законом спосіб. її може бути повернуто виключно на підставах, визначених ч. 1 ст. 97 ГПК України. Отже, апеляційний господарський суд не має права повернути апеляційну скаргу, якщо її подано не через місцевий господарський суд.

У застосуванні п. 2 ч. 1 ст. 97 ГПК України господарському суду необхідно враховувати таке. Розрахунковий документ, ви­даний відправникові поштового відправлення відповідно до п. 36 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених поста­новою Кабінету Міністрів України від 17.08.2002 р. № 1155, може вважатися належним доказом надсилання відповідачеві копії по­зовної заяви і доданих до неї документів. Відсутність опису вкла­дення до листа не тягне за собою наслідків у вигляді повернення апеляційної скарги, оскільки згідно з п. 78 Правил листи, банде­ролі і посилки приймаються з таким описом лише за бажанням відправника і в господарського суду відсутні правові підстави спо­нукати відправників до обов'язкового оформлення описів вкла­дення.

Суду апеляційної інстанції не слід допускати повернення апе­ляційних скарг у разі подання як доказу сплати державного мита платіжних доручень, що відповідають вимогам Інструкції про по­рядок обчислення та справляння державного мита, затвердженої наказом Головної державної податкової інспекції від 22.04.1993 р. № 15 (з наступними змінами і доповненнями). У разі виникнення сумнівів щодо надходження й зарахування державного мита до дер­жавного бюджету України суд має право згідно з п. 4 ст. 65 ГПК України витребувати від сторони, яка подала апеляційну скаргу, відповідне підтвердження територіального органу Державного ка­значейства України².

Ухвалу про повернення апеляційної скарги може бути оскар­жено в касаційному порядку. Після усунення обставин, які були підставою для повернення апеляційної скарги, її може бути по­дано повторно відповідно до ч. 4 ст. 97 ГПК України. Якщо пер­вісну апеляційну скаргу повернуто судом апеляційної інстанції

¹ Рекомендації Вищого господарського суду України від 10.12.2004 р.
М» 04-5/3248.

² Рекомендації Президії Вищого господарського суду України від 10.02.2004 р.
№ 04-5/212.

208

209

І

не через порушення, що передбачене п. 2 ч. 1 ст. 97 ГПК Украї­ни, то в разі повторного подання тієї самої скарги суд не має пра­ва вимагати від сторони подання доказів надсилання іншій сто­роні (сторонам) копії скарги¹.

Слід звернути увагу на пропущення строку апеляційного оскар­ження, який за клопотанням сторони поновлюється за наявності поважних причин. З клопотанням про поновлення строку зверта­ються лише ті особи, які мають право апеляційного оскарження. Клопотання може бути заявленим у вигляді письмової заяви або в скарзі, де потрібно зазначити причини пропущення строку на по­дання апеляційної скарги.

Подання апеляційної скарги після закінчення строку, встанов­леного ч. 2 ст. 93 ГПК України, або особою, яка не має права на її подання, внесення прокурором апеляційного подання з порушен­ням його компетенції, визначеної ст. 37 Закону України «Про про­куратуру», подання апеляційної скарги на ухвалу місцевого госпо­дарського суду, яка не підлягає оскарженню, виключають перегляд судових актів місцевого господарського суду в апеляційному по­рядку. У таких випадках апеляційний господарський суд повинен відмовити у прийнятті апеляційної скарги і винести з цього приво­ду відповідну ухвалу.

Статтею 93 ГПК України встановлено, що відновлення пропу­щеного строку подання апеляційної скарги можливе протягом трьох місяців із дня прийняття рішення місцевим господарським судом. Отже, якщо апеляційну скаргу повернуто через пропущення стро­ку на подання такої скарги за відсутності клопотання про його від­новлення, її може бути подано вдруге з клопотанням про віднов­лення строку тільки протягом трьох місяців із дня прийняття рі­шення місцевим господарським судом. З відповідним клопотанням, можуть звертатися лише особи, що мають право на подання апеля­ційної скарги. Таке клопотання може бути викладене в скарзі чи в окремій заяві і має бути подане одночасно з поданням апеляційної скарги. Клопотання розглядається, якщо воно надійшло до вине­сення ухвали про повернення апеляційної скарги. Це клопотання розглядається колегією суддів без повідомлення осіб, що беруть участь у справі, до вирішення питання про прийняття апеляційної скарги до провадження. На практиці поважними причинами ви­знаються обставини непереборної сили, отримання стороною рі­шення місцевого господарського суду зі значним запізненням, що

¹ Рекомендаціями Президії Вищого господарського суду України від 10.02.2004 р. № 04-5/212.

позбавило можливості подати апеляційну скаргу у встановлений строк, якщо пропуск був спричинений неправомірними діями суду, наприклад, у разі порушення терміну направлення рішення особам, які беруть участь у справі. За результатами розгляду клопотання про відновлення пропущеного строку виноситься ухвала, зміст якої може бути викладений в ухвалі про прийняття апеляційної скарги. Відповідно до ст. 53 ГПК України відновлення пропущеного стро­ку здійснюється господарським судом за наявності поважної при­чини його пропущення. До кола поважних причин належить, зок­рема, отримання заявником рішення місцевого господарського суду після закінчення зазначеного процесуального строку.

Зміст ухвали про відмову у відновленні пропущеного строку може бути викладений в ухвалі про повернення апеляційної скарги. Цю ухвалу може бути оскаржено у касаційному порядку на підставі ст. 53 ГПК України.

