Масові аудиторії

Створення і споживання масової інформації безпосередньо взаємопов'язане з психологічними процесами сприйняття і засвоєння. Головну роль у процесі її споживання грають аудиторії - безпосередні споживачі цієї інформації.

Аудиторії можуть бути стійкими або нестійкими у своїх уподобаннях, звичках, частоти звернень, що враховується при дослідженні взаємодії джерела і одержувача інформації.

Особливості аудиторії багато в чому залежать від її соціально-демографічних характеристик (стать, вік, дохід, рівень освіти, місце проживання, сімейний стан, професійна орієнтація та ін.) Також при прийомі масової інформації поведінку аудиторії опосередковується факторами, що мають ситуативний характер (унікальність обставин, зовнішня обстановка і т.д.). Про значимість самої масової інформації та джерела її передачі часто говорять кількісні параметри аудиторії: чим більше аудиторія, тим більш важлива інформація і значущий джерело.

В основі типологізації аудиторії лежить можливість доступу груп населення до конкретних джерел інформації. На цій підставі можна виділити наступні типи аудиторій: умовні і нецільові (на кого безпосередньо не орієнтуються CMІ); регулярні та нерегулярні; реальні та потенційні (хто дійсно є аудиторією даного ЗМІ і хто має до цього ЗМІ доступ).

Аналіз аудиторій, як правило, здійснюється за двома напрямками: за формою споживання інформації різними соціальними спільнотами; за способами оперування отриманою інформацією.

У процесі споживання соціальної інформації розрізняють кілька стадій взаємодії аудиторій з інформацією: контакт з джерелом (каналом) інформації, контакт з самою інформацією, прийом інформації, освоєння інформації, формування ставлення до інформації.

За доступу до джерела інформації і самої інформації все населення ділиться на аудиторію і не-аудиторію. Причому не-аудиторія буває: абсолютної (хто взагалі не має доступу до СМЯ, таких людей вже мало) і відносної (хто має обмежений доступ до ЗМК - немає грошей на газети, комп'ютер і т.д.)
Продукція СМЯ, формально доступна більшості населення, споживається по-різному. Так, французький соціолог А. Турен виділив чотири культурно-інформаційні страти сучасного суспільства:

Нижчий рівень - представники йдуть в минуле форм суспільного життя, периферійні по відношенню до сучасного інформаційного виробництва, фактично виключені зі сфери споживання масової інформації (іммігранти з країн, що розвиваються, представники літнього населення, деградуючі сільські громади, люмпени, безробітні тощо);

Низько кваліфіковані робітники (в основному орієнтовані на розважальну продукцію);

Активні споживачі продукції ЗМК - службовці, орієнтовані на вищестоящих начальників, які виконують чужі рішення (сюди відносяться журналісти і піармени); "технократи" (управлінці, виробники нових знань і цінностей, що поєднують професійні інтереси й аристократичне мистецтво).
Найважливішим показником рівня підготовленості аудиторії є її інформованість. Ступінь інформованості може варіюватися від повної інформованості до ної непоінформованість. В даний час спостерігається підвищення рівня інформованості аудиторії завдяки таким факторам, як підвищення рівня освіти, потреба у підвищенні поінформованості населення в силу досягнень науково-технічного прогресу в усьому світі і змін у професійній діяльності; активну участь індивідів і соціальних груп у суспільно-політичному житті.

В цілому споживання масової інформації представляє собою складний і психологічно активний процес, диференціює аудиторію відповідно до соціально-демографічними, культурними, економічними та іншими характеристиками. Саме процес споживання масової інформації пов'язаний з тим, що самі аудиторії виробляють масову соціальну інформацію як спрямовану по певних каналах (наприклад, листи або запити в ЗМІ або органи управління), так і «неканалізованих» (дифузну), яка циркулює в слабо структурованих мережах міжособистісної комунікації (чутки, розмови і т.д.).