Інші судові витрати

Статтею 47-1 ГПК України встановлено, що розмір витрат на інфор­маційно-технічне забезпечення судового процесу визначається Кабі­нетом Міністрів України за поданням Вищого господарського суду України. Постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2005 р. № 1258 затверджено Порядок оплати витрат на інформаційно-техніч-не забезпечення судових процесів, пов'язаних із розглядом цивільних та господарських справ, та їх розміри¹. Цей Порядок визначає ме­ханізм здійснення оплати витрат з інформаційно-технічного забезпе­чення судових процесів, пов'язаних з розглядом цивільних та госпо­дарських справ. Витрати оплачують фізичні та юридичні особи, що звертаються до суду з позовними заявами, заявами про відкриття справ окремого провадження, клопотаннями про надання дозволу на при­мусове виконання рішення іноземного суду, про визнання рішення іноземного суду, що не підлягає примусовому виконанню, та скаргами. З метою перерахування коштів для оплати витрат у графі пла­тіжного доручення «Призначення платежу» зазначається «Інфор­маційно-технічне забезпечення судового процесу», а також на­йменування суду, до якого особа звертається з позовною заявою, скаргою, заявою про відкриття окремого провадження у справі, клопотанням про видачу дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду або про визнання рішення іноземного суду, що не підлягає примусовому виконанню. Документ про оплату витрат додається до позовної заяви, заяви, клопотання, скарги, яку особа подає до суду відповідно до процесуального законодавства.

¹ Офіційний вісник України. - 2005. - № 52. - Ст. 3301.

140

141

Документом про оплату витрат є квитанція установи банку або відділення поштового зв'язку, які прийняли платіж, платіжне до­ручення, підписане уповноваженою посадовою особою і скріплене печаткою установи банку з позначкою про дату виконання платіж­ного доручення. У разі, коли оплата витрат здійснюється шляхом перерахування коштів з рахунка вкладника, відкритого в установі банку, додається довідка, засвідчена підписом контролера, скріп­леним печаткою фінансової установи.

Повернення коштів, внесених для оплати витрат, здійснюєть­ся у випадках та в розмірі, передбачених процесуальним законо­давством, шляхом їх перерахування на рахунок платника, відкри­тий в установі банку, грошового переказу через іншу фінансову уста­нову або відділення поштового зв'язку після звернення особи. По­вернення зазначених коштів здійснюється в порядку, передбачено­му для повернення державного мита (судового збору).

Постановою передбачені такі розміри витрат з інформаційно-технічного забезпечення судових процесів, пов'язаних з розглядом господарських справ: для позивачів, у встановленому порядку звіль­нених від сплати державного мита, - за нульовою ставкою; для всіх інших позивачів - за ставкою 118 гривень.

Витрати, що підлягають сплаті за проведення судової експер­тизи, послуги перекладача, визначаються господарським судом. Судовим експертам і перекладачам відшкодовуються витрати, по­в'язані з явкою до господарського суду, у розмірах, установлених законодавством про службові відрядження. Витрати, що підляга­ють сплаті за послуги адвоката, визначаються в порядку, установ­леному Законом України «Про адвокатуру».

Експертам, перекладачам, іншим особам, викликаним до гос­подарського суду для дачі пояснень, відшкодовуються вартість проїзду до місця виклику і назад залізничним, автомобільним, водним і повітряним транспортом; страхові платежі за державне страхування на транспорті; вартість попереднього продажу проїз­них документів; проїзд автомобільним транспортом (крім таксі) до залізничної станції, аеропорту, якщо вони знаходяться за ме­жею населеного пункту; найом жилого приміщення, а також до­бові в розмірах, установлених законодавством про службові від­рядження, та згідно з поданими документами, що підтверджують розмір цих витрат. Якщо проїзні документи не подані, відшкодо­вується мінімальна вартість проїзду між місцем проживання і міс­цем виклику.