Якщо після прийняття апеляційної скарги виникають сумніви щодо наявності в особи, яка підписала скаргу, права на її підписан­ня, суд пропонує заявникові надати відповідні докази. У разі непо­дання таких доказів скарга залишається без розгляду на підставі п. 1 ч. 1 ст. 81 ГПК України. У випадках, коли передбачені в пп. 2 і 3 ч. 1 ст. 97 ГПК України підстави повернення апеляційної скарги виявлені судом після прийняття апеляційної скарги, суд вимагає від особи, яка подала скаргу, докази надсилання її копії іншій сто­роні (сторонам) та сплати державного мита у встановленому поряд­ку й розмірі. У разі неподання таких доказів скарга залишається без розгляду на підставі п. 5 ч. 1 ст. 81 ГПК України.

Якщо після прийняття апеляційної скарги виявлено обстави­ни, передбачені п. 5 ч. 1 ст. 97 ГПК України, апеляційний госпо­дарський суд припиняє перегляд судового рішення в апеляційному порядку на підставі п. 4 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

9.3. Порядок розгляду апеляційної скарги

В апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами роз­гляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі XII ГПК України. Отже, правила, які вста­новлені тільки для розгляду справ у першій інстанції, застосуван­ню апеляційним судом не підлягають. Зокрема, не повинні застосо­вуватись апеляційним судом правила про об'єднання позовних ви­мог (ст. 58 ГПК України), про подання зустрічного позову (ст. 60 ГПК України) та видачу наказу (ст. 118 ГПК України). Положен­ня розділів 1-Х ГПК України мають загальний характер і можуть

210

211

застосовуватись апеляційним судом з урахуванням конкретних обставин, оскільки під час розгляду справи в апеляційній інстанції суд відповідно до ч. 1 ст. 102 ГПК України повторно розглядає спра­ву та згідно зі ст. 103 ГПК України має право скасувати рішення повністю або частково і прийняти нове рішення. На відміну від роз­гляду в місцевих господарських судах перегляд в апеляційному порядку рішень місцевих господарських судів здійснюється апеля­ційними господарськими судами колегією суддів у складі трьох суддів згідно з ч. 2 ст. 4-6 ГПК України.

Норми ГПК України щодо вчинення господарським судом пер­шої інстанції певних процесуальних дій не застосовуються судом апеляційної інстанції у випадках, коли відповідною нормою ГПК України прямо передбачено, що процесуальна дія вчинюється лише до прийняття рішення судом першої інстанції, крім передбаченого ст. 24 ГПК права залучати до участі у справі іншого відповідача. Отже, суд апеляційної інстанції має право за своєю ініціативою за­лучити до участі у справі іншого відповідача, якщо суд першої інстанції прийняв рішення, що стосуються його прав і обов'язків.

Засідання суду апеляційної інстанції складається з трьох вза­ємопов'язаних частин: підготовчої, розгляду скарги (подання) по суті, винесення та оголошення постанови.

У призначений для розгляду час головуючий відкриває засідан­ня, оголошує склад суду, роз'яснює учасникам у справі їхні права та обов'язки, визначає порядок ведення засідання, з'ясовує, чи мають учасники процесу заяви, клопотання, відвід складу суду, експерта і перекладача, керує засіданням, сприяючи повному та всебічному з'ясуванню всіх обставин справи, забезпечує на засіданні належний порядок.

При розгляді справи в апеляційній інстанції господарський суд за наявними у справі та додатково наданими доказами розглядає справу по суті повторно. Суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення в повному обсязі, як у частині рішення, що оскаржується, так і в неоскаржу-ваній частині, незалежно від доводів, викладених у апеляційній скарзі.

Відповідно до ч. 1 ст. 101 ГПК України апеляційний суд пере­глядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання до суду першої інстанції з причин, що від нього не залежали. Додаткові докази, подані стороною в обґрунту­вання її відзиву на апеляційну скаргу, приймаються й розгляда­ються апеляційним судом без обмежень, встановлених ст. 101 ГПК

України. Без обмежень також приймаються додаткові докази, ви­требувані апеляційною інстанцією відповідно до вимог ст. 38 ГПК України.

Згідно з вимогами ч. 2 ст. 101 ГПК України апеляційний госпо­дарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду в повному обсязі.

В апеляційну інстанцію не приймаються і не розглядаються нові вимоги, які не були пред'явлені при розгляді справи в першій інстанції.

Повноваження апеляційної інстанції визначено ст. 103 ГПК України. Апеляційна інстанція за результатами розгляду апеля­ційної скарги (подання) має право:

- залишити рішення місцевого господарського суду без змін, а скаргу (подання) без гадоволення;

- скасувати рішення повністю або частково і прийняти нове рішення;

- скасувати рішення повністю або частково і припинити про­вадження у справі або залишити позов без розгляду повніс­тю або частково;

- змінити рішення.

Апеляційний суд залишає рішення без зміни, а скаргу (подан­ня) без задоволення, якщо внаслідок розгляду дійде висновку, що винесене місцевим господарським судом рішення відповідає вимо­гам законності та обґрунтованості, а мотиви скарги не містять да­них, які спростовують обставини, встановлені судом, і при вине­сенні рішення не порушено закону.

Апеляційний суд скасовує рішення місцевого господарського суду або змінює його рішення, якщо при розгляді було виявлено підстави для цього, передбачені ч. 1 ст. 104 ГПК України:

- неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;

- недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими;

- невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи;

- порушення або неправильне застосування норм матеріаль­ного чи процесуального права. Порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до прийняття не­правильного рішення.

