Патогенез пухлин

Постає питання: як саме пошкодження ДНК реалізується в пухлину? Відповідь на нього далеко не проста. На підставі сучасних знань була сформульована наукова теорія, відома під назвою концепції онкогена. Вона об’єднує всі форми канцерогенезу (хімічний, фізичний і вірусний) в єдиний універсальний механізм.

Причин раку дійсно багато, але всі вони повинні пройти через одно критичне русло - ДНК і залишити в ній пошкодження. Це пошкодження - особливе. Воно тільки тоді приведе до перетворення нормальної клітини у пухлинну (тобто до трансформації), якщо буде локалізуватися не в будь-якій довільній ділянці ДКК, а саме в тій ділянці, де розташовані гени, які контролюють ріст і диференціацію клітини.Ці гени були названі клітинними онкогенами, або протоонкогенами.Вони являють собою звичайні компоненти клітинного геному і абсолютнонеобхідні для життєдіяльності клітини. Без протоонкогенів була б неможливою клітинна проліферація.

Клітинні онкогени присутні в геномі клітин і більшість з них експресується в ході росту і розвитку. Вважають, що протоонкогени являють собою гени росту і диференціації клітин. При незначних пошкодженнях нормальна функція їх як стимуляторів росту може зберігатися, але вона перестає підкорятися контролюючим впливам з боку клітини. Нормальний керований процес росту і дозрівання втрачається і замінюється нескінченним потоком клітинних поділів, при якому клітини не встигають диференціюватися, тобто дозріти до стану, коли вони здатні виконувати властиві їм спеціалізовані фізіологічніфункції.

За іншою термінологією, клітинні онкогени називають раковими генами. Їх активність розв'язується або прискорюється канцерогенами, а потім ці активовані гени підтримують неорганізовану поведінку ракових клітин. У цій схеміракові гени також розглядаютьсяне як пришельці,а як нормальні, важливі для життєдіяльностіклітини гени. Роль канцерогенних агентів зводиться до пошкодження їх самих або генів-репресорів,що контролюють активність генів диференціації. Отже, ракові гени і клітинні онкогени - це одне й те ж. Виходить, що клітина від початку свого утворення несе у собі паростки власної загибелі у формі ракових генів (клітинних онкогенів), які під впливом хімічних, фізичних чи вірусних канцерогенів перетворилися із союзників на противників.