Витрати, пов'язані з викликом до суду, відшкодовуються після виконання експертами, перекладачами та іншими особами своїх

)бов'язків у розмірі, що визначається в рішенні господарського суду. Розподіл між сторонами сум, що підлягають сплаті за проведення гкспертизи (аудиту), послуги перекладача, а також інших судових зитрат проводиться за правилами розподілу державного мита.

Витрати позивачів та відповідачів, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторо­нами на загальних підставах, визначених ст. 49 ГПК України.

Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це в рішенні, ухвалі, постанові за наяв­ності документального підтвердження витрат, як-от: угоди про надання послуг щодо ведення справи в суді та/або належно оформ­леної довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, і платіжного доручення або іншого документа, який підтверд­жує оплату відповідних послуг.

Витрати, пов'язані з перекладом документів, а також з опла­тою за вручення їх за кордоном відповідно до Конвенції про вру­чення за кордоном судових та позасудових документів у цивіль­них або комерційних справах (до якої приєдналася Україна), під час судового розгляду має нести заінтересована сторона. Після закінчення розгляду справи такі витрати розподіляються госпо­дарським судом на загальних підставах згідно з ч. 5 ст. 49 ГПК

України.

В основу розподілу судових витрат покладено принцип відпо­відальності за шкоду тієї особи, яка цю шкоду заподіяла. Тому судові витрати несе особа, яка виявилася неправою в спорі. Роз­поділ судових витрат проводиться згідно зі ст. 49 ГПК України. Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, господарсь­кий суд має враховувати, що розмір відшкодування названих витрат, крім державного мита, не має бути неспіврозмірним, тоб­то явно завищеним. За таких обставин суд з урахуванням обста­вин конкретної справи, зокрема, ціни позову може обмежити цей розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.

Якщо суддя не прийняв рішення щодо розподілу судових ви­трат чи повернення державного мита з державного бюджету, то за заявою сторони або прокурора, який брав участь у судовому про­цесі, а також з власної ініціативи він на підставі ст. 88 ГПК Украї­ни має право прийняти додаткове рішення чи ухвалу зі справи.

142

143

6.4. Процесуальні строки

Розглядаючи господарські справи, господарські суди забезпечують не тільки правильне, але й своєчасне їх вирішення. Цьому сприяє встановлення процесуальних строків, тобто періоду часу, протя­гом якого має бути вчинена певна процесуальна дія господарським судом, сторонами, іншими учасниками господарського процесу. Встановлення процесуальних строків є гарантією забезпечення як­найшвидшого відновлення порушених прав та охоронюваних за­коном інтересів учасників господарських правовідносин. Значення процесуальних строків полягає в тому, що вони забезпечують стабільність і визначеність господарських процесуальних право­відносин, реальність судового захисту прав суб'єктів, які беруть участь у справі, можливість підготуватися й виконати певні проце­суальні дії. Тому правове регулювання строків розгляду і вирішен­ня справ у господарських судах, виконання рішень суду, здійснен­ня певних процесуальних дій набувають важливого значення. Отже, важливим засобом забезпечення захисту прав під час розгля­ду справи господарським судом є період часу, протягом якого здійснюється судовий розгляд або певні процесуальні дії, які нази­ваються процесуальними строками.

Під строком у праві розуміють певний період, із закінченням якого закон пов'язує виникнення тих чи інших юридичних наслід­ків. Процесуальний строк - це проміжок часу, протягом якого господарський суд, сторони та інші учасники процесу повинні ви­конати певні процесуальні дії¹. Процесуальний строк також визна­чається як встановлений законом або господарським судом промі­жок часу, протягом якого повинна або може бути здійснена та чи інша процесуальна дія або закінчена певна частина провадження у справі.

За загальним правилом, закріпленим у ст. 50 ГПК України, процесуальні дії вчиняються в строки, встановлені Господарським процесуальним кодексом України. У тих випадках, коли процесу­альні строки не встановлені, вони призначаються господарським судом.