212

213

Порушення норм процесуального права є в будь-якому випадку підставою для скасування рішення місцевого господарського суду, якщо:

1) справу розглянуто господарським судом у незаконному складі колегії суддів;

2) справу розглянуто господарським судом за відсутності будь-якої зі сторін, не повідомленої належним чином про місце засідання суду. Стороною, не повідомленою належним чи­ном про місце засідання суду, слід вважати сторону, стосов­но якої судом першої інстанції не дотримано вимог ст. 64 ГПК України;

3) господарський суд прийняв рішення про права й обов'язки осіб, що не були залучені до участі в справі;

4) рішення не підписане будь-ким із суддів або підписане не тими суддями, які зазначені в рішенні;

5) рішення прийняте не тими суддями, які входили до складу колегії, що розглядала справу;

6) рішення прийняте господарським судом із порушенням пра­вил предметної або територіальної підсудності, крім випад­ків, передбачених у ч. З ст. 17 ГПК України.

7) рішення прийнято господарським судом з порушенням пра­вил виключної підсудності.

Порушення норм процесуального права, зазначені у п.п. 1-6 ч. З ст. 104 ГПК України, є в будь-якому випадку підставою для ска­сування рішення місцевого господарського суду, у тому числі й тоді, коли суд першої інстанції з'ясував обставини справи і дав їм правиль­ну юридичну оцінку. У такому випадку апеляційний суд скасовує рішення місцевого господарського суду і згідно з п. 2 ст. 103 ГПК України приймає нове рішення.

Апеляційний суд має право сам змінити рішення місцевого гос­подарського суду або винести нове. Рішення змінюється у випад­ках, якщо в прийняте місцевим господарським судом рішення мож­на внести ті чи інші виправлення без зміни рішення, ураховуючи, що кінцевий висновок про вирішення спору в цілому був правиль­ним. Нове рішення виноситься у тих випадках, якщо кінцевий ви­сновок місцевого господарського суду про задоволення або відмову в позові є неправильним і видається неможливим обмежитися тіль­ки внесенням змін у рішення, а потрібно його замінити новим, яке відповідає матеріалам справи.

Статтею 103 ГПК України не передбачено можливості передачі справи на новий розгляд до суду першої інстанції. Таке право надане апеляційній інстанції лише в разі скасування ухвал, зазначених у

ч. 4 ст. 106 ГПК України. Отже, якщо в процесі перегляду справи апеляційним господарським судом буде встановлено, що суд першої інстанції, приймаючи рішення, неправомірно відмовив у задоволенні частини позовних вимог, припинив провадження чи залишив без розгляду позов у певній частині або ж не розглянув одну чи кілька заявлених вимог, суд апеляційної інстанції повинен самостійно усу­нути відповідне порушення. Він не має права передавати справу на новий розгляд до господарського суду першої інстанції¹.

Апеляційний суд вправі прийняти додаткову постанову за заявою особи, яка бере участь у справі, або за своєю ініціативою в разі, якщо він скасував рішення господарського суду першої інстанції повністю або частково і прийняв нове рішення (п. 2 ст. 103 ГПК України). Додаткову постанову може бути прийнято апеляційним судом із під­став і в порядку, зазначеному в ст. 88 АПК України. Цю постанову може бути оскаржено в касаційному порядку.

Частиною 2 ст. 106 АПК України передбачено, що апеляційні скарги на ухвали місцевого господарського суду розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішен­ня місцевого господарського суду.

9.4. Постанова апеляційної інстанції

Розгляд апеляційної скарги (подання) закінчується винесенням постанови апеляційної інстанції. Вона являє собою мотивований результат розгляду апеляційної скарги (подання).

При винесенні постанови суд зобов'язаний вирішити такі пи­тання:

- чи повною мірою суд першої інстанції дослідив обставини, що мають значення у справі;

- чи доказані обставини, які визнані судом встановленими;

- чи відповідають викладені в рішенні висновки суду обстави­нам справи;

- чи не порушені норми матеріального та процесуального пра­ва, чи правильно вони застосовані;

- чи є обґрунтованими доводи апеляційної скарги.

Частиною 1 ст. 105 ГПК України передбачено, що за наслідками розгляду апеляційної скарги (подання) суд приймає постанову, а ч. 2 цієї статті встановлює, що в постанові мають бути зазначені:

¹ Рекомендації Вищого господарського суду України від 03.09.2004 р. № 04-5/ 1518.

214

215

1) найменування апеляційного господарського суду, який роз­глядав апеляційну скаргу, склад суду, номер справи й дата прийняття постанови;

2) найменування сторін і найменування особи, яка подала скар­гу (подання);

3) найменування місцевого господарського суду, рішення яко­го оскаржується, номер справи, дата прийняття рішення, прізвища судді (суддів);

4) стислий виклад суті рішення місцевого господарського суду;

5) підстави, з якими порушено питання про перегляд рішен­ня;

6) доводи, викладені у відзиві на апеляційну скаргу (подання);

7) обставини справи, встановлені апеляційною інстанцією, до­води, за якими апеляційна інстанція відхиляє ті чи інші докази, мотиви застосування законів та інших норматив­но-правових актів;

8)у разі скасування або зміни рішення місцевого господарсь­кого суду - доводи, за якими апеляційна інстанція не пого­дилася з висновками суду першої інстанції;

9) висновки за результатами розгляду апеляційної скарги (по­дання); 10)новий розподіл судових витрат у разі скасування чи зміни судового рішення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і надси­лається сторонам у п'ятиденний строк з дня її прийняття. Поста­нову апеляційної інстанції може бути оскаржено в касаційному порядку.

