Соціально – політичні чинники впливу на формування української культури І-ї половини ХХ століття

Ø Вплив на розвиток української культури процесів світової культури: нові художні напрями та стилі.

Ø Політична ситуація (Перша світова війна, революція1917р., Громадянська війна поч. 20-х рр.)

Ø Перебування України в складі Радянського Союзу.

Ø Політика радянського керівництва в галузі культури – офіційно вона була названа «культурною революцією» – процес українізації.

Ø Культурна революція розпочалась ліквідацією неписьменності.

Ø Формування радянської системи народної освіти.

Ø Значні відкриття зроблені у вивченні нелінійної механіки, теорії космічних польотів, автоматичному зварюванні металу, генетики і селекції рослин.

43 країнська культура 20-х рр.: освіта література, архітектура, живопис, кіномистецтво, театр.

• У культурному процесі 20—30-х років в Україні чітко простежується боротьба двох протилежних тенденцій оновлення: гуманістичної, пошукової, творчої і державно орієнтованої, централізованої, регламентованої. На початку 20-х років переважає перша, наприкінці 20-х — на початку 30-х років — домінує друга. Культурна революція розпочалась ліквідацією неписьменності.

• До середини 30-х років закінчилося формування радянської системи народної освіти. Було введено обов'язкові державні програми навчання, підручники, жорсткий розпорядок навчального процесу. Школа стала поділятися на початкову, середню, спеціальну, вищу.

· Складні й неоднозначні процеси відбувалися в українській літературі та мистецтві. 20-ті роки вважають українським культурним ренесансом.

v Літературний культурний процес.

З’являється нова генерація українських письменників: прозаїки М. Хвильовий, Ю. Яновський, А. Головко, Ю. Шпол, О. Влизько, В. Підмогильний; поети П. Тичина, В. Сосюра, М. Семенко, Є. Плужник, М. Зеров; драматурги М. Куліш, І. Кочерга, І.Дніпровський, Яків Мамонтов. Своєю творчістю вони доводили наявність і необхідність національної, специфічної української літератури, орієнтованої на Європу, а не на Росію.

Виникнення чисельних літературних об’єднань: ВАПЛІТЕ (Вільна Академія пролетарської літератури), київська літературна група “ неокласиків” (М. Зеров, М. Драй – Хмара, М.Рильський, П.Филипович, О. Бургард). Експериментальні прозові твори (попередники експресіонізму в укр. літературі) – В. Стефаник, А.Головко,В.Винниченко. Найвидатніший представник тогочасної поезії – П.Тичина (“ Сонячні кларнети”,1918р.). Його перші поезії глибоко національні, закінчив як поет соцреалізму.