Строки для вчинення процесуальних дій визначаються точною календарною датою, зазначенням події, що має неминуче настати, чи періодом часу. В останньому випадку дію може бути вчинено про­тягом усього періоду. Перебіг процесуального строку починається з

¹ Притика Д.М., Тітов М.І., Гайворонський В.М. Господарський процесуаль­ний кодекс України: Наук.-практ. коментар. - X.: Консум, 2003. - С 123.

цня, наступного після календарної дати або настання події, якими визначено його початок. Він триває безперервно, до нього зарахо­вуються і неробочі дні, крім випадків, передбачених ст. 51 ГПК України.

Перебіг процесуального строку, який обчислюється роками, місяцями або днями, починається наступного дня після календар­ної дати або настання події, якими визначено його початок.

У юридичній літературі виділяють два види строків:

1) строки господарського судочинства - строки, які звернені до суду та які встановлюють періоди часу, протягом якого здійснюються певні частини провадження у справі в госпо­дарському суді;

2)строки окремих процесуальних дій - розрізняються за су­б'єктами, які здійснюють певні дії. Так, строки, протягом яких мають бути здійснені окремі процесуальні дії, встанов­люються законом і мають на меті надання провадженню в господарському суду оперативності.

Господарським процесуальним кодексом України встановлені такі процесуальні строки:

- п'ятиденний строк для надсилання матеріалів справи за встановленою підсудністю (ч. 1 ст. 17 ГПК України);

- п'ятиденний строк для винесення й надсилання ухвали про відмову в прийнятті позовної заяви (ч. 2 ст. 62 ГПК України);

- п'ятиденний строк для винесення й надсилання ухвали про повернення позовної заяви і доданих до неї документів без розгляду (ч. 2 ст. 63 ГПК України);

- п'ятиденний строк для винесення й надсилання ухвали про порушення провадження в справі (ч. 1 ст. 64 ГПК України);

- двомісячний строк для вирішення спору (ч. 1 ст. 69 ГПК України);

- місячний строк для вирішення спору про стягнення заборго­ваності за опротестованим векселем (ч. 2 ст. 69 ГПК України);

- місячний строк для продовження строку вирішення спору у виняткових випадках. Рішення приймає голова господар­ського суду або його заступник (ч. З ст. 69 ГПК України);

- п'ятиденний строк для розсилання рішень та ухвал госпо­дарського суду (ст. 87 ГПК України);

- десятиденний строк подання апеляційної скарги або внесен­ня апеляційного подання з дня прийняття рішення місце­вим господарським судом, а в разі, коли в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рі­шення - із дня підписання рішення, оформленого відповід­но до ст. 84 ГПК України (ч. 1 ст. 93 ГПК України);

144

145

п'ятиденний строк для надсилання місцевим господарським судом одержаної апеляційної скарги або подання разом зі справою відповідному апеляційному господарському суду; тримісячний термін із дня прийняття рішення місцевим су­дом для відновлення пропущеного строку подання апеля­ційної скарги (ч. 2 ст. 93 ГПК України); двомісячний строк для розгляду апеляційної скарги (подан­ня) на рішення місцевого господарського суду з дня надхо­дження справи разом з апеляційною скаргою (поданням) в апеляційну інстанцію (ст. 102 ГПК України); п'ятиденний строк для надсилання сторонам постанови апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляцій­ної скарги (подання) із дня її прийняття (ч. 4 ст. 105 ГПК України);

п'ятиденний строк для надсилання скарги (подання) разом із справою місцевим господарським судом або апеляційним господарським судом, який прийняв оскаржуване рішення або постанову до Вищого господарського суду України (ч. 2 ст. 109 ГПК України);

місячний строк для подання (внесення) касаційної скарги (подання) із дня набрання рішенням місцевого господарсь­кого суду чи постановою апеляційного господарського суду законної сили (ст. 110 ГПК України);

двомісячний строк розгляду касаційної скарги (подання) Ви­щим господарським судом України з дня надходження спра­ви разом із касаційною скаргою (поданням) до Вищого гос­подарського суду України (ст. 111-8 ГПК України); п'ятиденний строк для надсилання сторонам у справі поста­нови касаційної інстанції з дня її прийняття (ч. 4 ст. 111-11 ГПК України);