За змістом ст.ст. 116 і 117 ГПК України видавати накази ма­ють право виключно місцеві господарські суди після вирішення ними спорів у першій інстанції. У разі скасування або зміни рішен­ня місцевого господарського суду за результатами його перегляду в апеляційному порядку апеляційна інстанція в резолютивній час­тині своєї постанови має зобов'язати господарський суд першої інстанції видати відповідний наказ, зокрема, про поворот виконан­ня рішення, постанови згідно з вимогами ст. 122 ГПК України.

Питання про відстрочку або розстрочку виконання постанови або ухвали апеляційної інстанції за наявності обставин, передбаче-нихч. 1ст. 121 ГПК України, вирішує сама апеляційна інстанція, якщо ці обставини стали їй відомі до винесення ухвали або поста­нови за результатами перегляду рішення господарського суду пер­шої інстанції. У цих випадках припис про відстрочку або розстроч­ку, зміну способу та порядку виконання ухвали або постанови має міститись у резолютивній частині зазначеної ухвали або постанови.

Питання про відстрочку або розстрочку виконання постанови апе­ляційного суду та порядку її виконання вирішується апеляцій­ним судом одночасно з прийняттям постанови за результатами пе­регляду судового рішення, про що зазначається в постанові. Коли відповідну заяву про відстрочку або розстрочку виконання поста­нови апеляційного суду подано після прийняття постанови апеля­ційним судом, зазначені питання вирішуються господарським су­дом, який розглядав справу в першій інстанції, із винесенням ухва­ли на підставі ст. 121 ГПК України.

Згідно з вимогами ст. 121-1 зупиняти виконання судового рі­шення має право виключно суд касаційної інстанції. Тому суд апе­ляційної інстанції за будь-яких обставин не має права зупиняти виконання судового рішення суду першої інстанції.

Питання для самоконтролю

1. Які умови реалізації права на апеляційне оскарження?

2. Які вимоги ставляться до апеляційної скарги?

3. В яких випадках апеляційна скарга не приймається до розгляду?

4. Які особливості перегляду справи в апеляційній інстанції?

5. Як впливають на перегляд справи порушення місцевим госпо­дарським судом норм матеріального права?

6. Як впливають на перегляд справи порушення місцевим госпо­дарським судом норм процесуального права?

7. Що повинна містити постанова апеляційної інстанції?

Список рекомендованих джерел

Нормативні акти

1. Господарський процесуальний кодекс України // ВВРУ. - 2001. - № 36. - Ст. 188.

2. Про деякі питання участі прокурора у розгляді справ, підвідом­чих господарським судам. Роз'яснення Президії ВГСУ від 22.05.2002 р. № 04-5/570 // Юридичний вісник України. -2002. - № 30 (інформаційно-правовий банк). - С. 24-26.

3. Про деякі питання розгляду справ за участю іноземних підпри­ємств і організацій. Роз'яснення Президії ВГСУ від 31.05.2002 р. № 05-4/608 // Юридичний вісник України. - 2002. - № 30 (інфор­маційно-правовий банк). - С. 26-30.

4. Про деякі питання практики застосування розділу XII Гос­подарського процесуального кодексу України. Роз'яснення

216

217

Президії Вищого господарського суду України від 28.03.2002 р. № 04-5/366 // Вісник господарського судочинства. - 2002. -№ 3. - С 84-87.

5. Про деякі питання практики застосування окремих норм чин­ного законодавства у вирішенні спорів. Інформаційний лист ВГСУ від 29.08.2001 р. № 01-8/034 // Вісник господарського судочинства. - 2001. - № 4. - С 121-126.

6.Щодо відновлення пропущеного строку подання апеляційної скарги. Лист Вищого господарського суду від 23.12.2002 р. № 05-2/1486 // Вісник господарського судочинства. - 2003. -№ 1. - С 60.

7.Про внесення доповнення до роз'яснення Президії Вищого го­сподарського суду України від 28.08.2001 р. № 04-5/366 «Про деякі питання практики застосування розділу XII Гос­подарського процесуального кодексу України. Рекомендації президії Вищого господарського суду України від 03.09.2004 р. № 04-5/1518 // Вісник господарського судочинства. - 2004. - № 4. - С 102-103.

9.Притика Д.М., Тітов М.І., Гайворонський В.М. Господарський процесуальний кодекс України: Наук.-практ. коментар. - X.: Консум, 2003. - 320 с

10.Притика Д.М., Тітов М.І., Щербина B.C. Арбітражний процес: Навч. посібник. - X.: Консум, 2001. - Ч. II. - 432 с

11. Степанова Т.В. Окремі питання апеляційного оскарження в го­сподарському судочинстві (стосовно перегляду рішень у разі від­новлення пропущеного строку) // Вісник господарського судо­чинства. - 2003. - № 3. - С 206-209.

12.Чернадчук В.Д., Сухонос В.В. Основи господарського процесу­ального права: Навчальний посібник. - Суми: ВТД «Універси­тетська книга», 2003. - 220 с

Юридична література

1. Арбитражный процесе: Учеб. пособие / Под ред. Р.Е. Гукасяна и В.Ф. Тараненко. - М.: Юридическая литература, 1996. -С. 151-158.

2. Арбитражный процесс: Учебник для юридических вузов и факуль­тетов / Под ред. проф. М.К. Треушникова и проф. В.М. Шерстю-ка. - М.: 000 «Городец-издат», 2002. - 480 с.

3. Арбитражный процесс: Учебник / Под ред. В.В. Яркова. - М.: Юристъ, 2002. - 480 с.

4.Васильев СВ. Хозяйственное судопроизводство Украины: Учеб. пособие. - X.: Эспада, 2002. - 368 с.

