Механізм формування пропозиції грошей та характеристика грошового мультиплікатора

Пропозиція грошей – це та кількість грошей, що знаходиться у розпорядженні економічних суб’єктів, яку вони можуть спрямувати в оборот за сприятливих умов та процес створення банківської системи додаткових платіжних засобів.

Пропозицією грошей управляє банківська система за допомогою таких важелів:

Грошова база – це готівка +обов’язкові банківські резерви.

Обов’язкові банківські резерви – це та сума коштів, яка не входить до складу грошових агрегатів грошової маси, а знаходиться на спеціальних рахунках НБУ з метою формування страхового фонду комерційних банків.

В Україні функціонує фонд гарантування вкладів фізичних осіб (на сьогодні сума повернення в Україні 200тис грн.)

Грошово-кредитний мультиплікатор – це коефіцієнт збільшення кількості грошей в обігу в наслідок операцій на монетарному ринку (грошовий ринок)

Грошово-кредитний мультиплікатор - це коефіцієнт збільшення (скорочення) надлишкових резервів банківської системи, який утворюється внаслідок процесу створення нових банківських депозитів (безготівкових грошей) у процесі кредитування клієнтів банками на основі додаткових вільних резервів, що надійшли до банку ззовні. Коефіцієнт взаємозв´язку між збільшенням (скороченням) надлишкових резервів банківської системи і сумою нових кредитних грошей, яку вона може створити, ґрунтується на принципі: втрачені кредитні ресурси одним комерційним банком внаслідок надання кредитів своїм клієнтам стають надбанням іншого і використовуються ним вже як власні кошти для надання у безготівковій формі своїм клієнтам. І так далі. Тобто кожна грошова одиниця, яка випускається одним комерційним банком створює кредитні резерви іншим банкам: другому, третьому і т.д.

Ефект дії мультиплікатора постійно відтворюється тому, що втрачені резерви для одного банку створюють вільні кредитні ресурси іншого комерційного банку, тому банківська система загалом не втрачає їх, а створює надлишкові резерви. У підсумку, така спроможність банківської системи існує не завжди і не безмежна. Вона обмежується необхідністю формувати комерційними банками обов´язкових резервів, розміри яких визначаються резервною нормою, що регулюється законодавчо.

Вона визначається НБУ у відсотках до банківських пасивів, забезпечує банківській системі достатню ліквідність у періоди несприятливої кон´юнктури і дозволяє державі регулювати масу грошей в обігу:

де Р_н - резервна норма.

Для визначення всієї маси грошей, яку спроможна створити одна грошова одиниця надлишкових резервів за даної резервної норми, розраховується грошово-кредитний мультиплікатор:

де MM- грошово-кредитний мультиплікатор на певний момент; М₀ - маса грошей в обігу поза банками; D - маса грошей у депозитах комерційних банків; R - сума резервів комерційних банків (гроші на кореспондентських рахунках і в касах банків).