місячний строк для подання касаційної скарги, касаційно­го подання Генерального прокурора України на постанову Вищого господарського суду України до Верховного Суду України через Вищий господарський суд України (ч. 1 ст. 111-16 ГПК України);

десятиденний строк для надсилання Вищим господарським судом України касаційної скарги (подання) разом із спра­вою до Верховного Суду України з дня надходження скарги (подання);

місячний строк для порушення за згодою не менш ніж п'яти суддів Верховного Суду України провадження з перегляду Верховним Судом України постанови Вищого господарсь­кого Суду України з дня надходження касаційної скарги чи касаційного подання (ч. 1 ст. 111-17 ГПК України);

- п'ятиденний строк для надсилання сторонам постанови Вер­ховного Суду України з дня її ухвалення (ч. 4 ст. 111-10 ГПК України);

- двомісячний строк для перегляду за нововиявленими обста­винами за заявою сторони, поданням прокурора судового рішення господарського суду з дня встановлення обставин, що стали підставою для перегляду судового рішення (ст. 113 ГПК України);

- місячний строк для розгляду господарським судом заяви, подання прокурора про перегляд рішення, ухвали, поста­нови за нововиявленими обставинами з дня її надходження (ч. З ст. 114 ГПК України);

- п'ятиденний строк для надсилання сторонам, прокурору рі­шення, ухвали, постанови за результатами перегляду судо­вих рішень за нововиявленими обставинами з дня їх прийнят­тя (ч. 6 ст. 114 ГПК України);

- тримісячний строк для пред'явлення стягувачем наказу до виконання з дня прийняття рішення, ухвали, постанови або закінчення строку, встановленого в разі відстрочки вико­нання судового рішення або після винесення ухвали про поновлення пропущеного строку. У цей строк не зарахову­ється час, на який виконання судового рішення було зупи­нене (ст. 118 ГПК України);

- десятиденний строк для розгляду за заявою сторони, держав­ного виконавця, за поданням прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою в разі наявності обставин, що ускла­днюють виконання рішення або роблять його неможливим у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора чи його за­ступника й у виняткових випадках, залежно від обставин справи суд може прийняти рішення відстрочити або розстро­чити виконання рішення, ухвали, постанови, замінити спо­сіб та порядок їх виконання (ч. 1 ст. 121 ГПК України);

- десятиденний строк для подачі стягувачем до господарсько­го суду скарги на дії чи бездіяльність органів Державної ви­конавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарського суду з дня вчинення оскаржуваної дії, або з дня, коли зазначеним особам стало про неї відомо, або з дня, коли дія мала бути вчинена (ч. 1 ст. 121-1 ГПК України).

Крім Господарського процесуального кодексу України, окремі процесуальні строки встановлено також Законом України «Про від­новлення платоспроможності боржника або визнання його банк­рутом».

У деяких випадках процесуальний строк визначається шляхом зазначення певної події, до настання якої можливе вчинення тієї

146

147

чи іншої процесуальної дії. Так, згідно з ч. 4 ст. 20 ГПК України відвід судді може заявлятися до початку вирішення спору. Згідно з ч. 4 ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення у справі змінити підставу або предмет позову. Згідно з ч. 1 ст. 24 ГПК України господарський суд має право за наявності достатніх під­став до прийняття рішення залучити за клопотанням сторони або за своєю ініціативою до участі у справі іншого відповідача.

Процесуальні дії, строк вчинення яких законодавством не вста­новлений, здійснюються в строки, призначені господарським су­дом, що встановлено ч. 1 ст. 50 ГПК України. Визначаючи проце­суальні строки в таких випадках, господарський суд має виходити з конкретних обставин справи, з реальності встановлених строків для вчинення процесуальних дій.

Закінчення процесуальних строків визначено ст. 51 ГПК Укра­їни. Строк, який обчислюється роками, закінчується у відповідний місяць і число останнього року строку. Строк, який обчислюється місяцями, закінчується у відповідне число останнього місяця стро­ку. Якщо кінець строку, обчислюваного місяцями, припадає на такий місяць, що не має відповідного числа, строк закінчується в останній день цього місяця.