5. Господарське процесуальне право України: Підручник / В.Д. Чер-надчук, В.В. Сухонос, В.П. Нагребельний, Д.М. Лук'янець; За заг. ред. к.ю.н. В.Д. Чернадчука. - Суми: ВТД «Університетська книга», 2006. - 331 с.

6. Господарський процесуальний кодекс України з постатейними матеріалами / Уклад. В.Е. Беляневич. - К.: Юстініан, 2002. -544 с

7.Кройтор В.А. Претензии и иски в практике разрешения хо­зяйственных споров: Науч.-практ. пособие. - X.: Эспада, 2001.

8.Плевако В.І. Суб'єкти права апеляційного оскарження рішень господарського суду // Вісник господарського судочинства. -2003. - № 3. - С 201-205.

218

219

Глава 10

Перегляд судових рішень у касаційному порядку

10.1. Право касаційного оскарження

Касаційне провадження є однією з гарантій винесення господар­ськими судами законних судових актів і являє собою самостійну стадію судового процесу. З одного боку, касаційне провадження в господарському процесі обмежується перевіркою дотримання норм матеріального й процесуального права судами нижчого рівня. З іншого боку, до повноважень господарського суду касаційної інстанції віднесене право змінювати рішення суду першої інстанції, постанову апеляційної інстанції, а також відміняти їхнє рішення та приймати нове.

Касаційне провадження - це стадія господарського процесу, що передбачає перевірку господарським судом законності судових актів, які набрали законної сили.

Касаційне провадження має багато спільного з апеляційним про­вадженням, оскільки ці дві стадії судового процесу спрямовані на перевірку судових актів. У той самий час мають місце і деякі відмін­ності, викликані тим, що предметом апеляційного провадження є судові рішення місцевих господарських судів, які не набрали за­конної сили (ч. 1 ст. 91 ГПК України), а касаційного - рішення місцевого господарського суду, що набрало законної сили, та по­станови апеляційного господарського суду (ст. 107 ГПК України). Апеляційний господарський суд повторно розглядає справу за на­явними і додатково поданими доказами (ч. 1 ст. 101 ГПК України), а суд касаційної інстанції перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального й процесуального права (ч. 1 ст. 111-7 ГПК України).

Касаційне провадження характеризується такими рисами:

- порушується за скаргою осіб, що брали участь у справі. Згідно зі ст. 107 ГПК України мають право подавати касаційну

скаргу сторони у справі та особи, яких не було залучено до участі у справі, якщо суд прийняв рішення чи постанову, що стосується їхніх прав та обов'язків, а касаційне подання - прокурор;

- об'єктами касаційного оскарження є судові акти, які набра­ли законної сили, у тому числі апеляційної інстанції;

- касаційний суд на відміну від апеляційного суду не переві­ряє обґрунтованість судових актів, а перевіряє їх законність;

- касаційний суд не зв'язаний межами скарги, а перевіряє за­конність судових актів у цілому;

- у касаційному порядку судові акти переглядаються Вищим господарським судом України. Згідно зі ст. 108 ГПК Украї­ни касаційною інстанцією є Вищий господарський суд Укра­їни, який переглядає за касаційною скаргою (поданням) рі­шення місцевого господарського суду та постанови апеля­ційного господарського суду.

Касаційне оскарження складається з таких стадій:

- порушення касаційного провадження;

- підготовка до розгляду касаційної скарги (подання);

- судовий розгляд касаційної скарги (подання) і прийняття постанови.

Право на подання касаційної скарги або касаційного подання мають, відповідно, сторони й прокурор. Таке саме право мають і особи, яких не було залучено до участі у справі, якщо суд прийняв рішення чи постанову, що стосується їхніх прав та обов'язків, у тому числі громадяни, які не є суб' єктами підприємницької діяль­ності. Право на касаційне оскарження виникає з дня набуття рі­шенням та постановою законної сили за наявності передбачених чинним законодавством передумов.

У п. 1 роз'яснень Президії Вищого господарського суду від 28.03.2002 р. звертається увага на те, що право на касаційне оскар­ження мають також громадяни, які не є суб'єктами підприємниць­кої діяльності, якщо суд прийняв рішення чи постанову, що стосу­ється їхніх прав та обов'язків.

Таким чином, право касаційного оскарження мають особи, ви­значені ст. 107 ГПК України: сторони, прокурор та особи, яких не було залучено до участі у справі, якщо суд прийняв рішення чи по­станову, що стосується їхніх прав та обов'язків. Об'єктом касацій­ного оскарження є рішення місцевого господарського суду, що на­брало законної сили, та постанови апеляційного суду.

220

221

10.2. Подання касаційної скарги

Касаційна скарга (подання) додається (вноситься) до Вищого гос­подарського суду України через місцевий чи апеляційний господар­ський суд, який прийняв оскаржуване рішення чи постанову. Згідно зі ст. НО ГПК України касаційна скарга (подання) може бути по­дана (внесена) протягом одного місяця з дня набрання рішенням місцевого господарського суду чи постановою апеляційного госпо­дарського суду законної сили.

Місцевий або апеляційний господарський суд, який прийняв оскаржуване рішення або постанову, зобов 'язаний надіслати скар­гу (Подання) разом зі справою до Вищого господарського суду Укра­їни у п'ятиденний строк із дня її надходження.

