Банківське кредитування та сучасна парктика його застосування в Україні

В економічній літературі виділяють декілька підходів до визначення категорії кредиту:

1) економічні відносини між юридичними та фізичними особами з приводу перерозподілу вартості на засадах повернення і, як правило, з виплатою процента;

2) позичковий капітал банку в грошовій формі, що передається в тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового використання;

3) форма прояву кредитних відносин, форма руху позичкового капіталу.

Розрізняють дві основні форми кредиту:

1) товарний, що виникає між продавцями і покупцями, коли покупці одержують товари чи послуги з відтермінуванням платежу;

2) грошовий, що найбільш характерний у банківській практиці — зобов'язання банку гарантувати платіж клієнтові у випадку, коли той не зможе оплатити свої рахунки.

Кредит виконує такі функції:

— перерозподільну — за допомогою кредиту відбувається перерозподіл вартості на засадах повернення;

— емісійну — створення грошей для грошового обігу;

— контрольну — здійснення взаємного контролю з боку кредитора і позичальника за цільовим використанням та поверненням кредиту.

Усі функції кредиту тісно пов'язані між собою.

Суб'єктами (учасниками) кредитних відносинах є дві сторони: кредитор і позичальник, а ті грошові чи матеріальні цінності, витрати чи проекти, стосовно яких укладається кредитна угода, є об'єктами кредиту.

Вступивши в кредитні відносини, позичальник і кредитор повинні здійснювати контроль за своєю діяльністю.

Серед різноманітних видів кредиту головне місце посідає банківський кредит.

Банківські кредити — це кредити, коли однією із сторін кредитної угоди є банк.

Згідно з Законом України "Про банки і банківську діяльність", банком можуть надаватись такі види кредитів:

— кредити юридичним та фізичним особам у національній та іноземній валютах;

— міжбанківські кредити, тобто кредити, які одержує сам банк для формування своїх ресурсів.