У випадках, коли останній день строку припадає на неробочий день, днем закінчення строку вважається перший наступний за ним робочий день. Частина 3 ст. 51 ГПК України не визначає, як бути у випадку, якщо останній день строку виявиться неробочим не для всіх учасників господарського процесу, наприклад, для господар­ського суду - неробочий, а для сторін - робочий. На думку авторів науково-практичного коментарю, слід вважати, що в цій частині йдеться про неробочий день саме для господарського суду. Якщо в останнього цей день неробочий, то ні господарський суд, ні заінте­ресовані особи не мають можливості виконати в цей день будь-які процесуальні дії¹.

Процесуальна дія, для якої встановлено строк, може бути вчи­нена до 24-ї години останнього дня строку. Якщо позовну заяву, відзив на позовну заяву, заяву про перегляд рішення та інші доку­менти здано на пошту чи телеграф до 24-ї години останнього дня строну, строк не вважається пропущеним.

Згідно зі ст. 52 ГПК України перебіг усіх незакінчених процесу­альних строків зупиняється із зупиненням провадження у справі, відповідно до ст. 79 ГПК України. Зупинення провадження у справі

зупиняє й усі поточні процесуальні строки, що не закінчилися до того часу, коли настала подія, через яку господарський суд зупиняє провадження у справі. Зупинення триває до усунення тієї обстави­ни, що була підставою зупинення провадження у справі. Такими обставинами можуть бути неможливість розгляду господарської справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи органом, що вирішує господарські спори, або відповідного питання - компетент­ними органами. Господарський суд може зупинити провадження у справі і в деяких випадках, передбачених ст. 79 ГПК України, як за своєю ініціативою, так і за клопотанням сторони чи прокурора, який бере участь у судовому процесі.

З дня поновлення провадження у справі перебіг процесуальних строків продовжується. Про поновлення провадження у справі ви­носиться ухвала, і перебіг строків продовжується з дня її винесен­ня, тобто з дня поновлення провадження у справі.

Стаття 53 ГПК України передбачає можливість поновлення процесуальних строків, За заявою сторони, прокурора чи зі своєї ініціативи господарський суд може визнати причину пропуску вста­новленого законом процесуального строку поважною і відновити пропущений строк, про що зазначається в рішенні, ухвалі чи по­станові господарського суду. Відмінність продовження від віднов­лення полягає в тому, що:

- можуть бути продовжені лише строки, призначені господар­ським судом;

- питання продовження процесуального строку господарсь­кий суд може вирішувати за заявою сторони, прокурора чи з власної ініціативи як до його закінчення, так і після.

Якщо строки встановлені законом, то господарський суд не може змінити їх тривалість, а може відновити за наявності підстав.

Питання для самоконтролю

1. Що розуміється під судовими витратами?

2. Який порядок сплати державного мита?

3. Які передбачено наслідки несплати державного мита?

4. У яких випадках повертається державне мито?

5. Що розуміється під іншими судовими витратами?

6. Який порядок сплати витрат на інформаційно-технічне забез­печення судового процесу?

7. Яке значення мають процесуальні строки?

¹ Притика Д.М., Тітов М.І., Гайворонський В.М. Господарський процесу­альний кодекс України: Наук.-практ. коментар. - X.: Консум, 2003. - С. 125.

148

149

Список рекомендованих джерел

Глава 7

Нормативні акти

- 1. Господарський процесуальний кодекс України // ВВРУ. - 2001. - № 36. - Ст. 188.

2.Постанова Кабінету Міністрів України від 29.12.2005 р. № 1258 «Про затвердження Порядку оплати витрат на інфор­маційно-технічне забезпечення судових процесів, пов'язаних із розглядом цивільних та господарських справ, та їх розмірів» // Офіційний вісник України. - 2005. - № 52. - Ст. 3301.