Л^И™" Т^Д° ^{ЗМІСТУ Та Ф}°^{РМИ каса}ЧІйної скарги встановлені ст. 1 11 ГПК України. Касаційна скарга (подання) подається (вно­ситься) у письмовій формі і має містити:

1) найменування касаційної інстанції;

2) найменування місцевого або апеляційного господарського СУДУ, судове рішення якого оскаржується, номер справи та дату прийняття рішення або постанови;

3) найменування особи, що подає скаргу (подання), та іншої сторони (сторін) у справі;

4)вимоги особи, що подала скаргу (подання), із зазначенням суті порушення або неправильного застосування норм ма­теріального чи процесуального права; 5) перелік доданих до скарги (подання) документів. • Разом із тим ч.2ст. 111 ГПК України передбачає, що не допус­кається посилання в касаційній скарзі (поданні) на недоведеність обставин справи..

Касаційна скарга (подання) підписується особою, яка подала скаргу, або її уповноваженим представником. До скарги додаються Док_ази сплати державного мита й надсилання копії скарги іншій стороні у справі.

Питання про прийняття або повернення касаційної скарги вирі­шується колегією суддів без повідомлення прокурора і сторін, що беруть участь у справі. За результатами вирішення відповідного пи­тання виноситься ухвала. У разі оскарження кількома особами у встановленому ГПК України порядку постанови апеляційного гос­подарського суду касаційною інстанцією приймаються до проваджен­ня всі скарги, які відповідають вимогам ГПК України, та розгляда­ються в одному касаційному провадженні. За кожною з них вино­ситься ухвала про прийняття до провадження або про її повернення

Касаційна інстанція не вправі повернути касаційну скаргу (по­дання) супровідним листом або в інший не передбачений законом спосіб. Повернення касаційної скарги (подання) здійснюється Ви­щим господарським судом України виключно з підстав, визначе­них у частині першій статті 111-3 ГПК. У застосуванні п. З ч. 1 зазначеної норми ГПК України господарському суду необхідно вра­ховувати таке. Розрахунковий документ, виданий відправникові поштового відправлення відповідно до п. 36 Правил надання по­слуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міні­стрів України від 17.08.2002 р. № 1155, може вважатися належ­ним доказом надсилання відповідачеві копії позовної заяви і дода­них до неї документів. Відсутність опису вкладення до листа не тягне за собою наслідків у вигляді повернення апеляційної скарги, оскіль­ки згідно з п. 78 названих Правил листи, бандеролі і посилки при­ймаються з таким описом лише за бажанням відправника і в госпо­дарського суду відсутні правові підстави спонукати відправників до обов'язкового оформлення описів вкладення.

Суду не слід допускати повернення касаційних скарг у разі по­дання як доказу сплати державного мита платіжних доручень, що відповідають вимогам Інструкції про порядок обчислення та справ­ляння державного мита, затвердженої наказом Головної держав­ної податкової інспекції від 22.04.1993р. № 15 (з наступними змі­нами і доповненнями). У разі виникнення сумнівів щодо надходжен­ня й зарахування державного мита до державного бюджету Украї­ни суд має право згідно з п. 4 ст. 65 ГПК України витребувати від сторони, яка подала апеляційну скаргу, відповідне підтвердження територіального органу Державного казначейства України.

Після усунення обставин, які були підставою для повернення касаційної скарги, її може бути подано повторно відповідно до ч. З ст. 111-3 ГПК України. Якщо первісну касаційну скаргу повернуто судом касаційної інстанції не через порушення, що передбачене п. З ч. 1 ст. 111 - З ГПК України, то в разі повторного подання тієї самої скарги суд не має права вимагати від сторони подання доказів над­силання іншій стороні (сторонам) копії скарги.

Якщо зазначені обставини буде встановлено після прийняття касаційної скарги до провадження, касаційна інстанція в процесі розгляду касаційної скарги (подання) вживає необхідних заходів до усунення обставин, зазначенихуч. 1 ст. 111-3 ГПК України.

Касаційна інстанція не вправі повернути касаційну скаргу (подання) супровідним листом або в інший не передбачений зако­ном спосіб. Повернення касаційної скарги (подання) здійснюєть­ся Вищим господарським судом України виключно на підставах,

222

223

визначених у ч. 1 ст. 111-3 ГПК України. Після усунення обста­вин, які були підставою для повернення касаційної скарги, її мож­на подати повторно відповідно до ч. З ст. 111-3 ГПК України. Якщо зазначені обставини буде встановлено після прийняття касаційної скарги до провадження, касаційна інстанція в процесі розгляду касаційної скарги (подання) вживає необхідних заходів до усунен­ня обставин, зазначених у ч. 1 ст. 111-3 ГПК України.

Особа, яка подала скаргу, надсилає іншій стороні у справі копії касаційної скарги і доданих до неї документів, які в цієї сторони відсутні. Прокурор, який вносить касаційне подання, надсилає сто­ронам у справі його копію й копії доданих до нього документів, які відсутні у справі.

Сторона у справі, отримавши касаційну скаргу (подання), має право надіслати відзив на неї касаційній інстанції й особі, що подала скаргу (подання). Відсутність відзиву на касаційну скаргу (подання) не перешкоджає перегляду судового рішення, що оскаржується.

Згідно зі ст. 111-6 ГПК України особа, що подала скаргу (по­дання), має право відмовитися від неї до винесення постанови каса­ційною інстанцією. Касаційна інстанція має право не прийняти від­мову від скарги, якщо це суперечить законодавству або порушує чиї-небудь правай охоронювані законом інтереси (ч. 6 ст. 22 ГПК України). Про прийняття відмови від скарги (подання) касаційна інстанція виносить ухвалу, якщо рішення або постанову господар­ського суду не оскаржено іншою стороною.

