Назвіть основні види інфляції і дайте їм характеристику. Шляхи подолання інфляції

Інфляція - це тривале і швидке знецінення грошей внаслідок надмірного зростання їх маси в обороті. При цьому стрімке зростання грошової маси може бути як абсолютним, так і відносним.

Інфляція можлива і без зростання цін, якщо знецінення грошей набуває форми хронічного товарного дефіциту при фіксованих д-вою цінах. З-номірністю інфляції є те, що вона не виникає раптово, а розв-ся поступово, як тривалий процес, який можна розділити на стадії, що відрізняються співвідношенням темпів зростання S грошей і темпів їх знецінення. І.- теми зрост. S грошей випереджають знецінення грош, це

випереджання поступово зменш-ся, наближаючись до вирівнювання. ІІ. - темпи знецінення грошей випереджають темпи зростання їх пропозиції.

За формами прояву інфляції можна виділити цінову (проявляється у формі зростання цін); інфляцію заощаджень (знецінення грошей проявляється у зростання вимушених заощаджень при зафіксованих д-вою цінах і доходах); девальвацію (знецінення грошей проявляється у падінні їх курсу до іноземних валют.)

За темпами знецінення інфляції розрізняють повзучу (до 5% на рік), помірну (5-20%), галопуюча (20-50, а іноді і 100%), гіперінфляція — (більш як 100%). За чинниками, що спричинюють інфляційний процес, можна виділити інфляцію витрат (спричинюється тиском на ціни з боку зростання виробничих витрат) та інфл попиту (спонукається тиском на ціни з боку грошей унаслідок зростання їх S банківською системою і зумовленого цим збільшення платоспроможного D на товарних ринках) У соціальній сфері інфляція створює передумови для пере-розподілу доходів між найманими працівниками та підприємця-ми на користь останніх. Зростання товарних цін як прояв інфляції безпосередньо сприяє збільшенню прибутків підприємців і зменшує реальні доходи робітників, службовців та інших верств населення, які змушені купувати товари за зростаючими цінами.

Особливо негативно впливає інфляція на матеріальне стано-вище людей похилого віку, що нерідко живуть за рахунок своїх заощаджень.

Унаслідок інфляції ці заощадження помітно знеці-нюються чи навіть зникають зовсім. Крім прямих втрат, яких зазнає через інфляцію значна кіль-кість економічних суб’єктів, її негативними соціальними наслід-ками є також загальна невпевненість підприємців і всіх праців-ників у перспективі свого економічного становища, загострення соціальних суперечностей, посилення групового егоїзму. Все це спричинює соціальну і політичну нестабільність у суспільстві, що нерідко закінчується бурхливими потрясіннями, унаслідок яких установлюється в тій чи іншій формі диктатура.

Ще ширший діапазон негативних наслідків інфляції в еконо-мічній сфері. Особливо відчутно вона впливає на сферу вироб-ництва,торгівлю, кредитну і грошову системи, державні фінанси, валютну систему і на платіжний баланс країни. Інфляція спричинює посилення хаотичності і диспропорцій-ності розвитку суспільного виробництва.

Позичкові капітали спрямовуються переважно в галузі із швидким зростанням цін і відволікаються з інших галузей, де може настати застій і занепад виробництва.

Часті коливання і стрибки цін посилюють економі-чний ризик інвестицій, що викликає скорочення нових капітало-вкладень і затухання науково-технічного прогресу.Технічному регресу сприяє також те, що в період інфляції ціна робочої сили нерідко зростає повільніше, ніж ціна засобів виробництва, і застосування ручної праці виявляється вигіднішим, ніж техніки.

Скорочуючи платоспроможний попит населення, інфляція зу-мовлює звуження ринку збуту товарів народного споживання, що може викликати затухання темпів їх зростання чи навіть скоро-чення обсягів виробництва. Нерідко виникає затоварення на цих ринках при абсолютному скороченні особистого споживання.

Антиінфляційна п-ка більшості країн з розвинутою ек-кою проводиться за кількома напрямами - дефляційної п-ки (урегулювання D), п-ки доходів чи за одним і другим напрямком одночасно.

Дефляц. п-ка включає ряд методів обмеження платоспроможного D через фін і кр.-гр. механізми. Для того, щоб зменшити надходження зайвих грошей в обіг, скорочуються витрати держбюджету, передусім на субсидії під-вам, соц потреби, інфраструктуру, на потреби ВПК, посилення податкового тиску на доходи.

Важливим інструментом дефляц п-ки є кредитна рестрикція та прямее лімітування випуску готівки в обіг. Підвищуючи дисконтну ставку ЦБ, регулюючи % ставки за пасивними і активними операціями комбанків, збільшуючи норму обов’язкових резервів та ін. методами, д-ва скорочує банківське кредитування ек-ки, і цим стримує зростання гр.маси та платоспроможного D. П-ка доходів передбачає держ контроль за ЗП і цінами.

Цей контрольможе зводитися до фіксації ЗП і цін на певному рівні (заморожування), або встановленням темпів їх зростання в певних межах, найчастіше в

межах темпів приросту прод-ті праці, або до того й іншого водночас.

Першим негативним наслідком цього є поява т-рного дефіциту.

Заморожування ж ЗП ставить в скрутне становище трудящих, викликає їх незадоволення урядовою політикою, посилює соц напруження. Досвід держ регулювання інфляції з урахуванням кейнсіанських і монетаристських рекомендацій має велике значення для економічної теорії і практики:

1) інфл може легко з контрольованої перетворитися в неконтрольовану, досягти галопуючих темпів і призвести до тяжких ек. і соц наслідків;

2)Антиінфляц п-ка не може обмежуватися дефляц заходами, а повинна

бути комплексною, включати заходи, спрямовані на всебічне сприяння розвитку в-ва на ринк засадах;

3) Проведення антиінфляц п-ки вимагає від її творців значної мужності і політ воля, певних жертв з боку сусп-ва, проте вони повністю окупляться завдяки забезпечення економіки стабільними грошима.