Список рекомендованих джерел 5 page

Зазначений порядок подання доказів сплати державного мита має бути дотриманий і в тих випадках, коли державне мито сплачу­ється за позивача (заявника) іншою особою.

Категорії осіб, що звільняються від сплати державного мита, визначені ст. 4 Декрету Кабінету Міністрів України «Про держав­не мито». Але слід пам'ятати, що, якщо зазначені в цій статті органи звертаються до господарського суду не з приводу виконан­ня своїх повноважень, вони зобов'язані сплачувати державне мито в загальному порядку. Якщо громадянин на передбачених зако­ном підставах звільнений від сплати державного мита, то це не означає звільнення його від сплати як суб'єкта підприємницької діяльності. Стаття 4 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито» надає громадянам пільги щодо сплати державно­го мита залежно від їх особистого статусу чорнобильців чи інвалі­дів, а не підприємців, тому громадяни-підприємці, які беруть участь у судовому процесі, мають сплачувати державне мито за загальними правилами.

Якщо позивач завищив ціну позову, або у процесі розгляду спору зменшив позовні вимоги, або господарський суд відмовив у стягненні певних сум, державне мито в цій частині не поверта­ється.

Згідно зі ст. 47 ГПК України державне мито підлягає повер­ненню у випадках і в порядку, встановлених законодавством. Від­повідно до ст. 8 Декрету КМУ «Про державне мито» сплачене дер­жавне мито підлягає поверненню частково або повністю у разі:

138

139

І

1) внесення мита в більшому розмірі, ніж передбачено законом;

2) відмови платника від подання позовної заяви;

3) повернення або відмови в прийнятті позовної заяви, а також заяви про перегляд рішення в апеляційному чи касаційному порядку чи перегляд за нововиявленими обставинами;

4) припинення провадження в справі або залишення заяви без роз­гляду, якщо справа не підлягає розгляду в господарському суді;

5) скасування у встановленому порядку рішення, ухвали, по­станови господарського суду, якою державне мито було стяг­нене в доход державного бюджету.

Сплачене заявником державне мито підлягає поверненню пов­ністю також у випадку, коли сторона звертається до господарського суду із заявою про перегляд в апеляційному або касаційному поряд­ку ухвал, можливість оскарження яких не передбачена Господар­ським процесуальним кодексом України.

Повернення державного мита проводиться на підставі заяви платника. Застосовуючи ст. 47 ГПК України, необхідно виходити з того, що господарський суд самостійно чи за заявою сторони в ухвалі, рішенні чи постанові, а в тих випадках, коли процесуальні документи не виносилися - у відповідній довідці зазначає обстави­ни, які є підставою для повного або часткового повернення держав­ного мита. Така довідка за заявою сторони видається господарським судом першої інстанції.

Державне мито покладається:

- у спорах, що виникають при укладенні, зміні та розірванні договорів, на сторону, яка безпідставно ухиляється від при­йняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної зі сторін;

- у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених по­зовних вимог.

Якщо спір виник через неправильні дії сторони, господарський суд має право покласти на неї державне мито незалежно від резуль­татів вирішення спору.

Державне мито, від сплати якого позивач у встановленому по­рядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропор­ційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати державного мита.

Стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує мито за рахунок другої сторони і в тому разі, якщо друга сторона звільнена від сплати державного мита.

Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-техніч­не забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з роз­глядом справи, покладаються:

- при задоволенні позову - на відповідача;

- при відмові в позові - на позивача;

- при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Розмір сум, що підлягають сплаті за проведення експертизи (аудиту) та розподіл цих витрат мають визначатися господарським судом з урахуванням ставок і окладів, встановлених експертною установою.