Касаційна скарга (подання) не приймається до розгляду і повер­тається судом, якщо:

1) касаційна скарга (подання) підписана особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не зазначено;

2) скаргу (подання) надіслано інакше, ніж через місцевий або апеляційний господарський суд, що прийняв рішення або постанову;

3)до скарги (подання) не додано доказів надсилання її копії іншій стороні (сторонам) у справі;

4) до скарги не додано документів, що підтверджують сплату державного мита у встановленому порядку й розмірі;

5) скаргу (подання) надіслано після закінчення строку, вста­новленого для її подання, без клопотання або таке клопо­тання про відновлення цього строку відхилено;

6) у скарзі (поданні) не зазначено суті порушення або неправи­льного застосування норм матеріального чи процесуально­го права;

7) до надіслання ухвали про прийняття скарги (подання) до про­вадження від особи, що подала скаргу (подання), надійшла заява про її відкликання.

Згідно з п. 4 роз'яснень Президії Вищого господарського суду України від 28.03.2002 р. Вищий господарський суд України від­мовляє в прийнятті касаційної скарги (подання) і виносить з цього приводу відповідну ухвалу у випадках, якщо касаційну скаргу по­дано особою, яка відповідно до вимог ГПК України не має права на її подання, або якщо касаційне подання внесене прокурором із по­рушенням його компетенції, визначеної у ст. 37 Закону України «Про прокуратуру», або касаційну скаргу (подання) подано на ухвалу суду першої або апеляційної інстанції, яку не може бути оскаржено. Наведені обставини виключають перегляд судових рі­шень у касаційному порядку.

Господарським процесуальним кодексом України не встановле­но термін для звернення до господарського суду з клопотанням про відновлення пропущеного строку подання касаційної скарги. Якщо скаргу повернуто через пропущення строку за відсутності клопо­тання про його відновлення, скаргу може бути подано вдруге з кло­потанням про відновлення строку. З відповідним клопотанням мо­жуть звертатися лише особи, що мають право на подання касацій­ної скарги. Таке клопотання викладається в скарзі чи окремій заяві та має бути подане одночасно з поданням касаційної скарги. Кло­потання розглядається, якщо воно надійшло до винесення ухвали про повернення касаційної скарги. Клопотання про відновлення строку подання касаційної скарги розглядається колегією суддів без повідомлення осіб, що беруть участь у справі, до вирішення пи­тання про прийняття касаційної скарги до провадження. Відповід­но до ст. 53 ГПК України відновлення пропущеного процесуально­го строку здійснюється господарським судом за наявності поважної причини. За результатами розгляду клопотання виноситься ухва­ла, яка не підлягає оскарженню. Про відновлення пропущеного строку з викладом відповідних мотивів може бути зазначено в ухвалі про прийняття касаційної скарги. Про відмову у відновленні про­пущеного строку може бути зазначено в ухвалі про повернення ка­саційної скарги.

Про повернення касаційної скарги (подання) виноситься ухва­ла. Після усунення зазначених обставин, крім закінчення строку, і за умови відхилення клопотання про його поновлення, сторона у справі має право повторно подати касаційну скаргу, а прокурор -внести касаційне подання в загальному порядку.

224

225

Про прийняття касаційної скарги (подання) до провадження суд виносить ухвалу, в* якій повідомляється про час і місце розгляду скар­ги (подання). Ухвала надсилається особам, що беруть участь у справі, а також особі, яка не була залучена у справі і подала касаційну скаргу.

10.3. Порядок розгляду касаційної скарги

У касаційній інстанції скарга (подання) розглядається за загальни­ми правилами розгляду справи в господарському суді першої інстанції з урахуванням особливостей касаційного провадження, а саме: за винятком дій, пов'язаних із встановленням обставин справи та їх доказуванням (не опитуються свідки та не досліджуються докази). Суд не перевіряє обґрунтованості судових актів, а обмежується пере­віркою правильності застосування норм матеріального і процесуаль­ного права судом першої чи апеляційної інстанції. При цьому він виходить із правила ч. 2ст. 111-5 ГПК України, згідно з яким каса-ційна інстанція використовує процесуальні права судупершої інстанції виключно для перевірки юридичної оцінки обставин справи та повно­ти їх встановлення в рішенні або постанові господарського суду. Розгляд скарги касаційної інстанції складається з трьох частин:

1. Підготовча. Суд встановлює, чи можна розглядати скаргу в даному складі суддів, чи є можливим розгляд справи через від­сутність осіб, що не з'явилися; роз'яснює особам, що беруть участь у справі, їх права і обов'язки та вирішує клопотання.

2. Розгляд касаційної скарги по суті. Починається з доповіді головуючого або одного з суддів; потім заслуховуються осо­би, що беруть участь у справі або їх законні представники; надалі - ознайомлення з додатковими матеріалами.

3. Винесення й оголошення постанови. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні або постанові господарсько­го суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовір­ність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти дока­зи. У касаційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Касаційна скарга розглядається у двомісячний термін із дня надходження справи разом із касаційною скаргою (поданням) до Вищого господарського суду України.

За результатами розгляду касаційна інстанція має право: 1) залишити рішення першої інстанції або постанову апеляцій­ної інстанції без змін, а скаргу (подання) без задоволення;

2) скасувати рішення першої інстанції або постанову апеля­ційної інстанції повністю або частково і прийняти нове рі­шення. Згідно зі ст. 111-7 ГПК України, переглядаючи в касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи пере­віряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального й процесуального права. У разі, коли за результатами перевірки буде встановлено, що фактичні об­ставини, які входять до предмета доказування в цій справі, з'ясовані судом першої або апеляційної інстанції з достат­ньою повнотою, однак допущено помилки в застосуванні норм матеріального права, через що висновки суду першої й апеляційної інстанції не відповідають цим обставинам, суд касаційної інстанції приймає нове рішення;

3) скасувати рішення першої інстанції або постанову апеляцій­ної інстанції і передати справу на новий розгляд до суду пер­шої інстанції, якщо суд припустився порушень, передбаче­них ч. 2 ст. 111-10 ГПК України. У випадках, коли судом касаційної інстанції за результатами перевірки касаційної скарги (подання) буде встановлено, що судом першої або апе­ляційної інстанції неповно з'ясовані фактичні обставини справи, що мають значення для правильного вирішення спо­ру, і прийняте судове рішення у зв'язку з цим недостатньо обґрунтоване або судом першої і апеляційної інстанції при­йнято судовий акт про права й обов'язки осіб, не залучених до участі у справі (п. З ч. 2 ст. 111-10 ГПК України), суд касаційної інстанції скасовує рішення суду першої інстанції й постанову апеляційної інстанції та передає справу на новий розгляд до суду першої інстанції. У постанові касаційної інстанції обов'язково мають бути зазначені дії, що їх повинні виконати сторони та суд першої інстанції в разі скасування рішення, постанови і передання справи на новий розгляд. Ці дії мають бути спрямовані виключно на встановлення обста­вин, що входять до предмета доказування у справі і не були з'ясовані в рішенні або постанові господарського суду;

4) скасувати рішення першої інстанції, постанову апеляцій­ної інстанції повністю або частково і припинити проваджен­ня в справі чи залишити позов без розгляду повністю або частково;

5) змінити рішення першої інстанції або постанову апеляцій­ної інстанції;

6) залишити в силі одне з раніше прийнятих рішень або постанов.

Касаційна інстанція має право сама встановлювати або вважа­ти доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні або

226

227

постанові місцевого чи апеляційного господарського суду або від­хилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, додатково переві­ряти нові докази або збирати їх.

Підставами для скасування або зміни рішення місцевого чи апе­ляційного господарського суду або постанови апеляційного госпо­дарського суду є порушення або неправильне застосування норм ма­теріального чи процесуального права. Порушення норм процесуаль­ного права є в будь-якому випадку підставою для скасування рішен­ня місцевого або постанови апеляційного господарського суду, якщо:

- справу розглянуто в незаконному складі колегії суддів;

- справу розглянуто судом за відсутності будь-якої зі сторін, не повідомленої належним чином про час і місце засідання суду. Не повідомленою належним чином про час і місце засі­дання суду слід вважати сторону, щодо якої судом не було дотримано всіх вимог ст. 64 ГПК України;

- господарський суд прийняв рішення або постанову, що сто­сується прав і обов'язків осіб, які не були залучені до участі у справі;

- рішення або постанова не підписані будь-ким із суддів або під­писані не тими суддями, що зазначені в рішенні або постанові;

- рішення прийняте не тими суддями, які входили до складу колегії, що розглядала справу;

- рішення прийняте господарським судом із порушенням пра­вил предметної або територіальної підсудності, крім випад­ку, передбаченого в ч. 4 ст. 17 ГПК України. Якщо після відводу суддів неможливо розглянути справу в господарсь­кому суді, до підсудності якого вона належить, то Голова Вищого господарського суду України або його заступник маю^ь право витребувати будь-яку справу, що є в прова­дженні місцевого господарського суду, і передати її на роз­гляд до іншого місцевого суду;

- рішення прийняте господарським судом з порушенням пра­вил виключної підсудності.

Відповідно до ч. 1 ст. 111 -10 ГПК України підставою для ска­сування судового рішення місцевого чи апеляційного господар­ського суду є, зокрема, порушення або неправильне застосування норм процесуального права. Проте судовий акт підлягає скасуван­ню лише за умови, якщо таке порушення призвело до прийняття неправильного судового рішення. Як правило, скасування судо­вого рішення має бути наслідком істотного порушення процесу­альних прав сторін спору або інших учасників судового процесу, що потягло за собою неповне з'ясування обставин, які мають

Значення для правильного вирішення спору. Відповідне питання tyme вирішуватися в кожному конкретному випадку на підставі Встановлення кола обставин, що входять до предмета доказуван­ня в справі та з урахуванням її матеріалів.

Водночас порушення норм процесуального права є в будь-яко-}му випадку підставою для скасування рішення місцевого або по­станови апеляційного господарського суду за обставин, визначе­них уч.2 ст.111-10 ГПК України. У випадках таких порушень суд |касаційної інстанції передає справу на новий розгляд до суду пер-Ьпої інстанції (п. З ст. 111-9 ГПК України).

Під час перегляду судових рішень у касаційній інстанції засто­совуються приписи ст.ст. 77 і 79 ГПК України, крім зазначених у п.п. 2-4 ст. 77 і п.п. 1, 2 ч. 2 ст. 79 ГПК України. У вирішенні питання про відкладення та зупинення розгляду справи слід мати на увазі, що згідно зі ст. 111-5 ГПК України касаційна інстанція використовує процесуальні права суду першої інстанції виключно для перевірки юридичної оцінки обставин справи та повноти їх вста­новлення в рішенні чи постанові господарського суду.

Якщо після прийняття касаційної скарги буде подано заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, про­вадження за скаргою зупиняється на підставі ч. 1 ст. 76 ГПК Укра­їни. Якщо касаційна скарга надійшла до господарського суду після надходження заяви про перегляд судового рішення за нововиявле­ними обставинами, у першу чергу розглядається ця заява. Після прийняття судового акта